Постанова

від 11.03.2024 по справі 906/1052/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Справа № 906/1052/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. у справі №906/1052/23, ухвалене суддею Лозинською І.В., повний текст рішення складено 17.11.2023 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд"

про стягнення 191 888,38 грн

ТОВ "Поліськомплектбуд" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Уютспецбуд" 191 888,38 грн, з яких 157 700,00 грн основного боргу, 4853,40 грн інфляційних втрат, 29 334,98 грн пені, а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті наданих послуг за договором про надання послуг №23/09-22 від 23.09.2022.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. у справі №906/1052/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд" - 157 700,00 грн основного боргу; 16822,15 грн пені; 4853,40 грн інфляційних втрат; 2878,33 грн судового збору. У стягненні 12 512,83 грн пені відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження. Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023р. у справі №906/1052/23 за позовом ТОВ Поліськомплектбуд до ТОВ Уютспецбуд про стягнення заборгованості скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити у повному обсязі. Призначити у справі №906/1032/23 за позовом ТОВ Поліськомплектбуд до ТОВ Уютспецбуд про стягнення заборгованості комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу.

Листом №906/1052/23/8283/23 від 18 грудня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №906/1052/23 з Господарського суду Житомирської області.

26.12.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1052/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд", яка подана адвокатом Гуртовенко Р.М. на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. у справі №906/1052/23 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" та у адвоката товариства - Гуртовенка Р.М., у випадку відсутності здійснити його реєстрацію, на виконання вимог ст.6 ГПК України.

03.01.2024 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. у справі №906/1052/23 в порядку письмового провадження. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" про призначення судової експертизи - відмовлено. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд" у строк до 08.02.2024 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

30.01.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. у справі №906/1052/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Зокрема, Господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Уютспецбуд" 157 700,00 грн основного боргу та інфляційних втрат в розмірі 4853,40 є обґрунтованими, що підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню. Стосовно позовної вимоги про стягнення 29 334,98 грн пені, суд першої інстанції здійснив перерахунок пені та дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума пені в розмірі 16 822,15 грн (2996,40+13825,75). У частині задоволення 12512,83 грн пені суд відмовив.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. у справі №906/1052/23 вказує на те, що рішення є необґрунтованим, незаконним, таким, що прийняте з невідповідністю висновків обставина справи, неповним з`ясуванням усіх обставин справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та підлягає скасуванню з наслідками ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Зокрема, апелянт вказує на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" було укладено договір про надання послуг №23/09-2223.09.2022 від 23.09.2023р., згідно п. 1.1 якого позивач зобов`язався надавати відповідачу для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт на будівельних об`єктах замовника будівельні машини, механізми і автотранспорт, а замовник прийняв зобов`язання сплатити вартість наданих послуг в порядку та на умовах визначених цим договором.

Однак, висновок суду першої інстанції про те, що перед позивачем у відповідача наявна заборгованість у сумі 157 700,00 грн. за виконані роботи (надані послуги) згідно договору про надання послуг №23/09-2223.09.2022 від 23.09.2023р., є невірним та не відповідає дійсності.

Вказаний вище висновок суду першої інстанції (як зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення) базується на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 314 400,00 гри. та актах звірки взаємних розрахунків за період 23.09.2022р. по 31.03.2023р.

Вказані вище акти не були підписані уповноважую особою ТОВ "Уютспецбуд", на них міститься підпис невідомої особи, печатки на них є підробленими.

Крім того, господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні невірно встановив наявність ТОВ "Уютспецбуд" невиконаних зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд" невиконаних зобов`язань згідно договору про надання послуг №23/09-2223.09.2022 від 23.09.2023р., вирішив справу із порушенням права відповідача на доступ до правосуддя, права на участь у судовому засіданні, чим припустився порушення ст.ст.610, 612 ЦК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в тексті оскаржуваного судового рішення констатується той факт, що судовий розгляд справи відбувся за відсутності представника відповідача. В тексті рішення зазначається про те, що відповідач був повідомлений про дату та час проведення судового засідання 16.11.2023р. телефонограмою, однак, в дійсності жоден уповноважений представник ТОВ "Уютспецбуд" не був належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду, що унеможливило використання Відповідача будь-якими можливостями (правами) для судового захисту.

Враховуючи зазначене вище, апелянт вважає, що розглянувши судову справу без присутності представника ТОВ «Уютспецбуд», господарський суд першої інстанції порушив право відповідача на доступ до правосуддя, допустив порушення принципу «рівності сторін», оскільки фактично позбавив ТОВ «Уютспецбуд» можливості надавати свої доводи та докази в заперечення до пред`явленого позивачем позову.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд" у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, тому просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду без змін.

Зокрема, вказує на те, що до Господарського суду Житомирської області позивачем було надано усі підтверджуючі документи, що свідчать про наявність заборгованості. Також позивач надав суду копію претензії Вих.№1/24/04-23 від 24.04.2023р. до відповідача, якою ТОВ «УСБ» було попереджено, що у разу несплати заборгованості ТОВ «ПКБУД» звернеться до суду.

В свою чергу боржник жодним чином не відреагував на нього. Маючи претензію та копію позовної заяви до Господарського суду Житомирської області по справі №906/1052/23, відповідач не надав суду жодних заперечень проти позовних вимог, правом на надання відзиву на позов не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

23.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг №23/09-22 (далі - договір) (а. с. 8-9), за п. 1.1 якого виконавець надає замовнику для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт на будівельних об`єктах замовника будівельні машини, механізми і автотранспорт (далі - техніка), а замовник сплачує вартість наданих послуг в порядку та на умовах визначених цим договору.

Згідно з п.1.2 договору виконавець надає замовнику техніку на підставі його попереднього замовлення, яке направляється не пізніше ніж за добу, що передує дню отримання послуг, у письмовому вигляді або усно. У заявці зазначається місце проведення робіт, тип необхідної техніки, дату початку роботи, термін роботи, а також інші умови, які ускладнюють процес експлуатації (в разі їх наявності).

Відповідно до п.1.3 договору основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представниками виконавця і замовника. Акт виконаних робіт (наданих послуг) готує виконавець і передає на підпис замовнику. Замовник зобов`язаний підписати акт протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання або в той самий строк надати мотивовану відмову від його підписання.

Згідно з п.2.1 договору вартість послуг виконавця за цим договором вказується в рахунках та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Розрахунок за послуги виконується протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами у відповідності до п. 1.3 цього договору шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 2.2 договору).

За п. 2.6 договору загальна вартість послуг складає сукупну вартість послуг, визначених у всіх підписаних сторонами актах виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 4.2 договору за порушення строків оплати замовником, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом дванадцяти місяців, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання (п. 8.1 договору).

Сторонами договору було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 314 400,00 грн (а. с. 11-14).

ТОВ "Уютспецбуд" здійснив часткове погашення заборгованості за договором про надання послуг №23/09-22 від 23.09.2022 на суму 156 700,00 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 23.09.2022 по 31.03.2023, що підписаний та скріплений печатками сторін спору (а. с. 10).

Претензією від 24.04.2023, вих. №1/24/04-23, надіслану відповідачу, позивач вимагав сплатити існуючу заборгованість у розмірі 157 700,00 грн, однак остання залишена відповідачем без відповіді (а. с. 15-16).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. у справі №906/1052/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліськомплектбуд" - 157 700,00 грн основного боргу; 16822,15 грн пені; 4853,40 грн інфляційних втрат; 2878,33 грн судового збору.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі, боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст.549 ЦК України).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, колегія суддів приходить до висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору про надання послуг №23/09-22 від 23.09.2022 р..

Відповідно до п.1.3 договору основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представниками виконавця і замовника. Акт виконаних робіт (наданих послуг) готує виконавець і передає на підпис замовнику. Замовник зобов`язаний підписати акт протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання або в той самий строк надати мотивовану відмову від його підписання.

Розрахунок за послуги виконується протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами у відповідності до п. 1.3 цього договору шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 2.2 договору).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу будівельні машини, механізми і автотранспорт, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 314400,00 грн, які підписані та скріплені печатками сторонами, а саме:

- №ОУ-0000035 від 30.09.2022 на суму 64300,00 грн (з ПДВ);

- №ОУ-0000037 від 10.10.2022 на суму 57700,00 грн (з ПДВ);

- №ОУ-0000040 від 18.10.2022 на суму 54600,00 грн (з ПДВ);

- №ОУ-0000001 від 01.03.2023 на суму 137800,00 грн (з ПДВ) (а. с. 11-14).

ТОВ "Уютспецбуд" здійснив часткове погашення боргу за договором на суму 156700,00 грн відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 23.09.2022 по 31.03.2023, що підписаний та скріплений печатками сторін спору (а. с. 10).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно того, що позовна вимога про стягнення з ТОВ "Уютспецбуд" 157 700,00 грн основного боргу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 29334,98 грн пені то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню, згідно з детальним розрахунком, наведеним у позовній заяві (а. с. 2-3), за такі періоди:

- з 11.11.2022 по 28.02.2023 на суму 19900,00 грн - 2996,40 грн;

- з 01.03.2023 по 30.06.2023 на суму 157 700,00 грн - 26338,58 грн.

Відповідно до п.4.2 договору за порушення строків оплати замовником, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

Також, колегія суддів враховує, що п.2.2 договору передбачено, що розрахунок за послуги виконується протягом 5 банківських днів після підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим судом, що позивач помилково визначив періоди нарахування пені.

Суди беруть до уваги, що визначені ТОВ "Поліськомплектбуд" дати початку і закінчення перебігу загального періоду нарахування - 11.11.2022 та 30.06.2023 відповідно, а також дати підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами.

Крім того, за ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відтак, суди здійснили перерахунок пені за такими періодами:

- з 11.11.2022 по 28.02.2023 на суму 19900,00 грн, пеня - 2998,63 грн;

- з 09.03.2023 (акт №0000001 підписано 01.03.2023 + 5 банківських днів) по 11.05.2023 на суму 157700,00 грн, пеня - 13825,75 грн.

Беручи до уваги те, що позивачем за перший період нараховано пеню в розмірі 2996,40 грн, а також те, що суди позбавлені права виходити за межі позовних вимог, обґрунтованою до стягнення є сума пені в розмірі 16822,15 грн (2996,40+13825,75).

Відтак, Господарський суд Житомирської області правомірно відмовив позивачу у частині задоволення пені в розмірі 12 512,83 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 4853,40 грн інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Це нарахування не є штрафною санкцією, тому до нього не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати за такі періоди:

- з 11.11.2022 по 28.02.2023 на суму 19900,00 грн - 437,80 грн;

- з 01.03.2023 по 30.06.2023 на суму 157700,00 грн - 4415,60 грн.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за періоди, судами встановлено, що розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в цій частині, задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 4853,40 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" в апеляційній скарзі акцентує увагу апеляційного господарського суду на те, що висновок суду першої інстанції про те, що перед позивачем у відповідача наявна заборгованість у сумі 157 700,00 грн. за виконані роботи (надані послуги) згідно договору про надання послуг №23/09-2223.09.2022 від 23.09.2023р., є невірним та не відповідає дійсності. Оскільки, вказаний вище висновок суду першої інстанції базується на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 314 400,00 гри. та актах звірки взаємних розрахунків за період 23.09.2022р. по 31.03.2023р.

Однак, скаржник стверджує, що вказані вище акти не були підписані уповноважую особою ТОВ "Уютспецбуд", на них міститься підпис невідомої особи, а печатки на них є підробленими.

Однак, колегія суддів критично оцінює вище вказаний довід враховуючи наступне.

Згідно положень ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів приходить до висновку, що вказані документи є чинними, аргументи відповідача про їх підроблення не підтверджені жодними доказами.

Щодо аргументів відповідача, що відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" проставлений, зокрема на актах здачі-приймання робіт не є аналогічним відтиску печатки відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Проте, докази того, що печатка відповідача була втрачена, підроблена або ж мало місце незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача, у справі відсутні.

Оскільки доказів здійснення оплати за виконанні роботи згідно договору про надання послуг №23/09-22 від 23.09.2022 р. відповідач суду не надав, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 179 375,55 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про судовий розгляд та фактично був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами.

Однак, колегія суддів критично оцінює вище вказаний довід, оскільки згідно з положеннями статті 241 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Колегія суддів акцентує увагу апелянта на тому, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас адреса, вказана у позовній заяві та на яку суд скеровував ухвали, відповідає адресі місцезнаходження відповідача відображеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що про дату та час проведення засідання суду відповідач був повідомлений і телефонограмою секретаря судового засідання Воробйової І. Г. від 26.10.2023 (а. с. 51).

Таким чином, колегія суддів відхиляє вище вказаний довід та вважає, що суд першої інстанції вжив всіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами.

Відтак, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд", викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 р. у справі №906/1052/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №906/1052/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" березня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.