Постанова

від 12.03.2024 по справі 910/7634/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа№ 910/7634/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Дюкарєвої І.М.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.03.2024 у справі №910/7634/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023, повний текст якого складений 13.09.2023

у справі № 910/7634/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАКОНТ»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 2 155 530,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 624 027,61 грн. за виконані за договором № 75/129-21/11-121-01-21-10388 від 29.06.2021, але неоплачені роботи, 3 % річних в сумі 60 200,26 грн. та інфляційних втрат в сумі 471 303,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору № 75/129-21/11-121-01-21-10388 від 29.06.2021 в частині оплати за виконані позивачем роботи.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- виходячи з умов спірного договору, зобов`язання з оплати вартості наданих послуг настає лише за умов належного оформлення, реєстрації та надання замовнику податкової накладної, проте, оскільки відповідних дій позивачем вчинено не було, строк виконання обов`язку по оплаті спірних послуг в частині сплати ПДВ не настав;

- вина відповідача у невиконанні зобов`язань з оплати виконаних робіт відсутня з огляду на факт настання форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, а саме, захоплення збройними силами Російської Федерації Запорізької атомної електростанції, що зумовило втрату виробничих потужностей та розбалансування фінансового стану державного підприємства. У зв`язку з викладеним відповідач також просить суд звільнити його від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що:

- недоцільним є тлумачення відповідачем умов спірного договору щодо обов`язку оплати за надані послуги в інший строк, ніж протягом 60 календарних днів від дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг, при цьому сторони узгодили порядок оплати загальної вартості, включаючи суму ПДВ;

- вимога про стягнення 3% річних не суперечить ані умовам договору, ані приписам законодавства;

- всупереч умовам договору відповідачем не було повідомлено позивача про факт настання форс-мажорних обставин протягом 5 днів з початку їх дії, крім того відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів впливу форс-мажорних обставин на неможливість оплати вже наданих послуг.

У запереченнях (на відповідь на відзив) відповідач:

- зазначив, що для оплати всіх послуг, зазначених в п. 1.1 спірного договору, має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, її належне оформлення та надання замовнику;

- просив суд звільнити його від сплати 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на ті обставини, що протягом 2019 - 2023 років діяли кілька моделей виконання ПСО, кожна з яких передбачає потужне фінансове навантаження на державне підприємство, водночас відповідач за жоден з років не отримав компенсацію, передбачену законом; з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних органів і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану та сайті ТПП розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, таким чином у ВП ЗАЕС, як сторони за договірними відносинами, відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.11.2023, позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено суму основного боргу у розмірі 1 624 027,61 грн., 3% річних у розмірі 60 200,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 471 303,03 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 332,96 грн.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті виконаних позивачем за спірним договором робіт, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення розмірах.

Суд першої інстанції:

- не прийняв до уваги твердження відповідача про визначення строку оплати вартості робіт у розмірі суми ПДВ з моменту надання замовнику податкової накладної, з посиланням на те, що позивачем у відповідності до пункту 2.3 спірного договору належним чином оформлено та зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), при цьому акт здачі-приймання послуг від 15.12.2021 на суму 1 624 027, 61 грн. включає всю вартість наданих послуг, з урахуванням ПДВ, а непред`явлення в окремому порядку замовнику зареєстрованої податкової накладної умовами договору не передбачено, та не може бути відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України;

- відхилив посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (захоплення збройними силами російської федерації Запорізької атомної електростанції, що зумовило втрату виробничих потужностей та розбалансування фінансового стану державного підприємства), з посиланням на те, що за умовами спірного договору у випадку порушення або неможливості виконання зобов`язання через обставини непереборної сили (форс-мажор), своєчасне сповіщення (повідомлення) іншої сторони про настання таких обставин є обов`язковою умовою для розірвання договору та звільнення сторони від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин і від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, проте відповідач не подав суду жодного документального підтвердження того, що ним на виконання умов пункту 8.3 спірного договору було повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин у п`ятиденний строк з моменту настання таких обставин з обов`язковим подальшим підтвердженням даної обставини.

Також суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про звільнення його від сплати 3% річних та інфляційних втрат, зазначивши про те, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань, проте у даному випадку строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг сплив 14.02.2022, тобто до початку обставин непереборної сили, на які посилається відповідач.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є таким, що ухвалено за умов неправильного застосування норм матеріального права в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 471 303,03 грн. та 3 % річних в розмірі 60 200,26 грн.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що висновок суду першої інстанції щодо настання строку оплати вартості наданих послуг в частині сплати суми ПДВ є хибним, а відтак, неправильно визначивши строки оплати наданих послуг, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про порушення апелянтом господарського зобов`язання з оплати суми ПДВ в розмірі 272 000,00 грн., що свідчить про те, що стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставними.

Крім того апелянт зауважив на наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем у справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023, справу № 910/7634/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7634/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/7634/23.

23.11.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 20.11.2023 по 08.12.2023 судді Яковлєв М.Л. та Шаптала Є.Ю. перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 11 958,83 грн.

25.12.2023 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5050/22 від 25.10.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/7634/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023, справу № 910/7634/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.02.2024 об 11:00 год.

15.01.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить покласти на відповідача судові витрати (витрати на правову допомогу) в розмірі 30 000,00 грн., пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

06.02.2024 до суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано зайнятістю представника апелянта в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 замінено відповідача у справі № 910/7634/23 - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код: 24584661) на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661), задоволено клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 відкладено на 12.03.2024 об 11:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1049/24 від 12.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7634/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Станом на 12.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

29.06.2021 позивач (виконавець) та відповідач в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (замовник) уклали договір №75/129-21/11-121-01-21-10388 (далі договір), в п. 1.1 якого погодили, що виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику наступні послуги: «Код ДК 021:2015 - 50530000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (послуга: «Поточний ремонт електричної частини мостового крану вантажопідйомністю 15 тон»)».

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг за цим договором визначається «Протоколом узгодження договірної вартості послуг» (невід`ємний додаток №2 до договору) та складає: 1 360 000, 00 грн., крім того ПДВ 20% 272 000,00 грн., разом 1 632 000, 00 грн.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати підписання обома сторонами «Акта здачі-приймання наданих послуг» шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору виконавець зобов`язується надати послуги в строк: липень-листопад 2021року.

Приймання наданих послуг замовником та їх передача виконавцем здійснюється за «Актом здачі-приймання наданих послуг» (п. 4.1 Договору).

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1 632 000, 00 грн. про що сторонами підписано акт здачі-приймання послуг від 15.12.2021, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Також матеріалами справи підтверджено, що на виконання п. 2.3 Договору позивач склав та зареєстрував (29.12.2021) податкову накладну №8 від 15.12.2021.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 68 від 16.03.2023, у якій просив сплати суму основного боргу в розмірі 1 624 027,61 грн., інфляційні нарахування в сумі 436 725,28 грн., а також 3 % річних в сумі 52 725,28 грн.

На вказану претензію відповідач відповів листом вих.№ 21-2202/28-вих від 17.04.2023, у якому зазначив про відсутність його вини у невиконання вказаного зобов`язання, оскільки вказане зумовлено форс-мажорними обставинами, а саме перебуванням Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» в тимчасовій окупації.

З огляду вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 624 027,61 грн., 3 % річних в сумі 60 200,26 грн. та інфляційних втрат в сумі 471 303,03 грн.

Заперечення відповідача проти позову наведені вище.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем своїх обов`язків по оплаті виконаних за Договором робіт на заявлену до стягнення суму, з огляду на що позивач має право на стягнення вартості таких робіт, а також, нарахованих за прострочення виконання обов`язку по їх оплаті, інфляційних втрат та 3 % річних за розрахунками позивача.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 60 200,26 грн. та інфляційних втрат в сумі 471 303,03 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 624 027,61 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 624 027,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідач фактично не заперечує проти факту виконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму.

Щодо посилань відповідача на те, що виходячи з умов Договору зобов`язання з оплати вартості наданих послуг настає лише за умов належного оформлення, реєстрації та надання замовнику податкової накладної, проте, оскільки відповідних дій позивачем вчинено не було, строк виконання обов`язку по оплаті спірних послуг в частині сплати ПДВ не настав, слід зазначити, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем у відповідності до п. 2.3 Договору належним чином оформлено та зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), при цьому акт здачі-приймання послуг від 15.12.2021 на суму 1 624 027, 61 грн. включає всю вартість наданих послуг, з урахуванням ПДВ, а непред`явлення в окремому порядку замовнику зареєстрованої податкової накладної умовами договору не передбачено та не може бути відкладальною обставиною, у розумінні ст. 212 ЦК України

Слід окремо зауважити і на тому, що умови Договору не встановлюють обов`язок позивача надати відповідачу будь-які документи на підтвердження факту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати виконаних позивачем за Договором робіт на загальну суму 1 624 027,61 грн., позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості здійснених позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат.

Щодо посилань відповідача на те, що несвоєчасне виконання ним обов`язків за спірним договором було наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору) військової агресії Російської Федерації проти України, колегія суддів зазначає про таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У Договорі сторонами погоджено, що:

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, і, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і ґрунту, інші стихійні лиха тощо (п. 8.1);

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України (п. 8.2.);

- сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону (п. 8.3.);

- наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за договором (п. 8.4).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання,.

Також колегія суддів зазначає про наступне.

За умовами, погодженими сторонами у Договорі, настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено Торговельно-промисловою палатою України або іншим компетентним державним органом.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист № 2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Слід зазначити про те, що лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

В свою чергу відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за Договором.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті поставленого товару, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

До того ж, як вірно встановлено судом першої інстанції строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг сплив 14.02.2022, тобто до початку обставин непереборної сили, на які посилається відповідач.

Також колегія суддів зауважує відповідачу на наступному.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Отже правові підстави для звільнення відповідача від обов`язку щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

Щодо наявності підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі № 902/417/18 та справі № 910/7634/23 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у цій справі № 910/7634/23 сторони в Договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.

В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20).

Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст. 625 ЦК України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів як стягнення інфляційних втрат.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 60 200,26 грн. та інфляційних втрат в сумі 471 303,03 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 у оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/7634/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.03.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала