Рішення

від 29.02.2024 по справі 490/8685/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/8685/23

н\п 2/490/646/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі Ребрина Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

третя особа - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради,

про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить суд: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позову позивач вказує, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2023 року між ним та відповідачем було розірвано шлюб. З березня 2022 року відповідач поїхала до іншого місця проживання до Одеської області смт. Миколаївська та фактично самоусунулась від виховання та утримання сина ОСОБА_3 . Згідно нотаріального договору між батьками про визначення місця місця проживання дитини та здійснення батьківських прав від 28.06.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що з березня 2022 року відповідач ухиляється від матеріального утримання сина ОСОБА_3 , участі у його вихованні не приймає, до сина не приїздить, не спілкується з ним, станом здоров`я, фізичним та моральним розвитком сина не цікавиться.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити.

Відповідач надала заяву в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Представник виконавчого комітету Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 згідно якого ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .

Судом досліджено свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_2 від 25 вересня 2015 року згідно якого ОСОБА_1 змінив прізвище на « ОСОБА_1 ».

Судом досліджено свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_3 від 11 травня 2017 року згідно якого ОСОБА_1 змінив прізвище на « ОСОБА_1 ».

Судом досліджено свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_4 від 01 березня 2019 року згідно якого ОСОБА_1 змінив прізвище на « ОСОБА_1 ».

Судом досліджено свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_5 від 28 травня 2021 року згідно якого ОСОБА_1 змінив прізвище на « ОСОБА_3 ».

Судом досліджено рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2023 року згідно якого шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Судом досліджено лист Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 19.07.2023 року згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом досліджено акт обстеження умов проживання від 19.05.2023 року згідно якого службою у справах дітей адміністрації Центрального району м. Миколаєва проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою проживають та мають постійне місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для дитини створені належні умови для життєдіяльності та розвитку. Стосунки в родині доброзичливі. Мати з молодшою дитиною планують проживання в квартирі АДРЕСА_2 висловив бажання проживати з батьком.

Судом досліджено договір між батьками про визначення місця проживання дитини та здійснення батьківських прав від 28.06.2023 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначили місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 .

Судом досліджено довідку-характеристику ДОП СП ВП №1 Миколаївського РУП згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 за час проживання за адресою: АДРЕСА_3 характеризується з позитивної сторони, веде нормальний спосіб життя, громадський порядок не порушує, спиртними напоями не зловживає. Скарг від сусідів не надходило, з підозрілими громадянами не спілкується. До адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався.

Судом досліджено довідку Миколаївського ліцею № 3 від 25.07.2023 року згідно якої вбачається, що мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 контакту із школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Судом досліджено лист служби у справах дітей адмінстрації Центрального району Миколаївської міської ради від 21.08.2023 року згідно якого повідомлено, що ОСОБА_2 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків та не займається вихованням сина, оскільки з її слів не має для цього ні фізичної, ні матеріальної можливості. ОСОБА_2 наразі проживає в Одеській області, оформлена як внутрішньо переміщена особа, не планує найближчим часом повертатись до м. Миколаєва.

Судом досліджено висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 01.11.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 . Вказаний висновок містить посилання на соціально-психологічний висновок Миколаївського міського центру соціальних служб згідно якого встановлено, що стосунки дитини із мамою є напруженими, емоційно дискомфортними, оскільки дитина досить тривалий час з нею не спілкується, нервує через те, що мама далеко, не приїздить до нього. ОСОБА_3 ображається на маму через те, що вони з сестрою поїхали та припинили з ним взаємодію. З боку матері на даний час ОСОБА_3 не відчуває любові, підтримки, небайдужості до його життя та піклування.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року роз`яснено позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні відповідачем обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що відповідач ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї доньки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

За такого суд не приймає до уваги заяву відповідача про визнання позову в повному обсязі, оскільки задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в повному обсязі суперечило б вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, суд враховує, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", рішення від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України").

Cудом не встановлено обставин того, що умови життя в осередку сім`ї ОСОБА_1-ОСОБА_2 в особі матеріа (відповідача) з дочкою ОСОБА_14 є непридатними для виховання сина ОСОБА_3 чи неблагополучними для його фізичного та духовного розвитку. Оскільки судом не встановлено, що умови проживання в осередку сім`ї матері (відповідача) та дочки ОСОБА_14 є особливо неблагополучними так як мати ОСОБА_2 (відповідач) піклується про дочку ОСОБА_14 , забезпечує її достатнім фізичним та духовним розвиком. Доказів протилежного суду не надано.

У рішенні ЄСПЛ «Абалимов проти Російської Федерації» від 03.10.2020 р. (справа №17142/18), Суд закликав враховувати емоційний зв`язок між дітьми при визначенні місця їх проживання.

Суд бере до уваги, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про визначення місця проживання дитини (сина) разом з батьком, що свідчить про те, що даний крок був обдуманий та враховуючи, що з часу укладання договору пройшло небагато часу, суд вважає, що емоційний зв`язок між матір`ю та сином не втрачено.

Крім того, суд бере до уваги загальну суспільну обстановку в країні, а саме те, що йде війна, мати дитини є внутрішньо переміщеною особою, шо в свою чергу мало вплив на емоційний стан матері та стосунки між нею та дитиною, тому суд вважає, що заяви матері про те, що вона не заперечує проти позбавленння її батьківських прав не відповідають дійсності, оскільки неможливо самоусунутись від виховання однієї дитини, при цьому виховувати другу дитину (доньку).

Також суд бере до уваги посилання у висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради на соціально-психологічний висновок в частині того, що дитина нервує через те, що мати далеко та не приїздить до нього, ображається на маму через те, що вони з сестрою поїхали, припинили з ним стосунки. Вказане також свідчить про те, що емоційний зв`язок між та матір`ю, сестрою та сином не втрачено.

У рішенні ЄСПЛ "Гнахоре проти Франції" суд вказав, що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилась особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і колие це можливо "відновити" сім`ю.

Встановивши, що емоційні зв`язки між дитиною та матір`ю не втрачено cуд вважає, що останні мають бути збережені. Ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав матері лише віддалить дитину від матері та призведе до остаточного розриву цих зв`язків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, не буде забезпечувати належний захист прав та інтересів дитини, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та у строки передбачені ст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя