Постанова

від 07.03.2024 по справі 500/135/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Справа № 500/135/24 пров. № А/857/2053/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Гладкої С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волхонтет-Граніт» до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року (суддя Чепенюк О.В., м.Тернопіль, повний текст складено 19 січня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волхонтет-Граніт» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі ВПВР, Управління, ЗМУ відповідно) в якому просило:

зобов`язати відповідача зняти арешт у виконавчому провадженні ВП № 2863462 з нерухомого майна Товариства, а саме: незавершеного будівництвом адміністративного будинку 82% готовності, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 11, номер запису про обтяження 19806332, дата державної реєстрації 16.02.2007, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 34616250 від 04.04.2017, відомості про реєстрацію до поновлення /перенесення/: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4509112 від 16.02.2007 (далі Об`єкт незавершеного будівництва).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що у державного виконавця відсутні правові підстави для зняття арешту накладеного на майно боржника, оскільки останнім не сплачено витрати виконавчого провадження та виконавчий збір, який підлягав стягненню. Зазначає, що у справі відсутні докази того, що виконавчий напис, який був підставою для відкриття ВП № 2863462 повністю виконаний. Додатково відповідач вказав на пропущення строку звернення до суду, бо у листопаді 2023 року позивач повторно звернувся з заявою про зняття арешту, попереднє звернення мало місце у вересні 2023 року, відповідь надана листом від 12.09.2023.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини про належне виконання зобов`язань позивачем перед третьою особою дають підстави стверджувати про необґрунтованість та безпідставність існування арешту майна ТОВ на даний час, що безумовно порушує його майнові права як власника.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що на примусовому виконанні у ВПВР перебувало ВП №2863462 з примусового виконання виконавчого напису №1403, виданого 09.02.2007 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального органу Жовніром І.Т., про звернення стягнення на Об`єкт незавершеного будівництва 79% готовності (далі Виконавчий напис), який належить на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 1 листопада 2005 року (справа № 3/240-2976; далі Рішення суду), ТОВ. За рахунок коштів, отриманих від реалізації Об`єкта незавершеного будівництва, пропонувалося задовольнити вимоги відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі ВАТ, ПАТ, Банк відповідно) у розмірі 1037175,18; також стягнути з ТОВ 1706,50 грн на користь ВАТ в особі Банку, що сплачені останньою за вчення цього виконавчого напису. Всього 1038881,50 грн.

13.02.2007 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 2863462 з накладенням арешту на майно боржника (за заявою стягувача) (далі Постанова; а.с.4).

Відповідно до інформації з ВП - спецрозділ від 08.11.2023, наданої представнику позивача Управлінням на його адвокатський запит від 01.11.2023, стан виконавчого провадження завершено (а.с.12-14).

З листа ПАТ від 03.08.2016 за вих. № 359, долученого до позовної заяви, вбачається підтвердження банком погашення ТОВ зобов`язань за кредитним договором від 23.11.2005 № 010/09-01/420/05 у 2008 році (далі Договір; а.с.6).

Такі ж відомості вбачаються з пояснень третьої особи, наданих в межах розгляду цієї справи (а.с.39-40).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.10.2023, номер інформаційної довідки 350982939, 16.02.2007 вчинено запис про обтяження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2007, номер запису про обтяження: 19806332, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 34616250 від 04.04.2017, вид обтяження : арешт нерухомого майна, відомості про реєстрацію до поновлення /перенесення/: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4509112 від 16.02.2007 (а.с.7-9).

Позивач 21.11.2023 звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з майна позивача, накладеного Постановою (а.с.5).

04.01.2024 ТОВ отримано відповідь від 11.12.2023 за вих. № 12916/03.1-25 на цю заяву, у якій відповідач зазначив, що зняття арешту можливе лише за рішенням суду, у ВПВР відсутні правові підстави, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон №606-XIV; в редакції, чинній на час відкриття ВП №2863462) для зняття арешту з майна позивача (а.с.15-16).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною першою статті 6 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами статті частини другої статті 25 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій ообі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

Водночас, як видно з матеріалів справи та це не заперечується сторонами, ВП №2863462, у межах якого накладено арешт на майно ТОВ, було повернуто стягувачу 24.12.2007 (підстава: відмова авансувати витрати на проведення виконавчих дій) (а.с.11). Отже, на момент вчинення цієї дії у державного виконавця були відсутні законодавчо вмотивовані підстави для зняття арешту з майна боржника позивача.

Частиною п`ятою статті 47 Закону №606-XIV передбачалося, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Поряд з тим відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Згідно із пунктом 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону №1404-VIII).

У розглядуваній справі, судом встановлено що заборгованість за Договором що був укладений 23.11.2005 між ПАТ та ТОВ, повністю погашена ще у 2008 році, та яка стягувалася на підставі Виконавчого напису, що виконувався в межах ВП №2863462.

Жодних заперечень щодо вказаних обставин ПАТ не висловлено, а відповідачем не доведено їх наявність.

Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, такий підлягає зняттю.

При цьому, апеляційний суд також вважає безпідставним покликання представника відповідача на пропущення строку звернення до суду, оскільки предметом вказаного судового розгляду є відмова відповідача у задоволенні заяви позивача від 21.11.2023 про винесення постанови про зняття арешту у ВП № 2863462 з Об`єкта незавершеного будівництва, яка подана у межах строків, встановлених частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

Крім того, апеляційний суд також погоджується з тим, що ВПВР є належним відповідачем у цій справі, так як саме ним як органом державної виконавчої служби накладався арешт за Постановою.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 7 березня 2024 року.