Ухвала

від 11.03.2024 по справі 280/575/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2024 року

м. Київ

справа № 280/575/22

адміністративне провадження № К/990/7209/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №280/575/22 за адміністративним позовом Національного заповідника «Хортиця» до Державної аудиторської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УКБ», про визнання протиправним і скасування висновку про результати моніторингу закупівель,

УСТАНОВИВ:

Національний заповідник «Хортиця» звернувся до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просив визнати протиправним і скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-04-05-007391-a від 03 грудня 2021 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-04-05-007391-a від 03 грудня 2021 року, складений Державною аудиторською службою України. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалами Верховного Суду від 20 грудня 2023 року та від 06 лютого 2024 року попередні касаційні скарги Державної аудиторської служби України повернуто на підставі пунктів 1, 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

26 лютого 2024 року до Верховного Суду утретє надійшла касаційна скарга Державної аудиторської служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року в адміністративній справі №280/575/22.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Ураховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судового рішення у справі №280/575/22 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Тобто обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №520/14902/2020 та ухвалі від 04 березня 2021 року у справі №640/1169/19 щодо тлумачення правильності застосування положень статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» через призму положень статті 16 цього Закону.

Державна аудиторська служба України також указала, що суди належним чином не проаналізували правові позиції Верховного Суду щодо встановленого способу усунення виявленого порушення шляхом розірвання договору про закупівлю, висловлені у його постановах

від 09 лютого 2023 року у справі №520/6848/21 та від 04 травня 2023 року у справі №640/17543/20. Також по тексту скарги відповідач зазначає приклади й інших справ, розглянутих Верховним Судом, на висновки якого повинні були звернути увагу суди попередніх інстанцій, проте не конкретизує норми, щодо якої такі висновки сформовано.

Аналізуючи доводи заявника в цій частині та зміст указаних ним постанов Верховного Суду, Суд зауважує, що лише аргументи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції застосування положень статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» через призму положень статті 16 цього Закону, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №520/14902/2020 є не вмотивованими, оскільки обставини цієї справи є відмінними від спірних правовідносин у справі №520/14902/2020, тобто відсутній елемент подібності спорів.

Крім того, жодних висновків щодо застосування положень статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» через призму положень статті 16 цього Закону (про що зазначає і на чому наполягає відповідач) у постанові Верховного Суду, ухваленій у справі №520/14902/2020 у такому контексті не сформовано.

Суд також відхиляє доводи Державної аудиторської служби України про наявність такого висновку щодо указаних норм, з посилання на ухвалу Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №640/1169/19, оскільки цією ухвалою закрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, жодних правових позицій у цій ухвалі судом касаційної інстанції не викладено.

Що стосується інших прикладів справ, розглянутих Верховним Судом, про які зазначає відповідач у касаційній скарзі, то Верховний Суд зауважує, що заявником не указано чіткого переліку норм, висновку Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судом апеляційної інстанції, не наведено аргументів подібності правовідносин у справі, рішення у якій ним оскаржуються до правовідносин у справах, у яких Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування норми права, та не зазначено висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду.

Таке формальне посилання на інші постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено норми права, висновку Верховного Суду щодо застосування якої не ураховано судами попередніх інстанцій, та не обґрунтовано подібності правовідносин у інших справах, на які він посилається.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року в адміністративній справі №280/575/22 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко