Рішення

від 05.02.2024 по справі 514/979/20

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/979/20

Провадження по справі № 2/514/25/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Тончевої Н.М.,

при секретарі - Георгієвій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Тарутине в режимі відеоконференції за участю представника Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Пономаренко Катерини Валеріївни та представника Одеської обласної дирекції ПАТ «НАСК«ОРАНТА» Савко Ольги Валентинівни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту трудових відносин, визнання протиправним акту форми Н-5 та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів Одеська обласна дирекція ПАТ «НАСК «ОРАНТА», Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, де третьою особою яка не заявляє самостійних вимог є Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить :

визнати протиправним, нечинним та таким що підлягає скасуванню Акт затверджений начальником Головного управління Держпраці у Одеській області від 21 червня 2019 року форми Н-5 проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 30 січня 2018 року з позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати факт трудових відносин між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем Одеська обласна дирекція ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за період з 12 травня 2017 року по 30 січня 2018 року;

стягнути з Одеська обласна дирекція ПАТ «НАСК «ОРАНТА» матеріальну шкоду завдану каліцтвом ОСОБА_1 у розмірі 69469 гривень 45 копійок.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що вона з відповідачем Одеська обласна дирекція ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перебувала у «скритих трудових відносинах» - надавала страхові агентські послуги згідно Договору «Про надання страхових агентських послуг» №1590-04-15/1522 ФО від 12 травня 2017 року та Договору про надання послуг №02-05-27/7 від 02 січня 2018 року. 30 січня 2018 року о 10:00 годині позивач ОСОБА_1 на другому поверсі приміщення Тарутинського відокремленого підрозділу Кілійського районного відділення Одеської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА», розташованого в будинку АДРЕСА_1 , внаслідок нещасного випадку на робочому місці в першу чергу через технічний (аварійний) станбудівлі, а саме через провал гнилої дерев`яної підлоги, отримала тілесні ушкодження. Власником зазначеної частини приміщення є відповідач Одеська обласна дирекція ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Цього ж дня у телефонному режимі було повідомлено керівника Одеської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_2 про настання нещасного випадку на виробництві.

Позивач з 30 січня 2018 року по 02 лютого 2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КУ «Тарутинська ЦРЛ» з діагнозом «перелом-вивих лівого плеча (МКБ 10-S 42.2) травма тяжкого ступеня важкості». В історії хвороби зазначено що травму отримано на виробництві.

З 02 лютого 2018 року по 06 лютого 2018 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні КУ «Одеська обласна клінічна лікарня » з діагнозом «закрита травма грудної клітки. Перелом І-ІІІ ребер зліва та поперечних відростків С7.Т1-3. Лівобічний посттравматичний гемоторакс. Перелом-вивих голівки та шийки лівої плечової кістки». В історії хвороби працівниками мед закладу помилково зазначено, що травма побутова, що на прохання позивача пізніше було виправлено на «виробнича».

З 06 лютого 2018 року по 19 лютого 2018 року позивач перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні Військово-медичного клінічного центру Південного регіону з діагнозом «закритий багато уламковий перелом-вивих голівки та хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням уламків. Закритий вколочений перелом дистального мета епіфізу лівої променевої кістки з задовільним стоянням відламків (S 42.2 відповідно до наказу МОЗ України від 04 липня 2007 року №370-тяжка травма)». Зі спливом часу ніхто з відповідачів не збирався проводити спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем.

На підставі численних скарг позивача на підставі наказу Головного управління Держпраці в Одеській області №437 від 27 квітня 2018 року було створено комісію, яка з 27 квітня 2018 року по 08 серпня 2018 року проводила спеціальне розслідування нещасного випадку із тяжкими наслідками.

08 серпня 2018 року комісією було складено акт форми Н-5, де у п. 4 «Причини нещасного випадку» не встановлені технічні причини настання нещасного випадку. Основною причиною нещасного випадку комісія вважала психофізіологічну, а саме особисту необережність позивача. На підставі розслідування також складено акт форми Н-1.

З зазначеним висновком позивач не погодилась, оскільки вважає, що отримала тілесні ушкодження не тому, що начебто порушила правила безпеки, а тому що комісією не правильно встановлено основну причину настання нещасного випадку, як одразу зазначав в окремій думці страховий експерт з охорони праці Арцизького відділення УВД ФССУ в Одеській області ОСОБА_3 ..

На підставі наказу керівника Головного управління Держпраці в Одеській області №233 від 13 лютого 2019 року з 13 лютого 2019 року по 21 червня 2019 року проводилось повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем.

Позивач зазначає, що повторне розслідування проведено формально, без виявлення основних причин, у тому числі технічної причини, що виразилась у гнилій дерев`яній конструкції поверхні підлоги приміщення, де стався нещасний випадок. Також позивач вважає, що спеціальне розслідування проведено не об`єктивно, в результаті чого його матеріали не дають підстав для викладеного у ньому висновку про причини настання нещасного випадку та про визнання його таким, що не пов`язаний з виробництвом, а акт Н-5 прийнятий за результатами цього розслідування є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач наполягає н атому, що була допущена відповідачем Одеська філія ПАТ НАСК «ОРАНТА» без оформлення трудових відносин до усіх приміщень будівлі, яка не відповідає стандартам з охорони праці, що призвело до настання нещасного випадку. Зазначені відомості підтверджуються висновками Головного управління Держпраці в Одеській області щодо порушення норм з охорони праці та законодавства про працю при проведенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку, наявних в матеріалах кримінального провадженні та актами виконаних робіт, де кожного разу зазначена одна сума винагороди, яка надходила щомісячно. Зазначені факти, зазначає позивач, підтверджуються також матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку (акт форми Н-5 від 08 серпня 2018 року та акт форми Н-1) і матеріалами повторного спеціального розслідування нещасного випадку.

Крім того, позивач зазначила, що у її трудовій книжці не зроблений запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором, проте за вказані спірні періоди відповідач Одеська обласна дирекція ПАТ «НАСК «ОРАНТА» сплачував за позивача страхові внески.

Також позивач зазначила, що за фактом порушення вимог законодавства про охорону праці, які призвели до отримання нею тілесних ушкоджень, слідчим СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП України в Одеській області внесені відомості до ЄРДР за №12018160430000052 від 16 лютого 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 271 КК України. 18 грудня 2019 року за клопотанням представника позивача було призначено та проведено судову інженерно-технічну експертизу з охорони праці та безпеки життєдіяльності. Досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженні триває.

Позивач зазначила, що вимушена звернутись з зазначеним позовом до суду, оскільки 24 липня 2020 року отримала за №110-11-349 від 16 липня 2020 року лист від Арцизького відділенні управління виконавчої дирекції фонду в Одеській області Фонду соціального страхування України про необхідність добровільного повернення нею страхових коштів в сумі 28832 гривні 52 копійки. Хоча з моменту настання нещасного випадку на лікування нею було витрачено 69469 гривень 45 копійок. Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» А.Д. Зотової, в якому вонапросила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача зазначила, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з правовою оцінкою обставин справи, наданою позивачем, не погоджується, уточнені позовні вимоги повністю не визнає і вважає доводи, викладені в уточнені й позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідач категорично не погоджується з доводами позивача щодо наявності трудових відносин між нею та відповідачем. Наявні документальні підтвердження та Договори №1590-04-15/1522-80 ФО від 12 травня 2017 року «Про надання страхових агентських послуг» та №02-05-27/7 від 02 січня 2018 року, укладені між позивачем та відповідачем, свідчать про правову природу відносин, які склалися між ними, а саме правову природу договорів про надання страхових агентських послуг та надання послуг, які були підписані сторонами. Одним з критеріїв розмежування трудового договору та цивільного договору є предмет : предметом трудового договору є процес праці, а предметом цивільного договору є результат праці. Укладені між сторонами договори не містять у своєму предметі процес праці, замовнику (НАСК «ОРАНТА») не важливо, коли виконавець надає послугу, в який спосіб, яким чином відбувається процес пошуку потенційних клієнтів укладання договору. Замовнику важливий кінцевий результат, а саме залучення нових клієнтів, укладання договорів страхування тощо. Якщо результат відсутній, то відсутні підстави для нарахування винагороди, не зважаючи на наявність процесу. Також одним з критерії розмежування трудових та цивільних договорів є підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку. З укладених договорів вбачається що позивач не підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, здійснювала пошук клієнтів та укладала договори страхування у зручний для неї час, самостійно планувала та виконувала роботу на свій розсуд, страх і ризик, в актах наданих послуг звітує про результат, а не про процес досягнення результату. Згідно з умов договорів, акти наданих послуг є підставою для сплати винагороди, санкції за невиконання умов договору : пеня та штраф, що теж є ознаками цивільних відносин, на відміну від трудових, де передбачається табель обліку робочого часу і є дисциплінарна та матеріальна відповідальність, які не можуть бути застосовані до виконавця робіт та послуг. Щодо наявності у класифікаторі професій посади «Агент страховий» з відповідними функціональними обов`язками та наявності посад у штатному розписі Головного офісу НАСК «ОРАНТА», то дана обставина не визначена законодавцем як така, що унеможливлює наявність цивільного договору за яким виконуватиметься робота чи надаватимуться послуги.

