Рішення

від 04.03.2024 по справі 335/9082/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9082/23 2/335/296/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Печерей О.С.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Железняк Л.В.,

представників третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, Служба у справах дітей Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , яким просив суд:

1) позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

3) встановити піклування на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити його опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, відповідач ухиляється від участі у матеріальному забезпеченні та духовному розвитку позивача, не спілкується з ним, не цікавиться його життям.

Зокрема, позивач послався на те, що є сином відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час проживання у с. Вербове Пологівського району Запорізької області відповідач не виконувала своїх батьківських обовязків, не забезпечувала прийнятного існування сина, вживала алкогольні напої. Після 24.02.2022 позивач, двоє його молодших братів та його баба, ОСОБА_4 , були змушені евакуюватись до м. Запоріжжя. Відповідач спочатку переїхала разом з ними, але потім разом з молодшими синами та чоловіком, з яким познайомилась, поїхала до Одеської області. У червні 2023 позивач відвідав матір та братів за місцем їх тимчасового проживання у Одеській області та виявив, що брати перебувають в поганих побутових умовах, не забезпечені всім необхідним, в тому числі достатньою кількістю харчових продуктів. При цьому один з братів поскаржився позивачу, до матір та її новий співмешканець зловживають алкогольними напоями, а співмешканець застосовує фізичне насильство до дітей та примушує також вживати алкоголь. У зв`язку з цим позивач забрав братів і повернув їх до м. Запоріжжя, чому відповідач не перешкоджала. З того часу відповідач повністю самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не підтримує спілкування з позивачем, не цікавиться його життям, не піклується про духовний розвиток та матеріальне забезпечення позивача, не утримує його, фактично покинувши його.

На думку позивача, така поведінка матері є підставою для позбавлення її батьківських прав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, з одночасним стягнення з неї аліментів на утримання сина у мінімальному розмірі, передбаченому законом.

Крім того, позивач посилався на те, що проживає разом із своїми молодшими братами та своєю бабусею ОСОБА_4 , яка фактично піклується про них, займається їх вихованням та утриманням, за станом здоров`я та особистими якостями здатна бути піклувальником над позивачем, і тому позивач просив встановити піклування над собою та призначити ОСОБА_4 піклувальником.

Ухвалою від 25.09.2023 було відкрите провадження у справі, її розгляд визначений в порядку загального позовного провадження, учасникам справи був встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи та доказів на їх підтвердження.

Під час підготовчого провадження позивач та його представник, адвокат Железняк Л.В., позовні вимоги підтримали.

За їх клопотанням судом були витребувані та отримані:

від районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району - висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

від Олександрівського ВДРАЦС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) - копію актового запису про народження ОСОБА_7 , яка народилася у с. Вербове Пологівського району Запорізької області 25.04.1983.

Відповідач ОСОБА_5 , будучи повідомленою про час і місце проведення підготовчого судового засідання, не з`явилась, про причини неявки не повідомила, відзиву та позов та (або) заяв з процесуальних питань не подала.

Третя особа ОСОБА_4 в підготовчому провадженні позовні вимоги підтримала, письмових заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подала.

Представники органів опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району та Служби у справах дітей Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, в підготовчому судовому засіданні вважали за можливе призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою від 23.01.2024 підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_5 будучи повідомленою про час і місце судового розгляду, в судове засідання двічі не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно дост. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст. ст.223,280 ЦПК Українита думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду свої позовні вимоги підтримав, пославшись на викладені у позовній заяві факти, за виключенням вимоги про встановлення піклування та призначення опікуна.

Представник позивача, адвокат Железняк Л.В., також позовні вимоги підтримала, за виключенням вимоги про встановлення піклування та призначення опікуна, пояснивши, що вказані питання будуть вирішені в позасудовому порядку.

Третя особа ОСОБА_4 та представники органів опіки та піклування позовні вимог підтримали, пославшись на факти і норми права, викладені у висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані ними докази, проаналізувавши відповідні норми матеріального права, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області 08.11.2006.

До 24.02.2022 позивач разом з відповідачем та своїми малолітніми братами, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , мешкав у с. Вербове Пологівського району Запорізької області. Місце реєстрації відповідача ОСОБА_5 - АДРЕСА_1 .

Батько позивача, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області 27.05.2020.

Матір`ю відповідача ОСОБА_5 та, відповідно, бабусею позивача, є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.08.1984, згідно якого ОСОБА_10 після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_11 », свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 14.01.1997 року, згідно якого ОСОБА_12 після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_13 », записом акту про народження № 6 від 25.05.1983 р., згідно якого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу згідно якого ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу 08.11.2006 року змінила прізвище на « ОСОБА_15 ».

У липні 2022 року ОСОБА_4 , разом з позивачем та двома іншими онуками, а також з відповідачем ОСОБА_5 , виїхали з тимчасово окупованої території України та оселились у м. Запоріжжі, і були зареєстровані як внутрішньо-переміщені особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач ОСОБА_5 - з 03.10.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому ОСОБА_5 познайомилась з чоловіком та поїхала жити до нього у Одеську область разом з молодшими дітьми. Позивач з бабусею за власним бажанням залишився проживати у Запоріжжя. Однак, на початку літа 2023 року ОСОБА_5 віддала позивачу його двох молодших братів, який також повернув їх до Запоріжжя.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 були повністю відсутні умови для проживання малолітніх дітей, у будинку бруд, немає меблів та місць для відпочинку та навчання дітей, немає їжі. Крім того, ОСОБА_5 та її новий співмешканець зловживають спиртними напоями, а співмешканець примушує ОСОБА_16 , 2012 р.н., вживати алкоголь та б`є його.

Після приїзду онуків влітку 2023 року до позивача, ОСОБА_5 дітьми не цікавилася, що не спростовано відповідачем жодним належним доказом.

