Рішення

від 21.02.2024 по справі 916/4386/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4386/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом: Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3, код ЄДРПОУ 00494628) до Громадської організації «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» (65009, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2, код ЄДРПОУ 43650108)

про визнання недійсним Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 30.09.2021 № 20/05-10А

Представники:

Від позивача - Яричевський В.В. (в порядку самопредставництва юридичної особи);

Від відповідача не з`явився.

Суть спору:

Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення звернувся (далі Позивач, СГІ НЦНС) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Громадської організації «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» (далі Відповідач, ГО «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв») про визнання недійсним з моменту укладення Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 30.09.2021 № 20/05-10А (будівля конференц-залу, інвентарний № 1030002875, загальна площа 2 302,9 кв.м., адреса: місто Одеса, Овідіопольська дорога, 3), укладеного між Позивачем як орендодавцем та Відповідачем як орендарем.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2023.

Протокольною ухвалою від 13.11.2023 відкладено підготовче засідання на 01.12.2023.

Засідання суду призначене на 01.12.2023 не відбулось у зв`язку із подоланням наслідків хакерської атаки, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 12.12.2023 призначено підготовче засідання на 25.12.2023.

Протокольною ухвалою від 25.12.2023 відкладено підготовче засідання на 19.01.2024.

Протокольною ухвалою від 19.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2024.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на частину третю статті 215, частину першу статті 236 Цивільного кодексу України, частину сьому статті 179 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем як потенційним орендарем вимог пункту 121 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, щодо сплати на рахунок орендодавця авансового внеску до укладення договору оренди або в день його підписання.

Також Позивач зазначає, що Відповідач не здійснював інші платежі, що визначені у Договорі оренди від 30.09.2021 № 20/05-10А.

А саме, Відповідач не застрахував орендоване майно на користь орендодавця (Позивача) на суму його страхової вартості, визначеної у пункті 6.2.1 Умов цього договору, протягом 10 календарних днів з дня укладення договору та не надав орендодавцю копію договору страхування і документи на підтвердження оплати страхового платежу, як вимагає пункт 7.1 розділу II договору.

При цьому, Позивач звертає увагу на те, що вимога про обов`язкове страхування орендованого майна встановлена частиною шостою статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX.

Позивач вказує, що ГО «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» не сплачувало орендну плату щомісячно, як це передбачено пунктом 9, підпунктом 9.1 розділу І Договору оренди від 30.09.2021 № 20/05-10А.

Окрім того, звертає увагу, що обов`язок орендаря вносити орендну плату у грошовій формі у строки, визначені договором оренди, встановлений частиною першою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX.

Також Позивач, із посиланням на частину п`яту статті 203 Цивільного кодексу України, зазначає, що Договір оренди від 30.09.2021 № 20/05-10А є правочином, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, Позивач стверджує, що із поведінки Відповідача вбачається, що з його боку, укладання договору не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а саме: орендоване приміщення не зайнято та не використовується орендарем, оплати орендарем не проводяться.

Позивач, із посиланням на пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, зазначає, що недобросовісні дії та завірення орендаря у пункті 8.3 Розділу II договору про те, що він має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього договору, - призвели до помилки орендодавця (СГІ НЦНС) щодо оцінки фінансової спроможності Відповідача виконувати договір.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Як вбачається зі змісту виписки з офіційного сайту АТ Укрпошти, відповідно до якої відправлення за трек номером 0600249978202, яким було надіслано Відповідачу ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 у справі № 916/4386/23, повернено за зворотною адресою із зазначенням: відправлення не вручене під час доставки.

Правильність адреси підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно із яким місцезнаходженням Громадської організації «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» є: 65009, Одеська область, місто Одеса, вул. Посмітного, буд. 2.

Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд

в с т а н о в и в :

09.06.2021 Національна академія аграрних наук України листом № 10.3-17/230 надала дозвіл Селекційно-генетичному інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення виступити орендодавцем нерухомого майна та на передачу в оренду терміном на 2 роки 11 місяців нежитлової будівлі конференц-залу загальною площею 2 302,9 кв.м. (реєстровий номер 00494628.1АААГВГ 793), що обліковується на його балансі, розташованої за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3, з метою організації та проведення тематичних культурних подій в м. Одесі, здійснення статутної діяльності громадської організації.

Також, цим листом від 09.06.2021 НААНУ затверджено Звіт про незалежну оцінку вартості будівлі конференц-залу (інвентарний № 1030002875) загальною площею 2 302,9 кв.м. (ринкова вартість 31.03.2021 18 560 600,00 грн. без ПДВ), що знаходиться на балансі Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, розташованої за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3. /а.с. 38/.

Наказом СГІ НЦНС «Про затвердження Переліку другого типу об`єктів державної власності для передачі в оренду» від 27.01.2021 № 26 до Переліку другого типу об`єктів державної власності щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону включено: Нежитлову будівлю конференц-залу, Індексний № 1030002875, площею 2 302,9 кв.м. /а.с. 39-40/.

30.09.2021 між СГІ НЦНС (Орендодавець) і ГО «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до держаної власності № 20/05-10А (далі -Договір від 30.09.2021). /а.с. 13-22/.

Відповідно до пунктів 4.1, 6.2, 7.1 розділу І, пунктів 1.1, 1.2 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно: Будівля конференц-залу (інвентарний № 1030002875), загальною площею 2 302,9 кв.м., за адресою місто Одеса, Овідіопольська дорога буд. 3, вартість якого становить 18 560 600,00 грн. Майно передається в оренду для використання: Організація та проведення тематичних культурних подій в Одесі.

Місячна орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої Кабінетом Міністрів України становить 108 270,17 грн без ПДВ (пункт 8.1 розділу І Договору від 30.09.2021).

Підпунктом 9.1 пункту 9 розділу І Договору від 30.09.2021 встановлено розмір внеску орендної плати, «Без аукціону», 109 786,91 грн. без ПДВ.

Пунктом 10 розділу І Договору від 30.09.2021 визначено строк договору 2 роки 11 місяців. Цей договір діє до 30.09.2024 включно.

Згідно із пунктом 2.1 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі Майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 3.3 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 встановлено, що Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю у співвідношенні, визначеному законодавством, щомісяця: до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди, - для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону.

Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 в день укладення цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за один місць, визначену у пункті 9.1 Умов на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору.

Пунктом 3.6 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 передбачено, якщо цей договір укладено без проведення аукціону, то підставою для сплати внеску з орендної плати є рішення, прийняте відповідно до пункту 121 Порядку.

Згідно із пунктом 7.1 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, Орендар зобов`язаний: протягом 10 календарних днів з дня укладення цього договору застрахувати Майно на суму його страхової вартості, визначеної у пункті 6.2 Умов, на користь Орендодавця згідно з Порядком, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха, та протягом 10 календарних днів з дня укладення договору страхування (договорів страхування) надати Орендодавцю завірені належним чином копії договору страхування і документів, які підтверджують сплати страхового платежу (страхових платежів); поновлювати щороку договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору Майно було застрахованим, і надавати Орендодавцю копії завірених належним чином договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу. Якщо договір страхування укладений на строк, що є іншим, ніж один рік, такий договір повинен бути поновлений після закінчення строку, на якій його укладено. Якщо строк дії договору оренди менший, ніж один рік, то договір страхування укладається на строк дії договору оренди. Оплата послуг страховика здійснюється за рахунок Орендаря (страхувальника).

У пункті 8.3 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 вказано, що Орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього договору.

Пунктом 10.1 розділу ІІ Договору від 30.09.2021 встановлено, що він укладений на строк, визначений у пункті 10.1 Умов (розділ І). Перебіг строку починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Відповідно до підпункту 10.7.1 пункту 10.7 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, він може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша , ніж плата за три місяці.

30.09.2021 на виконання умов Договору від 30.09.2021 Позивачем і Відповідачем складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності. / а.с. 23/.

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX).

Щодо доводу Позивача про недійсність Договору від 30.09.2021 внаслідок невиконання Відповідачем як потенційним орендарем вимог законодавства, які передують його укладенню, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі абзацами першим, другим пункту 121 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, на який посилається Позивач, до укладення договору оренди або в день його підписання потенційний орендар, який відповідає вимогам, передбаченим Законом та цим Порядком, зобов`язаний сплатити на рахунок орендодавця авансовий внесок у розмірах та порядку, передбаченому проектом договору оренди майна, опублікованому в інформаційному повідомленні.

Орендодавець зараховує авансовий внесок в рахунок майбутніх платежів орендаря з орендної плати та перераховує його відповідно до пропорцій, що визначені: пунктами 132, 133 цього Порядку, - щодо державного майна; представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо комунального майна.

Як вже зазначалось, обов`язок зі сплати авансового внеску також передбачено й пунктом 3.5 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, відповідно до якого, в день укладення цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за один місць, визначену у пункті 9.1 Умов на підстав документів, визначених у пункті 3.6 цього договору.

Отже, авансовий внесок, передбачений пунктом 121 наведеного Порядку і пунктом 3.5 розділу ІІ Договору від 30.09.2021, за своєю правовою природою є орендною платою, яка може бути сплачена як до так і після укладення договору, але не пізніше строку, який визначається днем його підписання. А несплата орендної плати є підставою для дострокового припинення договору (підпункт 10.7.1 пункту 10.7 розділу ІІ), а не для визнання його недійсним.

Адже, за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Аналогічно не є підставою для визнання недійсним Договору від 30.09.2021 й обставина невиконання орендарем обов`язку зі страхування (пункт 7.1 розділу ІІ), порушення якого також може бути лише підставою для його розірвання.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Договору від 30.09.2021 з підстав передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо неможливості кваліфікації Договору від 30.09.2021 від 19.04.2021 як фіктивного, слід зазначити наступне.

Суд не приймає довід Позивача про те, Договір оренди від 30.09.2021 є правочином, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною п`ятою статі 203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 105, 106, 107, 108, 109 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 № 905/2030/19(905/2445/19). В яких розмежовується кваліфікація фраудаторних і фіктивних правочинів, визначені чіткі критерії можливості застосування норм статті 234 Цивільного кодексу України.

А саме, Верховний Суд у постанові від 24.11.2021 № 905/2030/19(905/2445/19) зазначив, що фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено в постанові ВС від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що в разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Практичне правозастосування виходить з того, що «фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним» (постанова ВС від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16.

Як вже зазначалось, СГІ НЦНС і ГО «Захист прав архітекторів у сфері культури та мистецтв» складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2021.

Отже, оскільки майно, яке є предметом Договору від 30.09.2021 передано орендодавцем орендарю за Актом приймання-передачі, договір є виконаним в цій частині обома сторонами.

А відтак, оскільки Договір від 30.09.2021 виконувався сторонами, зокрема, було здійснено передачу майна, яке є його предметом, цей правочин не може бути кваліфікований як фіктивний відповідно до норм статті 234 Цивільного кодексу України. При цьому, обставина невикористання вже прийнятого майна орендарем та не сплата ним орендної плати не має правового значення і не впливає на таку оцінку цього правочину.

Щодо неможливості кваліфікації Договору від 30.09.2021 від 19.04.2021 як такого, що вчинений Позивачем під впливом помилки, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача (пункт 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11).

Отже, з огляду на зміст частини першої статті 229 Цивільного кодексу України не будь-яка помилка може братися судом до уваги. А для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення у цій нормі розуміється помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Помилка Позивача щодо оцінки фінансової спроможності Відповідача виконувати Договір оренди від 30.09.2021 не зачіпає природу правочину або якості його предмета. А ризик несплати орендарем за користування майном покладається безпосередньо на орендодавця з огляду на принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, що випливає із ризикованого характеру підприємницької діяльності (частина перша статті 42, частина перша статті 44 Господарського кодексу України).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Договору від 30.09.2021 з підстав передбачених частиною першою статті 229 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, сума судового збору покладається на Позивача.

Керуючись, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 14, частиною першою статті 202, частинами першою, п`ятою статті 203, статтею 204, частиною першою статті 215, частиною першою статті 229, статтею 234, частиною першою статті 509, частиною першою статті 626, частиною першою статті 627, частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 42, частиною першою статті 44 Господарського кодексу України, пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX, пунктом 121 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, статтями 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 221, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11 березня 2024 р.

Суддя Ю.А. Шаратов