Рішення

від 11.03.2024 по справі 754/8973/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/369/24

Справа №754/8973/23

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Шавло С.М. , Кравченко І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру дитячо-юнацької творчості Дніпровського району м. Києва про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 13.11.2006 року вона працювала у відповідача за сумісництвом та отримувала заробітну платню як спеціаліст вищої категорії (10 розряд). З 31.08.2007 року вона перейшла до відповідача на постійну роботу методистом з туристсько-краєзнавчого напряму, маючи стаж роботи 26 років, та стала отримувати заробітну плату просто як спеціаліст без ознайомлення з наказом. З 01.01.2014 року розміри посадових окладів та ставок заробітної плати всім працівникам було підвищено на 2 тарифні розряди відповідно до наказу МОН України від 20.01.2017 року № 81, тобто 1- розряд став 12 тарифним розрядом. У квітні 2014 року за результатом атестації їй було присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст другої категорії». Згідно атестаційного листа від 24.03.2017 року їй було підвищено тарифний розряд з 12 на 14, було звання «спеціаліст другої категорії», присвоєно звання «спеціаліст вищої категорії».

Як зазначає позивач, з 2007 року по 2014 рік заробітну плату їй виплачували як «спеціалісту», з 2014 року по 2017 рік оплата велась як спеціалісту другої категорії згідно 8 розряду. Однак, у своїх розрахункових листах вона побачила, що їй нараховувалась заробітна плата за 7 тарифним розрядом, що впливає на розмір заробітної плати. Відповідно, заробітна плата їй нараховувалась в меншому розмірі, ніж вона мала отримати.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила задовольнити її вимоги та стягнути з відповідача на її користь заборгованість з заробітної плати за період з 2007 року по 2017 рік.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 04.07.2023 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

19.07.2023 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції, в якій позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплати їй заробітної плати у період з 03.09.2007 року по 24.03.2017 року згідно 12 тарифного розряду, враховуючи відповідний оклад за посадою, надбавки та доплати.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 20.07.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.10.2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача - директора ЦДЮТ Шавло С.М. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що позивачу ніколи не виплачувалась заробітна плата по 7 тарифному розряду. У 2007 році позивач була прийнята на роботу на посаду методиста і було встановлено 9 тарифний розряд, згідно рішення атестаційної комісії ЦДЮТ від 16.04.2009 року їй було підвищено тарифний розряд з 9 на 10, що відповідає кваліфікаційній категорії «спеціаліст другої категорії». Згідно рішення атестаційної комісії ЦДЮТ від 15.04.2014 року позивач атестувалась на відповідність займаній посаді методист, підтвердження 10 тарифного розряду кваліфікаційної категорії «Спеціаліст другої категорії». Відповідно до постанови КМУ від 14.12.2016 року № 974 та наказу МОН України від 20.01.2017 року № 81, розміри посадових окладів та ставок заробітної плати всім працівникам було підвищено на 2 тарифні розряди. Позивачу тарифний розряд було підвищено з 10 на 12 з 01.01.2017 року, що відповідає кваліфікаційній категорії «Спеціаліст другої категорії». Згідно рішення атестаційної комісії ЦДЮТ від 24.03.2017 року позивачу було підвищено кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії», що відповідає 14 розряду.

Як зазначає представник відповідача, у згаданих випадках оплата праці позивачу здійснювалась у повному обсязі, а відповідні накази директора і атестаційні листи позивач не оскаржувала та не вимагала їх скасування. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просить визнати дії Центру правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству, в зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.12.2023 року витребувано від Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації відомості виплати заробітної плати із підписом ОСОБА_1 за період з 2007 року по 2017 рік.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.12.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення.

Представники відповідача Шавло С.М. та Кравченко І.В. в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ЦДЮТ № 101-К від 31.08.2007 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Центру з 03.09.2007 року на посаду методист, звання «спеціаліст», що відповідає 9 тарифному розряду.

Відповідно до атестаційного листа від 16.04.2009 року, атестаційна комісія ЦДЮТ вирішила підвищити тарифний розряд позивачу з 9 на 10.

За результатами атестації позивача 15.04.2014 року атестаційна комісія ЦДЮТ визначила, що позивач відповідає займаній посаді, визначена кваліфікаційну категорію «спеціаліст другої категорії», що підтверджується атестаційним листом від 15.04.2014 року.

Згідно атестаційного листа від 14.03.2017 року позивачу присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії».

