Ухвала

від 11.03.2024 по справі 462/1580/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1580/24

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

11 березня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А. І., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог, яка виступає на стороні відповідача: Сьома Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання договору недійсним,

встановив:

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ляхов І. О., 27.02.2024 року (вх.№ 4830) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог, яка виступає на стороні відповідача: Сьома Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, у якому просить суд визнати недійсним договір про поділ спадщини укладений 03.03.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчено державним нотаріусом Сьомої Львівської державної нотаріальної контори Гуділіною І. І., зареєстрований в реєстрі за № 2-74.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Кирилюка А. І.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.03.2024 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з її істотними недоліками.

На усунення зазначених недоліків позивачу надавався п`ятиденний строк.

11.03.2024 року (вх.№ 6053) від позивача у справі надійшла письмова заява (документсформований усистемі «Електроннийсуд» 10.03.2024року) про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач виконав умови ухвали суду.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов висновку, що справа не підсудна Залізничному районному суду м. Львова, виходячи з наступного.

Статтею 125 Конституції Українипередбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом підсудності.

Відповідно до положень ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єкта підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Частиною 9 вказаної статті визначено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, зокрема, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За змістом ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякіпитання юрисдикціїзагальних судівта визначенняпідсудності цивільнихсправ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.364,367ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.370,372ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Суд враховує ч. 4 ст. 263 ЦПК України якою передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводунерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду № 404/3167/18 від 19.01.2022 року, у постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 від 09.09.2020 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10647/18 від 07.07.2020 року.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви (нова редакція) основна частина майна, знаходиться у межах Львівської області, сукупна вартість якого перевищує вартість майна, яке знаходиться у Залізничному районі м. Львова.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2012 від 19.09.2012 року (справа № 1-8/2012) щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України, в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 61 СК України, треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи, що за змістом ч. 1 ст. 30 ЦПК України якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою, суд приймає до уваги, що згідно позовних вимог (нова редакція) поданих 11.03.2024 року, а саме позивач просить про визнання недійсним договору про поділ спадщини укладений 03.03.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 який посвідчено державним нотаріусом Сьомої Львівської державної нотаріальної контори Гуділіною І. І., зареєстрований в реєстрі за № 2-74, в частині поділу спадщини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по переходу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину права власності на земельну ділянку площею 0,1999 га. В АДРЕСА_1 .

Відповідно місцезнаходження основної частини майна та об`єкта, вартість якого є найвищою, не відноситься до територіальної підсудності Залізничного районного суду м. Львова.

Так, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України).

Стаття 32 ЦПК України передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються.

Приймаючи до уваги викладене, дослідивши і оцінивши юридичну природу спірних правовідносин, з метою дотримання правил підсудності та додержання як вимог національного процесуального законодавства, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на «суд,встановлений законом», суд дійшов висновку про необхідність направлення даної цивільної справи за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 27, 28, 30, 31, 32, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог, яка виступає на стороні відповідача: Сьома Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання договору недійсним передати за територіальною підсудністю на розгляд до Пустомитівського районного суду Львівської області (81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. І. Кандиби, 3).

Копію ухвали невідкладно направити позивачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті (справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду), здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: