Постанова

від 28.02.2024 по справі 911/1977/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 911/1977/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Нагулко А.Л.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Келембет І.І. - у відповідності до ордера серія АН № 1323131 від 22.12.2023;

від ФОП Єрмоленка А.А.: Будьонний В.С. - згідно з ордером серія АЕ № 1257624 від 26.01.2024 (в режимі відеоконференції).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 (суддя Лутак Т.В., повний текст постанови складено та підписано - 15.12.2023)

за заявою боржника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 (суддя Лутак Т.В., повний текст постанови складено та підписано - 15.12.2023), зокрема, припинено процедуру реструктуризації боргів боржника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича та припинено повноваження арбітражного керуючого Ванжули Ярослава Володимировича як керуючого реструктуризацією боргів боржника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича; визнано банкрутом фізичну особу-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича та введено процедуру погашення боргів боржника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича; призначено керуючим реалізацією майна фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича, арбітражного керуючого Ванжулу Ярослава Володимировича; здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства; клопотання б/н від 24.11.2023 (вх. № 4838/23 від 24.11.2023) про закриття провадження у справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 та прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі № 911/1977/23 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1977/23 за заявою боржника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича про неплатоспроможність. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

10.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1977/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі № 911/1977/23 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1977/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Київської області від 07.12.2023 та призначено справу до розгляду на 28.02.2024.

У поданих через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відзивах на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Ванжула Я.В. та представник боржника просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

01.02.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У відповідності до вищевказаного клопотання заявник просить суд, надати можливість прийняти участь в судовому засіданні по справі № 911/1977/23, яке призначено на 28.02.2024 о 14 год. 20 хв в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; провести судове засідання 28.02.2024 о 14 год. 20 хв у справі № 911/1977/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ВКЗ за участю представника ОСОБА_2 (адреса профілю користувача ВКЗ - budenniy.lawyer@gmail.com тел. НОМЕР_1 ).

Порядок визначення/зміни складу господарського суду врегульовано ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження (ч. 14 ст. 32 ГПК України).

Згідно із підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/442/24 від 06.02.2024 у зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1977/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 для розгляду справи № 911/1977/23 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою суду від 07.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М., а також задоволено заявлене представником ФОП Єрмоленка А.А. клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 911/1977/23 та призначено проведення судове засідання 28.02.2024 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 в режимі відеоконференції.

Представник Подколзіна І.В. в судовому засіданні 28.02.2024 у приміщенні суду вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати постанову господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 та закрити провадження у даній справі про неплатоспроможність боржника ФОП Єрмоленка А.А.

Представник боржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого господарського суду - без змін.

Арбітражний керуючий Ванжула Я.В. в судове засідання не з`явився, подавши 27.02.2024 через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

28.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Київської області від 07.12.2023 у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження справі про неплатоспроможність боржника ФОП Єрмоленка А.А., виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Як встановлено судом, у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1977/23 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 03.08.2023 за заявою боржника у зв`язку із відсутністю фінансової можливості сплатити наявну кредиторську заборгованість. Керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Ванжулу Я.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2023 визнано вимоги Подколзіна І.В. до боржника у розмірі 1 420 186,67 грн, з яких: 5 368,00 грн - відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1 064 818,67 грн - друга черга задоволення вимог кредиторів та 350 000,00 грн - третя черга задоволення вимог кредиторів,

24.11.2024 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 911/1977/23.

Вказане клопотання кредитором мотивовано відсутністю погодженого плану реструктуризації боргів боржника, а також його недобросовісною поведінкою, яка полягає у внесенні виправлень у подані боржником декларації про його майновий стан та не відображення у них дійсних обставин відомостей.

Зокрема, кредитором у справі стверджується, що оскільки звіт керуючого реструктуризацією уточнювався, а в подані боржником декларації про його майновий стан останнім неодноразово вносились зміни, на думку кредитора відсутні підстави для продовження внесення виправлень в подані боржником документи, оскільки процедурою встановленою Кодексом України з процедур банкрутства, такий порядок не передбачений.

Також, кредитор вказав, що оскільки боржник мав неодноразову можливість зазначити в поданих деклараціях достовірні відомості щодо власного фінансового стану та пов`язаних з ним осіб, враховуючи настання передбачених ч. 11 ст. 126 КУзПБ підстав, суд має застосувати передбачені кодексом наслідки та закрити провадження у справі.

Крім того, у поданих запереченнях від 06.12.2023 кредитор зазначив, що різниця між сумами в деклараціях, наданих боржником після первинного уточнення, та сумами в виправлених деклараціях по доходах складає: за 2020 рік - 1 249 059,53 грн, за 2021 рік - 806 421,30 грн, за 2022 рік - 784 287,71 грн, за 2023 рік - 336 276,53 грн; по витратах: за 2020 рік - 1 785 623 грн, за 2021 рік - 2 386 308 грн, за 2022 рік - 3 029 262 грн, за 2023 рік - 2 282 768,55 грн, а отже суми вказані боржником в деклараціях вже після спливу 3-місячного строку розгляду даної справи, на порядок відрізняються від попередньо поданих. Вказані розбіжності, за твердженням кредитора, виникли в результаті доповнення даних про витрати сумами погашення кредитів з відсотками, побутових витрат та нерозшифрованих інших грошових зобов`язань, при цьому жодна з поданих декларацій за 2020-2023 роки не містить відомостей про наявність готівки, а розмір отриманих доходів не покриває зазначених в виправлених деклараціях кредитних платежів та витрат на побутові потреби.

Вказане вище на думку кредитора свідчить про те, що поведінка боржника є вочевидь недобросовісною, відомості в деклараціях двічі подавались повністю викривленими, поточні відомості щодо структури доходів не підтверджуються жодними документами, а задекларовані витрати не покриваються відображеними доходами, у зв`язку із чим наявні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі ч.11 ст.126 КУзПБ.

В свою чергу, боржник та керуючий реструктуризацією боргів 24.12.2023 звернулись до суду з клопотаннями про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення його боргів, керуючим реалізацією майна боржника просять призначити арбітражного керуючого Ванжулу Я.В.

У поданих клопотаннях боржник та керуючий реструктуризацією боргів боржника, посилаючись на положення ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначають, що протягом визначеного законом строку зборами кредиторів не схвалено запропонований боржником план реструктуризації боргів, а в матеріалах справи наявні докази про доходи та витрати боржника, відсутність постійного місця роботи та постійного заробітку, а підприємство, яким він володіє тривалий час не здійснює господарську діяльність та не подає фінансової звітності у податкові органи.

За наслідками розгляду поданих клопотань, постановою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 клопотання кредитора про закриття провадження у справі залишено без задоволення; визнано боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів; керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича призначено арбітражного керуючого Ванжулу Я.В.

Місцевий господарський суд, приймаючи дану постанову, виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається недобросовісної поведінки боржника, натомість кредитором не доведено належними та допустимими доказами недобросовісність боржника щодо приховування та подання боржником недостовірної інформації у деклараціях про майновий стан, у зв`язку з чим судом встановлено відсутність підстав для задоволення заяви кредитора про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч. 11 ст. 126 КУзПБ, натомість здійснено перехід до процедури погашення боргів боржника.

Кредитор з даною постановою не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права.

За твердженням кредитора, поведінка боржника є недобросовісною, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної Подколзіним І.В. постанови, колегія суддів вважає висновок господарського суду Київської області помилковим та таким, що прийнятий без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є:

1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;

2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника;

3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Згідно ч. 7 наведеної статті суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Крім того, в силу положень ч. 11 статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми:

- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

Судова колегія наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Апеляційний господарський суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).

Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи не затвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з п. 2 ч. 4 статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення «має право прийняти рішення» вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч. 1 статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої ст. 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Колегія суддів наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, визнаючи фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч. 7 статті 123, ч. 11 статті 126 КУзПБ.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Враховуючи наведене, приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч. 11 ст. 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 та в подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 920/27/21.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства фізичною особою-підприємцем Єрмоленком Артуром Арменовичем разом із заявою про визнання його неплатоспроможним надано до господарського суду декларації про його майновий стан за 2020-2023 роки.

В подальшому, до відкриття провадження у справі, клопотанням від 01.08.2023 боржником було подано до матеріалів справи оновлені декларації про його майновий стан за 2020-2023 роки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/1977/23 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича.

15.09.2023 до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Ванжули Я.В. надійшов звіт про результати перевірки декларацій боржника, відповідно до якого арбітражним керуючим було зроблено висновок про відповідність інформації, отриманої арбітражним керуючим, наданим ФОП Єрмоленком А.А. даним, внесеним до декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.

Також, 02.10.2023 боржником до Господарського суду Київської області були подані для залучення до матеріалів справи уточнені декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020-2023 роки.

17.10.2023 до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Ванжули Я.В. надійшов звіт (уточнюючий) про результати перевірки декларацій боржника, відповідно до якого арбітражним керуючим було зроблено висновок про те, що з наведених відомостей, отриманих з державних установ, реєстрів та боржника, не вбачається наявність у поданих боржником декларацій про його майновий стан недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

В подальшому, 20.11.2023 до Господарського суду Київської області від керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Ванжули Я.В. надійшов уточнюючий звіт про результати перевірки декларацій боржника, відповідно до якого за результатами перевірки декларацій боржника ФОП Єрмоленка А.А. та його фінансового становища, арбітражним керуючим було виявлено невідповідність та неповноту інформації у вказаних відомостях.

Так, за результатами додаткової перевірки декларацій, поданих боржником за три роки (з 2020 по жовтень 2023) перед порушенням справи про неплатоспроможність № 911/1977/23 керуючим реструктуризацією з`ясовано, що відомості, відображені боржником в деклараціях, не відповідають фактичним даним стосовно фінансового стану боржника, а саме: в деклараціях за 2020-2022 не відображена інформація про витрати боржника та членів його сім`ї; наявне неспівпадіння відомостей, відображених у декларації із відомостями з ДРФОПП про джерела та суми доходів; за результатом аналізу декларації та виписок по рахунках боржника та членів його сім`ї, в деклараціях не відображено інформацію про доходи та інші грошові виплати належні боржнику та членам його сім`ї; боржником не повідомлено інформацію про грошові кошти на депозитних рахунках членів його сім`ї.

Дані щодо отриманих боржником та членами його сім`ї доходів в 2020-2022 роки, які вказані в деклараціях за 2020-2022 роки відрізняються від даних, які отримані з ГУ ДПС у Київській області, а саме в деклараціях не вказано інший дохід боржника, а також відсутні відомості про суму одержаного (нарахованого) доходу та його джерела за дружиною боржника за 2020 рік.

Інформація, щодо рахунків боржника та членів його сім`ї, сум коштів, які наявні на рахунках та їх рух, була надана керуючим реструктуризацією в уточнюючому звіті від 13.10.2023, а нові виписки по рахункам боржника та членів його сім`ї за період з 2020 по 2023 були подані до уточненого звіту від 18.11.2023.

З урахуванням вказаних невідповідностей, 24.11.2023 до Господарського суду Київської області боржником були подані виправлені декларації про його майновий стан за 2020-2023 роки.

Тобто, як встановлено судом, відомості в деклараціях боржником двічі подавались викривленими та приховували відомості про рух коштів на рахунках боржника.

При цьому, посилання суду першої інстанції на дотримання боржником строку, визначеного п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, відповідно до якої у боржника є 7 днів для виправлення декларації про майновий стан після отримання зауважень від керуючого реструктуризацією в звіті про результати перевірки такої декларації від 18.11.2023, не спростовує недобросовісну поведінку боржника, а саме: відсутність в попередньо двічі поданих деклараціях взагалі відомостей про його витрати.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника. Збори кредиторів мають право визначити інше місце проведення зборів.

З матеріалів справи вбачається, що керуючим реструктуризацією боржника було проведено збори кредиторів шляхом опитування на підставі п.1 ст.123, п.п. 1-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, що підтверджується протоколом б/н від 06.11.2023.

Згідно вказаного протоколу зборів кредиторів у справі № 911/1977/2 про неплатоспроможність ФОП Єрмоленка А.А. від 06.11.2023, які визнано судом повноваженими, зборами кредиторів розглянуто та вирішено не схвалювати звіт керуючого реструктуризацією Ванжули Я.В. про результати перевірки декларації про майновий стан боржника Єрмоленка А.А., не схвалювати проект плану реструктуризації боргів боржника Єрмоленка А.А., звернутись з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

24.11.2024 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання Подколзіна І.В. про закриття провадження у справі № 911/1977/23, з огляду на відсутність схваленого плану реструктуризації боргів боржника попри сплив трьохмісячного строку з дня відкриття провадження у даній справі.

Посилання суду на те, що відмовляючи у схваленні проекту плану реструктуризації боргів боржника, своїх пропозицій, зауважень та/або своєї редакції проекту плану реструктуризації боргів боржника кредитор не надавав, є безпідставним, оскільки станом на дату проведення зборів кредиторів розглядався звіт керуючого реструктуризацією, який не містив зауважень щодо декларацій, наданих боржником, на яких наголошував кредитор, зокрема щодо внесення повної інформації про доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

Оскільки умови розстрочки боргу, які викладаються в плані реструктуризації, випливають саме із майнового стану боржника, пропонування інших умов, аніж зазначені боржником, можливо виключно після отримання достовірних декларацій.

Судова колегія погоджується з апелянтом, що за наявності обґрунтованих заперечень кредитора з приводу недостовірності відомостей в деклараціях, а також визнання в подальшому керуючим реструктуризацією таких відомостей недостовірними, відсутні підстави для того, аби робити розрахунок фінансової спроможності боржника та пропонувати власні умови реструктуризації.

Більш того, апеляційним судом також враховано, що кредитором неодноразово в суді першої інстанції наголошувалось на неповноті даних та недостовірності поданих боржником декларацій, отже незатвердження плану реструктуризації боргів боржника протягом 3-місячного терміну в даному випадку не свідчить про зловживання кредитора, а є результатом недобросовісної поведінки саме боржника.

Як було зазначено вище, в подальшому, з урахуванням вищевказаних невідповідностей, вже після спливу 3-місячного строку з дня запровадження процедури реструктуризації боргів, а також після проведення зборів кредиторів боржником 24.11.2023 було подано до суду оновлені декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020-2023 роки.

Досліджуючи відомості, які містять остання редакція декларацій апеляційним судом встановлено, що різниця між сумами в деклараціях, наданих боржником після первинного уточнення, та сумами в виправлених деклараціях по доходах складає: за 2020 рік - 1 249 059,53 грн, за 2021 рік - 806 421,30 грн, за 2022 рік - 784 287,71 грн, за 2023 рік - 336 276,53 грн; по витратах: за 2020 рік - 1 785 623 грн, за 2021 рік - 2 386 308 грн, за 2022 рік - 3 029 262 грн, за 2023 рік - 2 282 768,55 грн, а отже суми, вказані боржником в деклараціях вже після спливу 3-місячного строку розгляду даної справи, на порядок відрізняються від попередньо поданих.

Вказані розбіжності виникли внаслідок доповнення даних про витрати сумами погашення кредитів з відсотками, побутових витрат та нерозшифрованих інших грошових зобов`язань, при цьому жодна з поданих декларацій за 2020-2023 роки не містить відомостей про наявність готівки, а розмір отриманих доходів не покриває зазначених в виправлених деклараціях кредитних платежів та витрат на побутові потреби.

При цьому, сума доходів значно виросла на цифру, яка взагалі не містить джерел походження, зокрема стаття доходів розшифрована як «інші надходження», що унеможливлює їх перевірку.

В поданих виправлених деклараціях витрати боржника та його родини лише за поточний рік складають 2 404 268,55 грн, а не 121 500 грн, як було зазначено спочатку, що дозволяє зробити висновок, що первинні декларації, разом з якими подавався план реструктуризації, не відповідали реальному майновому становищу боржника.

З урахуванням вочевидь низького офіційного доходу дані відомості мали велику роль у визначенні справжнього матеріального становища боржника.

Отже, за висновками суду, 3-місячний термін, з яким пов`язані визначені ч.11 ст.126 КУзПБ наслідки, сплив саме через зволікання боржника із внесенням повних і достовірних відомостей до декларацій.

Поряд з наведеним, суд першої інстанції не надав жодної оцінки оновленому розмір доходів та витрат, зазначеному боржником в оновлених деклараціях, а зробив висновок про неплатоспроможність боржника суто на підставі відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків в розмірі 165 451,44 грн. В той же час задекларовані доходи безпосередньо боржника за 2020-2023 роки згідно з поданими ним деклараціями становлять близько 2,5 млн. грн.

Таким чином, боржником у деклараціях про майновий стан доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначена неповна та недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

З урахуванням встановленого, суд наголошує, що обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

З огляду на оновлені боржником декларації та зазначений в них розмір його доходів, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання боржника банкрутом, натомість у зв`язку з ненаданням боржником реальних відомостей щодо власного майнового стану для своєчасної та ефективної оцінки плану реструктуризації боргів наявні підстави для закриття провадження у даній справі.

Окрім викладеного, судом апеляційної інстанції також враховано, що справі, що переглядається, боржник разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подано план реструктуризації під назвою «пропозиції щодо реструктуризації боргів», за умовами якого пропонував повне списання наявних у боржника боргів.

В подальшому, боржником уточнено умови запропонованого ним плану реструктуризації, за яким останній пропонував виплату 1000,00 грн на місяць протягом 5 років, тобто із зобов`язання перед визнаним судом кредитором у розмірі 1 420 186,67 грн боржник пропонував виплатити лише 60 000,00 грн, або 4,22% від всієї суми заборгованості.

Судова колегія наголошує, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам ст. 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 130 КзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20 та від 25.08.2021 у справі № 925/473/20.

Наведені вище обставини свідчать про те, що кредитор не ухилявся від можливості розгляду та схвалення плану реструктуризації боргів ФОП Єрмоленко А.А., а виходив з обставин недобросовісної поведінки боржника та відсутності реального та обґрунтованого плану згідно вимог КУзПБ.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами скаржника про недоліки поданих боржником декларацій, що виявились у приховуванні його майна, зазначенні у декларації неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, а також надання фіктивного та невиконуваного плану реструктуризації боргів, що в силу приписів ч. 7 ст. 123 КУзПБ є самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

За таких обставин, з урахуванням того, що протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника - ФОП Єрмоленко А.А. до суду не подано на затвердження погоджений єдиним кредитором боржника - Подколзіним І.В. план реструктуризації боргів боржника, при цьому, наведені обставини, встановлені судом, свідчать, що дії боржника в даному випадку не спрямовані на досягнення компромісу з кредитором - ОСОБА_1 і такі дії суд розцінює як вчинені з метою ухилення від сплати наявної заборгованості, а відтак, ФОП Єрмоленко А.А. не є добросовісним боржником, у зв`язку з чим, судова колегія дійшла висновку наявність підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник.

На вказані вище обставини, які були встановлені апеляційним судом, суд першої інстанції уваги не звернув та дійсних обставин, що мають значення для розгляду справи, не з`ясував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про визнання ФОП Єрмоленко А.А. банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

У відповідності до численної практики Верховного Суду рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги встановлені вище обставини, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти в скасованій частині нове рішення про закриття провадження у справі № 911/1977/23 про неплатоспроможність ФОП Єрмоленко А.А.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/1977/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі № 911/1977/23 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Єрмоленка Артура Арменовича закрити.

3. Справу № 911/1977/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 11.03.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Поляков