Ухвала від 20.03.2025 по справі 240/2005/24

УХВАЛА

20 березня 2025 року

м. Київ

справа №240/2005/24

адміністративне провадження № К/990/9808/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №240/2005/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області щодо розгляду запитів на інформацію від 31.08.2023 (відповідь №25/Д-242із-2248 від 05.09.2023), від 17.10.2023 (відповідь №25/Д-298із-2742 від 24.10.2023), від 20.11.2023 (відповідь № 25/Д-340із-3119 від 24.11.2023), від 16.04.2024 (відповідь від 22.01.2024);

- зобов`язати Виконавчий комітет Житомирської міської ради Житомирської області надати належним чином оформлені копії наступних документів: клопотання з додатком від 18.11.2014 зареєстроване за №25/Д-795-3, висновок №438-П/2014 від 27.11.2014 за №3106/13 та проект рішення, складений управлінням регулювання земельних відносин, з додатком «списки», в якому зазначено ОСОБА_1 (першу та останню сторінки);

- за рахунок Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області відшкодувати 160000 грн моральної шкоди.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.

22.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №240/2005/24.

Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №240/2005/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання заявника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) випадки.

31.12.2024 до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 240/2005/24.

Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №240/2005/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання заявника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки.

05.02.2025 до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №240/2005/24.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 240/2005/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання заявника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки.

07.03.2025 до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 240/2005/24.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області щодо розгляду запитів на інформацію та відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту другого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.

Крім того, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №240/2005/24 за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на те, що така справа є справою незначної складності.

Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та ставить під сумнів правильність віднесення судами попередніх інстанцій цієї справи до категорії справ незначної складності.

У цьому контексті Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати справу №240/2005/24 у порядку спрощеного провадження, як вважає позивач, немає.

За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).

Скаржником не викладено обставин, які свідчили б про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Відтак, скаржник належним чином не обґрунтував підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява N 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява N 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №240/2005/24.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк