Ухвала

від 11.03.2024 по справі 754/3329/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-о/754/164/24

Справа № 754/3329/24

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2024 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Гринчак О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання фізичної особи недієздатною,

В С Т А Н О В И Л А:

Заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, та призначення заявника опікуном.

Згідно з ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Процесуальною правосуб`єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім`ї, у тому числі близькі родичі (частина третя статті 296 ЦПК України). Близькі родичі це фактично особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою (постанова Верховного Суду 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21).

Частинами другою - четвертою статті 2 СК України визначено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Відповідно до частини першої статті 259 СК України права та обов`язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри.

Аналіз сімейного законодавства, зокрема частини другої статті 26 та частини першої статті 259 СК України, свідчить, що законодавець до категорії рідних братів та сестер відносить як тих, що мають спільних батьків (повнорідні брати та сестри), так і тих, які мають лише спільну матір або спільного батька (неповнорідні брати та сестри).

При цьому у категорію, відмінну від рідних братів та сестер, законодавець виділяє двоюрідних братів та сестер (положення частини третьої статті 26 та частини першої статті 41 СК України, частини четвертої статті 1266 ЦК України).

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Аналіз чинного цивільного законодавства, яке регулює такі питання та дає можливість стверджувати, що двоюрідні брати не віднесені законом саме до близьких родичів, і такими їх вважати підстав немає.

Схожий за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 130/2391/18.

У заяві ОСОБА_1 стверджує, що є двоюрідним братом ОСОБА_2 . Відтак, заявник не належить до близьких родичів, які вправі звертатися із заявою про визнання особи недієздатною.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

З доданих до заяви доказів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за різними адресами. Доказів того, що вони мають спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб немає. Тому підстави стверджувати, що вони є членами однієї сім`ї відсутні.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України встановлено, що заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї або близьким родичем ОСОБА_2 , тому він не має процесуальної дієздатності для звернення до суду із заявою про визнання його недієздатним. Отже, заява про визнання фізичної особи недієздатною підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. 185, 259-261, 294, 296, 353, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання фізичної особи недієздатною повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК