Постанова

від 11.03.2024 по справі 904/1804/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Справа№ 904/1804/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023

у справі №904/1804/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-ФАРМА»

про стягнення 18 838,33 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі, позивач або КП «Київкомунсервіс») звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-ФАРМА» (далі, відповідач) про стягнення 18 838,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати за Договором №18158-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 26.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №904/1804/23 позовні вимоги задоволено частково.

Закрито провадження у справі №904/1804/23 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 8 769,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 54,00 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-Фарма» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» 2 378,08 грн інфляційних втрат, 373,86 грн 3% річних та 1 649,32 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що чинним законодавством на споживача покладається обов`язок зі сплати саме спожитих послуг виконавця. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідач фактично користувався послугами позивача до 20.06.2022, оскільки у вказану дату орендоване відповідачем приміщення було повернуто орендодавцю. Отже, припиненим з липня 2022 року є обов`язок відповідача сплачувати надані позивачем послуги з вивезення твердих побутових відходів, які фактично ним не споживались.

Водночас, правомірним є нарахування до стягнення з відповідача на користь позивача вартості наданих послуг за Договором у період з 30.04.2021 по 30.06.2022 на загальну суму 8 769,41 грн.

У свою чергу, суд встановив, що 28.04.2023, тобто після відкриття провадження у цій справі, відповідач сплатив на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі 8 823,41 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №1 від вказаної дати. З огляду на це суд, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закрив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 8 769,41 грн, решту суми - 54,00 грн (8 823,41 грн - 8 769,41 грн) суд вважав за можливе зарахувати в рахунок належних до сплати інфляційних втрат на вказану суму та, відповідно, також закрити провадження у справі на цю суму.

Стосовно решти заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за загальний період прострочення з 16.04.2021 по 27.03.2023 та пені за загальний період прострочення з 16.08.2022 по 27.03.2023, суд, враховуючи встановлені обставини щодо наявності обов`язку відповідача зі сплати коштів за надані за Договором послуги лише за період з квітня 2021 року по червень 2022 року, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є частково обґрунтованими та за перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню 2 432,08 грн інфляційних втрат та 373,86 грн 3% річних.

Щодо вимог про стягнення пені, то у їх задоволенні суд відмовив, оскільки пеня заявлена за загальний період прострочення з 16.08.2022 по 27.03.2023, тобто за період, в який у відповідача вже був відсутній обов`язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 14.12.2023 через систему «Електронний суд» Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №904/1804/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 378,08 грн, 3% річних у розмірі 373,86 грн та 1 649,32 грн судового збору та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду прийняте з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання відповідачем умов укладеного з позивачем Договору №18158-Гс від 26.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих у період з 30.04.2021 по 31.01.2023 послуг з вивезення побутових відходів.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення боргу за період після 30.06.2022, не врахував, що оскільки від відповідача жодних листів чи повідомлень на адресу позивача про свій намір розірвати договір не надходило, у позивача були відсутні підстави для припинення надання послуг.

Місцем надання послуг відповідно до пункту 3.5. Договору є контейнери ТПВ, встановлені біля житлового будинку в м. Києві по вул. Л. Толстого, 5, графік вивезення побутових відходів розрахований відповідно до кількості споживачів, що обслуговуються на відповідному майданчику. Неповідомлення відповідачем про зміну місця знаходження та/або про припинення діяльності призвело до неможливості позивача внести відповідні зміни до графіку вивезення побутових відходів, зменшивши на 1,04 м.куб. в місяць за місцем розташування контейнерного майданчику (контейнерів для збору ТПВ). Фактично послуги надавалися у відповідності до умов Договору.

Водночас, станом на 30.11.2023 на адресу позивача від відповідача не надходило викликів та/або повідомлень щодо необхідності прибуття представника виконавця послуги з вивезення побутових відходів для складання акту в порядку, встановленому постановою КМУ №1145 від 27.12.2018 «Про затвердження Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг», що також свідчить про належне виконання зобов`язань позивачем.

Тобто, судом не враховано вимоги частин 1, 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо неможливості зміни або розірвання договору в односторонньому порядку, а позовні вимоги мали бути задоволені в повному обсязі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив на апеляційну скаргу

09.01.2024 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві відповідач наголосив на тому, що не користується нежитловим приміщенням, починаючи з 21.06.2022 (20.06.2022 приміщення було повернуто відповідачем з оренди власнику об`єкту за відповідним актом приймання-передачі), а тому з указаної дати перестав отримувати від позивача послуги за договором, у зв`язку з чим обов`язок по сплаті таких не наданих йому позивачем послуг відсутній.

12.01.2024 від позивача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач наголосив на тому, що додаткової угоди про розірвання договору відповідно до пункту 2.6. Договору між сторонами укладено не було, відповідач не повідомляв позивача про будь-які зміни в його реквізитах, сторони не проводили звірку взаєморозрахунків у зв`язку з розірванням договору, договір є поновленим на новий строк з огляду на зміст пункту 7.2. Договору, а отже у позивача не було правових підстав для припинення надання послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №904/1804/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №904/1804/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №904/1804/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.12.2023 матеріали справи №904/1804/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №904/1804/23, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі №904/1804/23 є вимоги про стягнення 18 838,33 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку ухвали суду від 27.12.2023 до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 строків на подання сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС-ФАРМА» (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено договір №18158-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (аптека), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого, 5 (далі - приміщення), а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

Відповідно до пункту 1.2. Договору сторони погодили, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ, становить 4,4 куб.м. в місяць.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що тариф на послуги, які передбачені пунктом 1.1. цього Договору та надаються КП «Київкомунсервіс», встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2018 №2351 «Про внесення змін до тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає КП «Київкомунсервіс» як виконавець цих послуг. Тариф на послуги за цим договором становить 153,31 з ПДВ за 1 куб.м., в місяць - 674,57 грн з ПДВ.

Тарифи за послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання послуг за цим договором з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документа (додаткової угоди до договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні послуг за цим договором з дня їх офіційного вступу в законну силу (пункт 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.3. Договору оплата послуг за цим договором у розмірі, що вказаний у пункті 2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку-фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати підписання повернути акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2019. В разі якщо жодна із сторін протягом п`ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного Договору та припинення дії Договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього Договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (пункти 7.1., 7.2. Договору).

Звертаючись до суду з даним позовом, КП «Київкомунсервіс» зазначає, що ним у період з квітня 2021 року по січень 2023 року були надані відповідачу послуги за Договором на суму 29 325,09 грн, однак відповідач за отримані послуги розрахувався лише частково, у зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість в розмірі 14 484,55 грн.

При цьому, позивач зазначає, що ним були направлені акти наданих послуг та рахунки на оплату за спірний період відповідачу за допомогою програмного забезпечення M.E.Doc та такі акти та рахунки отримані останнім.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 13.12.2022 №000005476 щодо сплати боргу за надані відповідно до Договору послуги в розмірі 11 864,95 грн станом на 31.10.2022, до якої було додано акт звірки взаємних розрахунків щодо визначеної суми основного боргу. Однак, оскільки вказана претензія була залишення відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду, в якому, крім суми основного боргу в розмірі 14 484,55 грн, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2 882,08 грн, 3% річних в розмірі 474,05 грн та пеню в розмірі 997,65 грн за нездійснення оплати наданих послуг у визначений Договором строк.

Відповідач, у свою чергу, під час розгляду справи судом першої інстанції частково заперечував проти позову, посилаючись на здійснення позивачем нарахувань за надані послуги всупереч положенням частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та понад встановлені положеннями нормативно-правових актів тарифи, а також здійснення нарахувань за період після припинення користування відповідачем спірним приміщенням. Крім того, зазначав, що позивачем при розрахунку вартості наданих послуг порушено норми Додатку 1 Правил визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30.07.2010 № 259, де для аптек вартість надання спірних послуг має визначатись із розрахунку торгівельної, а не загальної площі приміщення. У зв`язку із зазначеним, відповідачем було надано власний контррозрахунок суми основного боргу, згідно з яким така сума склала 4 102,98 грн. Водночас, інфляційні втрати відповідачем визначено у розмірі 1 159,88 грн, 3% річних - у розмірі 168,57 грн, а пеню у розмірі 735,80 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно, його перегляд здійснюється саме в цій частині.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини 1 статті 902 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

При цьому, споживачем у розумінні названого Закону є індивідуальний або колективний споживач.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За приписами частини 1 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.

Так, сторонами спору було укладено Договір, предметом якого є вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) позивачем твердих побутових відходів відповідача.

Доказів розірвання чи визнання недійсним Договору №18158-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів від 26.06.2019 матеріали справи не містять, а тому такий Договір є належною підставою у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права споживача, зокрема, на одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Крім того, як вірно наголосив суд першої інстанції, положеннями статей 901 та 903 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок замовника оплатити саме спожиті послуги виконавця.

Так, із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідач користувався приміщенням на підставі договору №01/03/21ЛТ оренди приміщення від 01.03.2021, укладеного з фізичною особою-підприємцем Убері Петре.

У подальшому із вказаним орендодавцем 01.11.2021 було переукладено договір №01/11/21ЛТ оренди приміщення, згідно з яким відповідачу приміщення за адресою: вул. Л. Толстого, 5, м. Київ, загальною площею 60,1 кв.м. передано для використання у господарській діяльності, а саме: діяльності щодо роздрібного продажу лікарських засобів та супутніх товарів, тобто діяльності аптек.

Відповідно до пункту 1.5. Договору №01/11/21ЛТ оренди приміщення, цей договір набуває чинності з дня підписання сторонами акту здачі-приймання приміщення та діє до 26.10.2024.

Однак, 20.06.2022 між відповідачем, як орендарем приміщення, та орендодавцем було складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта, за яким орендодавець відповідно до умов договору №01/11/21ЛТ оренди приміщення від 01.11.2021 прийняв, а орендар передав із тимчасового платного користування (оренди) нежиле приміщення загальною площею 60,1 кв.м. за адресою: вул. Л. Толстого, 5, м. Київ.

Тобто, оскільки приміщення, яким відповідач користувався, не є його власністю (згідно наявних у матеріалах справи доказів), а останній користувався ним саме на підставі договору оренди з березня 2021 року та припинив користування у червні 2022 року, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкта від 20.06.2022, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач повинен був сплачувати послуги з вивезення побутових відходів за Договором в межах зазначеного періоду, з огляду на фактичне споживання/отримання таких послуг у зв`язку з користуванням приміщенням.

Зазначене свідчить про припинення обов`язку відповідача з липня 2022 року сплачувати надані позивачем послуги з вивезення твердих побутових відходів, які фактично відповідачем не споживались і доказів протилежного позивачем суду не надано.

Позивач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що до нього від відповідача не надходило жодних листів чи повідомлень про свій намір розірвати договір, відповідно, Договір був чинним та у позивача були відсутні підстави для припинення надання послуг й такі послуги фактично надавалися у відповідності до умов Договору.

Колегія суддів враховує те, що у матеріалах справи дійсно відсутні докази на підтвердження повідомлення позивача про припинення користування відповідачем орендованим приміщенням, докази підписання сторонами угоди про розірвання Договору, однак, вказана обставина не спростовує наведених висновків суду, оскільки чинне законодавство покладає на споживача обов`язок сплачувати виконавцю вартість саме спожитих послуг, у той час як ТОВ «ТАС-ФАРМА» з липня 2022 року не являлось їх фактичним споживачем.

Посилання скаржника на те, що станом на 30.11.2023 на адресу позивача від відповідача не надходило викликів та/або повідомлень щодо необхідності прибуття представника виконавця послуги з вивезення побутових відходів для складання акту в порядку, встановленому постановою КМУ №1145 від 27.12.2018 «Про затвердження Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг» судом також не приймаються до уваги, оскільки між сторонами відсутній спір щодо якості фактично отриманих від позивача послуг у період до липня 2022 року, а з липня 2022 року відповідач вже не являвся споживачем послуг з вивезення побутових відходів з об`єкту (аптека) за адресою м. Київ, вул. Л. Толстого, 5, тому жодні перевірки якості послуг за його запитом і не могли проводитись.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за Договором за період з 30.04.2021 по 31.01.2023, однак, враховуючи встановлені обставини, правомірними є вимоги позивача щодо оплати послуг за Договором лише за період з 30.04.2021 по 30.06.2022.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу послуги з вивезення ТПВ за період з 30.04.2021 по 30.06.2022 на загальну суму 8 769,41 грн, що підтверджується актами надання послуг та рахунками на їх оплату за вказаний період.

Зазначені акти та рахунки були надіслані на адресу відповідача (замовника) в електронному вигляді через систему електронного документообігу «M.E.Doc».

При цьому, частина актів, а саме: № 11797 від 30.04.2021, № 23029 від 31.05.2021, № 23463 від 30.06.2021, № 37092 від 31.07.2021, № 37523 від 31.08.2021, № 46832 від 30.09.2021, № 47276 від 31.10.2021, № 378 від 31.01.2022, № 832 від 28.02.2022 скріплені електронним цифровим підписом представника відповідача, а інша частина актів, тобто, № 58968 від 30.11.2021, № 59413 від 31.12.2021, № 24875 від 31.05.2022 та № 25337 від 30.06.2022, ним не підписані.

Відповідачем не надано пояснень щодо такої вибірковості підписання актів надання послуг за період споживання наданих позивачем за Договором послуг, як і не надано будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості наданих послуг за непідписаними актами.

Зазначені акти, а також рахунки на оплату були надіслані на адресу відповідача в електронному вигляді через систему електронного документообігу «M.E.Doc», будь-яких заперечень щодо отримання таких рахунків та актів за спірний період відповідач не висловлював, а тому, виходячи із положень пункту 2.5. Договору, всі акти за період з 30.04.2021 по 30.06.2022 вважаються погодженими сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування.

У пункті 1.2. Договору сторони погодили, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ, становить 4,4 куб.м. в місяць.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, матеріали справи не містять доказів визнання Договору недійсним, як повністю, так і в частині, зокрема, визначення ціни Договору, в той час як сторони, керуючись свободою договору, на власний розсуд визначили обсяг побутових відходів у розмірі 4,4 куб.м.

Виходячи із умов пункту 2.1. Договору тариф на послуги за цим Договором встановлено відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2018 № 2351, що становить 153,31 грн з ПДВ та 127,76 грн без ПДВ.

Суд встановив, що позивачем здійснювалось нарахування вартості послуг у період з квітня 2021 року по червень 2022 року відповідно до погодженого сторонами у Договорі тарифу.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів висловлення у передбачений пунктом 2.5. Договору строк відповідачем будь-яких заперечень щодо інформації, зазначеної в актах надання послуг та рахунках, а розрахунки вартості послуг здійснені позивачем відповідно до встановленого у Договорі обсягу побутових відходів (4,4 куб.м. в місяць), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в період з квітня 2021 року по червень 2022 року позивачем надано відповідачу послуги на суму 8 769,41 грн й такі послуги підлягають оплаті.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що 28.04.2023, тобто після відкриття провадження у цій справі, відповідач сплатив на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі 8 823,41 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №1 від указаної дати.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що грошові кошти у розмірі 8 823,41 грн були перераховані відповідачем на користь позивача після відкриття провадження у даній справі, а позивачем не надано жодних заперечень щодо вказаної оплати, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №904/1804/23 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 8 769,41 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами у вказаній частині.

Мотивів незгоди з рішенням суду в цій частині апеляційна скарга не містить.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2882,08 грн, 3% річних в розмірі 474,05 грн за загальний період прострочення з 16.04.2021 по 27.03.2023 та пеню в розмірі 997,65 грн за загальний період прострочення з 16.08.2022 по 27.03.2023.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, ураховуючи встановлені судом обставини щодо наявності обов`язку відповідача зі сплати коштів за надані за Договором послуги лише за період з квітня 2021 року по червень 2022 року, що скаржником не спростовано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є частково обґрунтованими. За перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 2 432,08 грн інфляційних втрат та 373,86 грн 3% річних.

Водночас, оскільки судом встановлено, що відповідачем сплачено на користь позивача 8 823,41 грн відповідно до платіжної інструкції №1 від 28.04.2023, у той час, як сума основного боргу за визначений період становила 8 769,41 грн, залишок сплачених відповідачем коштів становить 54,00 грн.

За доводами відповідача, висловленими під час розгляду справи судом першої інстанції, вказану суму коштів слід спрямовувати і на погашення заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

З огляду на вказане, суд правомірно здійснив зарахуванням вказаної різниці в рахунок належних до сплати відповідачем інфляційних втрат, у зв`язку з закрив провадження в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 54,00 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 378,08 грн інфляційних втрат та 373,86 грн 3% річних, висновки місцевого господарського суду з приводу чого є обґрунтованими та скаржником належними та допустимими доказами не спростовані.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача пені за загальний період прострочення з 16.08.2022 по 27.03.2023 у розмірі 997,65 грн, то, як встановлено судом, у зазначений період у відповідача вже був відсутній обов`язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг, а тому в цій частині позовних вимог про стягнення пені судом правомірно відмовлено.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №904/1804/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №904/1804/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс».

Матеріали справи №904/1804/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова