Ухвала

від 12.03.2024 по справі 703/1031/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1031/24

2/703/726/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 березня 2024 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Крива Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадщину,-

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в якому просить:

- встановити факт, що земельна ділянка, з кадастровим номером 7123789001:02:002:0022, площею 3,0 га, що знаходяться в межах Ташлицької сільської ради Черкаського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_2 , є земельною ділянкою з кадастровим номером 7123789000:02:002:0022, площею 3,0 га, що знаходяться в межах Ташлицької сільської ради Черкаського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 згідно державного акту на право на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 3,0 га, кадастровий номер 7123789000:02:002:0022, що знаходяться в межах Ташлицької сільської ради Черкаського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі державного акту на право на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв`язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.

Згідно п.п.6, 7, 8, ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В порушення вказаних вимог позовна заява не містить відомостей вжиття заходів досудового врегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; відомостей про наявність чи відсутність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Окрім того, при поданні позовної заяви позивачем не доплачено судовий збір в розмірі ставки встановленої Законом.

Частиною 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підп. 2 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3, абз.2 ч. 7 ст. 6 цього ж Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 грн.

Згідно поданої позивачем позовної заяви, її прохальна частина містить одну вимогу немайнового характеру, а саме про встановлення факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та одну вимогу майнового характеру, а саме про визнання за нею право власності в порядку спадкування по заповіту на земельну ділянку, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачу за подачу позовної заяви, в якій об`єднано одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, необхідно було сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. (1211,20 + 1211,20).

Однак, сплачена позивачем сума судового збору не відповідає розміру судового збору, який має бути сплачений за подання даного цивільного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 приєднала до матеріалів позовної заяви два оригінали квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки № 15283059 від 07 березня 2024 року про сплату судового збору в розмірі 206 грн. 40 коп. та №15276329 від 07 березня 2024 року про сплату судового збору в розмірі 1610 грн. 40 коп., а всього сплачено 1816 грн. 80 коп.

Таким чином, розмір недоплаченого позивачем судового збору становить 605 грн. 60 коп.

Відтак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, оскільки до неї не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.

Вказаний в ухвалі недолік може бути усунений шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату 605 грн. 60 коп. судового збору за наступними платіжними реквізитами:

отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код банку отримувача (МФО) - 899998 ;

рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;

код класифікації доходів бюджету 22030101.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

На підставі вищевикладеного, приходжу до обґрунтованого висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

За вказаних обставин заява повинна бути залишена без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадщину - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.В. Крива