Рішення

від 06.03.2024 по справі 911/12/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/12/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Устимівський котельномеханічний завод» (09113, Київська обл., місто Біла Церква(з), вул. Сквирське шосе, будинок 194, код: 42137050)

до

Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вулиця В. Симиренка, будинок 2, код: 00372536)

про стягнення 905117,36 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Ларичев В.В.

від відповідача:не з`явився;

До Господарського суду Київської області 02.01.2024 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Устимівський котельномеханічний завод» (надалі позивач) про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (надалі відповідач) заборгованості за договором від 12.06.2023 № 1-23УК у загальному розмірі 905117,36 гривень, з яких: 792667,20 гривень основний борг, 112450,16 гривень пеня.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за вказаним вище договором, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/12/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.02.2024, яке в подальшому було відкладено на 21.02.2024

Ухвалою суду від 21.02.2024 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 06.03.2024.

В судовому засіданні 06.03.2024 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча повідомлений про розгляд справи належним чином, зокрема, у спосіб надіслання судових рішень до його електронного кабінету.

Разом з тим, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

З огляду на наведе вище, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та забезпечення права на подання заяв по суті справи.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) 12.06.2023 укладено договір № 1-23УК (надалі договір), за умовами якого:

- у строки і на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується виконати заміну пароперегрівача І та ІІ ступені парового котла ДКВр-16/18 та здійснити ремонт обмурівки, футерівки, ізоляції котла ДКВР-16/18, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього договору (пункт 1.1.);

- ціна договору становить 1585334,40 гривень (пункт 2.1.);

- оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця поетапно: 792667,20 - 50% передплата від суми договору протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору; 792667,20 - 50% - остаточний розрахунок протягом 3-х банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт (пункт 3.1.).

15.06.2023 відповідач сплатив на користь позивача передоплату у розмірі 792667,20 гривень, як це передбачено умовами п. 3.1. договору.

Згідно кошторису № 1, що є додатком № 1 до договору ціна договору складається із вартості обладнання, а також вартості робіт, що мали бути виконані позивачем на користь відповідача.

07.08.2023 сторонами складено та підписано акт наданих послуг № 38, згідно якого позивачем було виконано, а відповідачем було прийнято роботи згідно умов договору на загальну суму 832808,40 гривень.

Згідно видаткової накладної № 37 від 07.08.2023 позивач передав, а відповідач отримав товар (обладнання) на загальну суму 752526 гривень.

Оскільки відповідач виконані роботи у строк визначений умовами договору не оплатив, позивач 08.12.2023 звернувся до відповідача із претензією, яка була отримана відповідачем 12.12.2023, проте відповідь на претензію на адресу позивача направлена не була.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача залишок заборгованості у розмірі 792667,20 гривень, а також пеню у розмірі 112450,16 гривень.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, жодних заперечень стосовних заявлених позовних вимог не представив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором підряду, як встановлено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач на виконання умов укладеного сторонами договору виконав обумовлені договором роботи, на загальну суму 1585334,40 гривень, про що сторонами складено та підписано акт наданих послуг від 07.08.2023, а також видаткову накладну від 07.08.2023.

Відтак, з урахуванням п. 3.1. договору відповідач мав здійснити оплату залишку вартості робіт у розмірі 792667,20 гривень протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, тобто до 10.08.2023 включно.

Проте, в порушення умов договору відповідач свій обов`язок щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав, доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані позивачем послуги не надав, заперечень щодо факту надання позивачем послуг не висловив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих позивачем послуг також не надано.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 792667,20 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення пені.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що у пункті 8.1. договору сторони погодили, що за невиконання грошового зобов`язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи умови пункту 3.1. договору та положення ст. 253 Цивільного кодексу України оплата виконаних позивачем робіт мала бути проведена відповідачем до 10.08.2023, та, відповідно з 11.08.2023 у відповідача настало прострочення виконання зобов`язання.

Позивач здійснив нарахування пені за загальний період з 11.08.2023 по 27.12.2023 у розмірі 112450,16 гривень.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 112450,16 гривень пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на користь ТОВ «Устимівський котельномеханічний завод» 792667,20 гривень основного боргу та 112450,16 гривень пені.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Устимівський котельномеханічний завод» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вулиця В. Симиренка, будинок 2, код: 00372536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Устимівський котельномеханічний завод» (09113, Київська обл., місто Біла Церква(з), вул. Сквирське шосе, будинок 194, код: 42137050) 792667,20 гривень основного боргу, 112450,16 гривень пені та 13575,77 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2024.

Суддя Р.М. Колесник