Рішення

від 22.07.2024 по справі 703/1031/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1031/24

2/703/726/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0 га, розташовану в межах Ташлицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів. Водночас, позивач вказує, що в державному акті прізвище її батька помилково зазначено « ОСОБА_3 », замість правильного « ОСОБА_4 », а також неправильно зазначено кадастровий номер земельної ділянки - 7123789001:02:002:0022, замість правильного - 7123789000:02:002:0022.

Позивач зазначила, що після смерті її батька - ОСОБА_2 спадкоємцями першої черги є його дружина - ОСОБА_5 та діти: позивач ОСОБА_1 , яка є дочкою померлого, та двоє синів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем Ташлицької сільської ради, яким заповів, усе належне йому майно своїм дітям: синам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також дочці ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що вона прийняла спадщину після смерті батька, звернувшись у встановлений законом шестимісячний строк із відповідною заявою до нотаріуса. Зазначила, що окрім неї спадщину після смерті батька прийняла її мати ОСОБА_5 , оскільки на час відкриття спадщини проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем. Водночас позивач зауважила, що її мати ОСОБА_5 , а також обидва брати - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відмовились від спадщини, подавши 09 лютого 2021 року відповідні заяви до нотаріуса.

14 грудня 2023 року позивач звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на вищевказану спадкову земельну ділянку.

Однак, постановою державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори № 1702/02-31 від 28 грудня 2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту через невідповідність даних кадастрового номера земельної ділянки зазначеного у державному акті та витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із даними кадастрового номеру, зазначеному у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Також підставою для відмови у видачі свідоцтва нотаріусом зазначено розбіжність у написанні прізвища спадкодавця в правовстановлюючому документі: а саме в державному акті неправильно зазначено « ОСОБА_3 », в той час як згідно свідоцтва про смерть спадкодавця, його прізвище правильного зазначено « ОСОБА_4 ».

В зв`язку з наведеним, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на вказане спадкове майно в порядку спадкування по заповіту, оскільки в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину вона позбавлена можливості.

Ухвалою судді від 14 березня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 05 червня 2024 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак в поданій до суду заяві просила справу розглядати без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, але згідно письмової заяви представника Ротмістрівської сільської ради В.Ховайби, останній просив справу розглядати у відсутності сторони відповідача та позов визнав повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання і від якого не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не перешкоджає його розгляду.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, викладену письмово, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У відповідності з ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 18 серпня 2020 року Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.7).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження Смілянської райдержадміністрації № 480 від 21 листопада 2003 року на ім`я ОСОБА_2 , останньому належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,00 га, розташована в межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 13).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ-7100761562022 від 15 грудня 2022 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,9980 га, кадастровий номер 7123789000:02:002:0022, яка знаходиться в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області. Підставою виникнення права є рішення органу виконавчої влади Смілянської райдержадміністрації № 480 від 21 листопада 2003 року; документ, що посвідчує право власності - державний акт серії ЧР №092397 від 29 грудня 2003 року (а.с. 15-17).

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 359442305 від 21 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3 га, кадастровий номер 7123789001:02:002:0022, яка знаходиться в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області. Державна реєстрація земельної ділянки проведена на підставі вищевказаного державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів (а.с. 14).

Як вбачається з повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 98/38-22 від 22 грудня 2022 року зміна кадастрового номера земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЧР №092397 відбулась під час автоматизованого перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, через невідповідність коду КОАТУ. Так, кадастровий номер земельної ділянки змінено з 7123789001:02:002:0022 на 7123789000:02:002:0022. Відтак, на даний час означена земельна ділянка, що належить спадкодавцю на підставі державного акту серії ЧР №092397 має кадастровий номер 7123789000:02:002:0022 (а.с.18).

Окрім того, встановлено розбіжність у написанні прізвища спадкодавця у правовстановлюючому документі та у свідоцтві про смерть останнього, а саме в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року прізвище останнього зазначено « ОСОБА_3 », в той час як згідно свідоцтва про смерть спадкодавця, його прізвище зазначено « ОСОБА_4 ».

У відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по- батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

У відповідності до Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 року, державні акти на право власності на землю з 01 січня 2013 року не видаються.

Таким чином, внести виправлення до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року неможливо, оскільки на даний час така процедура не передбачена чинним законодавством.

З письмових доказів наявних в матеріалах справи, вбачається що спадкодавець ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0 га кадастровий номер 7123789001:02:002:0022, яка знаходиться в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Черкаської області. Інших доказів на спростування факту належності спадкодавцю ОСОБА_2 означеної земельної ділянки матеріали справи не містять.

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається із заповіту від 22 лютого 2020 року, посвідченого секретарем Ташлицької сільської ради Черкаського району, зареєстрованого в реєстрі за № 30, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповів синам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також дочці ОСОБА_1 . На день смерті заповідача цей заповіт не змінено і не скасовано, що об`єктивно підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 05 червня 2024 року (а.с. 11,38).

Таким чином, спадкування вказаного належного ОСОБА_2 нерухомого майна повинно відбуватися за заповітом.

Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Як передбачено ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 910/02-14 від 07 липня 2024 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 із заявою про відмову від прийняття спадщини. Окрім того ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 , на підставі поданих заяв була заведена спадкова справа №89/2021; свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Відтак з матеріалами справи підтверджується обставина, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем по заповіту, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України, шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

Водночас, згідно постанови державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1702/02-31 від 28 грудня 2023 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , нотаріусом зазначено, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена з наступних підстав. Так, згідно підпункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 (надалі - Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. У відповідності до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Під час перевірки заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину по заповіту нотаріусом встановлено невідповідність даних кадастрового номера земельної ділянки зазначеного у державному акті та витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із даними кадастрового номеру, зазначеному у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, окрім того встановлено розбіжність у написанні прізвища спадкодавця у правовстановлюючому документі та у свідоцтві про смерть останнього. На підставі викладеного, нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,00 га, зо знаходиться в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Черкаської області, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно по заповіту після смерті батька ОСОБА_2 , однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, їй відмовлено у його видачі, оскільки встановлено невідповідність даних кадастрового номера спадкової земельної ділянки зазначеного у державному акті та витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із даними кадастрового номеру, зазначеному у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, окрім того встановлено розбіжність у написанні прізвища спадкодавця у правовстановлюючому документі та у свідоцтві про смерть останнього.

Однак наявність вказаних розбіжностей у правовстановлюючому документі на спадкове майно позбавляє права спадкоємця ОСОБА_1 оформити спадщину у нотаріуса після смерті батька, відтак її звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення.

За таких обставин, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку, при цьому, суд враховує, що відповідач визнав позов в повному обсязі, відтак суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Вимог про стягнення з відповідача судового збору позивач не заявила, а тому їх слід віднести на її рахунок.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт, що земельна ділянка, з кадастровим номером 7123789001:02:002:0022, площею 3,0 га, що знаходяться в межах Ташлицької сільської ради Черкаського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_2 , є земельною ділянкою з кадастровим номером 7123789000:02:002:0022, площею 3,0 га, що знаходяться в межах Ташлицької сільської ради Черкаського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 згідно державного акту на право на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0 га, кадастровий номер 7123789000:02:002:0022, що знаходяться в межах Ташлицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі державного акту на право на земельну ділянку серії ЧР №092397, виданого 29 грудня 2003 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ротмістрівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, юридична адреса: вул. Михайлівська, буд. 18, с. Ротмістрівка, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ- 26359075.

Головуючий: Ю. В. Крива