Ухвала

від 04.03.2024 по справі 612/3/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 612/3/20 Номер провадження 11-кп/814/408/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12020220470000327 за апеляційною скаргою прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, працюючий начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Близнюківської селищної ради, одружений, несудимий,

визнаний невинуватим та виправданий за ч.4 ст.191, ч.2 ст.364 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_8 , обіймаючи відповідно до розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області №295-к від 19 жовтня 2011 року посаду начальника відділу освіти Близнюківської райдержадміністрації, тобто будучи службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, усвідомлюючи, що на відділ освіти не покладено функції щодо отримання на зберігання майна за цивільно-правовими договорами, 23 грудня 2013 року в смт. Близнюки Харківської області уклав з ТОВ «Донвуглересурси» договір зберігання №2312, предметом якого є відповідальне зберігання вугілля марки ДРГ.

При цьому, відповідно до п.1.3. та п.3.1 вказаного договору, майно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або передане ним третім особам, а зберігання товару відбувається безоплатно.

В подальшому ОСОБА_8 умисно, на підставі актів прийому-передачі, прийняв на відповідальне зберігання вугілля марки ДГР загальною вагою 797,07 т і загальною вартістю відповідно до договору 462300,60 грн.

Далі, протягом грудня 2013 року - квітня 2014 року ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволодів та розпорядився на власний розсуд 491,57 тоннами вугілля, що перебувало на зберіганні у відділі освіти Близнюківської райдержадміністрації в смт. Близнюки по вул. Свободи, буд.30, внаслідок чого заподіяв потерпілому ТОВ «Донвуглересурси» майнову шкоду в сумі 589884 грн.

Згідно з розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області №32-к від 12 березня 2015 року ОСОБА_8 звільнено з посади начальника відділу освіти Близнюківської районної державної адміністрації, а відповідно до розпорядження №19-к від 05 лютого 2016 року - знову призначено на цю посаду.

Таким чином, ОСОБА_8 продовжуваввиступати службовою особою, як особа, яка постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

У вересні 2016 року ТОВ «Донвуглересурси» області звернулось до Господарського суду Харківської області з вимогою зобов`язати відділ освіти Близнюківськоїрайонної державної адміністраціїповернути вугілля марки ДРГ в кількості 491,57 тонн.

При цьому у ОСОБА_8 виник умисел на те, щобсплата коштів за шкоду, спричинену ним шляхом заволодіння майном внаслідок покладення на відділ освіти обов`язку по зберіганню вугілля марки ДГР, відбулась за рахуноквідділу освіти, молоді та спорту Близнюківської державної адміністрації Харківській області, а тим самим він отримав незаконну вигоду для себе.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 січня 2017 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Близнюківської райдержадміністрації Харківської області на користь ТОВ «Донвуглересурси» відшкодування вартості 491,57 тонн вугілля марки ДГР в сумі 665258,07грн, витрати на проведення експертизи в сумі 8208,80 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9978,88 грн.

На виконання рішення суду УправліннямДержавної казначейської служби України у Близнюківському районіз рахунківвідділу освіти, молоді та спорту Близнюківської державної адміністрації на користь ТОВ «Донвуглересурси» у період з 03 до 16 травня 2017 року здійснено списання грошових коштів на загальну суму 683445,75 грн, отриманих з місцевого бюджету для здійснення діяльності, що єтяжкими наслідками охоронюваним законом державним інтересам.

Такі дії обвинуваченого кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.4 ст.191 та ч.2 ст.364 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, суд зазначив, що надані стороною обвинувачення докази не доводять наявність у його діях прямого умислу, корисливих мотиву та мети.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 травня 2021 року вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

17 листопада 2021 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду задовольнила частково касаційну скаргу прокурора, скасувала ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 травня 2021 року та призначила новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.4 ст.191, ч.2 ст.364, ч.1 ст.70 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк 3 роки зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, прохає задовольнити заявлений прокурором цивільний позов у кримінальному провадженні.

При цьому зазначає, що показання обвинуваченого містять розбіжності, оскільки він розумів, що розпоряджається майном, яке не міг витрачати, та не надав відповіді на питання, чому при ліміті 1440 т він отримав 797,07 т вугілля, а для опалення шкіл витрачено 491,57 т.

Вказує, що вина ОСОБА_8 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .

Не погоджується з висновками суду про відсутність у відділі освіти Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області місця для зберігання вугілля, оскільки із 797,07 т повернуті 305,5 т, що свідчить про його зберігання.

Зазначає, що відповідно до листа ТОВ «Донвуглересурси» від 29 травня 2015 року на адресу відділу освіти Близнюківської РДА Харківської області, товариство вимагало повернути 491,57 т вугілля марки ДГР відповідно до договору зберігання від 23 грудня 2013 року.

Таким чином вважає, що висновки суду про те, що ТОВ «Донвуглересурси» розуміло, що вугілля буде використане на опалення закладів освіти, не відповідають обставинам кримінального провадження.

Зауважує, що 11 червня 2015 року Близнюківська РДА повідомила прокурора про надходження вказаного листа з метою проведення перевірки.

Наведене, на думку прокурора, свідчить про відсутність в Близнюківській РДА та відділі освіти інформації про те, що обвинуваченим укладено договір на зберігання вугілля, яке в подальшому ним привласнене.

Вважає, що факт підписання актів приймання-передачі вугілля на відповідальне зберігання ОСОБА_8 підтверджується актами №1/1 та №543 від 14 травня 2014 року, а також документами, що були вилучені на підставі ухвали слідчого судді з матеріалів справи №922/3086/16 згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 03 жовтня 2018 року.

Не погоджується з висновком суду, що укладений між обвинуваченим та ТОВ «Донвуглересурси» договір є удаваним правочином, оскільки Господарським судом Харківської області при розгляді справи №922/3086/16 не встановлено таких ознак.

Наголошує, що ОСОБА_8 є суб`єктом кримінальних правопорушень з огляду на наявність у нього посадових обов`язків, встановлених посадовою інструкцією.

Стверджує, що розмір заподіяної ТОВ «Донвуглересурси» шкоди у кримінальному провадженні підтверджений висновком судово-товарознавчої експертизи №4225/19 від 23 грудня 2019 року.

Вказує, що в даному випадку корисливий мотив розглядається як прагнення обвинуваченого задовольнити як власні потреби (прагнення незаконно заволодіти майном потерпілого та уникнути сплати коштів за шкоду, спричинену ним шляхом заволодіння майном), так і потреби інших осіб (передача незаконно привласненого майна іншим особам).

Зауважує, що прямий умисел підтверджують ті обставини, що обвинувачений уклав з ТОВ «Донвуглересурси» договір зберігання від 23 грудня 2013 року і знав, що майно не може бути задіяне в господарському обороті або передане третім особам.

У зв`язку з цим стверджує про достатність доказів, що свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Крім того, зазначає, що матеріали кримінального провадження в достатньому обсязі свідчать про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, оскільки останній, обіймаючи посаду начальника відділу молоді та спорту Близнюківської РДА, здійснював керівництво вказаним відділом та забезпечував виконання покладених завдань.

При цьому, умисел на вчинення кримінального правопорушення в обвинуваченого виник, коли ТОВ «Донвуглересурси» звернулось з позовом до Господарського суду Харківської області, оскільки ОСОБА_8 брав участь у розгляді господарської справи та не оскаржував прийняте рішення, створивши обставини, щоб сплата коштів за шкоду, спричинену ним шляхом заволодіння майном, була здійснена за чужий рахунок.

Наголошує, що тяжкі наслідки вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення виявились у сплаті відділом освіти грошових коштів в сумі 683445,75 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав принесену апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст.284 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, всупереч твердженням прокурора, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад інкримінованих кримінальних правопорушень, дотримався вищезазначених вимог закону.

За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз усіх доказів, що були надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту, та дійшов до правомірного висновку про те, що вони не підтверджують винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів.

Доводи прокурора щодо незаконності вироку та про винуватість ОСОБА_8 є непереконливими.

Частиною 4 ст.191 КК України встановлена відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим у великих розмірах.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Суб`єктивна сторона цього злочину передбачає тільки прямий умисел, корисливі мотиви та мету.

За ч.2 ст.364 КК України кримінально караним є зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони службового зловживання є мотив: корисливі мотиви, інші особисті інтереси, інтереси третіх осіб.

Корисливі мотиви полягають у прагненні особи шляхом зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Місцевий суд у відповідності до вимог ст.94 КПК України всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини кримінального провадження, оцінив кожний наданий стороною обвинувачення доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На підставі досліджених доказів суд прийшов до переконливих висновків, що ОСОБА_8 уклав договір зберігання і отримане вугілля за цим договором надав школам Близнюківського району, які знаходяться у його віддані, для їх опалення, з метою недопущення зупинення навчального процесу внаслідок відсутності можливості опалювати школи, в той час, коли тендери для закупівлі вугілля були заблоковані і наявного вугілля не вистачало для цих завдань.

Так, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_8 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив, що працював на посаді начальника відділу освіти з жовтня 2011 року по березень 2015 року, потім його було звільнено, а повторно призначений на посаду в лютому 2016 року.

Обсяг вугілля, необхідний для опалювального сезону, становив 1440 тонн, але фінансування в повному обсязі не надавалося, а тендерні процедури по закупівлі вугілля не були завершені.

На початок опалювального сезону запас вугілля складав лише 146 тонн на 20 шкіл району.

Оскільки нічим було опалювати школи в зимовий період, він ( ОСОБА_8 ) за домовленістю з постачальником ТОВ «Донвуглересурси» уклав договір про відповідальне зберігання вугілля, що дозволило школам отримати необхідний об`єм вугілля на зимовий період.

При цьомутовариство розуміло,що вугіллявикористовуватиметься дляопалення шкіл,а незберігатиметьсяу відділі освіти.

Все вугілля було доставлено постачальником в школи за товарно-транспортними накладними, в яких були зазначені необхідні реквізити, та використане для опалення приміщень.

Також ОСОБА_8 пояснив, що купити вугілля без застосування тендерних процедур він не міг, а в результаті проведених торгів було повернуто ТОВ Донвуглересурси 305,5 тонн вугілля.

Водночас ОСОБА_8 наполягав, що жодного умислу чи мотиву на привласнення вугілля в нього не було, а лише необхідно було забезпечити стале проходження опалювального сезону в школах району і такі його доводи прокурором не спростовано.

Більше того, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які у період 2013-2014 років працювали директорами шкіл, підтвердили поставки вугілля у необхідних для опалювання приміщень об`ємах.

При цьому свідки підписували накладні та приймали привезене вугілля, яке зберігали в приміщеннях, пристосованих для його зберігання, використовуючи його для опалення закладів освіти.

Показання допитаних директорів шкіл повністю узгоджуються і з показаннями свідка ОСОБА_24 , яка в цей час працювала на посаді голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, та підтвердила фактичні обставини забезпечення закладів освіти вугіллям.

Водночас, ОСОБА_24 зазначила, що їй не відомо жодного випадку, пов`язаного з тим, щоб ОСОБА_8 протиправно вивозив вугілля, продавав його або завозив не в повному обсязі.

В свою чергу, свідок ОСОБА_10 , який в період 2013 2014 років був депутатом Близнюківської районної ради Харківської області та очолював комісію по перевірці навчальних закладів, які опалювалися вугіллям, підтвердив, що ОСОБА_8 з метою, щоб не допустити зриву опалювального сезону в навчальних закладах, просив у постачальника вугілля в борг. Свідок зауважив, що без тендерної процедури відділ освіти не міг використати виділені кошти для закупівлі вугілля. Також ОСОБА_10 зазначив, що йому не відомо жодного випадку, щоб ОСОБА_8 незаконно вивозилось вугілля.

Крім того, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в період 2013 2014 років працював інженером у відділі освіти Близнюківської РДА, був відповідальною особою за роботу вугільних котелень шкіл Близнюківського району.

При цьому у відділі освіти відсутнє місце зберігання для вугілля, але на території шкіл воно є при котельнях. Вугілля постачальником завозилося не все одразу, а за замовленням шкіл. Спочатку машина з вугіллям прибувала до відділу освіти, а потім разом з ним відправлялася на зважування і далі до відповідної школи, де директор приймав його для опалення школи.

Місцевий суд належним чином проаналізував ці показання свідків, які є послідовними, логічними та узгодженими, і обґрунтовано вказав, що вони спростовують доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 заволодівав вугіллям шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Оцінюючи показання представників потерпілого ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а також свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 працівників відділу освіти, місцевий суд також не виявив у них доказів винуватості ОСОБА_8 в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, з чим погоджується і колегія суддів.

Досліджений судом договір зберігання №2312 від 23.12.2013, укладений між ТОВ «Донвуглересурси» (Поклажодавець) в особі директора ОСОБА_29 та відділом освіти Близнюківської райдержадміністрації Харківської області (Зберігач) в особі начальника ОСОБА_8 , з урахуванням відповідних актів прийому-передачі вугілля, не свідчать про наявність умислу на заволодіння майном ТОВ «Донвуглересурси», а лише підтверджують встановлений місцевим судом фактичний шлях поставки вугілля для опалення шкіл у зв`язку з проблемами в проведенні тендерних процедур.

Аналізуючи та надаючи оцінку матеріалам господарської справи, посадовій інструкції ОСОБА_8 , положенню про відділ освіти, відомостям щодо складського приміщення та висновку експертизи, суд обґрунтовано вказав, що ці письмові докази ні окремо один від одного, ні у своїй сукупності не підтверджують умисел ОСОБА_8 на заволодіння вугіллям та його корисливий мотив і мету.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що письмові докази узгоджуються з показаннями ОСОБА_8 та свідків обвинувачення про те, що у зв`язку з проблемами проведення тендерних процедур вугілля було отримано не для зберігання, а для опалювання шкіл, оскільки ТОВ «Донвуглересурси» було учасником тендерних торгів та намагалося продати вугілля, а не віддати його на зберігання.

Більше того, всупереч доводам прокурора, це товариство вочевидь розуміло, що передача вугілля на зберігання є формальною, а фактично воно буде використане на опалення закладів освіти.

Тобто, сам по собі факт підписання актів приймання-передачі вугілля на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , а також не встановлення Господарським судом Харківської області при розгляді справи №922/3086/16 ознак удаваного правочину, не спростовує встановлених судом фактичних обставин справи., в тому числі і відсутності у відділі освіти приміщень чи місця для зберігання такої кількості вугілля та завезення його з цією метою.

Відповідно, прокурором не доведено, що в даному випадку у ОСОБА_8 був прямий умисел, корисливий мотив спрямований на задоволення як власних потреб (прагнення незаконно заволодіти майном потерпілого та уникнути сплати коштів за шкоду, спричинену ним шляхом заволодіння майном), так і потреб інших осіб (передача незаконно привласненого майна іншим особам) та корислива мета, а відповідно і складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст.364 КК України колегія суддів приходить до такого.

Прокурор вважає, що ОСОБА_8 діяв з метою одержати неправомірну вигоду для себе, використовуючи своє службове становище, та маючи умисел на те, щоб сплата коштів за шкоду, спричинену ним шляхом заволодіння майном, відбулася за рахунок відділу освіти з огляду на вказане рішення Господарського суду Харківської області.

Водночас, як правильно вказав місцевий суд, надані стороною обвинувачення докази не доводять наявність у діях ОСОБА_8 корисливого мотиву, мети одержання неправомірної вигоди для себе та умислу на сплату коштів за рахунок відділу освіти.

Більше того, передача вугілля школам та підписання договору зберігання мало місце в 2013-2014 роках, а рішення Господарського суду Харківської області було ухвалено в 2017 році.

Таким чином, відсутні докази того, що укладаючи договір зберігання та передаючи вугілля школам для опалення в зимовий період, ОСОБА_8 мав на меті не відшкодовувати вартість вугілля ТОВ «Донвуглересурси», передбачав, що це товариство звернеться через декілька років з позовом в Господарський суд Харківської області та був впевнений в результатах судового розгляду.

Інших доказів вини ОСОБА_8 суду першої та апеляційної інстанції не надавалося.

Відповідно до ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Як зазначив у своїй постанові Верховний Суд, призначаючи новий розгляд даного провадження у суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального закону. Незгода сторони обвинувачення з показаннями свідків та письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів.

Прокурор в клопотанні про повторне дослідження доказів не стверджує, що письмові докази, зібрані під час досудового розслідування та долучені до матеріалів кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Не вказує прокурор і про будь-яку невідповідність викладених у вироку показань представників потерпілих та свідків тим показанням, що вони надали в судовому засіданні.

Не зазначає прокурор і про порушення судом вимог кримінального процесуального закону під час допиту цих осіб.

Тому відсутні підстави для повторного дослідження доказів, про що клопотав прокурор в апеляційній скарзі.

Отже, за наслідками судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_8 інкримінованих злочинів, у зв`язку із чим на підставі ч.1 ст.373 КПК України суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про ухвалення виправдувального вироку, який відповідає вимогам статей 368, 370, 374 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено.

Тому апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407 та 418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4