Крім того, відповідно до наказу ЦДЮТ № 30 від 03.09.2007 року позивачу з 03.09.2007 року встановлено тарифний розряд 9; відповідно до наказу ЦДЮТ № 37 від 01.09.2009 року позивачу з 01.09.209 року встановлено тарифний розряд 10; відповідно до наказу № 47 від 04.03.2010 року позивачу з 01.09.2010 року встановлено тарифний розряд 10; відповідно до наказу № 68 від 05.09.2013 року позивачу з 02.09.2013 року встановлено тарифний розряд 10; відповідно до наказу № 71 від 03.09.2014 року позивачу з 01.09.2014 року встановлено тарифний розряд 10; відповідно до наказу № 53 від 27.08.2015 року позивачу з 01.09.2015 року встановлено тарифний розряд 10; відповідно до наказу № 65 від 05.01.2016 року позивачу з 01.01.2016 року встановлено тарифний розряд 10; відповідно до наказу № 68 від 03.01.2017 року позивачу з 01.01.2017 року встановлено тарифний розряд 12; відповідно до наказу № 105 від 30.08.2017 року позивачу з 01.09.2017 року встановлено тарифний розряд 14.

Звернувшись до суду, позивач стверджує, що їй нараховувалась заробітна плата за 7 тарифним розрядом, що впливає на розмір заробітної плати, а тому просить зобов`язати відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплати їй заробітної плати у період з 03.09.2007 року по 24.03.2017 року згідно 12 тарифного розряду, враховуючи відповідний оклад за посадою, надбавки та доплати.

Представники відповідача проти вказаних тверджень позивача заперечували, вважаючи їх необґрунтованими і безпідставними.

Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про оплату праці» та статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 98 КЗпП України передбачає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 2 закону України "Про оплату праці" передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до статті 6 закону України "Про оплату праці", схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України, міжпосадових (міжкваліфікаційпих) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Статтею 13 вказаного закону передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002 року №1298, затверджено схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково - педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій.

Як зазначено в Примітках додатку 1 до постанови, посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Пунктом 6 цієї постанови доручено Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, а також галузевим академіям наук у місячний термін розробити і затвердити за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їх роботи.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року № 643 "Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки" установлено, що працівникам установ і закладів освіти, яким передбачено підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) на кількох підставах, абсолютний розмір кожного підвищення визначається виходячи з розміру посадового окладу (ставки заробітної плати) без урахування іншого підвищення.

Міністерством освіти та науки України розроблена Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, яка стверджена наказом №102 (далі - інструкція) від 15.04.1993 року та видано наказ від 26.09.2005 року № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ".

У пункті 7 наказу № 557 зазначено, що з 01.09.2005 інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 № 102 (із змінами), застосовуються в частині, що не суперечить умовам оплати праці, визначеним цим наказом.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, згідно якої діапазон розрядів за Єдиною тарифною сіткою для викладачів навчальних закладів та установ освіти, окрім вищих навчальних закладів III та IV рівня акредитації, від 8 до 12 розряду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 року № 974 «Про внесення зміни у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298» встановлено діапазон розрядів для викладачів навчальних закладів та установ освіти, окрім вищих навчальних закладів III та IV рівня акредитації, встановлено від 10 до 14 розряду.

Відповідно до переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 року № 1109 встановлені наступні кваліфікаційні категорії: спеціаліст вищої категорії , спеціаліст першої категорії, спеціаліст другої категорії, спеціаліст.

Кваліфікаційні категорії і педагогічні звання присвоюються педагогічним працівникам за результатами атестації, що проводиться у порядку, встановленому МОН ( п. 6 Порядку).

Суд відхиляє твердження позивача в обґрунтування позову про те, що їй нараховувалась заробітна плата саме за 7 тарифним розрядом, що впливає на розмір заробітної плати, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо цього. Крім того, стороною позивача не надано доказів того, що заробітна плата відповідачем їй нараховувалась з будь-якими порушеннями у розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством.

Натомість, підтверджується наявними доказами у справі, що позивач була прийнята на посаду методиста із встановленням 9 тарифного розряду. Подальші підвищення тарифного розряду позивачу відбувались із дотримання норм чинного законодавства за результатами атестації та на підставі відповідних наказів. Як результати атестації, так і накази про встановлення тарифних розрядів, позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувались і є чинними.

Таким чином, судом встановлено що оплата праці позивачу здійснювалася у порядку встановленому законом України «Про оплату праці» та відповідно до вимог Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти від 15 квітня 1993 року № 102. Заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем за період з 03.09.2007 року по 24.03.2017 року відсутня.

Згідно статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) .

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позивачем належним чином не доведено її вимоги. Інші доводи позивача на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позову не дають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 258, 259, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру дитячо-юнацької творчості Дніпровського району м. Києва про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 12 березня 2024 року.

Суддя: