Рішення

від 08.03.2024 по справі 240/2005/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/2005/24

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області щодо розгляду запитів на інформацію від 31.08.2023 (відповідь №25/Д-242із-2248 від 05.09.2023), від 17.10.2023 (відповідь №25/Д-298із-2742 від 24.10.2023), від 20.11.2023 (відповідь №25/Д-340із-3119 від 24.11.2023), від 16.04.2024 (відповідь від 22.01.2024);

- зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради Житомирської області надати належним чином оформлені копії слідуючих документів: клопотання з додатком від 18.11.2014 зареєстрованого за №25/Д-795-3, висновок №438-П/2014 від 27.11.2014 за №3106/13 та проекту рішення, складеного управлінням регулювання земельних відносин, з додатком "списки", в якому зазначено ОСОБА_1 (першу та останню сторінки);

- за рахунок виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області відшкодувати 160 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що використовуючи свої права передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації" та з метою отримання копії поданого клопотання від 18.11.2014, доданих до такого документів, а також документів прийнятих за результатами його розгляду, звернувся до Житомирської міської ради із запитами на інформацію. При цьому, подані його запити протиправно задоволені не у повному обсязі, ненадано розпорядником інформації, виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області (далі - відповідач, виконавчий комітет) усіх затребуваних документів.

Таку бездіяльність відповідача щодо розгляду поданої заяви позивач вважає протиправною, відмічає, що відповідачем надано недостовірну інформацію щодо знищення затребуваного клопотання №25/Д-795-3 від 18.11.2014, оскільки підтверджуючі документи про знищення саме такого клопотання відсутні.

Вказані обставини призвели до звернення позивача із даним позовом до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

21.02.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та 22.02.2023 клопотання про долучення додаткових доказів до справи на підтвердження процесуального представництва. Доводячи правомірність дій відповідача щодо розгляду запитів позивача вважає, що жодним чином не порушено його конституційних прав, оскільки виконавчий комітет діяв лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Повідомляє, що у відповідях на запит позивача неодноразово повідомлялося про те, що Інструкцією з діловодства у виконавчих органах Житомирської міської ради, затвердженою рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.05.2021 №527 не передбачено надання частини, або окремих сторінок документів. Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запити позивача були направленні до архівного відділу Житомирської міської ради для надання копій запитуваних документів.

26.02.2024 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій вказує на подання відзиву на позов не уповноваженим представником. Просить визнати поданий відзив, як зловживання процесуальними правами, враховуючи незаконне долучення до такого доказів на підтвердження повноважень представника відповідача.

Твердження представника позивача щодо відсутності повноважень у представника відповідача щодо представництва суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.3 ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі якого уповноважено Шевчук Н.А. представляти інтереси виконавчого комітету Житомирської міської ради. Крім того, представник позивача просить суд розглянути відповідь на відзив та постановити окрему мотивувальну ухвалу, однак суд звертає увагу представника позивача, що викладені у відповіді на відзив доводи будуть враховані, досліджені та оцінені судом під час розгляду справи по суті та прийняття рішення, а окремого розгляду такої заяви та винесення процесуального документу, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 подав до виконавчого комітету запити на інформацію:

- від 31.08.2023, в якому просив голову Житомирської міської ради Сухомлина С.І. надати копію його клопотання від 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3 разом із додатками;

- від 17.10.2023 в якому просив голову Житомирської міської ради Сухомлина С.І. надати: копію його клопотання від 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3 разом із додатками; копію висновку Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради №438-П/2014, зареєстрованого 27.11.2014 за №3106/13; копію проєкту рішення, складеного Управлінням регулювання земельних відносин, з додатком "Списки" із зазначенням ОСОБА_1 (першу та останню сторінки); копію рішення сесії, стосовно розгляду клопотання ОСОБА_1 №25/Д-795-3 від 18.11.2014 для будівництва індивідуального гаража;

- від 01.11.2023, в якому просив голову Житомирської міської ради Сухомлина С.І. надати витяг із затвердженого керівником Житомирської міської ради терміну зберігання документів, зокрема щодо затвердження терміну зберігання клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;

- від 20.11.2023, в якому просив голову Житомирської міської ради ОСОБА_2 надати копію його клопотання від 18.11.2014 зареєстрованого за №25/Д-795-3 разом із додатками; витяг з протоколу 44 сесії Житомирської міської ради №877 від 20.03.2015; висновок №438-П/2014 від 27.11.2014 (№3106/13) та рішення 44 сесії Житомирської міської ради 3877 від 20.03.2015;

- від 16.01.2024, в якому просив голову Житомирської міської ради Сухомлина С.І. надати клопотання копію його клопотання від 18.11.2014 зареєстрованого за №25/Д-795-3 разом із додатками та копію висновку Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради №438-П/2014, зареєстрованого 27.11.2014 за №3106/13.

Вищезазначені запити зареєстровані виконавчим комітетом Житомирської міської ради, про що свідчать штампи вказаного органу.

У відповідь на запит від 31.08.2023 позивач отримав лист Житомирської міської ради №25/Д-242із2248 від 05.09.2023, яким повідомлено про знищення клопотання ОСОБА_1 від 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3 разом із додатками, відповідно до Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 (далі - Інструкція), як документів, що не мали культурної цінності та втратили практичне значення. На підтвердження вказаного факту відповідачем надано акт "Про вилучення до знищення документів не внесених до Національного архівного фонду" №26 від 03.01.2020 (далі - Акт).

Листом Житомирської міської ради №25/Д-298із2742 від 24.10.2023 на запит позивача від 17.10.2023 повторно повідомлено про знищення клопотання ОСОБА_1 від 18.11.2014 зареєстрованого за №25/Д-795-3 разом із додатками відповідно до Інструкції, а також про те, що згідно із регламентом Житомирської міської ради, затвердженим рішенням Житомирської міської ради №47 від 29.12.2010, зі змінами внесеними рішеннями Житомирської міської ради №191 від 07.10.2011 та №590 від 11.07.2013 зберігання проєктів рішення не передбачено. Крім того, на такий запит надано позивачу Акт та висновок Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №438-П/2014 (№3106/13 від 27.11.2014).

У відповідь на запит від 01.11.2023 позивач отримав лист Житомирської міської ради №25/Д-316із2884 від 07.11.2023, яким повідомлено, що витяг із затвердженого керівником Житомирської міської ради терміну зберігання документів щодо затвердження терміну зберігання саме клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по якому приймалось рішення сесії Житомирської міської ради в Житомирській міській раді відсутній, а також про відсутність витягу з Акта, в якому зазначені відомості за 2014 рік про знищення клопотання від 18.11.2014 №25/Д-795-3 ОСОБА_1 (запис) в Житомирській міській раді.

Листом Житомирської міської ради №25/Д-340із3119 від 24.11.2023 на запит позивача від 20.11.2023 повторно повідомлено про знищення клопотання ОСОБА_1 від 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3 разом із додатками відповідно до Інструкції, про направлення запиту в архівний відділ Житомирської міської ради для підготовки та надання належним чином завірених копій протоколу 44 сесії Житомирської міської ради від 20.03.2015 та рішення Житомирської міської ради №877 від 20.03.2015, а також про неможливість надати належним чином завірену копію запитуваного висновку №438-П/2014 від 27.11.2014 з підстав відсутності в архівах виконавчих органах Житомирської міської ради його оригіналу.

У відповідь на запит від 16.01.2024 позивач отримав лист Житомирської міської ради №25/Д-16із186 від 22.01.2024, яким вкотре повідомлено про знищення клопотання ОСОБА_1 від 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3, відповідно до положень Інструкції та відсутність в архівному відділі Житомирської міської ради оригіналу висновку №438-П/2014 від 27.11.2014.

Як вказує представник відповідача у відзиві на позов, у відповідях на запити Житомирською міською радою неодноразово повідомлялося про знищення клопотання 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі Малікова та АДРЕСА_1 , оскільки такі документи не містили культурної цінності та втратили практичне значення, про відсутність оригіналу висновку №438-П/2014 від 27.11.2014 та направлення запитів щодо отримання рішень Житомирської міської ради за результатами розгляду клопотання 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач вважає, що при розгляді поданих до Житомирської міської ради його запитів допущено протиправну бездіяльність, яка призвела до порушення його прав, а тому звернувся до суду за їх захистом та відновленням.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст.34 Конституції України).

За змістом ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

У абзаці третьому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01.06.2016 № 2-рп/2016 Конституційний Суд України відмітив, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцієюі законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Конституційний Суд України визначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019).

У Рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 22.01.2020 № 1-р(I)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини даного Рішення).

Відповідно ст.1 Закону України "Про інформацію" №2657-XII від 02.10.1992 (далі - Закон №2657-XII) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Частинами 1, 2 статті 7 вказаного Закону №2657-XII встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом №2657-XII, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13 січня 2011 року (далі - Закон №2939-VI).

Статтею 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Положеннями статті 3 Закону №2939-VI регламентовано, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

За правилами ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VI передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За змістом ч. 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У частині 1 ст.22 Закону №2939-VI закріплено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту зокрема в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в наданні інформації за сукупності умов передбачених ч. 1 ст.22 Закону №2939-VI.

Як свідчать матеріали справи спірні правовідносини виникли з приводу отриманої відповіді на запит позивача від 31.08.2023 щодо надання копії його клопотання від 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3. Листом №25/Д-242із2248 від 05.09.2023 у відповідь на запит повідомлено про знищення документів шляхом спалення за зверненнями (пропозиціями), заявами, скаргами громадян особистого та другорядного характеру за 2014 рік в кількості 223 справи, термін зберігання яких становив 5 років. На підтвердження вказаного факту відповідачем надано Акт, який підписаний заступником начальника управління звернень та діловодства начальником відділу по роботі із зверненням громадян Гайовою С.М., затверджений керуючим справами Пашко О.М., а також погоджений протоколом ЕПК Держархіву Житомирської області №1 від 10.01.2020.

Усі подальші запити на інформацію (від 17.10.2023, 01.11.2023, від 20.11.2023, від 16.01.2024) подані позивачем до Житомирської міської ради спровокували неотримання затребуваного клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 18.11.2014, зареєстрованого за №25/Д-795-3.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивач вважає, що йому листом виконавчого комітету №25/Д-242із2248 від 05.09.2023 надано недостовірну інформацію щодо знищення затребуваного клопотання від 18.11.2014.

Здійснюючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій частині, суд враховує наступне.

Пунктом 1 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 (далі - Інструкція №348) передбачено, що діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа (далі - організаціях) здійснюється на засадах, визначених Типовою інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770), з урахуванням передбачених цією Інструкцією особливостей для реєстрації пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг громадян, що надійшли до організації. Ця Інструкція має рекомендаційний характер для об`єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій приватної форми власності.

Відповідно до п.9 Інструкції №348 організації зберігають пропозиції, заяви і скарги для надання довідок і використання їх в інших цілях.

Відповідальність за схоронність документів за пропозиціями, заявами і скаргами покладається на керівників, інших посадових осіб організацій відповідно до їх функціональних обов`язків.

Термін зберігання документів за пропозиціями, заявами і скаргами визначається затвердженими керівниками організацій переліками документів і номенклатурами справ, що утворюються у процесі їх діяльності. Як правило, встановлюється п`ятирічний термін зберігання пропозицій, заяв і скарг та документів, пов`язаних з їх розглядом і вирішенням.

У випадках, викликаних специфікою діяльності організації, постійно діюча експертна комісія цієї організації може прийняти рішення про збільшення терміну зберігання або про постійне зберігання найцінніших пропозицій громадян.

Рішення експертної комісії про збільшення термінів зберігання документів за пропозиціями, заявами і скаргами, про відбір їх для подальшого зберігання підлягають обов`язковому затвердженню керівником організації.

У контексті наведеного слідує висновок, що термін зберігання пропозицій, заяв і скарг та документів, пов`язаних з їх розглядом і вирішенням, як правило становить п`ятирічний термін.

Як свідчать матеріали справи, позивач із першим запитом звернувся до Житомирської міської ради 31.08.2023 та просив надати клопотання, яке датоване 18.11.2014, тобто термін зберігання якого сплив ще у 2019 році, а тому на підставі Акта підписаного заступником начальника управління звернень та діловодства начальником відділу по роботі із зверненням громадян Гайовою С.М., затвердженого керуючим справами Пашко О.М., а також погодженого протоколом ЕПК Держархіву Житомирської області №1 від 10.01.2020 документи за пропозиціями, заявами і скаргами за 2014 рік, які не мали культурної цінності та втратили практичне значення були відібрані та знищені, шляхом спалення, про що і повідомлено позивача на його запит. Разом з тим, за змістом акта описи справ постійного зберігання по 2016 рік схвалено ЕПК ДАЖО протоколом №4 від 30.03.2018.

Стосовно твердження позивача щодо неналежного завірення відповідачем наданих копій документів на подані запити суд вважає за необхідне зазначити, що Закон № 2939-VI не вимагає від розпорядника інформації завіряти належним чином копії документів, що надаються у відповідь на інформаційний запит.

Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Отже, виходячи з положень Закону №2939-VI діє презумпція достовірності інформації, що надається розпорядником у відповідь на запит.

При цьому, за надання недостовірної інформації розпорядники інформації несуть відповідальність, передбачену частиною другою статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Вказане узгоджується з п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» .

З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача при наданні відповіді на подані запити позивача. Враховуючи викладене, підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному Законом №2939-VI також відсутні.

У контексті викладеного суд вважає, що виконавчим комітетом Житомирської міської ради, як уповноваженим органом надано відповідь на запити позивача по суті питань, наведених у таких, а тому протиправної бездіяльності під час розгляду спірних правовідносин не встановлено.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

В рамках адміністративного судочинства дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити згідно із законодавством України.

Суд оцінює правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень через призму критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини справи, заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області (майдан С.П.Корольова, 4/2, м. Житомир,10014. ЄДРПОУ: 04053625) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 08 березня 2024 р.