Вирок

від 08.03.2024 по справі 991/9799/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/9799/23

Провадження 1-кп/991/121/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

Іменем України

08 березня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52023000000000544 від 26.10.2023 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Київ УкрРСР, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , вищої освіти, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом

На підставі наказу від 10.12.2019 р. № 253 виконувача обов`язків директора ДП «Підприємство 1» (код ЄРДПОУ 21586524) ОСОБА_9 з 11.11.2019 р. ОСОБА_7 прийнято на посаду головного інженера цього державного підприємства.

У період з 13.12.2019 р. по 04.03.2020 р. на виконання розпорядження по управлінню справами Апарату Верховної Ради України № 15/1-113 ОСОБА_7 виконував обов`язки директора ДП «Підприємство 1».

Користуючись повноваженнями директора підприємства 18.12.2019 р., своїм наказом № 259 ОСОБА_7 прийняв з 19.12.2019 р. на громадських засадах на посаду радника директора ДП «Підприємство 1» з питань економіки та виробництва ОСОБУ 1.

У подальшому, 04.03.2020 р. ОСОБА_7 укладено з Управлінням справами Апарату Верховної Ради України контракт № 15/02-7 про його найм з 04.03.2020 р. по 03.03.2025 р. на посаду директора ДП «Підприємство 1». Того ж дня розпорядженням від 04.03.2020 р. № 15/1-07 по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_7 призначено на посаду директора підприємства на умовах контракту.

Відповідно до розділу 1 контракту від 04.03.2020 р. № 15/1-07 ОСОБА_7 як директор ДП «Підприємство 1» зобов`язався здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна. При цьому зазначено, що директор є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов`язків підприємства, передбачених актами законодавства України, статутом підприємства, іншими нормативними документами. Директор підзвітний Уповноваженому органу управління в межах, встановлених законодавством України, статутом підприємства та цим контрактом.

Згідно з п. 2.4 контракту ОСОБА_7 як директор підприємства взяв на себе зобов`язання погоджувати з Уповноваженим органом управління відчуження, списання майна, передачу його в оренду, заставу та отримання кредитів, а також дотримуватися вимог законодавства та розпоряджень Уповноваженого органу управління.

Також відповідно до п. 2.5 контракту директор повинен забезпечувати: високоефективну і стабільну роботу підприємства та зміцнення його фінансового стану, отримання та зростання прибутку, рентабельність виробництва, динамічний соціально-економічний розвиток; дотримання режиму економії ресурсів; збереження та своєчасний ремонт основних фондів, майна підприємства; збереження майна та інших матеріальних цінностей, що належить підприємству на основі права господарського відання, недопущення необгрунтованого зменшення статутного капіталу.

Відповідно до статуту ДП «Підприємство 1», затвердженого розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 27.11.2015 р. № 72 (далі - Статут), чинного до 23.04.2020 р., підприємство засновано на державній власності, що належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України. Уповноваженим органом управління підприємством (п. 1.2 Статуту) є Управління справами Апарату Верховної Ради України. ДП «Підприємство 1» входить до складу майнового комплексу, що забезпечує діяльність Апарату Верховної Ради України.

Відповідно до п. 2.1 Статуту основною метою діяльності підприємства значилося забезпечення потреб Верховної Ради України в будівництві нових, реконструкції та ремонті діючих будівель та споруд, житла, об`єктів соціально-побутового, оздоровчого та іншого призначення, надання платних послуг фізичним та юридичним особам.

Згідно з розділом 7 Статуту управління підприємством здійснюється відповідно до цього Статуту, Положення про Управління справами Апарату Верховної Ради України та законодавства. Управління підприємством здійснює директор, який підзвітний Уповноваженому органу управління. До компетенції директора відносяться усі питання господарської діяльності підприємства, крім тих, що відповідно до законодавства, Положення про Управління справами Апарату Верховної Ради України та Статуту віднесені до компетенції Уповноваженого органу управління.

При цьому директор підприємства, зокрема: організовує виробничо-господарську. соціально-побутову та іншу діяльність підприємства відповідно до мети та основних напрямків його діяльності; укладає договори (контракти) та вчиняє інші правочини від імені підприємства у межах повноважень, передбачених законодавством, цим Статутом, у спосіб, встановлений законодавством та Статутом; здійснює відповідно до рішень Уповноваженого органу управління інші функції, необхідні для досягнення мети діяльності підприємства та забезпечення його поточної діяльності.

Відповідно до п. 4.1 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним Уповноваженим органом управління на праві господарського відання.

Отже, за своїм правовим статусом ДП «Підприємство 1» є державним унітарним підприємством і відповідає ознакам, закріпленим у ст. 73 ГК України.

Так, відповідно до норм ч. 1, 3, 4, 6 ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство». Особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

За п. 4-2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення у випадках, визначених законами України, про надання згоди на вчинення державним унітарним підприємством господарського зобов`язання, щодо якого є заінтересованість, та значного господарського зобов`язання або про відмову в наданні такої згоди та несуть встановлену законами України відповідальність за прийняття таких рішень.

У ч. 1, 3 ст. 73-2 ГК України вказано, що значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства за даними останньої річної фінансової звітності. Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або у випадках, передбаченим законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею. Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

Також у ч. 4 ст. 67 ГК України визначено, що державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 р. № 809 (далі - Постанова КМУ № 809).

У п. 2 Постанови КМУ № 809 передбачено, що залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується:

- Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик);

- органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління державною власністю, або Мінекономрозвитку, якщо функції управління державною власністю здійснює Кабінет Міністрів України - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Вказані норми законодавства відображалися і у Статуті підприємства, у якому в п. 8.1 зазначалося, що Уповноважений орган підприємства погоджує ДП «Підприємство 1»: укладення правочину на суму, що перевищує розмір 500 мінімальних заробітних плат; погоджує всі правочини щодо отримання позик (кредити, фінансову допомогу тощо); затверджує річні фінансові плани та інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років); погоджує договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, яке перебуває в його господарському віданні; погоджує відчуження, списання, безкоштовну передачу державного майна, що перебуває у його господарському віданні, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

У ч. 1-3 ст. 180 ГК України вказано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені за угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну, або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами будь-якого господарського зобов`язання, яке виникає на підставі господарського договору, є предмет, ціна та строк дії договору, які у випадках, передбачених ст. 73-2 ГК України, повинні бути погоджені уповноваженим органом управління.

Відповідно до звіту про фінансовий стан ДП «Підприємство 1» на 31.12.2019 р. баланс підприємства становив 75 986 000 грн.

Тобто, ураховуючи положення згаданих норм законодавства, ДП «Підприємство 1» повинно було погоджувати в Уповноваженого органу управління будь-які договори, вартість яких становить понад 7 598 600 грн.

Окрім цього, відповідно до п. п. 4.3., 4.5 Статуту правовий режим майна, закріпленого за підприємством, установлюється відповідно до законів України, зокрема, Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України». Підприємство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним, та розпоряджатися ним з урахуванням обмежень, установлених законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» управління державним майном, що відповідно до законодавства України знаходиться на балансі або у віданні Верховної Ради України та забезпечує її діяльність (цілісні майнові комплекси підприємств та організацій, їх структурні підрозділи, будинки, споруди тощо), здійснюється органами і в порядку, визначеним Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» розпорядження (відчуження) і передача державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та знаходиться на її балансі або у віданні, провадяться лише за рішенням Верховної Ради України.

У ч. 4 ст. 83 Конституції України визначено, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України (далі - Регламент ВРУ).

Статтею 46 Регламенту ВРУ, затвердженого Законом України від 10.02.2010 р. № 1861, визначено, що рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради. Актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

З наведених норм вищевказаного Закону вбачається, що порядок управління державним майном та органи, які його здійснюють, повинні бути визначені рішенням Верховної Ради України у вигляді рішення, вид якого передбачений у ст. 46 Регламенту ВРУ.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 728/6115 ДП «Підприємство 1» надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 8,11 га для експлуатації та обслуговування виробничої бази на АДРЕСА_3 .

Відомості про зазначене право користування внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.11.2017 р. на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та договору оренди землі за № 10-9-00063 серії ЯЯ № 389700, виданого 21.02.2012 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Поряд з цим, розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 10.12.2020 р. № 1/1-104 і № 15/1-105 за ДП «Підприємство 1» закріплено на праві господарського відання будівлі, споруди, передавальні пристрої, інженерні мережі та інфраструктурні об`єкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, які належать на праві власності державі Україна в особі Апарату Верховної Ради України.

Частинами 1 і 2 ст. 1 Закону України від 18.09.1991 р. № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність в Україні» зі змінами та доповненнями (в ред., чинній станом на грудень 2020 р., далі - Закон України № 1560-ХІІ) визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) та/або досягається соціальний або екологічний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками. спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 1560-ХІІ вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами.

Вартість будівництва визначається на підставі затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, кошторисних норм і нормативів з ціноутворення у будівництві, які є обов`язковими під час здійснення будівництва об`єктів із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ і організацій, кредитів, наданих під державні гарантії.

Пунктом 1.1 Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури (далі - Держбуд України) від 27.09.2005 р № 174 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.10.2005 р. за № 1185/11465 зі змінами та доповненнями (в ред., чинній станом на грудень 2020 р., далі - Порядок № 174), визначено, що цей Порядок установлює правила визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 174 показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (далі - показники) щоквартально розраховуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури (далі - уповноважений орган) у першому місяці кварталу, виходячи зі структури безпосередніх витрат з будівництва об`єкта-представника, скоригованої відповідно до змін рівня цін на трудові та матеріально-технічні ресурси.

Пунктом 3.2 Порядку № 174 визначено, що показники застосовуються при визначенні у поточному періоді обсягів державних інвестицій, що спрямовуються на будівництво житла для громадян, які потребують поліпшення житлових умов та державної підтримки відповідно до законодавчих актів України, визначенні розміру пайової участі державних інвестицій у споруджені житла для таких громадян, а також розміру пільгових кредитів, що надаються відповідно до законодавства окремим категоріям громадян, а також розміру пільгових кредитів, що надаються відповідно до законодавства окремим категоріям громадян із зазначеною метою.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого 30.04.2014 р. № 197, Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрегіон) є центральним органом виконавчої влади та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну політику в сфері розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, державну житлову політику і політику в сфері благоустрою населених пунктів, державну політику у сфері житлово-комунального господарства, державну політику у сфері поводження з побутовими відходами, державну політику у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій і архітектури, державну політику у сфері технічного регулювання у будівництві, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у сфері контролю житлово-комунального господарства та у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Наказом Мінрегіону від 26.06.2020 р. № 151 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», виданим Міністром ОСОБА_10 (втратив чинність на підставі наказу Мінрегіону від 16.12.2020 р. № 311), затверджені показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, розраховані станом на 01.04.2020 р., згідно з якими вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) у м. Києві становила 15 146 грн.

Приблизно на початку 2020 р. (більш точної дати не встановлено), ОСОБА_7 через на той час радника з питань економіки та виробництва ОСОБУ 1 познайомився з народним депутатом України ХІ скликання ОСОБОЮ 2.

Водночас, ОСОБА 2 є власником акцій АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Княгиня Ярославна» (код ЄДРПОУ 40468695), та щорічно отримує дивіденди від його діяльності.

Використовуючи вказаний закритий корпоративний інвестиційний фонд ОСОБА 2 разом із іншими співвласниками акцій здійснював фінансування будівництва об`єктів, що споруджуються суб`єктами господарювання, які входять в умовну групу компаній із назвою «Perfekt Group», до числа яких належить також ТОВ «Підприємство 2» (код ЄДРПОУ 16399955), очолюване директором ОСОБОЮ 4.

ТОВ «Підприємство 2» здійснює діяльність у сферах будівництва житлових та нежитлових будівель.

Зважаючи на викладене, будучи матеріально зацікавленим у забезпеченні вигідних умов для подальшої діяльності ТОВ «Підприємство 2», ОСОБА 2 на початку 2020 р. (більш точної дати не встановлено), вирішив організувати передачу за заниженою вартістю ТОВ «Підприємство 2» для будівництва житлового комплексу земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 площею 8,1131 га за адресою: АДРЕСА_3, що є власністю держави в особі Київської міської державної адміністрації і перебуває в постійному користуванні ДП «Підприємство 1», та на якій фактично розташована виробнича база вказаного підприємства, що використовується для забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Дізнавшись від ОСОБИ 2 про ці його наміри, усвідомлюючи суспільно-політичний вплив та авторитет останнього, розраховуючи на отримання від нього матеріальної винагороди, допомоги в подальшому кар`єрному просуванні та уникненні можливої кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 надав свою згоду на участь в реалізації цього злочинного задуму шляхом вчинення необхідних дій та прийняття рішень, як керівником державного підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби задля одержання неправомірної вигоди для юридичних осіб приватної форми власності.

Зокрема, ОСОБА_7 задля реалізації злочинного плану ОСОБИ 2 погодився, використовуючи своє службове становище, створити потрібні умови для підписання та в подальшому укладення із підконтрольним ОСОБІ 2 суб`єктом господарювання інвестиційного договору на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 на вигідних для забудовника умовах, що полягали в отриманні зацікавленими особами неправомірної вигоди всупереч інтересам державного підприємства.

Водночас, з метою досягнення протиправної цілі та приховання в подальшому ознак кримінального правопорушення, зокрема факту та умислу на заподіяння тяжких наслідків інтересам держави, розміру шкоди, обставин зловживання службовими особами ДП «Підприємство 1» своїм службовим становищем ОСОБА 2 запропонував ОСОБА_7 використати заздалегідь розроблений ним план дій, який передбачав маскування вчинюваних ним протиправних дій під виглядом заходів щодо оптимізації діяльності підприємства та раціоналізації використання його ресурсів.

Зважаючи на складність втілення злочинного задуму, ОСОБА_7 свідомо погодився на скоєння цього правопорушення у змові та співпраці з іншими особами, зокрема, ОСОБОЮ 1, який на той час працював в ДП «Підприємство 1» та іншими особами не з числа працівників державного підприємства, які мали прийняти участь на різних етапах задля створення умов і вдаваних причин для укладення інвестиційного договору на умовах, вигідних для приватного забудовника.

Отримавши ще при покладенні на нього обов`язків директора ДП «Підприємство 1» оригінали установчих документів підприємства, ОСОБА_7 був обізнаний про те, що відповідно до статуту ДП «Підприємство 1» це підприємство входить до складу майнового комплексу, що забезпечує діяльність Верховної Ради України. Його уповноваженим органом управління є Управління справами Апарату Верховної Ради України. Основною метою діяльності підприємства є забезпечення потреб Верховної Ради України в будівництві нових, реконструкції та ремонті діючих будівель і споруд, житла, об`єктів соціально-побутового, оздоровчого та іншого призначення.

Крім того, згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України», розпорядження (відчуження) і передача державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та знаходиться на її балансі або у віданні, провадяться лише за рішенням Верховної Ради України.

Також ОСОБА_7 , виконуючи обов`язки директора державного підприємства, був обізнаний, що відповідно до п. 4-2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення у випадках, передбачених законами України, про надання згоди на вчинення державним унітарним підприємством господарського зобов`язання, щодо якого є заінтересованість, та значного господарського зобов`язання, або про відмову в надані такої згоди та несуть встановлену законами України відповідальність за прийняття таких рішень, а Господарським Кодексом України, зокрема ч. 1, 3 ст. 73-2 ГК України, визначено поняття значного господарського зобов`язання, і розумів, що для державного унітарного підприємства значним є господарське зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів цього підприємств за даними останньої річної фінансової звітності.

Окрім цього, ОСОБА_7 був обізнаний, що відповідно до п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань затверджують стратегічні плани розвитку державних унітарних підприємств, річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років).

З метою створення умов для укладення між ДП «Підприємство 1» та ТОВ «Підприємство 2» договору щодо передачі останньому під забудову земельної ділянки площею 8,1131 га за адресою: АДРЕСА_3, без дотримання норм Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» та без прямого погодження Уповноваженого органу управління, ОСОБА_7 разом з ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 1 вирішили розробити та затвердити в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України стратегічний плани розвитку державного підприємства, який би містив перелік заходів та формулювання, які б в подальшому давали підстави стверджувати про узгодженість і правомочність дій директора підприємства щодо укладення такого договору.

28.01.2020 р. ОСОБА_7 , діючи за вказівкою ОСОБИ 2 з метою реалізації злочинного задуму останнього, уклав договір № 27/01/20 на розробку передпроектних пропозицій з ТОВ «Архітектурна майстерня Городецького» (код ЄДРПОУ 42853274) в особі директора ОСОБА_11 , який пізніше того ж року також очолював ТОВ «Перфект Проджект» (код ЄДРПОУ 43640299), що входить до групи компаній під назвою «Perfekt Group». Предметом договору визначено розробку передпроектних пропозицій (концепції) щодо реконструкції виробничої території під житлову забудову по АДРЕСА_3 в Дарницькому районі м. Києва.

За сприяння ОСОБИ 1, який діяв в інтересах ОСОБИ 2, та з відома ОСОБА_7 , у лютому 2020 р. службовими особами ДП «Підприємство 1» підготовлено план заходів по виводу підприємства із кризового стану у 2020 р., який включав у себе організаційні заходи декларативного характеру та останнім пунктом цього плану передбачалася розробка стратегічного плану розвитку підприємства.

З метою реалізації спільного злочинного задуму, діючи на виконання вказівок ОСОБИ 2 та виконуючи відведену йому роль, ОСОБА_7 13.02.2020 р. затвердив цей план та погодив його в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України, а також організував затвердження уповноваженим органом управління нової редакції статуту державного підприємства (розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 23.04.2020 р. № 15/1-23). У цій редакції до основної мети діяльності підприємства було включено одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої підприємницької діяльності, а предмет діяльності доповнено здійсненням капітального будівництва об`єктів виробничого, житлового та іншого призначення господарським або підрядним способом, капітальний ремонт будівель, споруд та основних фондів і здійсненням функцій замовника будівництва.

Водночас, задля створення видимості пошуку нібито шляхів оптимізації діяльності підприємства та раціонального використання його ресурсів, ОСОБА_7 за сприяння ОСОБИ 1 та під керівництвом ОСОБИ 2 01.06.2020 р. на підставі договору № 01-06\20 замовив у державній установі «Інститут економіки та прогнозування НАН України) (далі - ДУ «ІЕПр НАНУ») послуги з розробки рекомендації щодо подальшої стратегії діяльності підприємства. При цьому, для формування стратегії ОСОБА_7 , діючи згідно із визначеним ОСОБОЮ 2 планом, надав, заздалегідь замовлений ним містобудівний розрахунок параметрів будівництва з техніко-економічними показниками щодо реконструкції виробничої території під житлову забудову з будівництвом комплексу житлових будинків та об`єктів громадського призначення по АДРЕСА_3 , виконаний в першій половині 2020 р. ОСОБА_11 від імені ТОВ «Архітектурна майстерня Городецького».

Отримавши від ДУ «ІЕПр НАНУ» науковий звіт «Стратегія розвитку державного підприємства Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» в сучасних умовах», який містив аналіз і обгрунтування кількох моделей подальшої діяльності підприємства, зважаючи на заздалегідь досягнуті домовленості з ОСОБОЮ 2, і, діючи відповідно до його вказівок та в його інтересах, у червні-серпні 2020 р. ОСОБА_7 спільно з ОСОБОЮ 1 організували підготовку працівниками ДП «Підприємство 1» стратегічного плану розвитку підприємства на 2020-2025 роки, зміст якого передбачає, зокрема, передачу земельної ділянки у м. Києві по АДРЕСА_3, під забудову приватному інвестору та списання розміщених на ній основних засобів, що підпадають під пляму забудови.

У вказаному науковому звіті проаналізовані різні можливі моделі подальшої діяльності ДП «Підприємство 1», зокрема, збереження існуючої структури, ліквідація підприємства, девелопмент та поетапний розвиток територій (забудова земельних ділянок за рахунок коштів інвестора).

Також, у цьому науковому звіті ДУ «ІЕПр НАНУ» міститься обгрунтування доцільності використання четвертої моделі розвитку підприємства - поетапного розвитку територій, якій передбачає збереження протягом як мінімум 3 років будівель механічного та деревообробного цехів, адміністративно-побутового корпусу деревообробного цеху, їх завантаження виробництвом в рамках постачання продукції на власне будівництво, здача в оренду вільних приміщень, що може дати чистий операційний дохід в межах 4,5 - 8,0 млн. грн, а також сприяти збереженню робочих місць, оптимізації виробництва, плавного переходу до інших форм господарської діяльності.

Однак, ОСОБА_7 спільно із ОСОБОЮ 1, діючи з метою втілення злочинного задуму ОСОБИ 2 та у відповідності до його вказівок, поставивши інтереси матеріальної вигоди групи підприємств, бенефіціарним власником яких є ОСОБА 2, вище інтересів державного підприємства, організували підготовку стратегічного плану розвитку на 2020-2026 роки в редакції, яка передбачала завідомо збиткову модель діяльності для державного підприємства.

Так, за вказівкою ОСОБА_7 за основу у вказаному плані було взято третю з запропонованих ДУ «ІЕПр НАНУ» моделей, а саме, девелопмент, який базувався на використані як цінностей підприємства, лише його нематеріальних активів, зокрема, права користування земельними ділянками, корисність яких розглядалася лише в умовах ефективної забудови. Тобто, використано модель, яка нівелювала матеріальні активи підприємства, мету та цілі його діяльності, перспективу подальшої його господарської діяльності, а грунтувалася на інтересах майбутнього інвестора щодо максимально ефективної забудови земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні підприємства, зокрема, ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Розуміючи, що вказаний стратегічний план розвитку необхідно узгодити з Управлінням справами Апарату Верховної Ради України як Уповноваженим органом управління, в якому не підтримують ліквідацію виробничої бази, складських приміщень та адміністративних будівель, що використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, за ініціативою вказаних осіб (ОСОБИ 2, ОСОБИ 1, ОСОБА_7 ) у його змісті було вказано, що передбачається перетворення підприємства на замовника будівництва на земельних ділянках у Києві по АДРЕСА_3 , та по АДРЕСА_4 , із одночасною забудовою цих ділянок з використанням наявних технічних можливостей, ліцензій кадрового потенціалу, та інших нематеріальних активів підприємства, а також залучення сторонніх інвестицій.

Крім цього, у стратегічному плані зазначено, що у приміщеннях майбутнього адміністративного будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_4 у Києві можливе розміщення органів Верховної Ради України, а частину квартир у майбутніх будинках по АДРЕСА_3 заплановано передати Апарату Верховної Ради України для забезпечення житлом працівників, які перебувають на квартирній черзі.

Також варто зазначити, що у вказаному стратегічному плану розвитку прямо зазначалося, що у зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 06.07.207 р. № 691/2853 щодо оновлення містобудівної документації, яким на земельній ділянці по АДРЕСА_3 сплановано будівництво парку відпочинку та об`єктів соціальної інфраструктури для потреб мешканців сусідніх житлових комплексів, необхідно якнайшвидше реалізувати план її забудови підприємством, поки ділянку не вилучили для потреб міста. Тобто, безпосередньо вказувалося, що реалізація цього стратегічного плану має на меті в першу чергу отримання матеріальної вигоди для інвестора всупереч інтересам і потребам жителів м. Києва, Верховної Ради України, ДП «Підприємство 1» і його працівників, які підлягали скороченню, у зв`язку з ліквідацією виробничої бази.

У цей же час, приблизно в червні-липні 2020 р. (більш точної дати не встановлено), ОСОБА 2, діючи у відповідності до домовленостей з ОСОБА_12 та виконуючи свою керівну роль у групі осіб, розуміючи, що Уповноваженим органом управління для ДП «Державний будівельний комбінат» є Управління справами Апарату Верховної Ради України, у якому відповідно до розподілу обов`язків, заступник керуючого справами ОСОБА 3, відповідає за організацію та контроль роботи з питань: управління об`єктами державної власності, правового забезпечення діяльності Управління справами, ефективного використання та збереження майна підприємств і установ, що входять до сфери Управління справами, а також координує роботу ДП «Підприємство 1», використовуючи свій суспільно-політичний статус та авторитет як народного депутата України, залучив до реалізації свого протиправного задуму ОСОБУ 3, та познайомив його із ОСОБОЮ 1.

Відповідно до досягнутих домовленостей та розподілу ролей між ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 3, останній зобов`язався провести списання майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, організувати передачу ділянки під забудову, погодити і організувати підписання інвестиційного договору щодо реалізації відповідного проекту забудови.

У подальшому, 14.08.2020 р. ОСОБА_7 за сприяння ОСОБИ 3 та за безпосередньої його участі, діючи в групі осіб за попередньою змовою із ОСОБОЮ 2 та у відповідності до заздалегідь узгодженого між ними злочинного плану, представив на засіданні балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України стратегічний план розвитку ДП «Підприємство 1» на 2020-2025 роки, доповів при цьому особисто його зміст та навів ряд обгрунтувань за реалізацію цього плану.

Відповідно до Положення про балансову комісію балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 17.11.2017 р. № 101, балансова комісія утворена з метою: здійснення контролю за виконанням кошторисів установ та виробничо-економічних показників, що затверджені у фінансових планах державних підприємств, які входять до майнового комплексу, що забезпечує діяльність Верховної Ради України; посилення контролю за виконанням керівниками підприємств та установ своїх повноважень при використанні майна та коштів; проведення всебічного аналізу і оцінки результатів фінансово-господарської діяльності підприємств та установ за звітний період.

Відповідно до покладених на неї завдань балансова комісія уповноважена розглядати фінансові плани підприємств на плановий рік, розглядати та погоджувати бюджетні запити, заслуховувати звіти керівників та головних бухгалтерів, визначати оцінку фактичного виконання показників фінансового плану, виявляти причини незадовільної фінансово-господарської діяльності і вносити пропозиції щодо їх усунення. Тобто, розгляд стратегічних планів розвитку підприємств, прийняття рішень про надання рекомендацій щодо їх затвердження, схвалення і надання дозволів на проведення заходів з переоцінки чи списання основних засобів, укладення інвестиційних договорів безпосередньо не відноситься до повноваження цієї комісії.

Під час засідання балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України 14.08.2020 р. частина її членів прямо вказала на недоліки запропонованого стратегічного плану розвитку ДП «Підприємство 1» на 2020-2025 роки.

Однак, діючи відповідно до попередньої домовленості з ОСОБОЮ 2, ОСОБА 3, зловживаючи своїм службовим становищем, безпосередньо втрутившись в процес обговорення, зазначив, що хоча ідеальною для державного підприємства є «змішана модель» подальшої діяльності, але з нею не погоджуються інвестори. Отже, під впливом ОСОБИ 3 члени комісії погодилися визнати вказаний план обгрунтованим і рекомендувати його затвердити.

Водночас з ініціативою ОСОБИ 1 ОСОБА 3, використовуючи своє службове становище заступника керуючого справами Управління справами Апарату Верховної Ради України, пролобіював включення до резолютивної частини протоколу від 14.08.2020 р. № 1 засідання балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України та до розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 р. № 15/1-65 пункт про схвалення та погодження заходів, що містяться у стратегічному плані розвитку ДП ««Підприємство 1» на 2020-2025 роки.

У такий спосіб, розуміючи, що протокол засідання балансової комісії Управління справами Апарату Верховної Ради України не є рішенням Верховної Ради України, передбаченим ст. 46 Регламенту ВРУ, ОСОБА 3, ОСОБА 1 та ОСОБА_7 , діючи відповідно до домовленостей з ОСОБОЮ 2 та з метою забезпечення виконання ними взятих на себе зобов`язань, планували використати формулювання зазначеного змісту, щоб виключити необхідність виконання положень Статуту та п. 4-2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» щодо отримання погодження уповноваженого органу управління на вчинення підприємством значного господарського зобов`язання, яким є укладення інвестиційного договору стосовно передачі земельної ділянки площею 8,1131 га за адресою: АДРЕСА_3, під забудову.

При цьому, після залучення ОСОБОЮ 2 до описаної вище протиправної діяльності ОСОБИ 3, розпочав приймати у ній активну участь, зокрема, на виконання взятих на себе зобов`язань, контролював дії інших учасників, зокрема, працівників ДП «Підприємство 1» ОСОБА_7 та ОСОБУ 1, надавати вказівки щодо реалізації спільного злочинного задуму.

Отримавши розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 14.08.2020 р. № 15/1-65 про затвердження стратегічного плану розвитку, та заручившись дієвою підтримкою ОСОБИ 3, якого з 04.09.2020 р. було призначено на посаду Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами, ОСОБА_7 , ОСОБА 1 та ОСОБА 2, діючи за попередньою змовою, організували у вересні-жовтні 2020 р. проведення оцінки ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3, а також проведення оцінки вартості земельних поліпшень (будівель, споруд), які знаходяться на вищевказаній ділянці.

Так, виконуючи відведену йому ОСОБА_7 та ОСОБОЮ 2 роль, ОСОБА 1 для проведення оцінки вартості земельних поліпшень на вказаній ділянці та отримання звіту із заниженою вартістю відповідних будівель і споруд, залучив ОСОБУ 5, який є засновником та оцінювачем у ПП «Підприємство 3» (код ЄДРПОУ 34289001), із яким він протягом тривалого часу підтримує дружні стосунки та разом були помічниками-консультантами на громадських засадах одного з народних депутатів V-го скликання.

У вересні-жовтні 2020 р., заручившись до цього підтримкою ОСОБИ 3, у реалізації злочинного задуму ОСОБА_7 та ОСОБИ 1 було використано заступника директора ДП «Підприємство 1» з комерційних питань та підприємництва (з 12.11.2020 р. - перший заступник директора ОСОБУ 6, який перебував у дружніх відносинах з ОСОБОЮ 3 та у безпосередньому підпорядкуванні у ОСОБА_7 . Зокрема, 22.09.2020 р. наказом № 193 ОСОБА_7 створив тимчасову комісію із відібрання цінових пропозицій від суб`єктів господарювання, що здійснюють професійну оцінку майна та/або майнових прав (далі - тимчасова комісія), головою якої призначив ОСОБУ 6.

Під керівництвом ОСОБА_7 у кінці вересня - на початку жовтня 2020 р. тимчасовою комісією під головуванням ОСОБУ 6 на підставі інформації від суб`єктів оціночної діяльності, до яких ОСОБА_7 було направлено запити, у ДП «Підприємство 1» проведено відібрання цінових пропозицій від суб`єктів господарювання, що здійснюють професійну оцінку майна та/або майнових прав, таким чином, щоб за результатами відбору укласти договори на проведення оцінок земельних ділянок і земельних поліпшень суб`єктами, що заздалегідь були підшукані ОСОБОЮ 1 і ОСОБОЮ 5.

Було отримано документ укладення договорів із ПП «Підприємство 3» щодо оцінки вартості земельних поліпшень (будівель, споруд, передавальних пристроїв тощо), які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, та з ПП «ТА-Експерт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 366819974), директором і оцінювачем якого є знайомий ОСОБИ 5 - ОСОБА 7, щодо оцінки вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування згаданою ділянкою.

З метою реалізації вищевказаного злочинного задуму з відома ОСОБА_7 за домовленістю між ОСОБОЮ 1 і ОСОБОЮ 5 у предметі договору від 08.10.2020 р. №04/10/2020 між ПП «Підприємство 3» та ДП «Підприємство 1» щодо замовлення послуг з підготовки звіту об`єктів нерухомого майна, розташованих на вказаній земельній ділянці, використано поняття не ринкової вартості будівель, споруд, а справедливої вартості земельних поліпшень. Хоча це поняття, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2020 р. № 92 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.05.2000 р. за № 288/4509, використовується для цілей бухгалтерського обліку основних засобів підприємств.

У подальшому, ОСОБА_7 виконуючи відведену йому роль ОСОБОЮ 2, підписав зазначений договір від імені ДП «Підприємство 1» організував його оплату та прийняв надані послуги по акту прийому-передачі від 09.11.2020 р. отримавши документ з назвою «Звіт про незалежну оцінку справедливої вартості земельних поліпшень (будівель, споруд та передавальних пристроїв - 120 одиниць, капітальних інвестицій - 1 одиниця), що розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 8000000000:90:144:0009) площею 8,1131 га, без врахування вартості земельної компоненти станом на 08.10.2020 року», у якому зазначено, що виконані аналітичні дослідження та розрахунки дали можливість зробити висновок, що станом на 08.10.2020 р. справедлива вартість об`єкта оцінки становить 98 575 000 грн, хоча в дослідницькій частині звіт вказується, що вартість капітальних будівель і складських майданчиків може становити 317 172 000 грн.

Отже, внаслідок вказаних дій було отримано документ про оцінку будівель, споруд та передавальних пристроїв потрібного змісту, що давав можливість легітимізувати прийняття подальших управлінських рішень ОСОБА_7 як директором ДП «Підприємство 1» щодо укладення інвестиційного договору про передачу під забудову земельної ділянки із розташованими на най об`єктами нерухомого майна та інженерними мережами за заниженою вартістю.

Крім цього, ОСОБА 1 з відома ОСОБА_7 , діючи на виконання вказівок ОСОБИ 2, використовуючи зв`язки ОСОБИ 5 в середовищі приватних оцінювачів, організовував проведення оцінки вартості права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3, ПП «ТА- Експерт-Сервіс».

З метою заниження ринкової вартості вказаного нематеріального активу ОСОБОЮ 1 у предметі договору на проведення оцінки майна та майнових прав від 12.10.2020 р. № 20201001222 між ПП «ТА-Експерт-Сервіс» та ДП «Підприємство 1» використано поняття не ринкової вартості права постійного користування земельною ділянкою, а ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою.

Виконуючи відведену йому ОСОБОЮ 2 роль, ОСОБА_7 підписав зазначений договір від імені ДП «Підприємство 1» організував його оплату та прийняв від директора і оцінювача ПП «ТА-Експерт-Сервіс» ОСОБУ 7, відповідні роботи по акту передачі робіт щодо проведення оціночних робіт від 06.11.2020 р., отримавши документ з назвою «Звіт про оцінку ринкової вартості внеску в інвестиційний договір у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, площею 8,1131 га», у якому зазначено, що вказана вище вартість визначена в розмірі 182 617 000 грн.

Хоча в дослідницькій частині звіту вказується, що проведеним аналізом виявлено той факт, що право забудови земельної ділянки, наданої в постійне користування ДП «Підприємство 1», за економічно-правовими аспектами в цілому відповідає праву власності на земельну ділянку. Зокрема в результаті будівництва житлового комплексу забудовник реалізує на відкритому ринку всі доходогенеруючи приміщення (квартири, нежитлові приміщення, місця для паркування). Після чого відмовляється від прав на ділянку на користь набувача прав на нерухомість або на користь територіальної громади населеного пункту.

Крім того, в звіті підсумовано, що в його рамках вартість права постійного користування земельною ділянкою як вартість пайового внеску в проект будівництва житлового комплексу розглядається як така, що дорівнює ринковій вартості земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням.

Згідно з розрахунками, описаними у звіті, ринкова вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 площею 8,1131 га станом на 08.10.2020 р. визначена в сумі 229 794 444 грн, з огляду на те, що середня вартість 1 ар з урахуванням коригувань оцінювача обрахована в розмірі 10 000 доларів США.

Водночас, в таблиці 5.4 цього ж звіту, де аналізуються пропозиції з продажу ділянок під багатоповерхову забудову, наведено інформацію про те, що згідно з оголошеннями про продаж нерухомості ціни за 1 ар складали від 16 346 до 24 294 доларів США.

Отже, внаслідок вказаних дій було отримано документ про оцінку земельної ділянки потрібного змісту, що давав можливість легітимізувати прийняття подальших управлінських рішень ОСОБА_7 як директором ДП «Підприємство 1» щодо укладення інвестиційного договору про передачу під забудову земельної ділянки за заниженою вартістю.

Пізніше, у листопаді-грудні 2020 р., ОСОБА 1, діючи на виконання злочинного задуму ОСОБИ 2 та у відповідності до відведеної йому ролі іншими учасниками, в тому числі ОСОБА_7 , для створення враження про достовірність і правильність проведених оцінок вартості земельної ділянки та земельних поліпшень, за сприяння ОСОБИ 5 організував проведення громадською організацією «Українське товариство оцінювачів» рецензій на вищевказані звіти про оцінки. За результатами рецензій усіх цих звітів зроблено один той саме висновок, що нібито звіти у цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки, але мають незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінок.

Окрім цього, заручившись підтримкою ОСОБИ 3 у реалізації свого злочинного задуму, ОСОБА 2, ОСОБА 1 і ОСОБА_7 у вересні 2020 р., усвідомлюючи, що відповідно до ст. 17 Закону України № 1560-ХІІ, п. п. 1.1., 1.2 і 3.2 Порядку № 174 і наказу Мінрегіону від 26.06.2020 р. № 151 опосередкована вартість спорудження 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) у м. Києві, яка повинна застосовуватися під час здійснення інвестування коштів державних підприємств у будівництво житла для громадян, які потребують поліпшення житлових умов, була визначена у розмірі 15 146 грн, діючи з метою одержання неправомірної вигоди підконтрольним ОСОБІ 2 суб`єктом господарювання, вирішили умисно занизити частку ДП «Підприємство 1» у натуральному виражені в кількості квадратних метрів житла у майбутньому об`єкті будівництва, за рахунок яких, у тому числі Апаратом Верховної Ради України, мали забезпечуватися житлом працівники, що перебувають у квартирній черзі.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 17 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти його в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Положеннями ст. 1 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначено, що гарантоване Конституцією України громадянам право на житло забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом.

Згідно зі ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств. Державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до законодавства України будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку і в строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються (якщо інше не встановлене законодавством) до житлового фонду місцевих рад.

Відповідно до ст. 37 ЖК України облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

Отже, забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на відповідному обліку за місцем роботи, є одним із інтересів та цілей діяльності держави.

З метою реалізації вищезгаданого спільного злочинного задуму, направленого на одержання неправомірної вигоди приватним суб`єктом господарювання всупереч державним інтересам. 25.09.2020 р. ОСОБА_7 як директор ДП «Підприємство 1» за сприяння ОСОБИ 1 замовив у Торгово-промисловій палаті України надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме надання інформації щодо актуальної ринкової вартості одного квадратного метра житлової площі у новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_3 .

У відповідь від Торгово-промислової палати України ОСОБА_7 та ОСОБА 1 отримали цінову довідку від 02.10.2020 р. № 2755/08.1-73, у якій зазначалася мінімальна, максимальна та середня вартість одного квадратного метра житлової площі у новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_3 , визначені з інформаційно-довідковою метою із застосуванням ресурсів мережі Інтернет, зокрема, веб-сайту ПрАТ «Київміськбуд» з інформацією про житловий комплекс «Урлівський-2». При цьому із невстановлених причин та без об`єктивного обгрунтування виконавцем довідки у її тексті для вищезгаданих трьох показників вартості використано загальну назву як «опосередкована вартість».

Окрім цього, 17.11.2020 р. ОСОБА_7 наказом № 229 створив в ДП «Підприємство 1» тимчасову комісію із відібрання цінових пропозицій від суб`єктів господарювання, що проводять конкурси, аукціони та біржові торги, головою якої також призначив ОСОБА_13 .

Аналогічним способом, як і у випадку відбору суб`єктів оціночної діяльності, направивши запити до заздалегідь визначених суб`єктів проведення конкурсів, аукціонів та біржових торгів та передавши їх відповіді вищевказаній комісії, використовуючи ОСОБА_13 та інших членів цієї комісії, у листопаді 2020 р. ОСОБА_7 організував формальне проведення в ДП «Підприємство 1» відібрання цінових пропозицій від суб`єктів господарювання, що проводять конкурси, аукціони та біржові торги, таким чином, щоб за результатами відбору укласти, із заздалегідь визначеною товарною біржою, договір про надання послуг з організації та проведення відкритого (публічного) інвестиційного аукціону з визначенням переможця для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки по АДРЕСА_3 у м. Києві.

Отримавши в такій спосіб від ОСОБИ 7 доповідні записки і звіти про результати роботи комісій потрібного змісту, ОСОБА_7 створив формальні підстави в подальшому офіційно укласти спочатку із суб`єктами оцінювання, а в подальшому із, заздалегідь підшуканою іншим учасником групи - ОСОБОЮ 1, Товарною біржою «Український центр біржової торгівлі» (код ЄДРПОУ 40451388) відповідні договори про виконання робіт та надання послуг.

Водночас, п. 3 Статуту ТБ «Український центр біржової торгівлі», вона створена з метою надання послуг в укладенні біржових договорів з різними видами товарів, виявленні цін, попиту і пропозицій, вивчення, впорядкування і спрощення товарообігу і пов`язаних з цим торгових операцій.

Однак, ТБ «Український центр біржової торгівлі» ще у листопаді 2020 р., тобто, не маючи порядку проведення інвестиційних аукціонів, надіслала на адресу ДП «Підприємство 1» комерційну пропозицію щодо вартості послуг з проведення конкурсу (аукціону) по визначенню переможця, з яким буде укладено договір пайової участі на забудову земельної ділянки.

У подальшому, задля проведення установчих документів біржі у відповідність із функціоналом, який, за задумом ОСОБА_7 та інших співучасників, повинні були провести її працівники на замовлення ДП «Підприємство 1» 02.12.2020 р. протоколом Біржової ради № 03 затверджено Правила (Порядок) проведення на ТБ «Український центр біржової торгівлі» публічних (відкритих) інвестиційних аукціонів.

Поряд з цим, з метою реалізації спільного злочинного задуму, діючи на виконання вказівок ОСОБИ 2 та виконуючи відведену їм роль, ОСОБА_7 та ОСОБА 1 організували підготовку нової редакції Статуту ДП «Підприємство 1», а ОСОБА 3 як Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючий справами Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 08.12.20202 р. № 15/1-103 затвердив його.

Зокрема, з метою створення умов для вчинення кримінального правопорушення та уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, вказаними особами в рамках реалізації злочинного задуму предмет діяльності підприємства в п. 2.2 статуту підприємства доповнено будівництвом господарським або підрядним способом об`єктів житлової інфраструктури з метою забезпечення житлом працівників Апарату Верховної Ради України, а також виключено із повноважень Уповноваженого органу управління, зазначених в п. 8.1 Статуту, а саме, погодження підприємству: вчинення значного господарського зобов`язання на суму від 500 000 грн; договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном у порядку, визначеному законодавством; виконання функцій замовника за рішенням органів державної влади або місцевого самоврядування на будівництво, реконструкцію і ремонт об`єктів державної або комунальної власності.

Крім того, із Статуту було видалено п. 8.2 про те, що Уповноважений орган управління здійснює контроль за використанням та збереженням майна підприємства.

Окрім цього, ОСОБА 3, діючи на виконання досягнутих ним домовленостей із ОСОБОЮ 2 щодо реалізації їх спільного злочинного задуму, з метою створення умов та юридичних підстав для прийняття рішення іншим учасником групи - ОСОБА_7 як директором ДП «Підприємство 1» управлінських рішень відносно нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , видав розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 10.12.20202 р. № 15/1-104 та № 15/1-105 про закріплення за ДП «Підприємство 1» на праві господарського відання будівель, споруд, передавальних пристроїв, інженерних мереж та інфраструктурних об`єктів, розташованих за вказаною адресою, які належать державі в особі Апарату Верховної Ради України.

У свою чергу, ОСОБА_7 , виконуючи свою роль у вчиненні злочину, та будучи обізнаним про досягнуті протиправні домовленості між ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 3, відповідно до яких останнього також залучено до скоєння кримінального правопорушення, всупереч положенням розділів 7 і 8 Статуту підприємства, які визначають повноваження директора та Уповноваженого органу управління, положенням ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» та п. 4-2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», за відсутності офіційного погодження Уповноваженого органу управління на вчинення значного господарського зобов`язання та рішення Верховної Ради України щодо розпорядження (відчуження) чи передачу державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, 04.12.2020 р. уклав з ТБ «Український центр біржової торгівлі» договір № 041220-01 про надання послуг з організації та проведення відкритого (публічного) інвестиційного аукціону, предметом якого було надання послуг з організації та проведення відкритого (публічного) інвестиційного аукціону з метою визначення переможця аукціону для укладення договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, який у процесі проведення аукціону, запропонує найбільш частку (пай), що належатиме замовнику аукціону у інвестиційному проекті.

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи згідно з вказівками ОСОБИ 2 та у відповідності до спільного злочинного задуму, підписав Регламент організації та проведення ТБ «Український центр біржової торгівлі» відкритого (публічного) електронного інвестиційного аукціону (далі - Регламент) та специфікацію (інформацію про інвестиційний об`єкт), яка є додатком до Регламенту.

Відповідно до п. 4.1 Регламенту паєм замовника та учасників аукціону в інвестиційному проекті є квадратні метри житлової та/або комерційної нерухомості, що будуть побудовані (створені) після забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, визначені у грошовому та натуральному вираженні.

Діючи на виконання спільного злочинного задуму, ОСОБА_7 за сприяння ОСОБИ 1 організував підготовку та підписав запит на торги на аукціоні ТБ «Український центр біржової торгівлі», у якому визначив, що початкова (мінімальна) частка паю державного підприємства у грошовому вираженні становить 281 192 000 грн та включає в себе ринкову вартість внеску замовника аукціону в інвестиційний договір, у виглядів права постійного користування земельної ділянкою за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 площею 8,1131 га, у розмірі 182 617 000 грн і справедливу вартість земельних поліпшень, розташованих на ній, у розмірі 98 575 000 грн.

Також у згаданому запиті визначено, що початкова (мінімальна) частка паю ДП «Підприємство 1» у натуральному вираженні становить 11 963,58 кв. м житлової нерухомості, а визначена вона шляхом поділу вартості паю у грошовому вираженні на вартість метра квадратного в розмірі 23 504 грн згідно з ціновою довідкою Торгово-промислової палати України від 02.10.2020 р. № 2755/08.1-73. У зазначеній довідці згадана величина вказана як мінімальна опосередкована вартість одного квадратного метра житлової площі у новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_3 у Дарницькому районі м. Києва.

Хоча відповідно до ст. 17 Закону України № 1560-ХІІ, п. п. 1.1, 1.2, 3.2 Порядку № 174 і наказу Мінрегіону від 26.06.2020 р. № 151, частка паю ДП «Підприємство 1» в інвестиційному договорі щодо будівництва житлової нерухомості повинна була визначатися на основі показника опосередкованої вартості спорудження 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) у м. Києві, яка на дату укладення договору № 041220-01 про надання послуг з організації та проведення відкритого (публічного) інвестиційного аукціону і його безпосереднього проведення була затверджена Мінрегіоном у розмірі 15 146 грн. Використовуючи свої домовленості з директором ДП «Підприємство 1» ОСОБА_7 , вплив на директора ТОВ «Підприємство 2» ОСОБУ 4 та обізнаність про обставини проведення аукціону, ОСОБА 2 організував підготовку і подання від вказаного товариства необхідних документів для участі у зазначеному аукціоні та його подальшої формальної перемоги.

З метою забезпечення умов для перемоги заздалегідь визначеного ОСОБОЮ 2 учасника, ОСОБА 1 з відома ОСОБА_7 , використовуючи працівників ТБ «Український центр біржової торгівлі», організував проведення електронного інвестиційного аукціону у максимально короткі строки. Зокрема, аукціон оголошено 10.12.2020 р.; прийом заявок на участь тривав з 13 год. 00 хв. 10.12.2020 р. до 15 год. 50 хв. 11.12.2020 р.; аукціон проходив 11.12.2020 р. з 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.

Для створення видимості конкуренції під час вказаного аукціону, діючи у відповідності до домовленостей з іншими учасниками групи ОСОБА 2, використовуючи свій суспільно-політичний вплив, діловий авторитет та корупційні зв`язки, організував участь у цьому аукціоні ще одного учасника - ТОВ «Альянс-Констракшн» (код ЄДРПОУ 37394854), що входить до умовної групи компаній під назвою «Altis Group», з якою група компаній «Perfekt Group» в партнерстві здійснюють будівництво житлових комплексів «Terracota» за адресою: АДРЕСА_5 , та «Riverdale» за адресою: м. Київ, АДРЕСА_6.

Шляхом організації проведення через ОСОБУ 1 за допомогою ТБ «Український центр біржової торгівлі» вдаваного публічного (відкритого) електронного інвестиційного аукціону, на якому нібито перемогло ТОВ «Підприємство 2», службові особи якого запропонували кінцеву суму за внесок ДП «Підприємство 1» в грошовому вираженні 300 875,44 грн, що відповідає 12 801,03 кв. м у натуральному вираженні, співучасники, діючи спільно, створили юридичні підстави для укладення ДП «Підприємство 1» із підконтрольним йому товариством, що входить до групи компаній «Perfekt Group», договору пайової участі (інвестиційного договору) щодо забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009, за заниженою вартістю та із заниженням частки державного підприємства у натуральному вираженні в майбутньому об`єкті будівництва.

На підтвердження факту і результатів проведення вказаного аукціону ТБ «Український центр біржової торгівлі», видано аукціонне свідоцтво від 11.12.2020 р. № 111220-001 та протокол аукціону від 11.12.2020 р. № 1.

Після отримання вищевказаних аукціонного свідоцтва та протоколу ОСОБА_7 , діючи відповідно до вказівок ОСОБИ 2 і ОСОБИ 3 та, виконуючи відведену йому вказаними особами роль у вчиненні злочину, всупереч положенням розділів 7 і 8 Статуту підприємства, ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України», п. 4-2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності». За відсутності офіційного погодження Уповноваженого органу управління на вчинення значного господарського зобов`язання та рішення Верховної Ради України щодо розпорядження (відчуження) чи передачу державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України. 21.12.2020 р., уклав інвестиційний договір № 126 з ТОВ «Підприємство 2» в особі директора ОСОБИ 4, у якому розмір частки паю державного підприємства визначено у вигляді права власності на 12 801,03 кв. м житлових приміщень в об`єкті будівництва, що є еквівалентом 300 875 440 грн. Показники загальної проектної площі житлових приміщень визначено в орієнтовному розмірі 175 618 кв. м.

Також п. 4.1.1 договору передбачено, що на виконання статутних завдань державне підприємство свою частку житлових приміщень, визначену протоколом розподілу площ між сторонами, може передати Уповноваженому органу управління, тобто Управлінню справами Апарату Верховної Ради України.

Відповідно до списку працівників Апарату Верховної Ради України та підпорядкованих підприємств та установ, що належать до сфери Управління справами, взятих на квартирний облік для поліпшення житлових умов, затвердженого на спільному засіданні адміністрації та об`єднаного профспілкового комітету 28.023.2019 р., у 2020 р. поліпшення житлових умов потребували 370 осіб.

Водночас відповідно до п. 2.1.2 договору від 21.12.2020 р. № 126, укладеного ОСОБА_7 від імені ДП «Підприємство 1», підприємство має передати ТОВ «Підприємство 2» протягом 10 календарних днів з дати отримання дозвільних документів, необхідних для початку підготовчих робіт по будівництву об`єкта, будівельний майданчик - територію земельної ділянки, щодо якої у встановленому законодавством порядку оформлено всі дозволи та погодження, необхідні для будівництва та проведення підготовчих робіт.

Пунктом 2.1.18 договору визначено, що ДП «Підприємство 1» має надати ТОВ «Підприємство 2» всі необхідні документи, що підтверджують списання та можливість демонтажу існуючих будівель та споруд на будівельному майданчику, зокрема, не виключно: акти на списання.

При цьому, згідно з пунктом 2.2.26 договору ТОВ «Підприємство 2» забезпечує виконання робіт з розбирання та демонтажу/знесення будівель, споруд та земельних насаджень, розташованих на земельній ділянці після підписання акту приймання-передачі будівельного майданчика.

З огляду на викладене зміст договору від 21.12.2020 р. № 126 передбачає передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 6-8 , м. Київ, від ДП «Підприємство 1» до ТОВ «Підприємство 2» з метою будівництва комплексу житлових будинків, під час здійснення якого буде списано, передано інвестору із будівельним майданчиком та знесено останнім нерухоме майно, яке перебуває на згаданій земельній ділянці і є державною власністю та призначене для забезпечення діяльності Верховної Ради України. При цьому власність на побудоване нерухоме майно розподіляється між державним підприємством та ТОВ «Підприємство 2».

Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласниками багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Отже, внаслідок укладення ОСОБА_7 договору від 21.12.2020 р. № 126 заплановано знесення об`єктів нерухомого майна, що перебувають у державній власності за адресою: АДРЕСА_3 , які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Також Верховною Радою України буде втрачено право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , яка використовуються для обслуговування об`єктів нерухомого майна державної власності. Вказане право перейде до власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, які будуть побудовані на ділянці внаслідок виконання договору від 21.12.2020 р. № 126. Відповідними власниками будуть ТОВ «Підприємство 2» або треті особи, яким ТОВ «Підприємство 2» згідно з умовами договору будуть передані майнові права на нерухоме майно в новозбудованих житлових приміщеннях.

Враховуючи правові наслідки, які передбачає договір від 21.12.2020 р. № 126, а саме розпорядження (відчуження) і передача державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, за ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України», рішення про відповідне розпорядження майном мала прийняти Верховна Ради України.

Проте, Верховна Ради України відповідне рішення не приймала, про що свідчать листи Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України від 30.06.2021 р. № 04-28/12-2021/214957, від 21.07.2021 р. № 04-28/12-2021/242313.

Окрім цього, згідно з висновком експертів ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 03.08.2022 р. № 18451/6670-6818 за результатами проведення коміійної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи вартість права постійного користування вказаною земельною ділянкою на 21.12.2020 р. становила 212 713 985 грн, а ринкова вартість нерухомого майна та земельних поліпшень, що розташовані на ній - 312 435 838 грн.

Отже, загальна вартість права постійного користування вказаною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 площею 8,1131 га та об`єктів нерухомого майна і поліпшень земельної ділянки (будівель, споруд, передавальних пристроїв тощо), що розташовані на вказаній ділянці, складала 525 149 823,00 грн.

Різниця між часткою ДП «Підприємство 1» зазначеною у п. 4.1.1 договору пайової участі (інвестиційного договору) від 21.12.2020 р. № 126 (300 875 440 грн.), та вищевказаною загальною вартістю права постійного користування земельною ділянкою і ринковою вартістю об`єктів нерухомого майна та поліпшень земельної ділянки, розташованих на ній, становить 224 274 383,00 грн.

Водночас, зважаючи на вищезгадані вартість права постійного користування вказаною земельною ділянкою, ринкова вартість нерухомого майна та земельних поліпшень, що розташовані на ній, а також показник опосередкованої вартості спорудження 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) у м. Києві у розмірі 15 146 грн, затверджений наказом Мінрегіону від 26.06.2020 р. № 151, який був чинний з 26.06.2020 р. по 16.12.2020 р., виконання ДП «Підприємство 1» умов договору від 21.12.2020 р. № 126, у якому умисно занижена частка (пай) державного підприємства, та який укладено за результатами вищевказаних протиправних дій зазначеної організованою ОСОБОЮ 2 групою осіб, нанесло б державі збитки на загальну суму 331 265 436,08 грн.

Надалі, враховуючи те, що істотні умови інвестиційного договору, які є очевидно невигідними для ДП «Підприємство 1», ОСОБА_7 умисно не погоджувалися з Уповноваженим органом управління та те, що дозвіл на розпорядження (відчуження) і передачу державного майна. що забезпечує діяльність Верховної Ради України, останньою не надавався, ОСОБА 2, діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, з метою легітимізації інвестиційного договору від 21.12.2020 р. № 126, використав свій вплив на службових осіб ТОВ «Альтіс-Констракшн» для того, щоб звернутися до Господарського суду м. Києва із недостатньо обгрунтованим позовом щодо оскарження результатів аукціону та визнання договору недійсним. Відмова в задоволенні позовних вимог ТОВ «Альтіс-Констракшн» дала б юридичні підстави для службових осіб ДП «Підприємство 1» та ТОВ «Підприємство 2» реалізувати свій задум та уникнути можливої кримінальної відповідальності за заподіяння тяжких матеріальних наслідків для держави.

Господарським судом м. Києва 13.04.2021 р. було відкрито провадження у справі № 910/5651/21 за позовом ТОВ «Альтіс-Констракшн» до ДП «Державний будівельний комбінат» та ТОВ «Підприємство 2» про визнання протоколу № 1 проведення аукціону від 11.12.2020 р. та договору від 21.12.2020 р. № 126 недійсними.

Після цього, з метою забезпечення реалізації протиправного задуму вищевказаної групи осіб та виконання вказівок ОСОБИ 2, ОСОБА 3 на той час як Перший заступник керівника Апарату Верховної ради України - керуючим справами, а з 03.09.2021 р. як керівник Управління справами Апарату Верховної Ради України, використовуючи своє службове становище та вплив на підлеглих працівників, організував пасивну участь Управління справами у судовому процесі за вищевказаним позовом та сприяння ТОВ «Підприємство 2» у легітимізації результатів аукціону та укладення інвестиційного договору від 21.12.2020 р. № 126.

У свою чергу, ОСОБА_7 з метою забезпечення реалізації протиправного задуму та виконання вказівок ОСОБИ 2, використовуючи своє службове становище як директор ДП «Підприємство 1» та вплив на підлеглих працівників, організував активну участь представників державного підприємства разом з представниками ТОВ «Підприємство 2» як відповідачі у судовому процесі за вищевказаним позовом задля легітимізації результатів аукціону та укладення інвестиційного договору від 21.12.2020 р. № 126.

Надалі, ОСОБА_7 , з метою якнайшвидшого проведення списання, розбирання та демонтажу/знесення будівель, споруд та земельних насаджень, розташованих на земельній ділянці, для приховання слідів вчинення кримінального правопорушення та початку будівельних робіт, після звільнення ОСОБИ 1 з посади радника, призначив ОСОБУ 8 з 11.12.2020 р. на посаду заступника головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності ДП «Підприємство 1».

На виконання вказівок ОСОБИ 2 та ОСОБИ 3, ОСОБА_7 як директор ДП «Підприємство 1» та ОСОБА 8 як член комісії зі списання майна (наказ директора ДП «Підприємство 1» ОСОБА_7 від 11.12.2020 р. № 245 «Про утворення комісії зі списання майна»), організували у вказаному державному підприємстві підготовку та підписання 25.03.2021 р. іншими членами вказаної комісії акту інвентаризації об`єктів державної власності, що пропонуються до списання, відомості про об`єкти державної власності, що пропонуються до списання за адресою: АДРЕСА_3, актів технічного стану об`єктів нерухомого майна, що підпадають під пляму майбутньої забудови по інвестиційному договору від 21.12.2020 р. № 126, розрахунку ліквідної вартості будівель та споруд за вказаною адресою, які підпадають під пляму забудови та підлягають списанню, а також протоколу засідання комісії зі списання майна про те, що нібито всі будівлі і споруди, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_3 6-8, в м. Києві, втратили своє функціональне призначення, а інженерні мережі (водопровід, тепломережі, автодорога тощо) знаходяться у незадовільному стані або потребують повної заміни апаратури та складових частин.

Крім того, діючи у відповідності до домовленості з ОСОБОЮ 2 та в його інтересах, ОСОБА_7 підписав техніко-економічне обгрунтування списання вищевказаного нерухомого майна від 25.03.2021 р.

Забезпечивши підготовку вищевказаних документів в ДП «Підприємство 1», ОСОБА_7 створив умови та підстави для звернення від підприємства до Управління справами Апарату Верховної Ради України як Уповноваженого органу управління щодо отримання згоди останнього на списання майна підприємства, зокрема, будівель, споруд, інженерних мереж, розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , і які підпадають на пляму майбутньої забудови, та їх демонтажу з оприбуткуванням лише придатних до використання матеріалів і металевого брухту.

Внаслідок цих дій вказаних осіб, в тому числі ОСОБА_7 , створено підстави та обгрунтування для знесення будівель і споруд, розташованих на зазначеній земельній ділянці, та початку забудови останньої всупереч діючим нормам законодавства України, зокрема, Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України».

У подальшому, діючи на виконання вказівок ОСОБИ 2 та ОСОБИ 3, за попередньою змовою групою осіб з метою реалізації злочинного задуму першого, ОСОБА_7 04.09.2021 р. разом з директором ТОВ «Підприємство 2» ОСОБОЮ 4 звернувся до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт по об`єкту «Будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення, в тому числі з об`єктами соціального обслуговування та дитячими дошкільними установами» по АДРЕСА_3 .

05.10.2021 р. ОСОБА_7 підписав із директором ТОВ «Підприємство 2» ОСОБОЮ 4 протокол розподілу площ в об`єкті будівництва «Будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення, в тому числі з об`єктами соціального обслуговування та дитячими дошкільними установами» по АДРЕСА_3, у Дарницькому р-ні м. Києва», відповідно до якого ДП «Підприємство 1» у майбутніх новозбудованих багатоквартирних будинках відвели 272 квартири загальною площею 12 808,31 кв. м.

Відповідно до п. п. 4.3, 4.6 інвестиційного договору від 21.11.2020 р., укладеного між ДП «Підприємство 1» та ТОВ «Підприємство 2» , майнові права на площі в об`єкті будівництва, що належить сторонам згідно з договором, вважаються прийнятими сторонами в момент підписання Протоколу розподілу. З моменту підписання сторонами Протоколу розподілу та отримання дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву об`єкта ТОВ «Підприємство 2» має право на власний розсуд без погодження з державним підприємством розпоряджатися належними цьому товариству правами на частину об`єкта, що закріплена в Протоколі розподілу, в тому числі відчужувати в будь-який незаборонений законом спосіб. При цьому, ТОВ «Підприємство 2» має право надавати майнові права на належну їй частку в об`єкті, визначеному Протоколом розподілу.

Однак, ОСОБА_7 та іншим співучасникам на цей час не вдалося довести до кінця реалізацію свого злочинного задуму і списати, розібрати, демонтувати/знести будівлі, споруди та земельні насадження, розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 площею 8,1131 га, розпочати будівельні роботи та розпорядитися майновими правами на відведену ТОВ «Підприємство 2» частку у майбутньому об`єкті будівництва, оскільки під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні за результатом розгляду клопотання прокурора САП Офісу Генерального прокурора слідчий суддя ВАКС виніс ухвалу від 06.08.2021 р. № 1-кс/991/5350/21 (справа 991/5269/21) про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на вищевказану земельну ділянку, виробничі та адміністративно-побутові будівлі, споруди, приміщення із розміщеним у них обладнанням виробничої бази та інженерні мережі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Отже, ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБОЮ 2, ОСОБОЮ 3 та ОСОБОЮ 1 з причин, що не належали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення до кінця злочину, зокрема: не здійснили списання будівель, споруд та іншого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 площею 8,1131 га, у встановленому законом порядку; не передали від ДП «Підприємство 1» у використання ТОВ «Підприємство 2» територію вищевказаної земельної ділянки як будівельний майданчик для проведення підготовчих робіт та будівництва об`єктів нерухомості; не виконали розбирання та демонтаж/знесення будівель, споруд та земельних насаджень, розташованих на земельній ділянці.

Таким чином, ОСОБА_7 протягом 2020-2021 р. р., виконуючи обов`язки та в подальшому, займаючи посаду директора ДП «Підприємство 1», за попередньою змовою групою осіб вчинив незакінчений замах на зловживання своїм службовим становищем, тобто - умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичних осіб, що входять до умовної групи компаній із назвою «Perfect Group», до числа яких відноситься також ТОВ «Підприємство 2», використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави в розмірі 331 265 436,08 грн.

1.1. Правова кваліфікація дій ОСОБА_7 :

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано стороною обвинувачення за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України ? вчинення за попередньою змовою групою осіб незакінченого замаху на зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки інтересам держави.

2. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

2.1. Судом встановлено, що прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 (далі - прокурор) 06.11.2023 р. уклав угоду про визнання винуватості з ОСОБА_7 , який обвинувачується за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України, за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 (т. 1, арк.77-110).

2.2. В угоді про визнання винуватості від 06.11.2023 р. між прокурором та ОСОБА_7 зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про можливість її укладення, а саме:

2.2.1. Ступінь і характер сприяння ОСОБА_7 у проведенні кримінального провадження відносно нього та інших осіб; беззаперечне визнання своєї винуватості в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях; надання правдивих викривальних показань стосовно себе та підтверджених доказами, зокрема і документами, отриманими в ході досудового розслідування, викривальних показань стосовно організації, пособництва та вчинення ОСОБОЮ 2, ОСОБОЮ 1, ОСОБОЮ 3 та іншими особами кримінальних правопорушень, які розслідуються у кримінальних провадженнях № 52021000000000277 від 25.05.2021 р., № 52023000000000305 від 12.07.2023 р. та інших кримінальних провадженнях за даними фактами, з урахуванням суспільної значущості дій обвинуваченого щодо викриття інших злочинів, його сприяння проведенні кримінального провадження в межах наявної інформації, вчинення дій з метою усунення негативних наслідків, спричинених суспільно-небезпечними діяннями в межах участі обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень.

2.2.2. Характер і тяжкість повідомленої ОСОБА_7 підозри, зокрема:

- угоду укладено у провадженні щодо незакінченого тяжкого злочину;

- злочином завдано шкоди лише державним інтересам;

- співучасть ОСОБА_7 у якості виконавця даного злочину.

2.2.3. Наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень шляхом швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду у кримінальних провадженнях № 52021000000000277 від 25.05.2021 р., № 52023000000000305 від 12.07.2023 р. та інших кримінальних провадженнях за даними фактами, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_7 та інших осіб за вчинення кримінальних правопорушень.

2.2.4. Наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших тяжких кримінальних правопорушень шляхом забезпечення превентивної функції покарання, тобто запобігання повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, а також в реалізації завдань кримінального провадження щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, зокрема, й організатори та інші співучасники злочинів, були притягнуті до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.

2.3. Обов`язок обвинуваченого ОСОБА_7 :

- повністю і беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі висунутого йому обвинувачення та зобов`язання беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення під час судового провадження;

- співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, ОСОБОЮ 2, ОСОБОЮ 1, ОСОБОЮ 3 та іншими особами кримінальних правопорушень, які розслідуються у кримінальних провадженнях № 52021000000000277 від 25.05.2021 р.,

№ 52023000000000305 від 12.07.2023 р. та інших кримінальних провадженнях за даними фактами, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні), в тому числі в суді при розгляді кримінального провадження по суті та/або в слідчого судді в ході допиту в порядку ст. 225 КПК України та іншим чином.

2.6. В угоді також зазначені обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України.

2.7. Сторони угоди про визнання винуватості узгодили вид та розмір покарання в межах, визначених в ч. 3 ст. 68 КК України, а саме:

- призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінням державними підприємствами строком на 1 рік зі штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- звільнення ОСОБА_7 на підставі ч. 2, 3 ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням йому іспитового строку тривалістю 1 рік.

2.8. Сторони угоди про визнання винуватості узгодили умови часткового звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення у зв`язку з тим, що фактично державі матеріальних збитків не завдано.

2.9. Обвинуваченому ОСОБА_7 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.

Сторонам також відомі обмеження, передбачені в ч. 4 ст. 394, ч. 3 ст. 424 КПК України в частині оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості в апеляційному та касаційному порядку.

3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 52023000000000544 стосовно ОСОБА_7 прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим, зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, повністю та беззастережно визнає свою вину у вчинені кримінального правопорушення та щиро розкаюється, просить суд затвердити угоду. При цьому обвинувачений зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, а також, що він під час такого розгляду має право мовчати, допитувати свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь.

Проте, все одно обвинувачений просив суд затвердити укладену з прокурором угоду, зазначивши при цьому, що він повністю усвідомлює вид покарання, узгодженого в угоді про визнання винуватості, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі її затвердження.

Крім цього, обвинувачений повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просив суд затвердити укладену з обвинуваченим угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.

4. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався

Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

У п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, у тому числі, щодо тяжких злочинів.

Судом установлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України, а саме, в умисних діях, які полягали у вчиненні за попередньою змовою групою осіб незакінченого замаху на зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки інтересам держави.

Суд ураховує, що обвинувачений ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження беззастережно визнав свою вину, підтвердив свою згоду на призначення узгодженого покарання, зазначив про цілковите розуміння своїх прав, передбачених в ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідків укладення та затвердження угоди, характеру обвинувачення, щодо якого він визнав себе винним, виду покарання, що буде застосовано до нього у разі затвердження угоди. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив суду, що насильство, примус чи погрози з питань укладення угоди до нього ніхто не застосовував; обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою, йому ніхто не надавав.

Захисник ОСОБА_8 повідомив, що він здійснював захист обвинуваченого під час укладення угоди та повністю підтвердив зазначені його підзахисним обставини.

За результатом перевірки угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України судом не встановлено підстав для відмови у її затвердженні, передбачених у ч. 7 ст. 474 КПК України.

Крім цього, суд робить висновок, що угоду укладено у кримінальному провадженні з дотриманням вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про оперативне здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинувачених до відповідальності за вчинені ними кримінального правопорушення, з метою виправлення останніх. Зазначене сприяє формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та невідворотності покарання за вчинені правопорушення.

Суспільний інтерес при винесенні вироку на підставі угоди також полягає у скороченні часу розгляду даної категорії справ, яка не потребує дослідження доказів, а також, економії державних ресурсів, зменшенні навантаження на органи досудового розслідування та суди, які отримують більше часу на розкриття інших злочинів та розгляд їх в суді та забезпечення швидкого відшкодування заподіяних збитків.

Із досліджених судом у судовому засіданні обвинувального акту, угоди про визнання винуватості та пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав уважати протилежне судом не встановлено.

За угодою про визнання винуватості, на ОСОБА_7 покладено обов`язок:

- беззастережно визнати свою винуватість в обсязі повідомленої підозри;

- співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБОЮ 2, ОСОБОЮ 1, ОСОБОЮ 3 та іншими особами кримінальних правопорушень, які розслідуються у кримінальних провадженнях № 52021000000000277 від 25.05.2021 р., № 52023000000000305 від 12.07.2023 р. та інших кримінальних провадженнях за даними фактами, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні), в тому числі в суді при розгляді кримінального провадження по суті та/або в слідчого судді в ході допиту в порядку ст. 225 КПК України та іншим чином.

Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_7 цих обставин та визнання ним своєї вини у присутності захисника, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченими.

Суд також вважає, що угоджене сторонами в угоді вид і розмір покарання за вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України, відповідає вимогам ст. 12, 50-51, 53, 55, 63, 65, 66, 67, 68, 75, 78 КК України.

Отже, підстави для відмови у затвердженні зазначеної вище угоди відсутні, остання відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, а тому підлягає затвердженню.

5. Призначення покарання

5.1. Суд, призначаючи покарання, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Тому суд уважає, що визначене угодою покарання відповідає нормам КК України та інтересам суспільства й у частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім.

При цьому суд також враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Із наведеного вбачається, що суд, використовуючи право дискреції, має призначити конкретній особі за конкретний злочин максимально індивідуалізоване покарання. Це право охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв`язання проблем запобігання злочинності, зокрема й корупційної.

Суд не вбачає будь-яких привілеїв для обвинуваченого ОСОБА_7 , який досягнув угоди із стороною обвинувачення, оскільки таку угоду укладено без жодного примусу лише за бажанням сторін та спрямовано на вирішення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Відтак суд уважає, що укладена угода відповідає нормам КК України та інтересам суспільства й в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та забезпечить досягнення мети його застосування.

5.2. При узгодженні виду і розміру покарання ОСОБА_7 в угоді враховано обставини, які пом`якшують його покарання, а також позитивну пост кримінальну поведінку, яка свідчить про те, що він критично переоцінив свої дії, внаслідок чого в нього відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів, що знижує рівень його соціальної небезпечності; дані про особу обвинуваченого.

В угоді про визнання винуватості, укладеній прокурором САП з обвинуваченим, також зазначено, що ОСОБА_7 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого обвинувачення та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в судовому провадженні.

Суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який скоїв злочин уперше, його позитивну характеристику з місця роботи, має на утриманні особу похилого віку - мати ОСОБА_15 , 1938 року народження, яка хворіє тяжкими захворюваннями (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, церебральний атеросклероз та ін.), щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, фактичну відсутність завданих збитків, та враховує ці обставини як такі, що згідно з ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання.

Суд також враховує відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України.

Як передбачено ч. 1 ст. 68 КК України, при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

У відповідності до ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років.

Сторони угоди погодились запропонувати суду призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі покарання, передбаченого санкцією відповідної статті КК України.

Отже, дотримуючись принципу індивідуалізації покарання, враховуючи ті обставини, що обвинувачений скоїв злочин уперше, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину, суд, з урахуванням вимог ст. 68 КК України, призначає ОСОБА_7 покарання у виді 3 років позбавлення волі, тобто у мінімальному розмірі покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 364 КК України.

5.3. Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, суд виходить із усталеної судової практики, з урахуванням п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Сторони угоди погодились запропонувати суду призначити ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Отже, оскільки ОСОБА_7 на час вчинення злочину обіймав посаду директора Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» - тобто, обіймав посаду, яка була пов`язана із вчиненим злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю строком 1 рік.

5.4. Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді штрафу, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 53 КК України штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як передбачено п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», судам необхідно мати на увазі, що штраф як основне й додаткове покарання призначається у випадках і в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає додаткове покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сторони угоди погодились запропонувати суду призначити ОСОБА_7 додаткове покарання у виді штрафу.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5.5. Обговорюючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України така тривалість може становити від одного до трьох років.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 р. у справі № 734/631/19 міститься висновок щодо законодавчої заборони звільнення від відбування покарання у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення в загальному порядку на підставі ч. 1 ст. 75 КК України. Також, в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. в справі № 203/378/17 та від 29.11.2018 р. в справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 р. № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п. 12 якої зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК України, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2, 3 ст. 75 КК України суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України), відсутні».

Отже, на підставі ч. 2 ст. 75 КК України (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1 ст. 75 КК України) суд вважає за можливе у випадку затвердження угоди про визнання винуватості звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення іспитового строку, в тому числі у разі його засудження за корупційні кримінальні правопорушення.

Сторони угоди погодились запропонувати суду при звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України, визначивши тривалість іспитового строку 1 рік.

Отже, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_7 у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, визначивши тривалість іспитового строку на 1 рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Отже, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

6. Умови часткового звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення

Сторони угоди про визнання винуватості визнають правильність визначення шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_7 злочином, передбаченим ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 України, у розмірі 331 265 436,08 грн.

ОСОБА_7 та іншим співучасникам на цей час не вдалося довести до кінця реалізацію свого злочинного задуму і списати, розібрати, демонтувати/знести будівлі, споруди та земельні насадження, розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:144:0009 площею 8,1131 га, розпочати будівельні роботи та розпорядитися майновими правами на відведену ТОВ «Ніка» ЛТД частку у майбутньому об`єкті будівництва, оскільки під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні за результатом розгляду клопотання прокурора САП Офісу Генерального прокурора слідчим суддею ВАКС винесено ухвалу від 06.08.2021 р. № 1-кс/991/5350/21 (справа 991/5269/21) про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на вищевказану земельну ділянку, виробничі та адміністративно-побутові будівлі, споруди, приміщення із розміщеним у них обладнанням виробничої бази та інженерні мережі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Отже, суд приходить до висновку про те, що кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , не заподіяно матеріальних збитків державі, у зв`язку з чим умови їх відшкодування не передбачено.

7. Запобіжний захід

Відповідно до абзацу 8 п. 2 ч. 3 та абзацу 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відомості щодо позитивної характеристики особи обвинуваченого, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді застави, застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу або покладення на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Отже, обраний відносно ОСОБА_7 ухвалою ВАКС від 05.10.2023 р. запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

8. Вирішення питання цивільного позову

Цивільний позов по справі не заявлено.

9. Вирішення питання процесуальних витрат

Процесуальних витрат по справі не має.

10. Вирішення долі речових доказів

Питання про долю речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

1.Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 06.11.2023 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 52023000000000544 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України.

2. ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінням державними підприємствами строком на 1 (один) рік, зі штрафом у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права обіймати посади, пов`язані з управлінням державними підприємствами із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обраховувати з дня постановлення вироку.

3.Обраний відносно ОСОБА_7 ухвалою ВАКС від 05.10.2023 р. запобіжний захід у виді особистого зобов`язання залишити до набрання вироком законної сили без змін.

4. Речові докази: мобільний телефон марки «UMIDIGI» моделі «Z2», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 після набрання вироком законної сили вважати таким, що повернутий ОСОБА_7 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3