Щодо соціального захисту в сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, то особи які виконують роботу чи надають послуги за цивільними договорами, є застрахованими в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування на рівні з особами, як працюють за трудовими договорами.

Тож, зазначила представник відповідача, в уточненій позовній заяві правовідносини, які за своєю природою є цивільними, наділяються ознаками трудових, що суперечить як змісту договорів, так і нормам цивільного та трудового законодавства.

Крім того, представник відповідача зазначила, що оскільки позивач перебувала з НАСК «ОРАНТА» в цивільних відносинах, варто зазначити, що для осіб, які надають послуги чи виконують роботу за договорами цивільно-правового характеру, відповідно до чинного законодавства України, не передбачено проведення інструктажів з питань охорони праці.

Також представник відповідача зазначила, що посилання позивача на те, що лише на її наполегливі прохання, працівниками медичного закладу було змінено в історії хвороби запис з «побутова травма» на «виробнича травма», повністю виключає достовірність даного доказу, так як в ньому були внесені зміни за поданням зацікавленої особи, а саме позивача. Позивач сама звертає увагу на те, що самостійно пішла до тієї частини приміщення, що не є місцем для виконання функцій за договором цивільно-правового характеру. Ознайомившись з висновком експерта, на який посилається позивач в позовній заяві, представник відповідача вважає, що у ньому є багато протиріч не лише з Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, а і з власним текстом, експертне дослідження засноване на припущеннях експерта, які не мають нічного спільного з дійсністю, що прямо суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Також, на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Головного управління Держпраці в Одеській області начальника управління Байдюк С., в якому він просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Так, представник відповідача зазначив, що з описової частини позову вбачається, що позивач піднімає питання за різносферним та суб`єктивним складом, при цьому в резолютивній частині позову десь втрачає відповідних суб`єктів, ставлячи їх у треті сторони, при тому, що в позивача є до них вимоги. З позову вбачається, що позивач вважає порушеними свої трудові права з боку ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в частині неналежного оформлення трудових відносин у період з 12 травня 2017 року по 30 січня 2018 року. Тобто, фактично маючи індивідуальний трудовий спір, в якому позивач наполягає на визнанні трудових відносин, які не визнаються ПАТ «НАСК «ОРАНТА», Головне управління не є стороною у даних двосторонніх відносинах. Також у позові повстає питання не вирішених відносин між позивачем та ФСС, де ФСС встановлює необхідність повернення позивачем страхових коштів, а позивач наполягає на наданих до ФСС документах по витратах на її лікування, що є невирішеними відносинами між суб`єктами, до яких Головне управління також не відноситься. Стосовно Акту за формою Н-5від 21 червня 2019 року, представником відповідача зазначено, що до матеріалів справи вже надано докази належного проведення спеціального розслідування нещасного випадку із правомірним фіксуванням проведеної процедури. Безпідставним вважає посилання позивача клопотати про огляд місця події в судовому засіданні, оскільки в матеріалах спеціального розслідування наявні: ескіз місця події, протокол огляду місця події, технічний висновок про технічний стан конструкції. Приміщення №7, що було місцем надання страхових агентських послуг позивачем мало задовільний технічний стан. Комісія не знайшла причинного зв`язку між функціональними обов`язками позивача, які прописані в договорах та її походом до приміщення №3, де стався нещасний випадок. Виробничої необхідності йти в приміщення №3, яке навіть візуально знаходиться в критичному технічному стані, у позивача не було, завдань та доручень прямувати до приміщення позивачу ніхто не давав. Усні заявки позивача з приводу ознак задимлення будівлі документально нічим не підтверджені, слідів горіння або тління в будівлі немає, до органів ДСУНС в Одеській області позивач не зверталась. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає що уповноважена комісія зі спеціального розслідування, дотримуючись встановленої порядком процедури, вже визнала нещасний випадок, що стався з позивачем таким, що не пов`язаний з виробництвом, про що належно зафіксовано в Акті Н-5 від 21 червня 2019 року, який є чинним та скасуванню не підлягає.

На адресу суду також надійшли пояснення представника третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Басюк О.М..

Так, представник третьої особи зазначила, що позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. За результатами роботи комісії спеціального розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем, було складено акт повторного спеціального розслідування від 21 червня 2019 року. Комісія спеціального розслідування на підставі зібраних в ході розслідування документів, обставин і причин нещасного випадку, дійшла висновку, що нещасний випадок з позивачем, яка надавала страхові агентські послуги визнається таким, що не пов`язаний з виробництвом. Основною причиною нещасного випадку комісія вважає психофізіологічну причину, саме особисту необережність позивача, яка не дбала про особисту безпеку і здоров`я. історія хвороби позивача не є доказом того, що травми отримані на виробництві, доказом цього можуть бути акти комісій спеціального розслідування. Крім того, на теперішній час є дійсним Акт проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 21 червня 2019 року, відповідно до якого нещасний випадок був визнаний таким, що не пов`язаний з виробництвом. Позивачем у позовній заяві не наведено та не надано вагомих аргументів та письмових доказів, які б свідчили про протиправність Акту повторного спеціального розслідування від 21 червня 2019 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Китаєва О.А. в судовому засіданні підтримала доводи викладені в уточненій позовній заяві від 11.11.2022року та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Одеської обласної дирекції ПАТ НАСК «ОРАНТА» Савко О.В. в судовому засіданні з правовою оцінкою обставин справи, наданою позивачем, не погодилася, уточнені позовні вимоги повністю не визнала і вважала доводи, викладені в уточнені й позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими, з огляду на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Головного управління Держпраці в Одеській області - Пономаренко К.В.в судовому засіданні з позовом не погодилася опираючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Басюк О.М. до судового засідання не зявилася, надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що з 12.05. 2017 року по 30.01.2018 року працювала страховим агентом Тарутинського відокремленоого підрозділу Кілійського районного відділення Одеської області дирекції ПАТ НАСК «ОРАНТА» в смт Тарутине, вул. Красна, 207 без оформлення трудових відносин. В її повноваження входило страхування автотранспорту. Два рази на місяць вона приїздила до смт Тарутине, привозила гроші та узгоджувала тарифи з ОСОБА_1 .. Роботою страхових агентів відокремленої дільниці НАСК «ОРАНТА» керувала ОСОБА_1 . Свідок зазначила, що вона не була зебезпечена робочим місцем. У неї немає документів які посвічують трудові відносини з НАСК «ОРАНТА», агентський договір вона не заключала.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що працював у 2015-2016 роках страховим агентом арутинського відокремленоого підрозділу Кілійського районного відділення Одеської області дирекції ПАТ НАСК «ОРАНТА». До його повноважень входило виписувати страхові поліси, які йому видавала ОСОБА_1 . Корінці від страхових полісів він заносив ОСОБА_1 в приміщення колишньої бібліотеки за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, зазначив, що трудового договору він не заключав.

Свідок ОСОБА_6 зазначила в судовому засіданні, що вона працювала в страховим агентом Тарутинського відокремленоого підрозділу Кілійського районного відділення Одеської області дирекції ПАТ НАСК «ОРАНТА» з 2004 року по який рік не пам`ятає. На роботу прийняла її мати ОСОБА_7 , і вона працювала без оформлення агентського договору. Після смерті її матері відокремлену дільницю НАСК «ОРАНТА» у смт Тарутине очолювала ОСОБА_1 , її офіс знаходився на другому поверсі у приміщенні колишньої бібліотеки по АДРЕСА_1 . Зазначила, що вона була страховим агентом, ніяких договорів вона не підписувала, а просто приносила гроші. Крім іншого, зазначила, що їй відомо, що страховим агентом також працював ОСОБА_5 .

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 травня 2019 року між ПАТ НАСК «ОРАНТА» в особі директора Одеської обласної дирекції Мельникова Євгенія Володимировича, який діє на підставі довіреності від 21 червня 2017 року №03-02-05/89-17 (Страховик) з однієї сторони та ОСОБА_1 (Агент) з другої сторони було укладено договір про надання страхових агентських послуг №1590-04-15/1522-80 ФО, який набрав чинності 14 травня 2017 року і діяв до 13 травня 2018 року.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що предметом договору є надання Агентом за агентську винагороду послуг Страховику з укладання (сприяння укладанню) від імені та за рахунок Страховика договорів страхування з юридичними та фізичними особами, що в подальшому іменуються страхувальники.

Згідно п. 3.2 договору, виплата агентської винагороди агенту здійснюється Страховиком щоквартально за обсягом робіт, виконаних за квартал, відповідно до акта наданих послуг з кінцевим розрахунком після виконання договору. Авансування здійснюється щомісячно згідно з відомостями на авансування на підставі зданих агентом звітів, що прийняті відповідальною особою, закріпленою за агентом структурним підрозділом.

02 січня 2018 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (Замовник) в особі директора Одеської обласної дирекції Мельникова Євгенія Володимировича, що діє на підставі довіреності від 21 червня 2017 року №03-02-05/89-17 з однієї сторони та ОСОБА_1 (Виконавець) з другої сторони було укладено Договір про надання послуг №02-05-27/7.

Пунктом 1.1. зазначеного договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: з обробки первинних документів за договорами страхування та введення інформації в програмне забезпечення обліку договорів страхування; обробка первинних документів за договорами страхування; введення інформації в програмне забезпечення обліку договорів страхування, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Згідно п. 3.1 зазначеного договору, за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю грошову винагороду в розмірі 11169 гривень. Оплата наданих послуг буде здійснюватися шляхом щомісячної передоплати (авансування) у розмірі 3723 гривні з кінцевим розрахунком після виконання договору. За результатами наданих послуг сторонами складається Акт приймання-передачі наданих послуг, який є підставою для кінцевого розрахунку.

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а саме з 09 січня 2019 року та скріплення печатками сторін.

Пунктом 6.2 договору визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений п. 6.1 цього договору та закінчується 08 квітня 2018 року.

13 лютого 2019 рокуначальником Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М. видано наказ №233 «Про призначення комісії з повторного спеціального розслідування нещасного випадку», відповідно до якого призначено комісію із повторного спеціального розслідування нещасного випадку із тяжкими наслідками, який стався 30 січня 2018 року о 10 годині 00 хвилин із ОСОБА_1 , 1952 року народження, яка виконувала роботу у Тарутинській відокремленій точці продажу Кілійського районного відділення Одеської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно договору про надання послуг від 02 січня 2018 року №02-05-27/7.

25 лютого 2019 року начальником Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М. видано наказ №293 «Про продовження роботи комісії із повторного спеціального розслідування нещасного випадку», згідно якого продовжено термін проведення повторного спеціального розслідування до отримання матеріалів від Комунальної установи «Тарутинська центральна районна лікарня», інших установ і організацій, та обробки їх результатів.

21 червня 2019 року комісією, утвореною наказом начальником Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М. від 13 лютого 2019 року №233, за результатами проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 30 січня 2018 року о 10 годині 00 хвилин в ПА «НАСК «ОРАНТА», винесено Акт за Формою Н-5.

Зі вказаного Акту вбачається, що розглянувши матеріали повторного спеціального розслідування, обставин і причин нещасного випадку, лист Комунальної установи «Тарутинська центральна районна лікарня» від 19 лютого 2019 року №98, лист КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» від 28 березня 2019 року №01/01-06/849, лист Військово-медичного клінічного центра Південного регіону від 05 березня 2019 року №1116, висновок щодо дотримання вимог законодавства про працю від 06 травня 2019 року, технічний висновок ТОВ «АРХІ-ТЕКсТУРицЯ» від 21 квітня 2019 року №42-04-19-ТЗ, на підставі підпункту 2 пункту 16 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався 30 січня 2018 року о 10 годині 00 хвилин з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надавала страхові агентські послуги у Тарутинській відокремленій точці продажу Кілійського районного відділення Одеської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» визнається таким, що не пов`язаний з виробництвом і на нього не складається Акт за формою Н-1. Основою причиною нещасного випадку комісія вважає психофізіологічну причину, а саме особисту необережність потерпілої ОСОБА_1 , яка не дбала про особисту безпеку і здоров`я.

Що стосується вимог позивача про визнати протиправним, нечинним та таким що підлягає скасуванню Акт затверджений начальником Головного управління Держпраці у Одеській області від 21 червня 2019 року форми Н-5 проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерті.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Таким чином, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця. Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності регулюються постановами Кабінету Міністрів України, які регулюють деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та затверджують відповідні Порядки.

На час настання нещасного випадку з позивачем ОСОБА_1 діяла постанова КМУ № 1232 від 30 листопада 2011 року, якою було затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

З 01 липня 2019 року набрав чинності Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, який було затверджено постановою КМУ № 337 від 17 квітня 2019 року.

За п.47 Порядку № 337, у разі проведення повторного розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), що вже проводилося на підставі нормативно-правового акта, який на момент проведення повторного розслідування втратив чинність, для визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом застосовується нормативно-правовий акт, під час дії якого вони сталися, а оформлення матеріалів розслідування здійснюється відповідно до вимог цього Порядку.

Зі змісту пунктів 14-16 Порядку №337 вбачається, що з`ясування обставин і причин нещасного випадку, обстеження місця настання нещасного випадку, одержання письмових пояснень потерпілого та свідків нещасного випадку і причетних до нього осіб, складання акта розслідування нещасного випадку за формою Н-1, належить до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку.

У разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держохоронпраці або його територіального органу має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії.

Відповідно до пункту 33 Порядку №337 комісія (спеціальна комісія) зобов`язана з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння); визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом.

Відповідно до п.34 Порядку №337, рішення щодо визнання нещасного випадку пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Таким чином, вирішення питання про встановлення зв`язку нещасного випадку з виробництвом та складання акту за формою Н-1 належить до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії), про що наголошував Верховний Суд, наприклад, у постанові від 18 липня 2018 року у справі №180/1320/14-ц (провадження №61-12342св18).

Аналізуючи Акт розслідування нещасного випадку в сукупності із поданими сторонами доказами по суті, суд вправі перевіряти обставини, викладені в акті проведення розслідування нещасного випадку, що складається уповноваженою комісією, відповідно до Порядку №337, лише в частині дотримання вимог закону при формуванні комісії, проведенні розслідування та складання актів та не вправі, підміняючи собою уповноважену комісію, виконувати функції, що належать до її виключної компетенції, а не компетенції суду, а саме здійснювати аналіз нещасного випадку, визначати той чи інший нещасний випадок таким, що пов`язаний чи не пов`язаний з виробництвом, а тим більше зобов`язувати роботодавця складати акти конкретного змісту.

Частиною 3 статті 12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1,5,6ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує на тому, що статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Слід зазначити, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування акту задоволенню не підлягають, оскільки обставини за якими позивач просила скасувати акт розслідування нею не зазначені. Тобто, позивачем не зазначено яку саме вимогу закону при формуванні комісії, проведенні розслідування та складанні оспорюваного акту було порушено, у зв`язку з чим його необхідно скасувати. Посилання позивача на те, що комісія діяла формально суд до уваги не бере, оскільки воно засновано на її припущеннях, не конкретизовано та не доведено ніякими доказами.

Що стосується позовної вимоги позивача про встановлення факту трудових відносин, суд прийшов до наступного висновку.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Серед інших важливих критеріїв, які відрізняють цивільні договори від трудового договору є те, що на підрядника та виконавця послуг: не видається розпорядчий документ (наказ) про прийняття на роботу/переведення/звільнення, особа не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки; не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника (хоча він може бути з ними ознайомлений), особа сама організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, на відміну від працівника, праця якого є юридично несамостійною та виконується в межах його трудової функції; не поширюються гарантії оплати праці, винагорода не включає надбавок, премій, інших виплат, які передбачені трудовим законодавством, праця оплачується за її результатами, після закінчення роботи/послуги, що оформляється актом прийняття-передання виконаних робіт чи наданих послуг; не застосовується дисциплінарна та матеріальна відповідальність, а юридична відповідальність підрядника чи виконавця роботи за порушення умов цивільного договору є майновою.

Як встановлено матеріалами справи, 12 травня 2019 року між відповідачем ПАТ НАСК «ОРАНТА» в особі директора Одеської обласної дирекції Мельникова Євгенія Володимировича, який діє на підставі довіреності від 21 червня 2017 року №03-02-05/89-17 (Страховик) з однієї сторони та позивачем ОСОБА_1 (Агент) з другої сторони було укладено договір про надання страхових агентських послуг №1590-04-15/1522-80 ФО, який набрав чинності 14 травня 2017 року і діяв до 13 травня 2018 року.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що предметом договору є надання Агентом за агентську винагороду послуг Страховику з укладання (сприяння укладанню) від імені та за рахунок Страховика договорів страхування з юридичними та фізичними особами, що в подальшому іменуються страхувальники.

Згідно п. 3.2 договору, виплата агентської винагороди агенту здійснюється Страховиком щоквартально за обсягом робіт, виконаних за квартал, відповідно до акта наданих послуг з кінцевим розрахунком після виконання договору. Авансування здійснюється щомісячно згідно з відомостями на авансування на підставі зданих агентом звітів, що прийняті відповідальною особою, закріпленою за агентом структурним підрозділом.

02 січня 2018 року між відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (Замовник) в особі директора Одеської обласної дирекції Мельникова Євгенія Володимировича, що діє на підставі довіреності від 21 червня 2017 року №03-02-05/89-17 з однієї сторони та позивачем ОСОБА_1 (Виконавець) з другої сторони було укладено Договір про надання послуг №02-05-27/7.

Пунктом 1.1. зазначеного договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: з обробки первинних документів за договорами страхування та введення інформації в програмне забезпечення обліку договорів страхування; обробка первинних документів за договорами страхування; введення інформації в програмне забезпечення обліку договорів страхування, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Згідно п. 3.1 зазначеного договору, за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю грошову винагороду в розмірі 11169 гривень. Оплата наданих послуг буде здійснюватися шляхом щомісячної передоплати (авансування) у розмірі 3723 гривні з кінцевим розрахунком після виконання договору. За результатами наданих послуг сторонами складається Акт приймання-передачі наданих послуг, який є підставою для кінцевого розрахунку.

Оскільки, в укладеному позивачкою та відповідачем цивільно - правовому договорі, відповідач значиться як «замовник», а позивачка як «виконавець», то такий договір є фактично договором про надання послуг у розумінні ст. 901 ЦК України.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

06 серпня 2018 року між відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в особі директора Одеської обласної дирекції Мальникова Євгенія Володимировича та позивачем ОСОБА_1 було укладено АКТ здачі-прийому виконаних послуг до Договору надання послуг від 02 січня 2018 року №02-05-27/7, з якого вбачається, що позивач отримала від відповідача певну винагороду за виконання послуг.

Тож, між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником підписувався акт прийняття-передачі виконаних послуг, в якому зазначено вартість даних послуг.

З копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 вбачається, що записів про прийняття її на роботу саме до відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не вносилось.

Отже, цивільно-правові договори між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. Укладені угоди не містять обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

У зв`язку з цим, тлумачення позивачем змісту цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про встановлення факту трудових відносин задоволенню не підлягають

Щодо вимог позивача про стягнення з Одеської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» матеріальної шкоди завданої каліцтвом, суд дійшов до наступного висновку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкового державного соціального страхування», уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Одним з завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є, зокрема, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Підпунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про загальнообов`язкового державного соціального страхування» передбачено, що уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати фінансування та здійснення страхових виплат, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкового державного соціального страхування», страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкового державного соціального страхування»: страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці"; підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, оскільки Одеська обласна дирекція ПАТ «НАСК «ОРАНТА» жодним чином не порушує права позивача щодо виплати їй матеріальної шкоди завданої каліцтвом, а тому не може бути відповідачем по вказаним позовним вимогам, суд не може самостійно замінити відповідача на належного, а від позивача не надходило відповідного клопотання, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Крім того, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір» та в задоволенні позову відмовлено, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної дирекції ПАТ «НАСК«ОРАНТА» та Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту трудових відносин, визнання протиправним акту форми Н-5 та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2024 року.

Суддя Н.М. Тончева