Постанова

від 06.03.2024 по справі 922/36/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/36/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача адвокат Зінчук Я.В., свідоцтво від 21.11.2019 року №002432;

1-го відповідача адвокат Черкасов І.Р., ордер від 28.11.2023 року серії АХ№1160137;

2-го відповідача адвокат Лащенко О.М., ордер серії АН№1129240 від 10.02.2024 року;

третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" Білої І.В. (вх. №81Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2023 року у справі №922/36/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Присяжнюк О.О.), повний текст якого складено 14.12.2023 року

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк", м. Київ, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЯ", м. Харків 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю"БІЛЬБАО КОМПАНІ", м. Харків про застосування наслідків нікчемності правочинів ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2023 року у справі № 922/36/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" Біла І.В. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2023 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

ТОВ"БІЛЬБАО КОМПАНІ" створено 06.12.2021 року за 14 днів до підписання договору №2 про заміну покупця, кредитного договору № 20-61/2021/ГД-07/2021 та договору іпотеки.

Банк прийняв в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором майно, за необґрунтованою ціною, яка не забезпечує в повному обсязі зобов`язання позичальника перед банком, що свідчить про "коригування" вартості об`єкту нерухомості, який передається в іпотеку шляхом виготовлення оцінки з завищенням його вартості в два рази в порівнянні з оцінкою, яка була проведена тим же оцінювачем на рік раніше.

Жодних економічних чи інших чинників не було щоб вартість даної нерухомості так суттєво збільшилась; укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна мало стати наслідком збільшення активів банку в результаті надходження відповідної суми грошових коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній його частині; фактичне виконання договорів купівлі-продажу не призвело до настання зазначеного результату, оскільки сплата встановленої договорами купівлі-продажу ціни за рахунок "реальних" надходжень не проводилась, а мала відбуватись за рахунок кредитних коштів, виданих на пільгових умовах, з розстрочкою оплати до 23.06.2023 року.

В результаті укладення вказаних договорів фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу (5 років), що свідчить про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі.

Реалізація банком власного ліквідного майна з видачею покупцю кредиту на його купівлю на строк 5 років є ризиковою операцією та змусило банк формувати резерви під кредит.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна, є нікчемним, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема: п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

За наслідками укладення між АТ "МЕГАБАНК", ТОВ "ТЕЯ" та ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ", договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, договорів № 1 та №2 про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., на суму 55 220 000,00 грн., дані грошові кошти не були відображені ані на кореспондентському рахунку, ані у касі банку та не є високоліквідними і не можуть бути направлені на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи, що уклавши з ТОВ "ТЕЯ" та ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" договір купівлі- продажу, банк здійснив відчуження власних активів, що жодним чином не покращило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторам в частині ціни договору, такий правочин є нікчемним.

Укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна та додаткових угод до нього мало стати наслідком збільшення активів банку в результаті надходження відповідної суми грошових коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній його частині.

Одночасно апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваного рішення апелянтом отримано лише 15.12.2023 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 року,суддею-доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" Білої І.В. на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2023 року у справі залишено без руху; останню зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

19.01.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№1000), на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2024 року, яку, разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 року клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" Білої І.В. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" Білої І.В. на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2023 року у справі; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "06" березня 2024 р. о 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/36/23; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2023 року у справі №922/36/23 зупинено.

23.01.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/36/23 (вх.№1186).

09.02.2024 року на адресу суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2118), який долучено до матеріалів справи, в якому остання просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, в обґрунтування якого вказує на те, що після запровадження процедури тимчасової адміністрації банку на Фонд або його уповноважену особу покладається обов`язок забезпечити перевірку правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) банком, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та вжити заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачених статтею 38 цього Закону; ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" створено 06.12.2021 року за 14 днів до підписання договору №2 про заміну покупця, кредитного договору № 20-61/2021/ГД-07/2021 та договору іпотеки; реалізація банком власного ліквідного майна та видача покупцю кредиту на його купівлю на строк 5 років є не лише ризиковою операцією, а і змусило банк формувати резерви під даний кредит; вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; зважаючи на нікчемність вчинених правочинів та враховуючи те, що уповноваженою особою здійснюються заходи покладені на неї законодавством, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

13.02.2024 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2212), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину; висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків; матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність ознак нікчемності правочинів; позивач не надав для порівняння та доведення договори з іншими контрагентами, які б передбачали, що інші клієнти (позичальники) в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань надавали в забезпечення більше по відношенню до кредитного зобов`язання, чим відповідач; матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ТЕЯ" придбало у АТ "МЕГАБАНК" нерухоме майно за ціною 55 220 000,00 грн., що відповідає ринковій вартості згідно даних звіту про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "САБО-МАКРО"; натомість, позивачем не надано до суду доказів того, що вказане майно могло б бути відчужено іншій особі за ціною вищою, ніж було продано ТОВ "ТЕЯ"; придбані ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" нежитлові приміщення, що розташовані у будівлі №6/8 по вулиці Донця Захаржевського, що паралельна вулиці Сумській у центрі міста Харкова з розвиненим трафіком на червоній лінії поряд з торгово- офісним центром "AVE PLAZA" та неподалік від торгівельно-розважального центру "Nikolsky"; будівля №6/8 по вулиці Донця Захаржевського у серці міста Харкова мала презентабельний зовнішній вигляд (сучасне фасадне оздоблення та вікна); ці приміщення планувалось здавати в оренду й отримувати дохід, попередньо провівши певні ремонтні роботи. Велись перемовини з представниками відомої мережі магазинів Symbol найбільший український дистриб`ютор люксових брендів; специфікою розташування магазинів Symbol є їх розташування окремо від інших брендових магазинів, навіть в окремих будівлях; ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" мало усі можливості з виконання взятих на себе договірних зобов`язань з погашення кредитів та процентів за ними, але повномасштабне вторгнення на всю територію України, щоденні бомбові удари та ракетні обстріли Харківської міської територіальної громади та міста Харкова, не дали та не дають можливості ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" проводити діяльність у запланованому напрямку; внаслідок цього діяльність ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" була фактично зупинена.

19.02.2024 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства "Мегабанк" - адвоката Зінчук Я.В. надійшла заява (вх.№2470) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якому останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 06.03.2024 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 року, зокрема задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Мегабанк" - адвоката Зінчук Я.В.; судове засідання у справі, призначене на "06" березня 2024 р. об 11:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Акціонерного товариства "Мегабанк" - адвоката Зінчук Я.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; вчинено інші процесуальні дії.

06.03.2024 року на адресу суду від ТОВ "ТЕЯ" надійшли пояснення у справі (вх.№ 3312), з додатками в копіях листи НБУ від 16.02.2021 року та від 09.06.2021 року на адресу АТ "Мегабанк" "Про розгляд плану заходів" та "Про виконання плану продажу непрофільних активів", які долучено до матеріалів справи, в яких останній вказує на те, що в продажі нерухомого майна насамперед був зацікавлений як банк, з метою уникнення ситуації щодо фактичного, штучного на вимогу НБУ зменшення основного капіталу, так і НБУ, який здійснював контроль за діяльністю банку; банк в випадку саме такого продажу не втратив контроль над майном, адже між банком та відповідачем, в якості забезпечення виконання зобов`язання укладено іпотечний договір, предметом якого є це ж майно; незважаючи на продаж майна, в якому безпосередньо банк був зацікавлений, банк не лише не був позбавлений контролю над нерухомим майном, але в будь-який момент мав можливість повернути вказане майно собі у власність, у разі невиконання зобов`язань позичальником, з приводу чого слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника, а суд апеляційної інстанції лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За матеріалами справи, 1-й відповідач, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати вказані докази господарському суду першої інстанції разом з відзивом на позов. У разі неможливості подати докази з позовом з об`єктивних причин, мав повідомити про це суд першої інстанції, чого останнім здійснено не було.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14, де, зокрема, вказано на те, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Відповідно до правового висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, що є неприпустимим, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Доказів неможливості подання до господарського суду першої інстанції доданих до пояснень (вх.№ 3312) 1-м відповідачем додаткових доказів, а саме: в копіях листів НБУ від 16.02.2021 року та від 09.06.2021 року на адресу АТ "Мегабанк" "Про розгляд плану заходів" та "Про виконання плану продажу непрофільних активів", з причин, що об`єктивно не залежали від нього, останнім суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані 1-м відповідачем до пояснень (вх.№ 3312) додаткові докази: в копіях листи НБУ від 16.02.2021 року та від 09.06.2021 року на адресу АТ "Мегабанк" "Про розгляд плану заходів" та "Про виконання плану продажу непрофільних активів" і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

У судовому засіданні 06.03.2024 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представники 1-го та 2-го відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник третьої особи у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 06.03.2024 року не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвалу суду від 22.01.2024 року було надіслано засобами поштового зв`язку:

АТ "Мегабанк" (№0600245105786) - відправлення отримано 29.01.2024 року; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (№0600245105794) - відправлення отримано 29.01.2024 року; ТОВ "ТЕЯ" (№0600245132341); ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" (№0600245132384).

Також, ухвалу суду від 22.01.2024 року надіслано АТ "Мегабанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "ТЕЯ" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 22.01.2024 року та від 19.02.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, 1-го та 2-го відповідачів, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

20.12.2021 року між AT Мегабанк та ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ укладено кредитний договір № 20-61/2021 /ГД-07/2021 (далі - кредитний договір).

Згідно п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти (відкриває ненідновлювальну кредитну лінію) в розмірі 100 000 000.00 гривень на поточні виробничі потреби, погашення кредиторської заборгованості, придбання основних засобів (в т.ч. придбання нежитлових приміщень), та інші витрати поточної діяльності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити 14 % річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами договору.

Відповідно до розділу 5 кредитного договору сплата процентів здійснюється щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним, а також в день повернення кредиту- на рахунок кредитодавця.

Згідно графіку повернення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору) погашення заборгованості за тілом кредиту розпочинається з 31.01.2023 року.

28.01.2021 року між АТ Мегабанк та ТОВ ТЕЯ укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., реєстровий №308, відповідно до умов якого АТ Мегабанк передало ТОВ ТЕЯ у власність нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 1б, 1в, 1г, 2, 2а, 2б, 2в, 3, 3а, 3б, 3в, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 7, 7а, 7б, загальною площею 1 158,30 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Донця Захаржевського, 6/8 за ціною 55 220 000,00 грн. з розстрочкою платежів та кінцевим строком оплати до 30.06.2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62424230 від 20.12.2021 року, запис про право власності № 45783707 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 308873981 від 02.09.2022року.

05.02.2021 року між АТ Мегабанк та ТОВ ТЕЯ був укладений договір № 1 про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28. 01.2021 року реєстровий № 308, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., реєстровий № 491, відповідно до умов якого було змінено кінцевий строк оплати до 30.06.2023 року.

20.12.2021 року між АТ Мегабанк, ТОВ ТЕЯ та ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ укладено договір № 2 про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.01.2021 року, реєстровий № 308, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., реєстровий № 6524, відповідно до умов якого було здійснено заміну сторони покупця з ТОВ ТЕЯ на ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ.

У якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 20.12.2021 року між ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ та AT Мегабанк укладено іпотечний договір №20-61/2021/ГД-07/2021-з, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., реєстровий №6528, відповідно до умов якого ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ передало AT Мегабанк в якості забезпечення нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху № 1. 1а 16. І в. 1г, 2. 2а. 26.2в, 3, За 36. Зв. 4.4а 46. 6, 6а 7, 7а, 76. загальною площею 1 158,30 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Донця Захаржевського, 6/8.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.

Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ЛТ Мегабанк № 51-та від 13 06.2022 року, проводилась перевірка ознак нікчемності правочинів.

Комісією з перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, та правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до запровадження тимчасової адміністрації було складено Акт № 9 від 11.07.2022 року, відповідно до якого укладені AT Мегабанк з ТОВ ТЕЯ та ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ правочини, а саме: кредитний договір № 20-61/2021/ГД-07/2021 від 20.12.2021року, договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 28.01.2021року, реєстровий № 308, договір № 1 від 05.02.2021 року про внесення змін до договору купівлі- продажу нежитлових приміщень від 28.01.2021 року, реєстровий № 431, договір № 2 від 20.12.2021 року про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.01.2021року, реєстровий № 6524, мають ознаки нікчемності передбачені п. 3. 6 ч.3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; сторони іпотечного договору за домовленістю погодили вартість майна вартістю 109 014 100,00 грн., яка ґрунтується на висновку про його оцінку від 20.12.2021року.

Відповідно до наданої банком оцінки вказаного вище майна, проведеної на рік раніше 11.12.2020 року, вартість приміщення 1-го поверху № 1. 1а. 1б.1в, 1г, 2, 2а, 2б, 2в, 3, За, 3б, Зв, 4, 4а, 46, 6, 6а, 7, 7а, 7б, загальною площею 1 158.30 кв. м.. складала 55 220 000,00 грн.

ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ створено 06.12.2021 року - за 14 днів до підписання договору №2 про заміну покупця, кредитного договору № 20- 61/2021/ГД-07/2021 та договору іпотеки.

Банк прийняв в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №20-61 /2021/ГД-07/2021 майно, за необґрунтованою та завищеною ціною, яка не забезпечує в повному обсязі зобов`язання позичальника перед банком, що свідчить про коригування вартості об`єкту нерухомості який передається в іпотеку шляхом виготовлення оцінки з завищенням його вартості в два рази в порівнянні з оцінкою, яка була проведена тим же оцінювачем, що і на рік раніше.

Продаж власного ліквідного нерухомого майна шляхом кредитування покупця було здійснено з явним наданням переваг окремій особі - ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ та здійснено на шкоду інтересам банку.

Існуючі ознаки та обставини вчинення договорів вказують на те, що в результаті їх укладення фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу (5 років), що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі

Кредитний договір, договори купівлі-продажу нерухомого майна, договір купівлі-продажу рухомого майна, іпотечний договір є нікчемними, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема: п. 3 ч. З ст. 38 Закону - банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не с поточними ринковими у мовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; п. 6 ч. З ст. 38 Закону - банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

18.07.2022 року позивач направив на адресу відповідачів повідомлення про нікчемність правочинів № 465 -ТА, №465-ТЛ-01.

03 червня 2022 року розпочато процедуру виведення АТ Мегабанк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а з 22.07.2022 року АТ МЕГАБАНК знаходиться у стані ліквідації та, як стало відомо, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Мегабанк вважає, що правочини укладені між АТ Мегабанк та ТОВ ТЕЯ, мають ознаки нікчемності передбачені пунктами 3, 6 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 62424230 від 20.12.2021 року, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БІЛЬБАО КОМПАНІ та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТЕА і проведенням державної реєстрації набутого права власності за АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ Мегабанк на нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а. 16. їв. 1г, 2. 2а, 26, 2в. З, За. 36, Зв, 4. 4а. 46. 6, 6а, 7. 7а, 76, загальною площею 1 158.30 кв.м., що розташовані за адресою; м. Харків, вул. Донця Захаржевського, 6/ 8

12.12.2023 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Законом України "Про банки і банківську діяльність" встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цими законами також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Аналіз функцій Фонду, викладених у ст. ст. 4, 26, 27, 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах між учасниками ринку фінансових послуг у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших фінансових установ рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.

При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону.

Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16, зокрема, вказано на те, що наслідки нікчемності правочину також настають для сторін в силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; 4) банк здійснив оплату кредитору або виконав вимоги кредитора, строк яких на дату виконання правочину не настав, що спричиняє або може спричинити надання переваг одному кредитору перед іншими в частині задоволення вимог, або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк узяв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо), умови якого передбачають платіж чи передачу майна банку як забезпечення виконання грошових вимог до банку та/або зобов`язань третіх осіб, у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Положення цього пункту не застосовуються до майна, переданого: як забезпечення виконання зобов`язань перед Національним банком України; для забезпечення здійснення платежів та розрахунків за угодами, укладеними з платіжними системами або операторами таких систем; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення; 8) банк уклав правочин з пов`язаною з банком особою або в інтересах пов`язаної з банком особи, або на користь пов`язаної з банком особи з порушенням вимог законодавства, у тому числі недійсність якого встановлена частиною шостою статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 9) банк уклав (переоформив) правочини, що призвели до збільшення витрат, понесених Фондом у зв`язку із здійсненням тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації банку, з порушенням норм законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

З огляду на підстави позовних вимог та їх обґрунтування, предметом доказування у справі є наявність передбачених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав вважати спірні договори нікчемними правочинами відповідно до ознак, зазначених у позовній заяві та в акті комісії.

При цьому, виходячи зі змісту заявлених вимог про наслідки нікчемності договорів, укладених банком, а не про визнання цих договорів нікчемними, немає значення, що в позовній заяві позивач не посилається на усі обставини та підстави, за якими договори визнано нікчемними створеною комісією, оскільки ці факти входять до фактичної сторони справи, яка підлягає встановленню на підставі поданих сторонами доказів, а їх правова кваліфікація входить до повноважень суду (аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).

Для оцінки нікчемності договорів відповідно до пункту 3 та 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід встановити: чи укладені спірні правочини на умовах, які не є поточними ринковими умовами, чи укладені правочини на умовах, які передбачають надання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" поточними ринковими умовами не вважаються: прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; придбання в особи майна низької якості чи за завищеною ціною; здійснення інвестиції в цінні папери суб`єкта, яку банк не здійснив би в інше підприємство; оплата товарів і послуг, наданих особою за цінами, вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані; продаж особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі; нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком особам, які є меншими, ніж звичайні; нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від осіб, які є більшими, ніж звичайні.

Так, для оцінки нікчемності договорів відповідно до пункту 3 та 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід встановити, зокрема, чи укладені спірні правочини на умовах, які не є поточними ринковими умовами, чи укладені правочини на умовах, які передбачають надання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

В позовній заяві позивач не вказує яким саме поточним ринковим умовам в розумінні Закону не відповідають умови укладених договорів, які позивач вважає нікчемними.

За матеріалами справи, для придбання нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 1а, 1б, 1в, 1г, 2, 2а, 2б, 2в, 3, 3а, 3б, 3в, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 7, 7а, 7б, загальною площею 1 158,30 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Донця Захаржевського, 6/8, поточних потреб у господарській діяльності ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ отримало кредит, шляхом укладення 20 грудня 2021 року кредитного договору №20-61/202 ГД-07/2021 на загальну суму 100 000 000 (сто мільйонів) гривень 00 копійок.

Умовами кредитного договору №20-61/2021/ГД-07/2021 від 20.12.2021 року передбачено видачу кредитних грошових коштів на поточні потреби, придбання основних засобів (у т.ч. придбання нежитлових приміщень) та інші витрати поточної діяльності зі сплатою процентів у розмірі 14,00% річних.

Дослідивши офіційну опубліковану Національним банком України грошово-кредитну та фінансову статистику за жовтень 2021 року, господарським судом першої інстанції встановлено, що процентна ставка за кредитами нефінансових корпорацій у жовтні 2021 року була 10,01%, тобто процентна ставка за кредитним договором №20-61/2021/ГД-07/2021 від 20.12.2021 року є вищою, ніж встановлена Національним банком України за вказаний період.

Отже, ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ отримало кредит під процентну ставку, яка відповідала вимогам НБУ (в момент отримання кредиту), та не містить умов, які є несправедливими до інших позичальників банку.

Вище вказано, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №20-61/2021/ГД-07/2021 від 20.12.2021 року, між ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ та АТ МЕГАБАНК укладено іпотечний договір №20-61/2021/ГД-07/2021-з, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., реєстровий №6528, відповідно до умов якого ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ передало АТ МЕГАБАНК в якості забезпечення нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 1б, 1в, 1г, 2, 2а, 2б, 2в, 3, 3а, 3б, 3в, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 7, 7а, 7б, загальною площею 1 158,30 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Донця Захаржевського, 6/8.

Умовами іпотечного договору №20-61/2021/ГД-07/2021-з від 20.12.2021 року передбачено, що договором забезпечується обтяження будь-якого збільшення основного зобов`язання та процентів за ним. Таке збільшення не потребує укладення договору про внесення змін до договору.

Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями та складовими частинами. У разі здійснення будь-яких поліпшень предмету іпотеки (в тому числі реконструкції, перепланування, надбудови чи прибудови до предмету іпотеки), право іпотеки за цим договором поширюється на все майно, яке утворилось внаслідок здійснення таких поліпшень, в тому числі на об`єкти незавершеного будівництва, незалежно від того, хто є їх власником, на кожному етапі їх будівництва та на новостворене нерухоме майно після завершення будівництва. До складу предмету іпотеки входить майно, приєднане іпотекодавцем до головної речі, що є предметом іпотеки, після передачі її в іпотеку за цим договором.

У разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцеві на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до цього договору.

Іпотека, передбачена цим договором, поширюється на предмет іпотеки разом з усіма існуючими та майбутніми майновими та іншими правами, що відносяться до предмету іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи вимоги щодо сплати: суми боргу за кредитом; суми процентів; комісійної винагороди; неустойки; іншої заборгованості.

Також, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу у повному обсязі щодо: відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору; стягнення неустойки за цим договором; відшкодування витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим оцінювачам та/або експертам, на оформлення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить залишити предмет іпотеки у своїй власності), витрати на організацію продажу предмета іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить здійснити продаж предмету іпотеки від свого імені), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів, інших витрат у разі їх виникнення тощо; відшкодування витрат щодо утримання і збереження предмета іпотеки; відшкодування витрат щодо страхування предмета іпотеки.

Разом з цим, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтувань, не доведено обставин, не зазначено фактів та не надано доказів того, що умови кредитного договору, укладеного між АТ "Мегабанк" та ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ", передбачають надання відповідачу переваг (пільг), яких саме переваг/пільг, в порівнянні з ким/чим у ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" є переваги/пільги, а також не наведено причинно-наслідкового зв`язку, як укладення кредитного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими клієнтами банку.

Аргументи апелянта на те, що банк прийняв в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором майно, за необґрунтованою ціною, яка не забезпечує в повному обсязі зобов`язання позичальника перед банком, що свідчить про "коригування" вартості об`єкту нерухомості, який передається в іпотеку шляхом виготовлення оцінки з завищенням його вартості в два рази в порівнянні з оцінкою, яка була проведена тим же оцінювачем на рік раніше; жодних економічних чи інших чинників не було щоб вартість даної нерухомості так суттєво збільшилась; укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна мало стати наслідком збільшення активів банку в результаті надходження відповідної суми грошових коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній його частині; фактичне виконання договорів купівлі-продажу не призвело до настання зазначеного результату, оскільки сплата встановленої договорами купівлі-продажу ціни за рахунок "реальних" надходжень не проводилась, а мала відбуватись за рахунок кредитних коштів, виданих на пільгових умовах, з розстрочкою оплати до 23.06.2023 року; в результаті укладення вказаних договорів фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу (5 років), що свідчить про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі; реалізація банком власного ліквідного майна з видачею покупцю кредиту на його купівлю на строк 5 років є ризиковою операцією та змусило банк формувати резерви під кредит; договір купівлі-продажу нерухомого майна, є нікчемним, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема: п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, не приймаються, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України, натомість, спростовуються попередніми висновками про ринковість умов укладених правочинів.

Так само, за таких обставин, не приймаються аргументи апелянта щодо того, що за наслідками укладення між АТ "МЕГАБАНК", ТОВ "ТЕЯ" та ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ", договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, договорів № 1 та №2 про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., на суму 55 220 000,00 грн., дані грошові кошти не були відображені ані на кореспондентському рахунку, ані у касі банку та не є високоліквідними і не можуть бути направлені на задоволення вимог кредиторів; враховуючи, що уклавши з ТОВ "ТЕЯ" та ТОВ "БІЛЬБАО КОМПАНІ" договір купівлі- продажу, банк здійснив відчуження власних активів, що жодним чином не покращило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторам в частині ціни договору, такий правочин є нікчемним; укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна та додаткових угод до нього мало стати наслідком збільшення активів банку в результаті надходження відповідної суми грошових коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній його частині.

Так, відповідно до договору купівлі продажу нежитлових приміщень від 28.01.2021 року, реєстровий № 308, право власності позивача на спірні приміщення зареєстровано 12 травня 2017 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданим 15 травня 2017 року Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, індексний номер витягу: 8711084.

Першим відповідачем придбано вказані приміщення 28.01.2021 року, тобто позивач ними володів більше 3 років.

Господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що відсутність інших покупців на майно та доказів заінтересованості інших осіб у його придбанні в матеріалах справи спростовує посилання позивача щодо надання переваг саме відповідачам у придбанні вказаного майна.

Продаж нежитлових приміщень згідно з п. 3 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.01.2021 року вчинено за суму 55 220 000,00 грн. без ПДВ, яку покупець зобов`язався сплатити продавцю в строк до 30 червня 2021 року згідно з графіком, який буде погоджений сторонами.

Договором № 1 про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 28.01.2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., за реєстровим №308 від 05.02.2021 року змінено строк зобов`язання по сплаті до 30 червня 2023 року.

Відповідно до умов п. 4 договору купівлі-продажу від 28.01.2021 року, ринкова вартість нежитлових приміщень, згідно звіту про оцінку майна виданого 11.12.2020 року ТОВ САБО-МАКРО становить 55 220 000,00 грн. без урахування ПДВ, тобто, ТОВ ТЕЯ придбало у АТ Мегабанк нерухоме майно за ціною 55 220 000,00 грн., що відповідає ринковій вартості згідно даних звіту про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ТОВ САБО-МАКРО.

Положення ч. 1 ст. 236 ЦК України визначають, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до норм чинного законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Нікчемний правочин недійсний через пряму вказівку у правовій нормі у момент його вчинення, тому судового рішення про визнання його недійсним не вимагається (quae contra ius fiunt debent utique pro infectis haben - зроблене проти закону повинне вважатися нікчемним). Нікчемний правочин не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.

Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину дійсним лише у випадках, визначених законом; так, при недодержанні нотаріальної форми договору за умови його повного або часткового виконання, якщо одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга ст. 220 ЦК України). Наявність можливості визнання дійсним вчиненого правочину не зобов`язує суд виносити таке рішення, оскільки правочин може порушувати інші умови дійсності правочинів або навіть бути неукладеним у зв`язку із недосягненням згоди за всіма істотними умовами.

Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину.

Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю.

За змістом ст. 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Положенням про визнання пов`язаних із банком осіб, затвердженим постановою Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015 року, розділ ІІ глава 1 щодо визначення пов`язаних з банком осіб пунктом 1 визначено, що банк визначає пов`язаних із банком осіб відповідно до вимог статті 52 Закону України Про банки та банківську діяльність та з урахуванням цього Положення; особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті Закону; розділом ІІ главою 2 пунктом 2 визначено, що рішення Національного банку про визначення особи пов`язаною з банком набирає чинності з дня, наступного за днем його прийняття.

За матеріалами справи, рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком прийнято 11 квітня 2022 року, в той же час як відповідні правочини укладені між АТ Мегабанк та ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ ще 20 грудня 2021 року.

Проте, сам факт визнання особи пов`язаною із банком не є підставою для визнання будь-якого укладеного з такою особою договору нікчемним.

Так, п. 3 та 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини банку, у тому числі укладені з пов`язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними з таких підстав: банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; банк уклав правочин з пов`язаною з банком особою або в інтересах пов`язаної з банком особи, або на користь пов`язаної з банком особи з порушенням вимог законодавства, у тому числі недійсність якого встановлена частиною шостою статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Разом з цим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 року у справі № 640/12723/22, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного від 15.03.2023 року, визнано протиправним та скасовано рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".

Місцевий господарський суд обгрунтовано зазначив, що вказане свідчить про безпідставність посилань позивача на те, що відчуження майна банку за договором купівлі-продажу призвело до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами банку та як наслідок до прийняття Правлінням Національного Банку України 02.06.2022року рішення №261-рш/БТ "Про віднесення АТ Мегабанк до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022року № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ Мегабанк.

За таких обставин, АТ Мегабанк не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.77-79 ГПК України фактів, які би свідчили про нікчемність кредитного договору, договору купівлі-продажу нерухомого майна та іпотечного договору з підстав, передбачених п.п. 3, 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Жодних інших підстав, які би свідчили про нікчемність кредитного договору, договору купівлі-продажу нерухомого майна та іпотечного договору, матеріали справи не містять.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у наведених правочинах ознак нікчемності, визначених нормами п.6, п.3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб".

Також, у позовній заяві позивач просив застосувати наслідки нікчемних правочинів та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ТОВ БІЛЬБАО КОМПАНІ та проведення державної реєстрації набутого права власності за АТ "Мегабанк".

З правового аналізу норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", наведених позивачем слідує, що Фонд безпосередньо чи шляхом делегування повноважень вживає заходи щодо збереження майна банку, формує ліквідаційну масу, продає майно, тобто позов подано з метою повернення банку нежитлових приміщень, які в послідуючому складуть ліквідаційну масу та будуть продані.

При цьому, позивач заявляє вимогу саме щодо скасування рішення про державну реєстрацію та проведення державної реєстрації за АТ "Мегабанк".

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, за результатами нікчемних правочинів кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у численних справах, основною складовою права на судовий захист, є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, в силу положень ст.55 Конституції України звернення до суду з позовом, незалежно від його обґрунтованості, є суб`єктивним правом особи, що є проявом конституційного принципу забезпечення доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами норм чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.

Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, спосіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16, де, між іншим, вказано на те, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Крім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Разом з тим, відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права, та є відмінним від заявленого позивачем про застосування наслідків нікчемного правочину, відмінним є і правове регулювання таких спорів.

За таких обставин, позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає наведеним положенням ст. 216 ЦК України та задоволенню не підлягає.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.09.2022 року у справі № 911/1232/21.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" Білої І.В. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2023 року у справі №922/36/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.03.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов