Постанова

від 11.03.2024 по справі 160/5873/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5873/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянути в порядку письмово провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року в адміністративній справі №160/5873/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівщина» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлівщина» (далі позивач, ТОВ «Орлівщина») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2023 р. №346608 винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ «Орлівщина» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправною та скасував постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2023 р. №346608 винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівщина» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд.51, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівщина» (вул.Сонячна, буд.2-Б, с.Орлівщина, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл., 51215, код ЄДРПОУ 39438945) судові витрати з судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті, не погодившись з рішенням суду звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ, є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344, може бути лише суб`єкт господарювання.

Скаржник зазначає, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону № 2344.

Так, постанова № 346608 від 18.01.2023 року прийнята на основі акту № 341261 від 26.12.2022 року, у якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області зазначене і конкретизоване порушення ТОВ "Орлівщина".

Позивач посилався на накладну, згідно якої автомобільним перевізником є ТОВ "Агрофірма "Орлівщина", а не ТОВ "Орлівщина". Проте, як вбачається з накладної ТОВ "Агрофірма "Орлівщина" є замовником, а не автомобільним перевізником. Водночас, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.10.2022 року НОМЕР_1 власником транспортного засобу є ТОВ "Орлівщина". Будь- яких документів, що транспортний засіб було передано у користування іншим особам при перевірці не було надано.

Скаржник посилається на положення Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, за яким для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Отже, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу у тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу та отримати тимчасовий реєстраційний талон.

Так, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, як і інші документи з переліку, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту технічний талон).

Також пунктом 16 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1001 передбачено, що ліцензіат зобов`язаний зберігати такі документи: оригінали документів, копії яких подавались органу ліцензування відповідно до вимог Закону (копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів до них), а також оригінали документів (їх копії), які підтверджують достовірність даних, зазначених у поданих органу ліцензування документах, документи (копії) про внесення плати за видачу ліцензії - протягом строку дії ліцензії..

Відповідно до підпункту 2 пункту 27 Ліцензійних умов, до використання під час провадження господарської діяльності допускаються транспортні засоби, які: є власністю ліцензіата та мають свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або надані ліцензіату в оренду, кредит, лізинг і мають свідоцтво про реєстрацію та тимчасовий реєстраційний талон, якщо передбачено їх оформлення.

Скаржник щодо посилань на те, що транспортний засіб передано ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» за договором оренди транспортного засобу від 04.02.2020 р., акта приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 04.02.2020 р., зазначає, що під час рейдової перевірки зазначений договір не надавався, а тому неможливо надати оцінку правомірності постанови на підставі документу, відсутнього під час перевірки. Під час перевірки у водія має знаходитись документ, який підтверджує використання транспортного засобу на законних підставах. Під час рейдової перевірки не було надано жодного документу, на підставі якого можна було встановити, що транспортний засіб передано у користування ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» на законних підставах.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обгартування зазначено, що позивач в позові зазначив про фактичні обставини справи та правові підстави позову (які підтверджені доказами наявними в матеріалах справи): ТОВ «ОРЛІВЩИНА» - не є власником транспортного засобу марки DAF, сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 (таким власником є фізична особа ОСОБА_1 ); ТОВ «ОРЛІВЩИНА» - не є вантажоперевізником, не орендує та не експлуатує транспо ртний засіб марки DAF, сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 (орендарем, та відповідно автоперевізником є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОФІРМА «ОРЛІВЩИНА» (ідентифікаційний код: 36933901); ТОВ «ОРЛІВЩИНА» - не здійснювало 26.12.2022 будь-яких транспортних вантажних перевезень та відповідно не складало жодної накладної (товарно-транспортної накладної), то й відповідно воно не могло порушити діюче законодавство України, що унеможливлює застосування адміністративно-господарського штрафу; Автоперевізником (вантажоперевізником) було ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПО ВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОФІРМА «ОРЛІВЩИНА» (ідентифікаційний код: 36933901), про що прямо зазначено Відповідачем у Акті № 341261 від 26.12.2022 року, що підтверджується накладною на перевезення вантажу від 26.12.2022 року).

Відповідач в апеляційній скарзі не зазначив конкретних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Власником транспортного засобу марки DAF, сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізична особа ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого 14.05.2015 року Центром ДАІ1202.

Позивач не має жодного відношення до порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» про яке зазначено в Акті № 341261 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.12.2022.

Позивач зазначає, що наявність тимчасового реєстраційного талону є правом, а не обов`язком власника транспортного засобу, і оформлюється за бажанням власника чи користувача транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТОВ «Орлівщина» (код ЄДРПОУ 39438945) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.10.2014 р., номер запису 12291020000003370.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» (код ЄДРПОУ 36933901) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.02.2010 р., номер запису 12031020000027925.

Відповідно до акта від 26.12.2022 р. №341261 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено, що під час проведення перевірки транспортного засобу марки: DAF - сідловий тягач STAS, номерний знак: НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію: НОМЕР_5 , CTT898669, документ, що посвідчує роботу водія: № НОМЕР_6 МРЕВ-2 Дніпропетровській від 12.08.2000 р., що належить ОСОБА_1 , перевізник АФ «Орлівщина», виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено вимоги ст.35 Закону України «Про дорожній рух». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1, що полягало у відсутності на момент проведення перевірки документа, визначеного статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Також, в матеріалах справи наявна накладна від 26.12.2022 р. №б/н, на якій міститься відбиток штампу АФ «Орловщина» та вказано її ідентифікаційний код 36933901, а також вчинено рукописний напис АФ «Орловщина» в графі «постачальник».

Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 04.01.2023 р. №574/23/24-23 повідомлено ТОВ «Орлівщина» про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та яке було отримано останнім, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до постанови начальника Відділу держаного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 18.01.2023 р. №346608 ТОВ «Орлівщина» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом від 26.12.2022 р. №34161, та стягнуто з ТОВ «Орлівщина» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 20.01.2023 р. №3856/23/24-3 направлено копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2023 р. №346608 на адресу ТОВ «Орлівщина».

ТОВ «Орлівщина» звернулось із заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просила надати копії всіх документів, що стали підставою для винесення постанови №346608 від 18.01.2023 р. в тому числі: акт №341261 від 26.12.2022 р. з додатками для нього, документи на підтвердження факту направлення на адресу Товариства виклику на засідання з розгляду цього акту (поштову квитанцію, декларацію, опис в цінний лист з зазначенням, що саме було направлено поштовим відправленням) та будь які інші пов`язані з цим документи.

ТОВ «Орлівщина» звернулось із скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просили скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2023 р. №346608 винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ «Орлівщина» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 17.03.2023 р. №2258/3.1/15-23 щодо розгляду скарги, повідомило ТОВ «Орлівщина», що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2023 р. №346608 залишена без змін, а скарга без задоволення.

Також, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 р. у справі №160/879/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановлено, що позивачем надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, зокрема, DAF, модель FT ХF 105.410, тип спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 (серія НОМЕР_3 ), власником якого є ОСОБА_1 . Транспортний засіб передано позивачу за договором оренди транспортного засобу від 04.02.2020 р., акта приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 04.02.2020 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваною постановою притягнуто до відповідальності особу, яка не вчиняла правопорушення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

При цьому, згідно ст. 1 Закону № 2344, у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;

автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;

автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 6 Закону № 2344, зокрема, встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно із статтею 18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону №2344, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

На підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, аналізуючи вищенаведені правові норми, суд вважає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у поставові від 09.08.2019 р. у справі за №806/1450/16, який в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин при виборі і застосуванні норм права.

Також, Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а та від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22, від 18 січня 2024 року у справі № 420/10853/22, від 22 грудня 2023 року справа № 140/6451/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 р. у справі № 620/18215/21).

Відповідно до оскаржуваної постанови відповідальність за правопорушення передбачене ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано до ТОВ «Орлівщина».

Відповідно до акта перевірки від 26.12.2022 р. №34161, на підставі якого прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, перевізником є ТОВ «АФ «Орловщина», тобто інша юридична особа.

Також, у матеріалах справи наявна накладна від 26.12.2022 р. №б/н, яка надавалась відповідачу, на якій міститься відбиток штампу АФ «Орловщина» та вказано її ідентифікаційний код 36933901, а також вчинено рукописний напис АФ «Орловщина», як «постачальник».

Згідно відомостей, що розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною особою з ідентифікаційним кодом юридичної особи 36933901 - є ТОВ «Агрофірма «Орлівщина».

Також, як зазначалось, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 р. у справі №160/879/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановлено, що позивачем надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, зокрема, DAF, модель FT ХF 105.410, тип спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 (серія НОМЕР_3 ), власником якого є ОСОБА_1 . Транспортний засіб передано позивачу за договором оренди транспортного засобу від 04.02.2020 р., акта приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 04.02.2020 р.

Також, з наявної копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засову НОМЕР_7 вбачається, що воно видане стосовно транспортного засобу 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_8 , в той час, коли в акті перевірки зафіксовано інший транспортний засіб 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .

Щодо посилання скаржника на те, що в накладній від 26.12.2022 р. №б/н, АФ «Орловщина» як постачальника, а не перевізника, суд зазначає, що вказане спростовується матеріалами справи та вказаною накладною.

Отже, з акта від 26.12.2022 р. №341261 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого 14.05.2015 р. Центром ДАІ 1202 вбачається, що власником транспортного засобу марки DAF, сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 є фізична особа ОСОБА_1 , а зазначений транспортний засіб виконував перевезення вантажу для ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» (ідентифікаційний код 36933901).

Як зазначалось, згідно ст. 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997р., визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Водій під час зупинки та розгляду справи надав посадовим особам зокрема товарно транспортну накладну.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.

Доказів які б спростовували дану інформацію матеріали справи не містять.

Отже позивач на момент перевірки не перебував в статусі перевізника та не здійснював перевезення вантажу.

Тобто, зазначене свідчить, що позивач у даному випадку як вже зазначалось не є автомобільним перевізником, а отже і суб`єктом порушення, передбаченого статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Однак, в супереч приписам чинного законодавства про автомобільний транспорт до відповідальності безпідставно притягнуто позивача, який не виступав автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем рейдової перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятих постанов про застосування саме до позивача адміністративно - господарського штрафу, а відтак вони підлягає скасуванню.

Не є юридично спроможним також висновок апелянта стосовно того, що у межах спірних правовідносин обов`язковою є наявність тимчасового реєстраційного талона, з огляду на те, що оформлення такого талона, з урахуванням приписів чинного законодавства не є обов`язковим.

Зокрема, відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Отже, тимчасовий реєстраційний талон видається за бажанням користувача чи розпорядника транспортним засобом.

У пунктах 65-71 постанови Верховного Суду від 06 липня 2023 року в справі № 560/514/22 викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 28 грудня 2023 року справа №300/4673/22.

Також, у даному випадку, відповідачем безпідставно покладено на позивача обов`язок із доведення того, що він не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки в силу приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України установлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу приписів ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто, недотримання нотаріальної форми посвідчення договору найму транспортного засобу свідчить про нікчемність правочину.

Отже, договір оренди транспортного засобу є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки позивач здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстрований відповідно до закону як підприємець. Документи, які містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що даний договір оренди транспортного засобу укладено між суб`єктами господарювання. Отже, положення частини 2 статті 799 ЦК України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими. Крім того, не додержання нотаріальної форми посвідчення договору сторонами, не може свідчити про відсутність господарських відносин між ними. При цьому, матеріали справи, а саме товарно-транспортна накладна, підтверджує з виконання договору.

Будь-яких доказів щодо відсутності господарських правовідносин між позивачем та автомобільним перевізником матеріали справи не містить.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18.12.2012 р. у справа № 14/5025/1982/11 та постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №806/1450/16.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують, наведені в оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права та суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року в адміністративній справі №160/5873/23 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року в адміністративній справі №160/5873/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівщина» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко