Постанова

від 12.03.2024 по справі 910/7634/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа№ 910/7634/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Дюкарєвої І.М.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.03.2024 у справі №910/7634/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023, повний текст якого складений 13.10.2023,

у справі № 910/7634/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАКОНТ»

до Акціонерного товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 2 155 530,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7634/23 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції визнав, що підтвердженими позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають 30 000,00 грн., проте, з огляду на характер спірних правовідносин, прийнявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі (стягнення заборгованості за договором підряду) та клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та зважаючи на те, що справа не є складаною за своєю суттю, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а відтак, з урахуванням обсягу наданих послуг на відповідача мають бути покладені витрати позивача на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., що є пропорційним до предмету спору та є співмірним із складністю справи, часом та обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що додаткове рішення суду таким, що ухвалено за умов неправильного застосування норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/ послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, проте позивачем не надавався розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом;

- договір № 75/129-21/11-121-01-21-10388 від 29.06.2021 не містить складних юридичних конструкцій, його умови є доволі простими, чіткими та зрозумілими, а складання позовної заяви про стягнення заборгованості для пересічного адвоката не вимагає надмірних зусиль,а відтак вартість наданої правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн. значно завищена і необґрунтована, зважаючи на підготовку адвокатом позивача єдиного процесуального документу незначної складності;

- суд першої інстанції не дослідив той факт, що представником позивача у справі до Господарського суду міста Києва подано 4 ідентичні позови за ідентичними договорами (справи: № 910/11163/23; № 910/7634/23; № 910/7641/23; № 910/5168/21 - всі документи розміщені в системі «Електронний суд»). Зазначені договори мають ідентичну юридичну конструкцію і відрізняються виключно найменуванням предмета закупівлі, що доводить факт ідентичності конструкції позовних заяв, підготовлених адвокатом та одноманітність вчинених дій. За кожною позовною заявою представник запросив відшкодування правової допомоги, розмір якої варіюється від 30 000,00 грн. (справа № 910/7634/23) до 40 000,00 грн. Отже фактично надаючи клієнту правову допомогу в рамках єдиного предмету послуг, представник навмисне розділив послугу на 4 (чотири) договори з метою штучного збільшення її вартості, що безспірно доводить факт необґрунтованості та завищення;

- вчинення елементарних процесуальних дій представником у справі з вимогою про їх оплату в розмірі 30 000,00 грн. є абсурдним в порівнянні до встановленого в Україні прожиткового мінімуму (2 589,00 грн.), розміру мінімальної (6 700,00 грн.) та середньої заробітної плати (17 500,00 грн.), яку отримують досвідчені працівники за повний робочий місяць з 8-ми годинним робочим днем, а, відтак, задоволення вимог в розмірі 25 000,00 грн. не може бути обґрунтованим;

- вартість задоволених витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні вимоги задоволенню не підлягали в повній мірі.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.10.2023, справу № 910/7634/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на надходження апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7634/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/7634/23.

23.11.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 20.11.2023 по 08.12.2023 судді Яковлєв М.Л. та Шаптала Є.Ю. перебуали у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7634/23, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7634/23 призначено на 16.01.2024 о 10:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/5050/23 від 25.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7634/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.12.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7634/23 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 06.02.2024 об 11:15 год.

27.12.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- твердження відповідача про те, що позивач не підтвердив заявлені витрати на правову допомогу належним доказами є безпідставним, адже позивачем до матеріалів справи долучені договір про надання правової допомоги №ЮФКМ/103/2022 від 27.04.2023, виписка з банківського рахунку АО «ЮФ «КОПУСЬ І МУЛЯР» за період від 28.04.2023 по 08.06.2023 з підтвердженням зарахування коштів, акт прийому-передачі наданих послуг з детальним описом наданих послуг №1 від 25.08.2023, а подача інших документів чинним законодавством не вимагається.

- відповідачем не надано жодного доказу з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування;

- відповідач визначив за необхідне вказати суду на той факт, що оплата процесуальних дій представників позивача в розмірі 30 000,00 грн. (задоволено 25 000,00 грн) є абсурдною в порівнянні з встановленим прожитковим мінімум, розміром мінімальної та середньої заробітної платні, проте розгляд справи очевидно не тривав один місяць, а з моменту підписання договору про надання правової допомоги (27.04.2023) до моменту винесення додаткового рішення (27.09.2023) пройшло 5 місяців і за цей період, представники позивача брали активну участь в розгляді справи, як під час подачі документів, так і під час участі в судових засіданнях;

- виходячи з вищенаведеного, аргумент відповідача щодо неспівмірності витрат не може бути прийнятий до розгляду, а така вказівка взагалі є лише нічим не підтвердженими суб`єктивними міркуваннями,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції (30 000,00 грн.).

06.02.2024 до суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано зайнятістю представника апелянта в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 замінено відповідача у справі № 910/7634/23 - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код: 24584661) на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661), задоволено клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 відкладено на 12.03.2024 об 11:15 год.

З огляду на вказані обставини, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7634/23 відкладено на 12.03.2024 об 11:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1046/24 від 12.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7634/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27/09.2023 у справі № 910/7634/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Станом на 12.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу відповідача підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У травні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 624 027,61 грн. за виконані за договором № 75/129-21/11-121-01-21-10388 від 29.06.2021, але неоплачені роботи, 3 % річних в сумі 60 200,26 грн. та інфляційні втрати в сумі 471 303,03 грн.

Крім того у позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.11.2023, позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено суму основного боргу у розмірі 1 624 027,61 грн., 3% річних у розмірі 60 200,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 471 303,03 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 332,96 грн.

28.08.2023 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу та покласти вказані витрати у загальній сумі 30 000,00 грн. на відповідача.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у позові позивач заявив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. та просив стягнути їх з відповідача;

- в судовому засіданні 23.08.2023 позивачем було заявлено про те, що докази понесення судових витрат будуть подані у визначені законодавством строки;

- 28.08.2023 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу та покласти вказані витрати у загальній сумі 30 000,00 грн. на відповідача. До вказаної заяви додані докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» договору про надання правової допомоги №ЮФКМ/103/2022 від 27.04.2023 (далі Договір), ордеру серії АА №130501 від 12.05.2021 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Муляра Євгена Григоровича, акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.08.2023 на суму 30 000,00 грн. та виписки по банківському рахунку АО «Юридична фірма «Копусь і Муляр» за період від 28.04.2023 по 08.06.2023.

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

Договорі сторонами погоджено, що:

- клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта в Господарському суді міста Києва у справі з розгляду спору між клієнтом та ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо стягнення з останнього суми основного боргу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за порушення строків оплати за договором поставки від 29.06.2021 №75/129-21/11-121-01-21-10388, укладеного між клієнтом та ДП «НАЕК «Енергоатом», з повним обсягом прав та повноважень передбачених відповідно до договору (п. 1.1.);

- Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги (юридичних послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п. 1.2);

- загальна вартість юридичних послуг (гонорар) є фіксованою та становить 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень, без ПДВ (п. 4.1);

- оплата юридичних послуг (гонорару) здійснюється клієнтом в наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., без ПДВ, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню протягом 5 робочих днів з дати укладення даного договору; оплата в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., без ПДВ, Клієнт сплачує адвокатському об`єднанню протягом 10 робочих днів з дати прийняття до провадження справи Господарським судом міста Києва (п. 4.2);

- разом з виставленим рахунком сторони укладають відповідний акт приймання-передачі наданих послуг. Послуги вважаються прийнятими клієнтом після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.7).

Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.08.2023, загальна сума витрат на правову допомогу, що підлягає компенсації позивачу складає 30 000,00 грн., а вказані витрати складаються з: консультації клієнта та дослідження документів щодо спору; розробки правової позиції та стратегії захисту прав клієнта в суді першої інстанції; підготовки та направлення позовної заяви до Господарського суду м. Києва від 11.05.2023 1/ЮФКМ/103/2022; складання та подання відповіді на відзив від 22.06.2023 №2/ЮКМ/103/2022; участь в судових засіданнях по справі №910/7634/23 в приміщенні Господарського суду м. Києва від 14.06.2023, 12.07.2023 та 23.08.2023.

Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками.

З виписки по банківському рахунку АО «Юридична фірма «Копусь і Муляр» за період від 28.04.2023 по 08.06.2023 слідує, що позивач сплатив на користь останнього 30 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» послуг на заявлену до стягнення суму.

Вказаним підтверджується безпідставність тверджень відповідача про відсутність належних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом.

До того ж, колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Як в суді першої , так і в суді апеляційної інстанції відповідач заперечив проти розміру витрат позивача на правову допомогу, пославшись на те, що:

- понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/ послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, проте позивачем не надавався розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом;

- договір № 75/129-21/11-121-01-21-10388 від 29.06.2021 не містить складних юридичних конструкцій, його умови є доволі простими, чіткими та зрозумілими, а складання позовної заяви про стягнення заборгованості для пересічного адвоката не вимагає надмірних зусиль,а відтак вартість наданої правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн. значно завищена і необґрунтована, зважаючи на підготовку адвокатом позивача єдиного процесуального документу незначної складності;

- представником позивача у справі до Господарського суду міста Києва подано 4 ідентичні позови за ідентичними договорами (справи: № 910/11163/23; № 910/7634/23; № 910/7641/23; № 910/5168/21 - всі документи розміщені в системі «Електронний суд»). Зазначені договори мають ідентичну юридичну конструкцію і відрізняються виключно найменуванням предмета закупівлі, що доводить факт ідентичності конструкції позовних заяв, підготовлених адвокатом та одноманітність вчинених дій. За кожною позовною заявою представник запросив відшкодування правової допомоги, розмір якої варіюється від 30 000,00 грн. (справа № 910/7634/23) до 40 000,00 грн. Отже фактично надаючи клієнту правову допомогу в рамках єдиного предмету послуг, представник навмисне розділив послугу на 4 (чотири) договори з метою штучного збільшення її вартості, що безспірно доводить факт необґрунтованості та завищення;

- вчинення елементарних процесуальних дій представником у справі з вимогою про їх оплату в розмірі 30 000,00 грн. є абсурдним в порівнянні до встановленого в Україні прожиткового мінімуму (2 589,00 грн.), розміру мінімальної (6 700,00 грн.) та середньої заробітної плати (17 500,00 грн.), яку отримують досвідчені працівники за повний робочий місяць з 8-ми годинним робочим днем, а, відтак, задоволення вимог в розмірі 25 000,00 грн. не може бути обґрунтованим;

- вартість задоволених витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні вимоги задоволенню не підлягали в повній мірі.

Колегія суддів не може визнати доведеними вказані вище твердження відповідача та зауважує йому на тому, що:

- з матеріалів справи слідує, що за правову допомогу надану у цій справі сторонами погоджено фіксовану суму гонорару, що не суперечить, як положенням чинного законодавства, так і умовам Договору;

- відповідачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність визначеної позивачем та адвокатом фіксованої суми гонорару 30 000,00 грн. вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність;

- відповідач не був позбавлений навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу виходячи саме з фіксованого розміру гонорару та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми, проте вказаного відповідачем зроблено не було.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який виходив з того, що підтвердженими позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають 30 000,00 грн., проте, з огляду на характер спірних правовідносин, прийнявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі (стягнення заборгованості за договором підряду), прийнявши до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та викладених в ній доводів, зважаючи на те, що справа не є складаною за своєю суттю, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг та прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., що є пропорційним до предмету спору та є співмірним із складністю справи, часом та обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7634/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7634/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7634/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7634/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.03.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала