Рішення

від 05.03.2024 по справі 760/30640/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/30640/18

2/760/474/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кушнір С.І.,

секретар судового засідання Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Мутайламова Шаміль Ахмедбашировича, ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

встановив:

22 листопада 2018 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом до Державного реєстратора Мутайламова Шаміль Ахмедбашировича, ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича, Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» від 04 вересня 2018 р., індексний номер 42840669, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 (двох) кімнат, загальна площа квартири становить 51,84 кв.м., жилою площею 28,60 кв.м., за ОСОБА_2 ;

- зобов`язати державного реєстратора Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича, Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» скасувати (вилучити) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 (двох) кімнат, загальна площа квартири становить 51,84 кв.м., жилою площею 28,60 кв.м., що здійснена державним реєстратором 04 вересня 2018 р., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером №42840669, номер запису про право власності №27766132.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

12 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 713950,00 грн., що на день укладення договору за офіційним курсом гривні до долара США становило 27250,00 дол. США зі строком користування до 12 травня 2015 року.

У якості забезпечення виконання позивачкою зобов`язань за договором позики між сторонами 12 лютого 2015 року укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим №960.

Предметом Іпотечного договору є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 51,84 кв.м., жилою площею 28,60 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 28 лютого 1997 року Органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації м. Києва.

04 вересня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламовим Шамілем Ахмедбашировичем на підставі рішення індексний номер 42840669 здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,84 кв.м., жилою площею 28,60 кв.м., за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 27766132).

Позивач вважає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2018 року за індексним номером 42840669, протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. Державний реєстратор, уповноважена особа з допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.

Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначає відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою КМ України від 26 жовтня 2011 року №1141.

Однак, Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо певного об`єкта нерухомості не містить інформації про повний пакет документів, який був наданий заінтересованою особою та були підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно цієї особи, а так само зміст таких документів.

Вважає, що при здійсненні державної реєстрації нерухомого майна за Іпотечним договором ОСОБА_2 не було надано жодної документації на підтвердження права ОСОБА_2 звертати стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, який було укладено для забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики від 12 лютого 2015 року.

Зазначає про відсутність доказів направлення вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю. Жодної вимоги про усунення порушень від іпотекодержателя позивач не отримувала.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Вважає, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки державний реєстратор в обов`язковому порядку повинен встановлювати за якою вартістю здійснюється набуття ОСОБА_2 прав власності на нерухоме майно. Однак, висновок про оцінку спірної квартири відсутній, тобто ціну предмета іпотеки не підтверджено.

Крім того, державний реєстратор Мутайламов Ш.А. та КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» здійснює діяльність у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень всупереч вимогам законодавства в частині того, що його повноваження на здійснення відповідної діяльності не видається за можливе встановити, так і в частині безпосередньої реєстрації прав та їх обтяжень, здійснюваної з порушенням вимог законодавства щодо отримання всіх необхідних процедур для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Також, на момент реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,84 кв.м., жилою площею 28,60 кв.м., за ОСОБА_2 , державним реєстратором було проігноровано, що станом на 04 вересня 2018 року існував та існує наразі арешт на нерухоме майно, номер запису про обтяження 27313093, накладений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника від 27 липня 2018 року, ВП 54822709.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 22.11.2018 року цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 26 листопада 2018 року відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

07 червня 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кибало А.Я. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

За інформацією з ЄДР - КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» належним чином зареєстровано та провадить господарську діяльність відповідно до чинного законодавства, акредитовано у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців у повному обсязі 06 серпня 2018 року.

Зазначає, що позивач свої зобов`язання за договором позики від 12 лютого 2015 року виконувала не належним чином, у встановлений у договорі строк суму грошових коштів не повернула.

Вимога про погашення боргу та звернення стягнення на майно позивачу направлялася неодноразово.

На забезпечення виконання умов договору позики 12 лютого 2015 року між сторонами укладено Іпотечний договір та Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Вважає, що державним реєстратором дотримано вимоги закону при реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 29 січня 2021 року та занесеною до протоколу судових засідань, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

09 листопада 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д.Л. подав письмові пояснення, у яких позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові.

У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Халупко С.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у заявах по суті справи.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кибало А.Я. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи. Вважає, що державним реєстратором дотримано вимоги закону при реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Повідомив, що ОСОБА_2 зробив звіт про оцінку нерухомого майна та надав його оригінал державному реєстратору.

Державний реєстратор Мутайламов Ш.А. та представник Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки або неможливості розгляду справи без їх участі суд не повідомили.

За правилами ч. 1. ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, процесуальним законом суду надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Виходячи з наведеного, суд у межах своїх повноважень дійшов висновку про визнання неявки відповідачів в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на те, що сторона відповідача належним чином повідомлена про судове засідання у справі, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду, ухвалив проводити розгляд справи по суті за відсутності цих учасників справи на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням письмових заперечень проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 28 лютого 1997 року Органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації м. Києва, ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1 .

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

12 лютого 2015 року між ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено Договір позики, за умовами якого позичальник отримала від позикодавця грошову суму у розмірі 713950,00 грн., що на день укладення договору за офіційним курсом гривні до долара США становило 27250,00 дол. США строком до 12 травня 2015 року.

Відповідно до п. 5 Договору позики, позикодавець має право у разі невиконання умов цього Договору або порушення позичальником строку виплати передбаченого п. 3(б) більш ніж на один день, звернути стягнення на будь яке майно позичальника на яке, згідно з законодавством України, може бути звернено стягнення, у випадку недостатності вартості заставного майна.

Статтями 546 та 575 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Окремим видом застави є іпотека.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтями 575, 577 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з частинами шостою та сьомою ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором позики від 12 лютого 2015 року забезпечено Договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 лютого 2015 року та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстровано в реєстрі за №958.

Відповідно до п. 2.1. Договору іпотеки, на забезпечення виконання Основного зобов`язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,84 кв.м., жилою площею 28,60 кв.м.

За п. 2.2. Договору іпотеки, сторони оцінили предмет іпотеки в 950380,00 грн., що відповідає ринковій вартості квартири станом на 12 лютого 2015 року.

Відповідно до п.п. 4.3.3., 4.3.4 Розділу IV Договору іпотеки, іпотекодержатель має право у разі невиконання умов основного зобов`язання звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок цього майна свої вимоги в повному обсязі, включаючи суму позики, пеню, штраф, інші платежі та санкції, що передбачені та/ або випливають з Основного зобов`язання, а також витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису; обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 5.1 Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі настання одного з таких випадків:

якщо на день, визначений договором позики або додатковими угодами до нього, Іпотекодавець: не поверне Іпотекодержателеві суму позики в повному обсязі; не сплатить іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/ або випливають з Основного зобов`язання;

у будь-якому з інших випадків, передбачених Основним зобов`язання, в тому числі у випадку прострочення основного зобов`язання;

у випадку припинення основного зобов`язання з будь-яких підстав (розірвання договору позики за угодою сторін чи рішення суду та ін.) і за наявності заборгованості Іпотекодавця за основним зобов`язанням.

Згідно з п. 5.2 Договору іпотеки, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя:

на підставі рішення суду; або

у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке міститься в цьому Договорі, на підставі ст. 36 Закону України «Про іпотеку»; або

шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечення іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; або

шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; або

шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку.

Згідно з п. 5.6 Договору іпотеки, сторони цього договору дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у цьому договорі.

Згідно з п. 5.8 Договору іпотеки, у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому договорі є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Частини перша та друга статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначають, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

12 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстровано в реєстрі за №960.

За умовами п. 1.1 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, після виникнення відкладальної обставини, визначеної в п. 5.3. цього Договору, іпотекодавець зобов`язується передати, а іпотекодержатель зобов`язується прийняти у власність за вартістю та на умовах, визначених цим договором, належну іпотекодавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.1. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вартість об`єкта нерухомості, за якою держатель набуває його у власність в рахунок виконання основного зобов`язання, за домовленістю сторін становить 950380,00 грн.

На момент переходу права власності, відповідно до п. 4.1 цього Договору, вищезазначена вартість об`єкту нерухомості має бути уточнена на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 4.2. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на об`єкт нерухомості, згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

За умовами п. 5.3 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, сторони домовилися, що права та зобов`язання сторін за цим договором (крім зазначених в п.3.2 та п. 5.3 цього договору) виникають з моменту виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання, тобто на 31 день після документального підтвердження надіслання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (відкладальна обставина).

Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі порушення основного зобов`язання та/ або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з п. 5.3 Договору іпотеки, у разі порушення умов основного зобов`язанні та/ або умов цього договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 4.1. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, право власності на об`єкт нерухомості виникає у іпотекодержателя після виникнення відкладальної обставини, визначеної в п.5.3 цього Договору.

Підписанням цього договору сторони домовилися про перехід права власності на об`єкт нерухомості - предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 31-денного строку з моменту надіслання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та попередження про звернення стягнення а предмет іпотеки у разі невиконання зазначеної вимоги.

Письмова вимога направляється за місцем реєстрації (фактичного місця проживання) Іпотекодавця, зазначеним у цьому договорі. У разі зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання), сторони зобов`язані в 3-денний термін повідомити кожній із сторін щодо зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання). У разі, якщо сторони не повідомили щодо таких змін, направлення повідомлення за адресою, вказаною у даному договорі, вважається як направлення належним чином і сторона не може оспорювати факт відсутності направлення такого повідомлення іншій стороні.

Якщо порушення, викладені у письмовій вимозі про усунення порушень, не будуть усунені у тридцятиденний строк, то вважатиметься, що іпотекодавець передав у власність іпотекодержателю предмет іпотеки наступного календарного дня після закінчення 30-денного строку. Іпотекодержатель в якості фіксації фактів передачі іпотекодавцем предмета іпотеки у власність іпотекодержателя та прийняття у власність предмета іпотеки іпотекодержателем приймає одноосібне рішення про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя наступного календарного дня після настання строку, вказаного у письмовій вимозі про усунення порушень.

Право власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя переходить до іпотекодержателя з моменту державної реєстрації цього договору у відповідних органах за умови порушення основного зобов`язанні та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зазначеної вимоги та відсутності на оригіналі цього договору про задоволення вимог іпотекодержателя відмітки про його розірвання.

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №143517579 від 31 жовтня 2018 року, 04 вересня 2018 року 18:58:04 державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламовим Ш.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42840669, на підставі якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 27766132).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із наведеного слідує, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Підставою виникнення права власності на спірну квартиру зазначено: свідоцтво серії та номер 6148, видане 30 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя №960, виданий 12 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.; договір іпотеки №958, виданий 12 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.; договір позики, укладений 12 лютого 2015 року між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17, зазначено, що умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

23 листопада 2017 року ОСОБА_2 направив до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. заяву про передачу ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , вимоги про усунення порушень.

Відповідно до вимоги про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку») ОСОБА_1 частково виконала зобов`язання, а саме дев`ятнадцять платежів по 750 дол. США на загальну суму 14250,00 дол. США.

Позичальник не повернула частину позики в строк, передбачений п. 2.1. Договору позики. ОСОБА_1 було порушено взяте на себе зобов`язання стосовно повернення грошових коштів, а саме суми позики в розмірі 349050,00 грн., що є еквівалентом 13000,00 дол. США.

Отже, станом на 07 листопада 2017 року загальний розмір заборгованості за Догвором щодо повернення позики, 3% річних та пені 4211609,80 грн., що є еквівалентом 157561,16 дол. США, з яких ОСОБА_1 додатково повинно бути сплачено:

3831077,25 грн., що є еквівалентом 143325,00 дол. США пені відповідно до п. 4 Договору позики;

Три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, що становить 33042,55 грн., що є еквівалентом 1236,16 дол. США.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 вимагав виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором позики від 12 лютого 2015 року у повному обсязі, у строк не більше 31 дня з дати отримання цієї вимоги, сплати позикодавцю у повному обсязі суму заборгованості, 3% річних та пеню у вищевказаному розмірі. Дана сума підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів.

У випадку невиконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги ОСОБА_2 повідомив, що буде змушений розпочати процедуру примусового стягнення заборгованості шляхом прийняття у свою власність предмета іпотеки або його продаж від свого імені будь-якій особі - покупцеві на власний розсуд з покладанням на ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із таким стягненням.

Відповідно до свідоцтва від 31 травня 2018 року зареєстрованого в реєстрі за №6148, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. посвідчив, що 23 листопада грудня 2017 року заяву ОСОБА_2 передано ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заява була вручена та одержана ОСОБА_1 особисто 05 грудня 2017 року, що підтверджується листом «Укрпошта» №1853-К-12986/12995/12996/12997 від 30 квітня 2018 року.

Відповіді на заяву через означеного приватного нотаріуса не надходило.

Таким чином, іпотекодержателем було дотримано процедуру належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до абз. 2 пункту 61 Порядку, наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №143517579 від 31 жовтня 2018 року, станом на 04 вересня 2018 року було діючим обтяження 27313093, зареєстроване 02 серпня 2018 року на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника у ВП 54822709, виданої 27 липня 2018 року головним державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУБ у м. Києві Городня Г.Ю. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Особа майно/ права якої обтяжуються ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі №509/3449/18 вказано, що відповідь на питання - чи є наявність у Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження спірного майна перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій, залежить від того, коли зверталося стягнення на майно - до моменту введення в дію 04 лютого 2019 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», згідно з пунктом 10 розділу І якого частину четверту статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем, чи після вказаної дати. Законодавче обмеження в оформленні права власності на обтяжене нерухоме майно власне було спрямоване на унеможливлення порушення прав обтяжувача та виникнення суперечностей між записами у державному реєстрі.

Враховуючи, що ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну квартиру 04 вересня 2018 року, тобто до моменту введення в дію 04 лютого 2019 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», державний реєстратор мав право відмовити у державній права власності за відповідачем.

Однак, частина перша статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає дискреційне повноваження державного реєстратора сформульоване у вигляді «може бути відмовлено», що не встановлює його обов`язку вчинити означену дію.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2019 року у справі №306/2053/16-ц вказано, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна та має бути проведена на момент такого набуття, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності взагалі не проводилась.

Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року у цій справі забезпечено докази за заявою представника позивачки та зобов`язано державного реєстратора Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича та Комунальне підприємство «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» надати належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи щодо квартири АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію права власності від 04 вересня 2018 р., індексний номер 42840669, номер запису про право власності № 27766132.

Станом на дату ухвалення рішення ухвала суду від 21 листопада 2019 року не виконана, витребувані докази не надано.

Згідно листа Міністерства юстиції України від 19 березня 2020 року вих. №13415/7553-33-20/19.2.1 акредитація КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» скасована наказом Міністерства від 08 липня 2019 року №2071/5 «Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» як суб`єкта державної реєстрації».

Згідно листа Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 05 травня 2020 року за вих. №074/07/1-1393, відповідно до Журналу обліку надходження (вибуття) реєстраційних справ, станом на 04 травня 2020 реєстраційна справа №573257280000, а саме заява про державну реєстрацію права власності №29948914 від 04 вересня 2018 року та документи сформовані державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламовим Ш.А. на зберігання до Департаменту не надходили та на обліку не перебуває.

Серед документів, які стали підставою виникнення права власності на спірну квартиру державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламовим Ш.А. не зазначено про наявність будь якого звіту про оцінку відчужуваного майна.

Відповідачем не надано доказів подання такого звіту державному реєстратору, не заявлено клопотань про витребування цього звіту з установи яка проводила таку оцінку.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає.

Встановлені судовим розглядом обставини створюють обґрунтований сумнів у суду щодо дотримання відповідачем ОСОБА_2 вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 2.1. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12 лютого 2015 року в частині уточнення вартості об`єкту нерухомості на момент переходу права власності, відповідно до п. 4.1 цього Договору, на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оцінка предмета іпотеки була проведена не відповідно до вимог закону.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановим порушення вимог закону щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності, а саме відсутність ціни предмету іпотеки на час вчинення реєстраційної дії (звернення стягнення на предмет іпотеки) та наявність нескасованого обтяження щодо предмета іпотеки, що є підставою для скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42840669 від 04 вересня 2018 року 18:58:04, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 (двох) кімнат, загальна площа квартири становить 51,84 кв. м., жилою площею 28,60 кв. м., за ОСОБА_2 .

При цьому, суд констатує, що оцінка законності діяльності КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» виходить за межі предмету спору та не може бути окремою підставою для задоволення позовних вимог в обраний позивачем спосіб.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, на час ухвалення рішення позовна вимога про зобов`язаня державного реєстратора КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Ш.А. скасувати (вилучити) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, не призведе до поновлення прав ОСОБА_1 , а тому суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Крім того, у цій справі державний реєстратор Мутайламов Шаміль Ахмедбаширович та Комунальне підприємство «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» є неналежними відповідачами, оскільки лише виконували покладену на них законом функцію державної реєстрації прав, а тому суд відмовляє у позові до цих відповідачів.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 274, 354 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Мутайламова Шаміль Ахмедбашировича, ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42840669 від 04 вересня 2018 року 18:58:04, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 (двох) кімнат, загальна площа квартири становить 51,84 кв. м., жилою площею 28,60 кв. м., за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ).

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.03.2024 року.

Суддя С.І. Кушнір