На даний час позивач проживає разом із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , та повністю знаходиться на її вихованні, догляді та утриманні.

За поясненнями, наданими позивачем в судовому засіданні, до початку 2024 року відповідач перераховувала йому грошові кошти, які отримувала на нього як на внутрішньо-переміщену особу, однак згодом гроші надходити припинили без пояснення причин.

Згідно з наказом від 06.10.2023 року №1328 начальника служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради наказано тимчасово влаштувати неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в родину ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , до прийняття рішення про його влаштування.

Згідно з наказом від 10.10.2023 року № 1347 начальника служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, наказано взяти на облік дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах (проживання у сім`ї, у яких батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини) неповнолітнього ОСОБА_1

21.12.2023 з відповідачем ОСОБА_5 спеціалістами служби у справах дітей Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області було проведено профілактичну бесіду та взято заяву, де мати заперечувала проти позбавлення її батьківських прав на малолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .. За старшого сина - неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жінка взагалі не згадувала у своїй заяві. Також гр. ОСОБА_5 зазначила, що відкрила на дітей депозитні рахунки (вклад « ОСОБА_17 ») на які поклала 1000 гривень (в подальшому зобов`язувалася щомісяця переказувати по 1000 гривень на рахунок). Строк дії договору до 14.06.2024 року, але згідно з договором кошти разом з процентами видаються Клієнту (а саме гр. ОСОБА_5 ), тобто мати фактично дітям кошти на існування не перераховує.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 22.01.2024, з огляду на встановлені обставини життя і поведінки відповідача, позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до позивача визнано за доцільне.

Таким чином, встановлено, що відповідач ОСОБА_5 з червня 2023 року свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню позивача, не надає йому батьківської опіки та піклування, виявляє байдужість до потреб, стану та проблем дитини, фактично самоусунулася від виконання своїх обов`язків відносно дитини, не бере участі у вихованні та догляді за сином, не цікавиться його здоров`ям, фінансово не утримує, не цікавиться життям, успіхами та долею своїх дітей, не забезпечує їм необхідного медичного догляду, лікування та харчування, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, не надає дітям доступ до культурних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальноприйнятих норм моралі, чим ухиляється від батьківських обов`язків.

Крім того, відповідач ОСОБА_5 відзиву на позов не подала, будучи обізнаною про перебування у суді справи щодо позбавлення її батьківських прав, та маючи можливість висловити своє бажання виконувати свої обов`язки по вихованню синів, надати суду відзив на позовну заяву та відповідні докази на заперечення позову, такою можливістю не скористалася, у судове засідання тричі не з`явилися, що додатково свідчить про факт свідомого нехтування ОСОБА_5 своїми батьківськими обов`язками, небажання змінювати свою поведінку.

Обов`язки щодо виховання, розвитку, лікування, утримання позивача виконує ОСОБА_4 .

Оцінюючи вимоги позивача в частині позбавлення відповідача батьківських прав щодо законності та обґрунтованості, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомоюстатті 7 СК Українипередбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зістаттею 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

На підставі наведеного аналізу норм матеріального Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 23.12.2020 року у справі № 522/21914/17 висловився про те, що при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Встановлені у справі обставини вказують на те, що від утримання та виховання неповнолітніх ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідач вже давно самоусунувся і протягом тривалого часу не виконує батьківські обов`язки щодо них без будь-яких поважних причин. Характерний для нормальної міцної сім`ї психоемоційний зв`язок між дітьми та батьком зруйнований внаслідок поведінки останнього, на що вказує, що принаймні старший з дітей не заперечував проти позбавлення відповідача батьківських прав, виявив свідоме, аргументоване та стійке небажання зберігати правовий зв`язок з відповідачем як з батьком.

Щодо будь-яких обставин, які були б об`єктивною перешкодою для відповідача у виконанні ним своїх батьківських обов`язків, матеріали справи не містять, що вказує на ознаки свідомого та тривалого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, що, у свою чергою, є однією з підстав позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо вимог про стягнення аліментів, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може за вимогою позивача чи за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Статтею 180 СК Українивстановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ч. 3ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 2ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Як встановлено судом, відповідач є особою працездатного віку, даних щодо наявності на утриманні у відповідача інших непрацездатних осіб чи неповнолітніх дітей, осіб-інвалідів суду не надано, тому на думку суду, вона має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання дітей.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки аліментів, суд виходить з інтересів дитини та її потреб на достатній рівень життя та розвитку, та, з урахуванням всіх обставин справи та вимог ст. ст.166, 182,183 СК України, враховуючи, що позивач перебуває на утриманні бабусі ОСОБА_4 , і влаштований до родини ОСОБА_4 , а відповідачем не надано доказів суду про надання матеріальної допомоги на утримання позивача у добровільному порядку, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ізст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з дня подачі позову до суду, тобто з 22.09.2023 року.

Відповідно дост. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому, оскільки позивач не підтримав позовні вимоги в частині встановлення піклування та призначення піклувальника, а також суду не було надано належних та допустимих доказів, необхідних та достатніх для ухвалення законного та обґрунтованого рішення про задоволення таких вимог (в тому числі подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_4 піклувальником), суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 1073,60 гривень.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 13, 28, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, Служба у справах дітей Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РКНОПП НОМЕР_5 ; останнє відоме фактичне місце проживання АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РКНОПП НОМЕР_6 ; фактичне місце проживання АДРЕСА_2 ) аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.09.2023, і до досягнення ОСОБА_1 повноліття, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_9 включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В порядку ст. 430 ЦПК. України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РКНОПП НОМЕР_5 ; останнє відоме фактичне місце проживання АДРЕСА_4 ), судовий збір в дохід держави у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Повний текст рішення складений 12.03.2024.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Мінаєв