Постанова

від 07.03.2024 по справі 160/22823/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/22823/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/22823/23 (головуючий суддя І-ї інстанції Кучма К.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТЕКС-2020» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 07.09.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару № UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці № UA100110/2023/000249.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною контракту).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару № UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2023/000249.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять неповні відомості про митну вартість товарів, документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а також в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - відповідальністю «ІМПОРТЕКС-2020» (код ЄДРПОУ 44099562) є юридичною особою, місцезнаходження: Україна, 49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул.Шевченка, буд.37, основним видом діяльності є оптова торгівля текстильними товарами (код 46.41), згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (а.с.93-94).

Відповідач - Київська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2023 року до Київської митниці декларантом ТОВ «ІМПОРТЕКС-2020» було подано електронну митну декларацію на товар: «пофарбована тканина полотняного переплетіння, виготовлена з комплексних текстурованих ниток поліефіру 100%: OXFORD 600D PU 210-215 gsm, розмір 1,5*100 м; OXFORD 150D PU 80-98 gsm, розмір 1,5*100 м; OXFORD 150D 145 gsm, розмір 1,5*100 м; OXFORD 1200D PU 350-380 gsm, розмір 1,5*50 м; OXFORD 1680D PU 500 gsm, розмір 1,5*50 м; CORDURA 1000D 400-420 gsm, розмір 1,5*50 м, виробник HEBEI LANGNING INTERNATIONAL TRADE CO., LTD, країна виробництва CN». ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер №23UA100110525027U1.

У митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, яка становить 82583,74 Євро.

Декларантом позивача надані відповідачу наступні документи: контракт №01-091222 від 09.12.2022 року, проформа-інвойс №2202072L-UKR від 09.12.2022 року, коносамент №SHALEG2303202 від 16.03.2023 року, комерційний інвойс № 2202072L-UKR від 13.03.2023 року, пакувальний лист від 09.12.2022 року, експортна декларація №223120230000802411, CMR № LGІ05993MH від 04.05.2023 року, крижка МДП (TIR carnet) №YX.85486204 від 05.05.2023 року, декларація про походження товару від 09.12.2022 року, додаткова угода №1 від 05.01.2023 року до контракту №01-091222, специфікація №1 до контракту №01-091222, платіжна інструкція в іноземній валюті №6 від 06.01.2023 року, платіжна інструкція в іноземній валюті №4 від 03.01.2023 року, прайс-лист постачальника від 08.12.2022 року, довідка про транспортні витрати №06880 від 09.05.2023 року, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №AL-2023/17 від 19.04.2023 року, договір транспортно-експедиторського обслуговування №12/04/22-1 від 12.04.2022 року.

За результатами розгляду митної декларації №23UA100110525027U1 від 10.05.2022 року та доданих до неї документів митним органом було відмовлено у митному оформленні зазначеного товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2023/000249 від 11.05.2023 року та Відділом митного оформлення №2 митного посту «Західний» Київської митниці винесено рішення про коригування митної вартості товару №UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року.

Згідно із рішенням про коригування митної вартості товару №UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року митну вартість визначену декларантом скориговано (збільшено) до 110251,52 Євро, виходячи з інформації, наявної у митного органу, за наступним джерелом: товар №2 5,53 дол.США/кг МД від 27.03.2023 року №UA100130/2023/701542; за наслідками застосування другорядного методу визначення митної вартості - 2-ґ- резервного методу відповідно до положень ч.2 ст.64 МК України.

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товару №UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року, ТОВ «Імпортекс-2020» виконало вимогу частини сьомої статті 55 МК України, внаслідок чого здійснено оформлення декларованого товару в режимі імпорту та його випуск у вільний обіг за новою митною декларацією №23UA100110525069U8 від 11.05.2023 року.

Відповідно до змісту рішення про коригування митної вартості товару №UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року, ТОВ «Імпортекс-2020» відповідачу надані позивачем письмові пояснення та додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються (в порядку ч.8 ст.55 МК України) №1/07 від 27.07.2023 року: договір транспортно-експедиторського обслуговування №12/04/22-1 від 12.04.2022 року; заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №2 від 28.02.2023 року; акт наданих послуг №1205/1 від 12.05.2023 року; рахунок на оплату №119 від 12.05.2023 року; платіжна інструкція №36 від 25.05.2023 року на суму 142071 грн. на оплату транспортних послуг за рахунком №119 від 12.05.2023 року: платіжна інструкція №39 від 25.05.2023 року на суму 100000 грн. на оплату транспортних послуг за рахунком №119 від 12.05.2023 року; довідка ТОВ «Арді Логістікс» №06880 від 09.05.2023 року про транспортні витрати на задекларований вантаж; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1182 від 26.07.2023 року про відповідність ціни контракту задекларованого ТОВ «Імпортекс-2020» товару ринковим цінам та поточній кон`юнктурі ринку; висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-778 від 26.07.2023 року про ринкову ціну задекларованого товару; експортну декларацію (Китай) №223120230000802411; переклад на українську мову експортної декларації №223120230000802411, виконаний вантажовідправником та виробником товару - компанією HEBEI LANGNING INTERNATIONAL TRADE СО, LTD (КНР); контракт на поставку №HBLN2212 від 08.12.2022 року, укладений між покупцем WALMACK GROUP SPЦLKA Z OGRANICZONА ODPOWIEDZIALNOSCIA, Poland, та постачальником HEBEI LANGNING INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (КНР); пакувальний лист до інвойсу №2202072L від 13.03.2023 року до контракту № HBLN2212 від 08.12.2022 року.

За результатами розгляду зазначених додаткових документів та письмових пояснень, митним органом надано відповідь за №7.8-1/15/8.19/14657 від 07.08.2023 року, в якій зазначено про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару №UA100000/2020/000334/2 від 15.08.2020 року, оскільки декларантом не забезпечено надання об`єктивних та достовірних документів стосовно складових митної вартості та їх числових значень, не підтверджено ціну, яка сплачена або підлягає сплаті за товар.

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані стосовно ціни товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митний орган, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 Митного кодексу України.

Спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2023/000249.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до п.6.1.1, 6.2. контракту №01-091222 умови оплати товару передбачені Специфікацією, яка є невід`ємною частиною цього Договору; оплату поставленого товару покупець здійснює банківським переказом на рахунок продавця в Євро. Пунктом 7 специфікації №1 до контракту №01-091222 регламентовано, що покупець сплачує 20% вартості товару за специфікацією протягом 5 днів з дати отримання специфікації, виданої продавцем. Покупець оплачує решту 80% від суми товару протягом 120 днів з дати коносаменту.

Одночасно п.1, 2, 4, 5 додаткової угоди №1 від 05.01.2023 року до контракту №01-091222 встановлено, що покупець помилково оплатив на рахунок продавця відповідно до проформи-інвойсу № 2202072L-UKR та контракту № 01-091222 суму 15130 дол.США заміст 15130 Євро. Сплачена сума надійшла на рахунок продавця в євро за курсом конвертації 1542 дол.США за 1 Євро, а саме: 15130 х 1,1542 = 13108,65 Євро та з урахуванням комісії банку на території Польщі (14,28 Євро) - 13094,37 Євро. Враховуючи вищенаведене, сторони домовились, що покупець доплачує в термін 3 банківських днів суму відповідних зобов`язань відповідно до проформи-інвойсу М2202072L-UKR від 09.12.2022 року та контракту №01-091222 від 09.12.2022 року, а саме: 15130 Євро - 13108,65 Євро = 2021,35 Євро. Інші умови контракту, відповідних специфікацій, проформи залишаються незмінними.

З урахуванням наведених умов оплати, ТОВ «Імпортекс-2020» фактично сплатило продавцю передоплату в розмірі 20% від суми проформи-інвойсу №2202072L-UKR від 09.12.2022 року (75650 Євро х 20%) в розмірі 15130 Євро наступними платіжними інструкціями в іноземній валюті: № 4 від 03.01.2023 року на суму 15130 доларів США та №6 від 06.01.2023 року на суму 2021,35 Євро. Залишок вартості поставленого товару в розмірі 62591,05 Євро (77721,05 Євро за комерційним інвойсом - 15130,00 Євро передоплати) буде сплачено позивачем після настання строку оплату, передбаченого умовами контракту №01-091222 від 09.12.2022 року.

На виконання вимог ч.10 ст.58 МК України позивачем було включено до митної вартості декларованих товарів витрати із транспортування товару до митного кордону України в сумі 194937 грн.. Отже, Специфікація №1 від 09.12.2022 року містить вартість товару з детальним розшифруванням за кожним найменуванням тканини та на її підставі продавцем сформований комерційний інвойс №2202072L-UKR від 13.03.2023 року на суму 77721,05 Євро. Ціна товару, узгоджена сторонами контракту № 01-091222 від 09.12.2022 року у специфікації № 1 до вказаного контракту відповідає рівню ринкових цін на ідентичний товар (тканина), що підтверджується висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1182 від 26.07.2023 року про відповідність ціни контракту задекларованого ТОВ «Імпортекс-2020» товару ринковим цінам та поточній кон`юнктурі ринку та висновком експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-778 від 26.07.2023 року про ринкову ціну задекларованого товару.

Таким чином, визначена декларантом митна вартість товару за МД №23UA100110525027U1 від 10.05.2023 року повністю відповідає договірній вартості товару згідно з контрактом № 01-091222 та комерційним інвойсом №2202072L-UKR від 13.03.2023 року, що свідчить про правильність визначення декларантом митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) відповідно до ст.ст.57, 58 МК України.

Далі, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що «згідно CMR від 04.05.2023 №LGI05993MH перевізником товару є ФОП « ОСОБА_1 ». Згідно довідки про транспортні витрати від 09.05.2023 року№ 06880, яку надає ТОВ «АРДІ ЛОГІСТІКС».

Відповідно до умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №12/04/22-1 від 12.04.2022 року (п.2.1.1.), укладеного між ТОВ «Імпортекс-2020» (клієнт) та ТОВ «Арді Логістікс» (експедитор), зафіксовано обов`язок експедитора для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями, автомобільними перевізниками. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, являється транспортний документ (накладна), зокрема, автомобільна транспортна накладна (СМR, ТТН).

В даному випадку, на виконання умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №12/04/22-1 від 12.04.2022 року ТОВ «Арді Логістікс», як експедитор, уклав від свого імені та за рахунок клієнта договір на автомобільне перевезення вантажу, адресованого ТОВ «Імпортекс-2020», із ФОП ОСОБА_2 , документальним підтвердженням чого є CMR № LGI05993MH від 04.05.2023 року, що повністю узгоджується із змістом договору на транспортно-експедиторське обслуговування.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що «відповідно до умов Контракту від 09.12.2022 року №01-091222 (пункт 4 «Ціни та умови доставки») в наданому рахунку №2202072L-UKR відсутня ідентифікація в межах якої зовнішньо економічної угоди здійснюється дана поставка.

Відповідно до змісту проформи-інвойсу № 2202072L-UKR від 09.12.2022 року та комерційного інвойсу № 2202072L-UKR від 13.03.2023 року ідентифіковано та зазначено номер і дату контракту, номер і дату специфікації, в межах яких сформовано такі інвойси, що свідчить про посилання митного органу в рішенні №UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року.

Також відповідач зазначає, що здійснення позивачем оплати за контрактом №01- 091222 від 09.12.2022 року, укладеним між ТОВ «Імпортекс-2020» (покупець) та WALMACK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, Poland, (постачальник), специфікація №1, нібито «порушує статистичну звітність платіжного балансу, що контролюється з боку НБУ та не дає митному органу впевнитися у сумі, яка сплачена чи підлягає сплаті за товар».

Вказане твердження не ідентифіковано митним органом як недолік документів та не зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року. Крім того, здійснення ТОВ «Імпортекс-2020» оплати за поставлений товар проведено відповідно до додаткової угоди №1 від 05.01.2023 року до контракту № 01-091222.

Так, додатковою угодою №1 від 05.01.2023 року до контракту №01-091222 встановлено:

« 1. Покупець помилково оплатив на рахунок продавця згідно проформи-інвойсу №2202072L-UKR та контракту № 01-091222 суму 15130 доларів США замість 15130 Євро.

2. Сплачена сума надійшла на рахунок продавця в Євро за курсом конвертації 1,1542 доларів США за 1 Євро, а саме: 15130/1,1542 = 13108,65 Євро та з врахуванням комісії банку на території Польщі (14,28 євро) 13094,37 Євро.

3. Вищезазначене підтверджується відповідною (завіреною) банківською випискою РКО-банку.

4. Враховуючи вищенаведене, сторони домовились, що покупець доплачує в термін 3 банківських днів суму відповідних зобов`язань згідно проформи-інвойсу №2202072L-UKR від 09.12.22 та контракту №01-091222 від 09.12.22 року, а саме 15130 євро - 13108,65 євро = 2021,35 євро».

Таким чином, наведеними умовами додаткової угоди №1 визначено розмір (сума), валюта та порядок оплати й зарахування грошових коштів, що сплачуються позивачем на підставі рахунку №2202072L-UKR від 09.12.2022 року на користь продавця, що спростовує твердження митного органу про порушення статистичного балансу та неможливість встановлення суми, що підлягає сплаті за товар.

Крім того, до митного оформлення, а також додатково разом із письмовими поясненнями ТОВ «Імпортекс-2020» надано до Київської митниці платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 від 03.01.2023 року на суму 15130 дол.США та платіжна інструкція в іноземній валюті №6 від 06.01.2023 року на суму 2021,35 євро, які у сукупності з умовами додаткової угоди №1 від 05.01.2023 року до контракту №01-091222 чітко ідентифікують суму здійсненої позивачем оплати в розмірі 15130 євро.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що довідка про транспортні витрати не є належним документом, що підтверджує такі витрати; згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження про Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, серед інших, відносяться: рахунок-фактура (акт виконаних робіт) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури»; відповідно до коносаменту від 16.03.2023 року №SHALEG2303202 місцем відвантаження товару є порт Shanghai (Китай), місцем доставки порт Gdansk (Польща). Подальше транспортування товару в Україну здійснено за CMR від 04.05.2023 року № LGI05993MH.

Враховуючи викладене, апеляційним судом встановлено, що відповідачем ігнорується зміст наданих ТОВ «Імпортекс-2020» та наявних документів, а саме: договір транспортно-експедиторського обслуговування №12/04/22-1 від 12.04.2022 року; заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №2 від 28.02.2023 року; акт наданих послуг № 1205/1 від 12.05.2023 року; рахунок на оплату № 119 від 12.05.2023 року; платіжна інструкція № 36 від 25.05.2023 року на суму 142 071 грн. на оплату транспортних послуг за рахунком № 119 від 12.05.2023 року; платіжна інструкція №39 від 25.05.2023 року на суму 100 000 грн. на оплату транспортних послуг за рахунком №119 від 12.05.2023 року; довідка ТОВ «Арді Логістікс» № 06880 від 09.05.2023 року про транспортні витрати на задекларований вантаж.

Отже, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару і транспортних витрат у її складі була надана не лише довідка транспортно-експедиторської компанії, а й всі первинні документи, що складені в процесі та на підтвердження транспортування товару до митного кордону України, а також витрат такого транспортування: договір на транспортно-експедиторське обслуговування, заявка на транспортно-експедиторське обслуговування, акт наданих послуг, рахунок на оплату, платіжні інструкції про оплату послуг транспортування.

Крім того, судом встановлено, що транспортування товару за маршрутом порт Shanghai Китай порт Gdansk Польща м.Київ Україна передбачає здійснення перевезення як у міжнародному, так і у внутрішньому сполученні: міжнародне до митної території України (порт Shanghai, Китай порт Gdansk, Польща пункт перетину митного кордону України Рава-Руська); внутрішнє в межах митної території України (пункт перетину митного кордону України Рава-Руська м.Київ).

При цьому, до складу митної вартості товару були включені транспортні витрати декларанта по транспортуванню товару за маршрутом Shanghai (Chine) митний кордон України в розмірі 194937 грн., які складалися з наступних позицій (що підтверджується змістом заявки №2 від 28.02.2023 року, акту наданих послуг №1205/1 від 12.05.2023 року та рахунком на оплату №119 від 12.05.2023 року): транспортні витрати за межами території України в сумі 50000 грн.; транспортно-експедиційне обслуговування за межами території України (в тому числі перевантаження товару в автомобіль) в сумі 80302 грн.; міжнародне морське перевезення в сумі 64635 грн..

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Поряд з цим, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27.06.2019 року у справі №803/667/17.

Враховуючи наведені приписи, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що митним органом лише констатується використання визнаних митних вартостей на ідентичних умовах поставки та не зазначається чи є ідентичними/подібними товари, не ідентифікується найменування, конкретизуючи ознаки товарів, комерційні умови постачання тощо за використаною митною декларацією від 27.03.2023 року №UA100130/2023/701542.

Одночасно, п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості 2012 року, зареєстрованих МЮ України 01.06.2012 року за №883/21195, встановлено, що у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митним органом повинно зазначатися посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідачем в графі 33 оскаржуваного рішення не зазначено жодної з перелічених у п.2.1. Правил №598 причин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною контракту; не зазначено при посиланні на застосування цінових показників за митною декларацією від 27.03.2023 року №UA100130/2023/701542 жодних пояснень щодо проведених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов; не зазначено докладної інформації та її джерел, які використані митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Також в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням частини другої статті 55 МК України.

Колегія суддів зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач виконав обов`язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.

Відтак висновки митниці, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності, що і стало підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

При цьому, частинами першої, другої статті 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, що у свою чергу спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Отже, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у апеляційній скарзі не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

Згідно із частиною третьою статті 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2023/000249, яка є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товарів UA100110/2023/000018/2 від 11.05.2023 року через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2023/000249 також підлягає скасуванню.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/22823/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/22823/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко