Ухвала

від 12.03.2024 по справі 916/970/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/970/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петрова В.С., розглянувши матеріали позовної заяви № 998/24 Товариства з обмеженою відповідальністю Соб Дозор до Товариства з обмеженою відповідальністю Білдінг Інвест про стягнення заборгованості в загальному розмірі 106531,09 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Соб Дозор звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Білдінг Інвест про стягнення заборгованості за договором охорони № 69/23 від 01.05.2023 року в загальній сумі 106531,09 грн., в т.ч. основного боргу в сумі 89852,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 837,00 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 8048,41 грн., пені (30% річних) у розмірі 7793,00 грн. та судового збору у сумі 3028,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору охорони № 69/23 від 01.05.2023 р. щодо сплати вартості наданих послуг.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ Соб Дозор, відповідачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю Білдінг Інвест (код ЄДРПОУ 41373128) за адресою: 04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, буд. 8.

За загальними правилами, визначеними в ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позивач, обґрунтовуючи підсудність спору господарському суду Одеської області, посилається на положення ч. 5 ст. 29 ГПК України, за якою позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. У зв`язку із тим, що за положеннями п. 2.3 договору охорони № 69/23 від 01.05.2023 року та додатку № 1 до договору місце надання послуг охорони визначено будівельний майданчик з реконструкції КНС-1, який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська територіальна громада, с. Бритівка, вул. Миру, 9-А, позивачем обрано підсудність для розгляду цієї справи за місцем надання послуг охорони.

Між тим в п. 2.3. договору, на який посилається заявник, вказано, що кількість постів, їх розташування на території об`єкту, що охороняється, дні та години охорони визначені у додатку № 1 (дислокація постів) до цього договору. Так, додатком № 1 до договору охорони № 69/23 від 01.05.2023 р. є Дислокація постів, яким передбачено об`єкт охорони та його адреса будівельний майданчик з реконструкції КНС-1, який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська територіальна громада, с. Бритівка, вул. Миру, 9-А; вид охорони стаціонарна; кількість постів 1; час охорони на добу цілодобово.

Проаналізувавши вказані положення договору охорони № 69/23 від 01.05.2023 року, господарський суд доходить висновку, що його пунктом 2.3 та додатком № 1 визначено не конкретне місце виконання договору, а визначено місце розташування об`єкта охорони, його дислокація.

Наразі суд зазначає, що правила ч. 5 ст. 29 ГПК України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Між тим, умови договору охорони № 69/23 від 01.05.2023 р. не передбачають конкретного місця його виконання.

Разом з тим, у даному випадку предметом спору є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати наданих послуг за договором охорони № 69/23 від 01.05.2023 року та не стосується саме надання таких послуг по об`єкту.

Спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договорів, оскільки, предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання послуг за вказаним у договорі місці. Зобов`язання з оплати за отримані послуги по договору не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.06.2019 р. у справі № 903/432/18.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено ст. 532 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Зокрема, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Правила ст. 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Отже, сплата заборгованості не містить прив`язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору, оскільки така заборгованість, за наявності достатніх правових підстав для її стягнення, буде оплачена відповідачем в добровільному порядку шляхом переказу коштів на рахунок позивача, або буде стягнута виконавцем (державним чи приватним) у примусовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність визначення підсудності даного спору за загальними правилами, а підстав, визначених приписами ст. 29, 30 ГПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Наразі Господарським судом Одеської області отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним у позовній заяві кодом ЄДРПОУ відповідача та встановлено, що місцезнаходження ТОВ Білдінг Інвест значиться за адресою: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8.

За таких обставин, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача - ТОВ Білдінг Інвест, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов`язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява N 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Соб Дозор до Товариства з обмеженою відповідальністю Білдінг Інвест про стягнення заборгованості в загальному розмірі 106531,09 грн. підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Керуючись п.п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Соб Дозор до Товариства з обмеженою відповідальністю Білдінг Інвест про стягнення заборгованості в загальному розмірі 106531,09 грн. направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Додаток: матеріали позовної заяви на 42 арк.

Суддя В.С. Петров