Рішення

від 29.02.2024 по справі 144/1118/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1118/23

Провадження № 2/144/29/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі :

головуючої судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

прокурорів Бородіча О.О., Поліщук А.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Клінчикова О.С.,

представника відповідача ТОВ «Теплик Агро» Горового С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Гирби Володимира Михайловича в інтересах Теплицької селищної ради до ОСОБА_2 , ТОВ «Теплик Агро» про витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

14.08.2023 керівник Гайсинської окружної прокуратури Гирба В.М. звернувся до суду з указаним позовом в інтересах Теплицької селищної ради, в обґрунтування якого зазначив, що 09.11.2018 ОСОБА_2 подав до державного реєстратора Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка В.Ф. заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:02:000:0270 площею 3,5957 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Теплицької селищної ради, до якої додав розпорядження Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області № 503 від 08.11.2018 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2

09.11.2018 на підставі поданих документів зареєстровано право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, яку згідно з договором оренди від 16.11.2018 останній передав в оренду ТОВ «Теплик - Агро». Отже державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на дану земельну ділянку проведена з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки здійснена на підставі документу, який не містить підтвердження набуття відповідачем права на вказане нерухоме майно, тому прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав позивача.

Ухвалою судді від 21.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

12.09.2023 від ТОВ «Теплик Агро» надійшов відзив, у якому зазначено, що селищна рада, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з позовом, не є власником спірної земельної ділянки, оскільки вона розташована за межами населеного пункту, на ній відсутнє нерухоме майно, яке належить територіальній громаді та Теплицька селищна рада не набула спірну земельну ділянку у комунальну власність на підставах, зазначених у ч. 5 ст. 83 ЗК України. Позивач не надав жодного документу та не довів факту належності земельної ділянки з кадастровим номером 0523755100:02:000:0270 до земель комунальної власності, як обов`язкової умови для застосування ст. 387 ЦК України. Зважаючи на відсутність порушених прав позивача, відповідач просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 47-51).

Водночас останнім до відзиву додано заяву про застосування наслідків пропущення строків звернення до суду та клопотання про зупинення провадження у справі до винесення вироку у кримінальному провадженні № 2021020110000064 від 19.04.2021 (а.с. 52-55).

22.09.2023 від керівника Гайсинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор вважає відзив на позов необґрунтованим та просить відмовити у задоволенні заяви відповідача ТОВ «Теплик - Агро» про застосування строків позовної давності, а також у зупиненні провадження у справі, оскільки обставини, що перешкоджають розгляду зазначеної справи до ухвалення вироку суду у кримінальному провадженні № 12021020110000064 від 19.04.2021 відсутні, а строк позовної давності не пропущено (а.с. 83-86).

28.09.2023 на адресу суду від ТОВ «Теплик - Агро» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що на момент прийняття рішення про затвердження технічної документації спірна земельна ділянка вже перебувала у власності ОСОБА_2 , а процедура її виготовлення та затвердження була направлена лише на відновлення межових знаків при їх пошкодженні. Враховуючи, що позивачем не доведено факт перебування спірної земельної ділянки у державній власності, Теплицька селищна рада не є власником спірної земельної ділянки, тому відповідач вважає, що жодних її прав та інтересів не порушено. Водночас із посиланням на постанову ВС від 07.12.2021 у справі № 756/10191/20 останнім зазначено, що сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку, тоді як прокурором не наведено негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову (а.с. 98-99).

Ухвалою суду від 14.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, а також відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки судом не встановлено обставин, які об`єктивно перешкоджають розгляду справи до ухвалення вироку суду у кримінальному провадженні (а.с. 122).

Ухвалою суду від 06.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду, з огляду на недостатність правових підстав вважати, що прокурором у межах його повноважень не дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Пункт 57 Постанови ВП ВС у справі № 922/614/19 від 11.02.2020, на який посилався представник в обгрунтування даного клопотання не може бути застосований, адже як встановлено судом, прокурором належним чином попередньо, до звернення до суду, повідомлено про це Теплицьку селищну раду, яка має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але їх не виконує.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Представники відповідачів адвокат Клінчиков С.О. та Горовий С.І. заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Представник Теплицької селищної ради у судове засідання не з`явився, у наданій суду заяві просив розглядати справу за відсутності представника селищної ради, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

За приписами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин 1, 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей13,14 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантованеКонституцією Україниправо власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 10Закону України«Про місцевесамоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави, відповідно до положень статтей 121 та 131-1 Конституції України, ч. 4ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Підставою представництва прокурором інтересів держави у даному спорі є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Судом встановлено, що 09.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка В.Ф. із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:02:000:0270, площею 3,5957 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Теплицької селищної ради.

До заяви відповідач додав розпорядження Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області № 503 від 08.11.2018, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Теплицької селищної ради площею 3,5957 га. У розпорядженні зазначено, що право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 21).

На підставі поданих документів, державним реєстратором Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюком В.Ф. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18-20).

Як встановлено судом, головою Теплицької районної адміністрації не видавалось розпорядження № 503 від 08.11.2018 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , що підтверджується записами у Журналі реєстрації розпоряджень голови райдержадміністрації з основної діяльності. Крім того, воно не могло бути підставою для державної реєстрації права власності на дану земельну ділянку, оскільки не містило власне рішення про її передачу у власність відповідача. Вказане свідчить про те, що спірна земельна ділянки вибула з володіння власника держави поза її волею та на підставі неіснуючих рішень.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядження голови Теплицької районної державної адміністрації за № 503 прийнято 27.12.2018 і стосувалось затвердження плану роботи райдержадміністрації на 2019 рік (а.с. 22-23).

Відповідно до повідомлення ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 890 від 25.07.2023, державним підприємством не розроблялась технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Теплицької селищної ради загальною площею 3,5957 га (а.с. 24).

Таким чином, судом встановлено, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:02:000:0270 площею 3,5957 га, розташовану на території Теплицької селищної ради, проведена з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки здійснена на підставі документа, який не містить підтвердження набуття ним права на вказане нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц вказано, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства.

Встановлено, що спірна земельна ділянка до моменту державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_2 (станом на 09.11.2018) перебувала у державній власності та в силу ст. 122 ЗК України повноваження щодо розпорядження нею належали Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області, як такої що розташована поза межами населених пунктів.

За змістом частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Отже, у Теплицької РДА були відсутні повноваження передачі у приватну власність земель сільськогосподарського призначення, що знаходились за межами населених пунктів, в тому числі і спірної земельної ділянки.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом ст. 118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо приватизації цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою набуття права власності та користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, й інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, підроблене (неіснуюче) розпорядження Теплицької РДА суперечить вимогам статтей 116, 118 ЗК України і порушує інтереси держави, зокрема інших громадян на безоплатне отримання земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням, а відтак є незаконним.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з частинами 1-3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, згідно з якою у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц виклала правову позицію, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другоїстатті 16 ЦК Українипередбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, астаттею 387 ЦК Українипередбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельної ділянки, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку.

Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19 вказано, що: «можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Отже, судом встановлено, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку вчинена на підставі неіснуючого розпорядження Теплицької районної державної адміністрації, тобто ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 372/770/19, набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про правильно обраний прокурором спосіб захисту порушеного інтересу держави, який є ефективним.

Водночас судом при цьому не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні представником відповідача не наведено аргументів та не надано доказів на доведення законності та обґрунтованості передачі ОСОБА_2 у приватну власність спірної земельної ділянки, а також прийняття компетентними органами інших рішень про передачу її останньому.

Встановивши, що незаконна державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку, проведена на підставі документа, що не містить підтвердження набуття ОСОБА_2 права на нерухоме майно, тобто внаслідок неправомірних дій третьої особи вказана земельна ділянка вибула з володіння її законного власника не з його волі, у суду наявні підстави для її витребування на корить держави в особі Теплицької селищної ради з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV, у разі якщо до 01.01.2025 власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 21Перехідних положень ЗК України(який є чиннимз 01.01.2019), землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеногоЗаконупереходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01.01.2019 є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Судувід 21.09.2022 у справі № 530/467/19, від 06.06.2023 у справі № 371/153/22.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом - 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. До державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто на даний час, відповідно до вищевказаного закону, спірна земельна ділянка мала б перейти у комунальну власність територіальної громади. Таким чином судом встановлено порушення інтересів держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, що полягає в тому, що незаконний перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 на підставі неіснуючого (підробленого) розпорядження РДА спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

Таким чином судом встановлено порушення інтересів держави в особі Теплицької селищної ради, яке полягає в тому, що перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 у незаконний спосіб, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, позбавивши його можливості ініціювати питання передачі цієї ділянки у власність територіальної громади на території якої вона розташована.

Відтак, враховуючи вищевказані зміни до законодавства, спірна земельна ділянка повинна витребовуватись на користь Теплицької територіальної громади в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Як встановлено судом, згідно з договором оренди від 16.11.2018 ОСОБА_2 передав належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 0523755100:02:000:0270 в оренду ТОВ «Теплик-Агро» строком на 15 років, право оренди земельної ділянки 22.02.2019 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 19).

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.

Таким чином, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з недобросовісним набувачем договору оренди.

У ТОВ «Теплик Агро» існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Суд вважає, що правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч. 1ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця.

Частиною 1статті 397 ЦК Українивстановлено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

У даному випадку володільцем спірної земельної ділянки є її орендар, адже саме вказане товариство безпосередньо утримує це майно та використовує його корисні властивості - здійснює обробіток земельної ділянки та користується нею в сільськогосподарських цілях.

Натомість позивач може надавати дану земельну ділянку в оренду та отримувати за неї орендну плату, неотримання якої негативно впливає на дохідну частину місцевого бюджету та фінансування видатків територіальної громади, що також порушує інтереси держави.

Отже, право оренди є похідним від права власності, витребування майна у власність територіальній громаді від ТОВ «Теплик Агро» припиняє правомочності даного відповідача як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у орендаря.

На переконання суду, витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача ОСОБА_2 не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою орендарем та її повернення у фактичне володіння Теплицької селищної ради.

Держаній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником.

Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна. Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у Постанові ВС від 17.11.2021 у справі № 672/386/20.

У свою чергу, представником відповідача заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, з посиланням на те, що позивачу про порушення прав стало відомо 09.11.2018 (дата набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку), проте, з позовом прокурор звернувся лише 14.08.2023, вважаючи, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 120210110000064 від 19.04.2021 обвинувальний акт ОСОБА_2 вручено 13.09.2022, що є початком відліку строку на звернення до суду, а також продовження такого строку на час дії карантину.

Відповідно до положень статтей256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

За змістом статей 256, 261ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

Іншим правовим висновком у постанові від 18.08.2021 у спаві № 352/467/18 Верховний Суд зазначив, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор у випадках, коли прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

До таких висновків касаційний суд у вказаній справі дійшов із врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 та від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Тому при розгляді справи за позовами прокурорів про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння слід визначати як момент, колипро порушеннястало відомо органу, який уповноважений здійснювати правомочності власника земель державної власності, так і прокурору, якщо він довідався раніше, ніж цей орган.

Станом на час реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2018 розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеноо пункту було Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

На думку суду, оскільки розпорядження Теплицькою РДА № 503 щодо ОСОБА_2 не приймалося, то цьому органу виконавчої влади не було відомо з 08.11.2018. До часу реєстрації цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових права 09.11.2018 жоден орган виконавчої влади, місцевого самоврядування чи правоохоронний орган не здійснював певної перевірки законності видачі розпорядження РДА.

Із 27.05.2021 право розпорядження землями сільськогосподарського призначення в силу закону перейшло до Теплицької територіальної громади в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, тому презюмується, що цьому органу місцевого самоврядування мало бути відомо про безпідставність надання земельної ділянки ОСОБА_2 саме з дати набуття ним таких повноважень.

Між тим, необхідно враховувати, що у справі, яка переглядається, прокурор довідався про порушені права власності держави раніше від органу, який виконує функції держави стосовно спірної земельної ділянки, а саме, у межах кримінального провадження, про що ним вказувалось у позовній заяві та в ході розгляду цієї справи.

Вказане базується на тому, що розпорядження РДА щодо ОСОБА_2 08.11.2018 фактично не видавалось, що встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження, а замість нього під цим же номером існує інше розпорядження від іншої дати, яке не стосується земельних відносин.

У такому разі суд відхиляє доводи відповідача про те, що строк позовної давності слід відраховувати від дати набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку 09.11.2018, оскільки лише у ході досудового розслідування кримінального провадження в силу повноважень прокурора, можливо було встановити факт переходу права власності на спірну земельну ділянку до відповідача без відповідної правової підстави.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 аналізстатті 261 Цивільного кодексу Українидає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Судом встановлено, що Гайсинська окружна прокуратура дізналась про порушення прав Теплицької селищної ради Гайсинського району під час здійснення керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 120210110000064 від 19.04.2021, в якому обвинувальний акт ОСОБА_2 вручено 13.09.2022, тоді як позов подано до суду 14.08.2023.

Крім того, судом враховано, що порушення прав позивача є триваючим і таким, що впливає на реалізацію ним права власності, яке є непорушним, а відтак підлягає судовому захисту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов подано в межах передбаченого ЦПК України строку позовної давності, який не пропущено в розумінні частини першоїстатті 261 ЦК України, тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Щодо доводів представників відповідачів стосовно недопустимості доказів, долучених прокурором до позову, суд зазначає наступне.

При зверненні представниками відповідача під час дослідження письмових доказів у справі з клопотанням про надання стороною позивача оригіналів долучених до позову документів, ними не було конкретизовано у зв`язку із чим вони ставлять під сумнів докази та чим підтверджується така їх позиція, як і не вказано якими саме доказами спростовується певний доказ прокурора, тому суд вважає такі документи, подані у належно засвідчених копіях, допустимими.

Крім того, саме у відповідача ОСОБА_2 мав знаходитись оригінал неіснуючого розпорядження Теплицької РДА (здобутого з електронного реєстру), який також не надав його до суду.

З урахування того, що копії доказів позивача, доданих до позову, які складали певну сукупність, узгоджувались між собою, прошиті та скріплені підписом та печаткою, суд не мав сумніву щодо їх невідповідності оригіналам, яким надано належну юридичну оцінку, а тому на їх підставі вирішено спір.

Водночас саме лише заперечення цих доказів відповідачем із підстав ненадання оригіналів позивачем, без наведення ґрунтовного аналізу, в чому саме полягає його сумнів, та яким обставинам певний доказ не відповідає, такі доводи сторони відповідача суд відкидає.

Належно засвідчені копії з матеріалів кримінального провадження визнаються та приймаються в цивільній справі як належні письмові докази, про що зазначається у постанові ВС від 18.07.2018 у справі № 523/17919/15-ц.

Натомість, доводи представника відповідача на те, що зазначені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 та ч. 2 ст. 190 КК України обставини кримінального правопорушення, які свідчать про те, що спірна земельна ділянка є невитребуваною часткою (паєм), суперечать викладеному прокурором обгрунтуванню позовних вимог, не заслуговують на увагу, адже у розумінні ч. 6ст. 82 ЦПК України, така інформація не є обставиною, що не підлягає доказуванню.

Враховуючи викладене вище, належно засвідчені копії з матеріалів кримінального провадження визнаються та приймаються в цивільній справі як належні письмові докази, про що зазначається у постанові ВС від 18.07.2018 у справі № 523/17919/15-ц.

Натомість, посилання представника відповідача на те, що зазначені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 та ч. 2 ст. 190 КК України обставини кримінального правопорушення які свідчать про те, що спірна земельна ділянка є невитребуваною часткою (паєм), суперечать викладеному прокурором обгрунтуванню позовних вимог, не заслуговують на увагу, адже у розумінні ч. 6ст. 82 ЦПК України, така інформація не є обставиною, що не підлягає доказуванню.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування у відповідачів на користь Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельної ділянки площею 3,5957 га, з кадастровим номером 0523755100:02:000:0270, що розташована на території Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України стягненню з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору, що підтверджені документально, у рівних частках по 2 684 гривні 00 копійки з кожного відповідача (5368 : 2 = 2 684).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 19, 41 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст. ст. 16, 256, 257, 267, 317, 319, 328, 387 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 56, 76 - 81, 82, 89, 141, 158, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ «Теплик-Агро» (ЄДРПОУ 35737530) на користь Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:02:000:0270 площею 3,5957 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Теплицької селищної ради.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ «Теплик - Агро» (ЄДРПОУ 35737530) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 коп. у рівних частках, тобто по 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп. із кожного відповідача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач, в інтересах якого прокурором подано позов: Теплицька селищна рада, адреса: вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсин Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326193.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик Агро», адреса: вул. Незалежності, 30, с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 35737530.

Повне судове рішення складено та підписано 11.03.2024.

Суддя