Рішення

від 07.03.2024 по справі 915/1094/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 Справа № 915/1094/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966, е-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Систем" (36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зіньківська, 19; ідентифікаційний код 41264111, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1)

про: розірвання договору та стягнення 620548,66 грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О

Представники сторін: згідно протоколу

12.07.2023 Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01-09/1160 від 11.07.2023 (вх. № 9181/23) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Систем", в якій просить суд:

1. Розірвати договір на проектування № 432 від 15.01.2019, що укладений між позивачем та відповідачем.

2. Стягнути з ТОВ "Еверест Систем" (код 41264111) на користь ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" (код 30083966) 100% передплату у розмірі 296700,29 грн, неустойку (пеню) у розмірі 323848,37 грн та 9308,23 грн судового збору.

Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.09.2023 року об 11:30, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 02.11.2023 суд постановив передати матеріали справи № 915/1094/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Систем" про розірвання укладеного між сторонами договору на проектування № 432 від 15.01.2019 та стягнення з відповідача на користь позивача 100% передплати у розмірі 296700,29 грн, неустойки (пені) у розмірі 323848,37 грн - за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 року справу № 915/1094/23 розподілено судді Киричуку О.А.

Ухвалою суду від 12.12.2023 суд постановив прийняти справу № 915/1094/23 до розгляду, призначити підготовче засідання у справі на 11.01.2024, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Ухвала від 12.12.2023 у справі, надіслана відповідачеві рекомендованим листом, на адресу: 36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зіньківська, 19; ідентифікаційний код 41264111 (адреса, що зазначена позивачем у позові) - повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала від 12.12.2023, яка надіслана відповідачеві в електронному вигляді на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, доставлена до електронної скриньки: 18.12.23.

Від відповідача відзив на позов не надходив.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

Судом враховано, що сторони не повідомляли суд про наявність інших заяв і клопотань, необхідність вчинення дій, що передбачені у підготовчому провадженні.

У підготовчому засіданні, 11.01.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 11.01.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 915/1094/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08.02.2024.

В судовому засіданні 08.02.2024 представник позивача підтримала позовні вимоги.

Під час розгляду справи виникла необхідність в отриманні письмових пояснень з обгрунтуванням підстав щодо розірвання договору.

Ухвалою від 08.02.2024р. суд постановив відкласти розгляд справи на 07.03.2024, позивачу надати письмові пояснення з обгрунтуванням підстав щодо розірвання договору.

28.02.24 від позивача надійшли пояснення по справі та заява про розгляд справи без участі його представника.

Сторони явку представників в судове засідання 07.03.2024 не забезпечили.

Відповідач причини неявки не повідомив.

Суд враховує, що з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у справі були направлені судом рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача (копія ухвали направлена за адресою реєстрації: 36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зіньківська, 19, що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові).

Копії ухвал суду, які направлялися за адресою відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Також, Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, ухвали по справі, зокрема від 08.02.2024, надсилалися відповідачеві в електронному вигляді на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Ухвала від 08.02.2024, доставлена до електронної скриньки: 09.02.24.

Тобто, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.03.24р. суд склав вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15.01.2019 між IIpAT «Миколаївська ТЕЦ» (далі - Позивач) та ТОВ «Еверест систем» (далі - Відповідач) укладено договір на проектування № 432 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Замовник доручає та оплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання розробити та погодити проектну документацію.

Предметом даного договору є розробка проектної документації «Реконструкція тепломагістралі ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» по вул. 3-я Слобідська на ділянці від ТК-8 до ТК-12 в м. Миколаєві», погодження проектної документації, а також виконання функції замовника при проходженні експертизи проектної документації. Розробка проектної документації виконується згідно з узгодженим завданням на проектування, зазначеним в Додатку № 1 до даного Договору, який є його невід ємною частиною (п.2.1).

Розробка проектної документації виконується згідно з узгодженим завданням на проектування, зазначеним в Додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору Замовник передає Виконавцю вихідні дані, що необхідні для розробки проектної документації протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту укладання цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору Виконавець зобов`язаний дотримуватися вимог, що вказані у завданні на проектування Замовника та інших вихідних даних для проектування, та має право відступити від них тільки за згодою Замовника.

Згідно з пунктом 3.3 договору Виконавець виконує проектні роботи та передає Замовнику проектну документацію на паперових носіях в чотирьох примірниках, а також в електронному форматі pdf до 29.02.2020 (в редакції Додаткової угоди №1 від 28.12.2019).

Згідно з пунктом 4.1 договору Замовник засвідчує виконання Виконавцем проектних робіт в акті приймання-передачі, підписаному уповноваженими представниками Сторін.

Як визначено в пункті 4.2 договору Акти приймання-передачі виконаних робіт підписуються «Замовником» протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту передачі проектної документації, позитивного висновку за результатом експертизи проектної документації та надання актів «Виконавцем». На випадок обгрунтованого не підписання актів приймання-передачі «Замовником» ним складається належний документ з переліком необхідних доробок і термін їх виконання. На випадок відсутності заперечень по переданій проектній документації «Замовник» повинен підписати акти приймання-передачі виконаних робіт і один екземпляр передати «Виконавцю».

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна робіт визначається згідно ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 «Правила визначення вартості проектних робіт та експертизи проектів будівництва» на підставі кошторисів на проектні роботи, наведених у Додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною, є динамічною і може бути змінена тільки за взаємною угодою Сторін. Підставами для зміни ціни є зміна вартості будівництва, підтвердженої експертним звітом, зміни фактичних витрат Виконавця, зазначених у пунктах 1, 3, 4 договірної ціни (Додаток № 2 до договору), які підтверджені актами приймання-передачі відповідних витрат.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна ціна робіт, що підлягають виконанню згідно даного Договору складає 296 700,29 грн. (двісті дев`яносто шість тисяч сімсот грн. 29 коп.), у т.ч. ПДВ - 49 450,05 грн.

Відповідно до пункту 5.2 договору «Замовник» зобов`язується сплатити «Підряднику» 100% передплату протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту укладання даного Договору.

Відповідно до п.6.4 Договору штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань по даному Договору винна Сторона сплачує другій Стороні пеню у розмірі 0,05% від суми невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з пунктом 8.3 договору, договір може бути достроково розірваний лише за письмової згодою Сторін. Сторона, що бажає достроково розірвати договір, має письмово попередити іншу Сторону за 30 календарних днів до визначеної дати припинення договору.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2019 р., але у будь - якому разі до повного виконання зобов`язань за Договором (п.8.1.).

Позивач вказує, що зобов`язання за договором виконав, а саме: здійснив попередню оплату у розмірі 100% від вартості робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 96 від 16.01.2019 на суму 296 700,29 грн.

Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, передбачені умовами договору, а саме: не виконав проектні роботи «Реконструкція тепломагістралі ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» по вул. 3-я Слобідська на ділянці від ТК-8 до ТК-12 в м. Миколаєві», погодження проектної документації, а також виконання функції замовника при проходженні експертизи проектної документації до 29.02.2020.

За твердженням позивача, порушення відповідачем (Виконавцем) своїх зобов`язань за договором унеможливлює проведення робіт з реконструкції теплотраси, що призводить до поривів та зупинення теплозабезпечення більшу частину споживачів в цьому в районі.

Враховуючи те, що відповідач не виконав умови договору, 07.06.2023 позивач направив відповідачу угоду про розірвання договору від 07.06.2023.

Відповідач угоду про розірвання договору не підписав, кошти сплачені позивачем на виконання договору не повернув.

У зв`язку із наведеним, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений сторонами договори є договорами підряду.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 890 Цивільного кодексу України визначено, що Підрядник зобов`язаний: 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; 4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; 5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно - кошторисної документації.

Суд встановив, що згідно з пунктом 3.3 договору Виконавець виконує проектні роботи та передає Замовнику проектну документацію на паперових носіях в чотирьох примірниках, а також в електронному форматі pdf до 29.02.2020 (в редакції Додаткової угоди №1 від 28.12.2019).

Відповідно до статей 626 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, як замовник, виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача, як підрядника, авансу у розмірі 296 700,29 грн.

Проте, підрядник належних та допустимих доказів виконання робіт за цим договором у визначений договором термін, не надав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із статтею 613 Цивільного кодексу України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України установлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Згідно з частиною 2 статті 598 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з положеннями пункту 8.3 договору, договір може бути достроково розірваний лише за письмової згодою Сторін. Сторона, що бажає достроково розірвати договір, має письмово попередити іншу Сторону за 30 календарних днів до визначеної дати припинення договору.

Зважаючи на непідписання відповідачем відповідної угоди про розірвання договору, правомірною є вимога позивача в частині розірвання договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та пункту 8.3 договору.

Вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для стягнення з підрядника грошових коштів у розмірі 296 700,29 грн, сплачених на виконання договору підряду, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.

Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу Кодексу.

Подібних за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18, у справі № 910/17235/20 від 24.11.2021.

Враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс відпала, суд дійшов висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест систем» обов`язку повернути позивачеві суму грошових коштів, сплачену на виконання договору на проектування № 432 від 15.01.2019 у розмірі 296 700,29 грн.

Щодо вимоги про сплату неустойки (пені) у розмірі 323848,37 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, він здійснений за період з 29.02.2020 по 29.08.2020.

Враховуючи, що Позивач нарахував штрафні санкції, передбачені договором до моменту його розірвання, їх нарахування є правомірним.

Відповідно до п.6.4 Договору штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань по даному Договору винна Сторона сплачує другій Стороні пеню у розмірі 0,05% від суми невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Суд здійснив перерахунок пені, оскільки позивачем при розрахунку не враховані умови договору щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

За розрахунком суду пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за заявлений позивачем період становить 23 168,56 грн. В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. У іншій частині вимог про стягненні пені суд відмовляє.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково, зокрема, в частині вимог про розірвання договору на проектування № 432 від 15.01.2019, що укладений між позивачем та відповідачем; стягнення з ТОВ "Еверест Систем" на користь ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" 100% передплати у розмірі 296700,29 грн, неустойки (пені) у розмірі 23 168,56 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 7482,03 грн.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір на проектування № 432 від 15.01.2019, що укладений між позивачем та відповідачем

3. Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Систем" (36009, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зіньківська, 19; ідентифікаційний код 41264111) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966) передплату у розмірі 296 700,29 грн., неустойку (пеню) у розмірі 23 168,56 грн. та 7482,03 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.03.24 р.

Суддя Киричук О.А.