Постанова

від 28.02.2024 по справі 494/336/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2263/24

Справа № 494/336/23

Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника УСБУ в Одеській області Брильової О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Березівськогорайонного судуОдеської областівід 17серпня 2023року,постановлену підголовуванням суддіПанчишина А.Ю.,про закриттяпровадження уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 доДержави Україна,в особіСлужби безпекиУкраїни вОдеській області,про стягненнякомпенсації моральноїшкоди,

встановив:

22.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави, в особі Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі УСБУ), про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 17 серпня 2023 року провадження у справі закрито (а.с.169-170).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Березівського районного суду Одеської області від 17 серпня 2023 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.174-176).

У відзиві на апеляційну скаргу УСБУ в Одеській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.196-198).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника УСБУ в Одеській області Брильової О.В., колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи, у тому числі позивач ОСОБА_2 , належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.189-191, 196, 203).

Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції тривалий час (а.с.181), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні, за участю представника відповідача та у відсутність апелянта.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з підстав п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (набрання законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав) а.с.169-170.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщонабрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов`язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Зміст позовних вимог це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.

Під підставамипозову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметомпозову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2023 року у цивільній справі № 757/1988/23-ц, відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального управління Служби безпеки України (м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 36414116) про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. внаслідок проведення незаконного обшуку 16.11.2022 року (а.с.156-158).

Постановою Київського апеляційного суду від 27.06.2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції від 26.04.2023 року залишено без змін (а.с.159-162).

Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27.06.2023 року (а.с.163-165).

Разом з тим, як вбачається із позовної заяви у справі № 494/336/23 (тобто у даній справі) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, в особі УСБУ в Одеській області (м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 20001645), про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. внаслідок проведення незаконного обшуку (а.с.1-2).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 9 Закону України «Про Службу безпеки України» систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

З аналізу вищезазначеної норми закону можливо дійти висновку, що Центральне управління Служби безпеки України, яке є відповідачем у справі № 757/1988/23-ц та УСБУ в Одеській області, яке є відповідачем у справі № 494/336/23, є різними юридичними особами.

Верховний Суд в своїх постановах від 25.04.2019 року у справі №540/406/19 та від 22.05.2019 року у справі №640/7778/18 зазначив, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Таким чином, враховуючи, що справи № 757/1988/13-ц та № 494/336/23 не є тотожними за складом учасників цивільного процесу, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав ч. 1, ст. 255 ЦПК України.

Крім того, у вказаних справах також різні підстави позовів. Так, у справі № 757/1988/13-ц підставою позову зазначена незаконна бездіяльність відповідача, що завдала моральної шкоди позивачу, а у справі № 494/336/23 незаконна діяльність держави, в особі його органу, щодо проникнення до житла позивача і проведення в ньому обшуку.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст. 2,5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Березівського районного суду Одеської області від 17 серпня 2023 року скасуванню, справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367,368, п.6 ч.1 ст.374, п. 4 ч.1 ст.376, ст. ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 17 серпня 2023 року про закриття провадження у справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.03.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М.Драгомерецький

А.І. Дришлюк