Рішення

від 12.03.2024 по справі 367/9318/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/9318/16-ц

Провадження № 2-др/367/22/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат по цивільній справі № 367/9318/16-ц,-

встановив:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява від ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат по цивільній справі № 367/9318-16-цза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Калинушка Оксана Олексіївна, про визнання правочинів недійсними, в якій він просить стягнути з позивача на користь третьої особи ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 37328,40 грн та витрати на оплату роботи експертів у сумі 40000,00 грн.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в заяві про стягнення судових витрат просив розгляд справи проводити у його відсутність.

До суду від представника ОСОБА_2 адвоката Татарченка К.В. надходила заява, в якій просив залишити заяву ОСОБА_1 про стягнення понесених ним витрат без розгляду, оскільки ОСОБА_1 не дотримано вимог щодо подання доказів про розмір понесених ним судових витрат при розгляді справи, не було заявлено про наявність таких доказів у судових дебатах, не спрямовано копії доказів стороні у справі. Судове засідання просив проводити у його відсутність.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву такою, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22.02.2024 у справі№ 367/9318-16-цв задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Калинушка Оксана Олексіївна, про визнання правочинів недійсними відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

За вимогами ч. 3 цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п' ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положеньст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно матеріалів справи, 03.01.2018 між ОСОБА_1 та адвокатом Махнівським М.О. укладено Договір про надання правової допомоги №01/2018. Факт надання правової допомоги стверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт №1 від 27.12.2018 до Договору про надання правової допомоги №01/2018, згідно якого адвокатські послуги надано на загальну суму 32000,00 грн, Звітом № 1 про виконану роботу по справі№367/9318/16-ц від 27.12.2018, згідно якого загальна вартість роботи з переліком виду роботи становить 32000,00 грн, квитанцією до прибуткового ордера №1 від 10.01.2018 на суму 5000,00 грн, квитанцією до прибуткового ордера №9 від 11.03.2018 на суму 7000,00 грн, квитанцією до прибуткового ордера №17 від 07.05.2018 на суму 4500,00 грн, квитанцією до прибуткового ордера №29 від 12.09.2018 на суму 5750,00 грн, квитанцією до прибуткового ордера №25 від 19.06.2018 на суму 9750,00 грн.

Крім того, 17.04.2020 між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Василя Дерлюка» укладено Договір про надання правової допомоги №11. Згідно рахунку №11/2 від 05.06.2020 ОСОБА_1 адвокатом Дерлюк В. по цивільній справі №367/9318/16-ц згідно опису наданої правової допомоги надано послуги на суму 5328,40 грн. Факт оплати стверджується квитанцією від 03.07.2020 на суму 5328,40 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат,лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим(п. 268).

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі -Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1ст. 1 цього Законувстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову,значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на викладене суд відзначає, щоЦПКпередбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов`язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19).

Згідно з п.п. 3-6ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно матеріалів справи №367/9318/16-ц (т.1 а.с. 260-262) ОСОБА_1 здійснено оплату за висновок науково-дослідного експертного дослідження в сумі 10000,00 грн, 25000,00 грн за проведення судової експертизи згідно з договором №ЕС 1701-1-1065.18 від 27.06.2018 (т.2 а.с. 123-124), 5000,00 грн за проведення експертизи по договору 31/08/18 від 31.08.2018 (т.2 а.с. 126-127).

Отже, до стягнення з позивача на користь третьої особи підлягають витрати, пов`язані з проведенням експертних досліджень та враховуючи, що такі витрати підтвердженні навними в матеріалах справи доказами (квитанціями про оплату, рахунками, актами виконаних робіт).

Таким чином, оцінюючи обґрунтованість заяви ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що обсяг наданих послуг адвокатів в суді відповідає критерію реальності таких витрат, а тому заява підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь третьої особи ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 37328,40 грн та витрати, пов`язані з проведення експертних досліджень на загальну суму 40000,00 грн.

Керуючись ст. ст.141, 270, 247ЦПК України суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат по цивільній справі № 367/9318/16-ц, задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 367/9318-16-цза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Калинушка Оксана Олексіївна, про визнання правочинів недійсними.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 37328,40 грн та витрати на оплату послуг роботи експертів у сумі 40000,00 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л. В. Мерзлий