Рішення

від 05.03.2024 по справі 908/3562/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/1/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 Справа № 908/3562/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИКТРАНСАВТО (вул. Івана Мазепи, 112, оф. 205, м. Чернігів, 14001, ідентифікаційний код юридичної особи 42629945)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СГ ХІМІЯ (вул. Садова, 69, смт. Тернувате, Новомиколаївський район, Запорізька область, 70150, ідентифікаційний код юридичної особи 41500082)

про стягнення 50 401 грн. 76 коп.

за участю представників

від позивача: не з`явився

від відповідачів: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

07.12.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИКТРАНСАВТО до Товариства з обмеженою відповідальністю СГ ХІМІЯ про стягнення 28 000 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів, 22 401 грн 76 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021, справу № 908/3562/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.12.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИКТРАНСАВТО надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3562/21, присвоєно справі номер провадження 27/1/22 розгляд справи по суті призначено на 07.02.2022.

Справа № 908/3562/21 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

07.02.2022 представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

25.01.2022 від позивача надійшло на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами. Позов позивач підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача 07.02.2022 надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив (дослівно):

Між сторонами у справі дійсно існували договірні відносини, згідно яких і Позивач виконував перевезення вантажів Відповідача. На момент завершення перевезення, я травмував праву ногу розрив ікроножного м`яза надрив ахілогового сухожилля і розрив сухожилів голено: стопного суглоба, через ;що було накладено гіпс на 1.5 місяці і проходження реабілітації 4 ри місяці з різними ускладненнями, через що втратив працездатність і можливість працювати. В результаті цього не зміг вчасно розрахуватися з позивачем. Незважаючи на складне становище я зміг повернути затрати позивача на перевезення в розмірі 4825 грн. Через тривалий час непрацездатності і складну економічну ситуацію пов`язану з пандемію і погіршенню господарської діяльності підприємство відповідач не розрахувалось повністю з позивачем. Прошу суд при розгляді відзиву врахувати Закон України № 691-ІХ який підписав президент України про недопущення нарахування штрафів і пені .А позивач діє як МФО (мікрофінінсова організація) без ліцензії на кредитну діяльність 0.1% неустойки в день згідно з їх кабального договору. Прохання застосувати статтю ЦКУ N 258 про строк позовної давності терміном в один рік для застосування штрафів і пені. Також прохання звернути увагу на те що витрати повернуті за перевезення позивачу на дизпаливо і оплату водія були здійсненні і позивач фактично нараховує пеню і штрафні санкції за недоотриманий прибуток від діяльності Так як послуга не передбачає передачу матеріальних цінностей або грошових коштів. Відповідач має на меті повертати кошти позивачу за виконане перевезення в розмірі 28000 грн. В зв`язку з цим прохаємо відзив на позовну заяву задовольнити і повернути позивачу позовну заяву. Також хочу зазначити, що при написанні позову були вказані контактні дані які не належать позивачу, а саме телефонні номери і не вказана почтова скринька яка б давала можливість відправити копію відзиву на їх адресу використавши електронний цифровий підпис.

Письмовий відзив долучений до матеріалів справи.

Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкладено розгляд справи на 01.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено станом і на 29.12.2023.

Ухвалою суду від 01.03.2022, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, належної підготовки справи до розгляду, суд ухвалив визначити дату та час судового засідання в даній справі ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Сторонам роз`яснено, що про дату та час нового судового засідання буде повідомлено додатково ухвалою суду.

Враховуючи, що Господарський суд Запорізької області не припинив свою роботу і продовжує здійснювати правосуддя, ухвалою суду від 29.12.2023 продовжено слухання справи № 908/3562/21, призначено судове засідання на 24.01.2024.

Ухвалою суду від 24.01.2024 відкладено розгляд справи на 12.02.2024, у зв`язку із неявкою у судове засідання позивача та відповідача.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представники сторін у судове засідання 12.02.2024 не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач 09.01.2024, 01.02.2024 сформував в системі «Електронний суд» заяви про розгляд справи за наявними матеріалами, без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Заяви позивача прийняті судом.

Позивач надіслав на адресу суду оригінали документів для огляду та додаткові пояснення.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання на його електронну адресу відповідних ухвал та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується матеріалами справи.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12 щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі №915/1015/16 та від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3562/21.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

22.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИКТРАНСАВТО (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СГ ХІМІЯ (Замовник) укладено договір на організацію автомобільних перевезень вантажів у міжнародному сполученні № 22/07.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є взаємовідносини, що виникають між Замовником та Перевізником при плануванні, організації, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Згідно п. 7.1 договору розрахунки за перевезення вантажів за узгодженими маршрутами проводяться за узгодженими ставками, що обумовлені в транспортній заявці, на підставі рахунку та Акту виконаних робіт. Розрахунки між Замовником та перевізником за виконання цього Договору проводиться в гривнях за правилами, що визначаються цим договором, за умови пред`явлення перевізником Замовнику наступних документів: оригіналу рахунку, акту виконаних робіт. Розрахунки проводяться шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Перевізника.

Оплата рахунків за виконані перевезення проводиться Замовником не пізніше 5 діб з моменту отримання від перевізника документів, зазначених в п. 7.1 даного договору.

Відповідно до підписаної сторонами Заявки № 1 від 22.07.2019 до договору позивач за замовленням відповідача надав транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Запоріжжя (Україна), автомобілем марки Volvo, д.н.з НОМЕР_1 з напівпричіпом марки KOGEL SN24. д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно умов заявки № 1 строк оплати виконаних Перевізником послуг складає 10 діб з моменту надання замовнику таких послуг пакету документів для оплати.

Вказані документи було відправлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю СГ ХІМІЯ 05.08.2019 (накладна № 1400300381865) та отримано 10.08.2019 року о 14:14:00.

Позивач зазначив, що останні оплати були одержані Перевізником від Боржника наступними датами: 12.10.2019 в сумі 1 000 грн 00 коп., 04.11.2019 в сумі 1 825 грн 00 коп., 22.01.2020 в сумі 1 000 грн 00 коп.

Отже, перевезення було виконано належним чином, що підтверджується даними СМR (транспортної накладної) б/н від 23.07.2019, відміткою вантажоотримувача в графі « 24» СМК про отримання вантажу та підписаним обома сторонами актом надання послуг № 177 від 31.07.2019.

Порушивши умови договору, відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за надані позивачем послуги, сума заборгованості склала 28 000 грн 00 коп.

Невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідно умов договору 22.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИКТРАНСАВТО та Товариством з обмеженою відповідальністю СГ ХІМІЯ було укладено Заявку № 1 (додаток № 1 до договору № 22/07 від 22.07.2019, за умовами якої сторони погодили умови перевезення вантажу: маршрут м. Клайпеда (Литва) м. Запоріжжя (Україна), дата завантаження, час 23.07.2019 з 8-00 за місцевим часом для митного оформлення, строк митного оформлення товару 48 годин, адреса вивантаження м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9, строк оплати 10 днів з моменту надання Замовнику пакету документів для оплати.

Як вказує позивач, на виконання договору, ним, як перевізником, згідно із Заявкою № 1 від 22.07.2019 було надано транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення вантажу у визначений заявкою строк, без пошкоджень та псувань, у кількості відповідно до товаросупровідних документів, що підтверджується підписом повноважної особи та відбитком печатки підприємства вантажоодержувача на CMR, дата приймання вантажу 31.07.2019.

За твердженням позивача, після фактичного виконання умов договору ним 05.08.2019 було надіслано на адресу відповідача пакет документів для здійснення розрахунків за надані послуги, згідно накладної № 1400300381865 від 05.08.2019.

В подальшому, у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю СГ ХІМІЯ взятих на себе зобов`язань у частині здійснення грошових розрахунків за договором, позивачем 22.05.2020 надіслано на адресу останнього вимогу вих. № 21 від 22.05.2020 про сплату заборгованості.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами спору відноситься до змішаного договору, що має ознаки договору транспортного експедирування та договору перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлюють положення ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

У той же час, згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Згідно зі ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність.

Так, у статі 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність передбачений перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування.

За змістом ч. 11, 12 та 13 ст. 9 вищевказаного Закону, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних у матеріалах справи документальних доказів вбачається, а відповідачем, у свою чергу, не спростовано, що позивачем, на виконання умов договору на організацію автомобільних перевезень вантажів у міжнародному сполученні № 22/07 від 22.07.2019 та погоджено сторонами Заявки № 1 від 22.07.2019, надано транспортно-експедиційні послуги щодо організації міжнародного автомобільного перевезення вантажу, свідченням чого є складена товарно-транспортна накладна CMR з відмітками митного контролю, підписами і печатками як вантажовідправника, так і вантажоодержувача.

Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав умови п. 7.1 договору, надіслав на адресу відповідача рахунок на оплату № 176 від 31.07.2019 та акт надання послуг № 177 від 31.07.2019 на суму 32 825 грн 00 коп., а відтак, із огляду на відсутність доказів надання замовником обґрунтованих заперечень щодо зазначених в акті послуг, такий вважається погодженим відповідачем.

Втім, у матеріалах справи не містяться, а відповідачем суду не надано доказів оплати вартості наданих йому послуг із перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 28 000 грн 00 коп. (з урахування часткової оплати відповідачем) у добровільному порядку, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 28 000 грн 00 коп. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів є законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі п. 7.4 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 22 401 грн 76 коп. пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі прострочення платежу Замовник сплачує Перевізнику штрафні санкції з розрахунку 0,1 % суми платежу за кожен день прострочення.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд «при розгляді відзиву врахувати Закон України № 691-ІХ який підписав президент України про недопущення нарахування штрафів і пені, а позивач діє як МФО (мікрофінінсова організація) без ліцензії на кредитну діяльність 0.1% неустойки в день згідно з їх кабального договору та просив суд застосувати статтю ЦКУ N 258 про строк позовної давності терміном в один рік для застосування штрафів і пені».

Позивачем розрахунок пені здійснено за загальний період з 27.08.2019 по 01.12.2021.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: має юридичний склад; означає сплив строку; має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

Позивач звернувся до суду 07.12.2021 (вх. № 3816/08-07/21 від 07.12.2021), а отже позивач повинен був звернутися з даним позовом до суду не пізніше 27.08.2020.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID -19, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12.03.20, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.20 №239, від 20.05.20 №392, від 22.07.20 №641, від 26.08.20 №760, від 13.10.20 №956, від 09.12.20 №1236, від 17.02.21 №104, від 21.04.21 №405, від 23.02.22 №229, №630 від 27.05.22, №928 від 19.08.22, №383 від 25.04.23 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.22 вніс зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.20 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID -19 до 30.06.23.

02.04.2020 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), згідно якого Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 7. Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З викладеного вбачається, що законодавець у наведеній нормі присічний строк визнав продовжуваним, а тому позивач на період дії карантину не обмежений шестимісячним строком нарахування пені.

В той же час, постановою КМУ № 651 від 27.06.23 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Посилання відповідача на застосування передбаченого ст.258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені судом відхиляється, оскільки відповідачем при цьому не враховано, що згідно із законом від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст.257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, оскільки карантин був запроваджений з 12.03.2020, то позивачем не пропущений строк позовної давності для вимог про стягнення пені відповідно до розрахунку пені, наданого позивачем, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 карантин був відмінений лише з 01.07.2023.

Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені виконаний не вірно. Стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 11 890 грн 72 коп.

В частині стягнення пені в розмірі 10 511 грн 04 коп. слід відмовити.

Суд не приймає посилання відповідача у відзиві на Закон України № 691-IX, оскільки даний закон стосується нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, підставою для звернення позивача з даним позовом стало порушення умов договору на організацію автомобільних перевезень вантажів у міжнародному сполученні, а не кредитного договору.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 28 000 грн 00 коп. заборгованості, 11 890 грн 72 коп. пені є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИКТРАНСАВТО до Товариства з обмеженою відповідальністю СГ ХІМІЯ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СГ ХІМІЯ (вул. Садова, 69, смт. Тернувате, Новомиколаївський район, Запорізька область, 70150, ідентифікаційний код юридичної особи 41500082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИКТРАНСАВТО (вул. Івана Мазепи, 112, оф. 205, м. Чернігів, 14001, ідентифікаційний код юридичної особи 42629945) 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 11 890 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто) грн 72 коп. пені, 1 796 (одна тисяча сімсот дев`яносто шість) грн 60 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 11.03.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.