Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/18112/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/18112/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК "Хітлайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій"

про стягнення 259 630,79 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК "Хітлайн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки, який укладено у спрощений спосіб у розмірі 259 630,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №ПТ-0001190 від 14.08.2023 на суму 395 766,78 грн; позивач у свою чергу оплатив рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №8554 від 15.08.2023 на суму 395 766,78 грн з призначенням платежу: "оплата за рулон згідно рахунку №1190 від 14.08.2023". Проте, відповідач здійснив поставку товару лише на суму 136 135,99 грн, що підтверджується видатковою накладною №ПТ-0000154 від 23.08.2023; товар на суму 259 630,79 грн відповідачем поставлено не було, як і не було повернуто суми попередньої оплати, що і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження сторін.

Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження, яке направлялося на адресу місцезнаходження відповідача, повернулося на адресу суду, у графі причин повернення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.08.2023 ТОВ "Центр покрівельних технологій" (продавець) виставило ТОВ "ВІК "Хітлайн" (покупець) рахунок-фактуру №ПТ-0001190 від 14.08.2023 на суму 395 766,78 грн.

ТОВ "ВІК "Хітлайн" здійснило оплату рахунку на суму 395 766,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8554 від 15.08.2023 на суму 395 766,78 грн з призначенням платежу: "оплата за рулон згідно рахунку №1190 від 14.08.2023".

23.08.2023 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 136 135,99 грн, що підтверджується видатковою накладною №ПТ-0000154 від 23.08.2023 на суму 136 135,99 грн, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємства.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач не поставив позивачу попередньо оплачений товар на суму 259 630,79 грн.

13.09.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію №2032 від 11.09.2023, у якій позивач просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 259 630,79 грн протягом 3 календарних днів.

Відповідачем зазначена вимога залишена без задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не здійснив поставку попередньо оплаченого товару та не повернув суму сплачених позивачем коштів у розмірі 259 630,79 грн, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яку позивач просить стягнути.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, на підставі якого між сторонами виникли правовідносини шодо поставки товару, у яких відповідач, надавши позивачеві рахунок-фактуру взяв на себе обов`язки продавця, а позивач, оплативши зазначений рахунок та вчинивши конклюдентну дію, взяв на себе права та обов`язки покупця.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві, є видаткова накладна, яка має бути оформлена сторонами за наслідками поставки товару. Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 136 135,99 грн, що підтверджується видатковою накладною №ПТ-0000154 від 23.08.2023 на суму 136 135,99 грн, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємства.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем поставка товару на решту суми попередньої оплати у розмірі 259 630,79 грн здійснена не була.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис зазначеної норми містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти у сумі 259 630,79 грн є попередньою оплатою.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення коштів попередньої оплати у сумі 259 630,79 грн. Матеріали справи не містять доказів задоволення відповідачем вимоги та повернення грошових коштів у сумі 259 630,79 грн або ж доказів здійснення відповідачем поставки товару.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 259 630,79 грн не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 259 630,79 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК "Хітлайн" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (03039, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 119, код ЄДРПОУ - 44422607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК "Хітлайн" (61004, м. Харків, Мороховецька набережна, буд. 2, код ЄДРПОУ - 37999261) 259 630 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять) грн 79 коп. - суми попередньої оплати та 3 894 (три тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 46 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна