Постанова

від 28.02.2024 по справі 703/353/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Черкаси

Справа № 703/353/18Провадження № 22-ц/821/135/24категорія: 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -Василенко Л.І.,

суддів: Бородійчука В.Г., Карпенко О. В.,

секретаря Винник І. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ротмистрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа- Фермерське господарство «Агро-плюс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від23жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ротмистрівської сільської радиСмілянського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Фермерське господарство «Агро-плюс», про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державноїреєстрації земельних ділянок, у складі: головуючого судді Прилуцького В. О., повний текст рішення виготовлений 27 жовтня 2023 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ротмистрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ФГ «Агро-плюс», про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державноїреєстрації земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивував тим, що 07 грудня 2002 року Ротмістрівською сільською радою йому видано Державний акт серії ІІІ-ЧР № 014203 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,464 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Вказаний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 206.

У зв`язку з необхідністю отриманням кадастрового номеру, у вересні 2017 року він звернувся до міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо отримання довідок із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Відповідно до отриманих довідок у відомостях Державного земельного кадастру виявлено, що належна йому земельна ділянка розміром 0,295 га знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 7123787200:01:001:0182, 7123787200:01:001:0181, 7123787200:01:001:0183, а земельна ділянка розміром 0,114 га знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7123787200:01:001:0182.

Зазначає, що в січні 2018 року він звернувся до міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про внесення відомостей про належну йому земельну ділянку розміром 0,114 га до Державного земельного кадастру, однак згідно рішення від 22 січня 2017 року № РВ-7100532802018 отримав відмову, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянки з ділянкою 7123787200:01:001:0182. Площа співпадає на 76,9808% та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. А щодо реєстрації земельної ділянки розміром 0,295 га рішенням від 22 січня 2017 року № РВ-7100532792018 отримав відмову, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянок з ділянкою 7123787200:01:001:0181 площа співпадає на 47,9031%; перетин ділянок з ділянкою 7123787200:01:001:0183 площа співпадає на 19,0248%; перетин ділянок з ділянкою 7123787200:01:001:0235 площа співпадає на 0,3773%; перетин ділянок з ділянкою 7123787200:01:001:0182 площа співпадає на 30,8809% та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Вказує, що з відповіді сільської ради він дізнався, що рішенням сільської ради від 19 вересня 2013 року № 18-4/VI «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах Ротмістрівської сільської ради на полі № 4. Вище вказаними громадянами було замовлено виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. В подальшому 14 липня 2014 року Ротмістрівською сільською радою прийнято рішення № 24-12/VI про передачу у власність земельних ділянок вказаним громадянам.

Вважає, що рішеннями сільської ради було порушено його право власності на земельну ділянку, відповідно вказані рішення повинні бути визнані незаконними та скасовані, а записи про власність в державному реєстрі та державні акти, видані на ім`я відповідачів повинні бути скасовані.

Збільшивши позовні вимоги просив суд скасувати рішення Ротмістріської сільської ради від 19 вересня 2013 року № 18-4/IV «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність: ОСОБА_2 1,70 га, поле № 4, ОСОБА_3 - 1,70 га, поле № 4 та ОСОБА_4 - 1,70 га, поле № 4; рішення Ротмістрівської сільської ради від 14 липня 2014 року № 24-12/VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_2 - 1,5642 га в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0182; ОСОБА_3 - 1,5635 га в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0181 та ОСОБА_4 1,5635 га, в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0183.

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі вказаних земельних ділянок та визнати недійсними свідоцтва на право власності, які були видані на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Стягнути на його користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано рішення Ротмістрівської сільської ради від 19 вересня 2013 року № 18-4/VI «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність: , ОСОБА_2 - 1,70 га, поле № 4, ОСОБА_3 - 1,70 га, поле № 4 та ОСОБА_4 - 1,70 га, поле № 4.

Визнано незаконними та скасувати рішення Ротмістрівської сільської ради від 14 липня 2014 року № 24-12/VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_2 - 1,5642 га в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0182; ОСОБА_3 - 1,5635 га в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0181 та ОСОБА_4 - 1,5635 га, в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0183.

Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: № 7123787200:01:001:0182, що належить ОСОБА_2 ; № 7123787200:01:001:0181, що належить ОСОБА_3 , №7123787200:01:001:0183, що належить ОСОБА_4 та № 7123787200:01:001:0235, що належить ОСОБА_5 .

Визнано недійсними: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 видане 04 грудня 2014 Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області на ім`я ОСОБА_3 ; свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 видане 09 грудня 2014 року Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області на ім`я ОСОБА_4 ; свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 видане 08 грудня 2014 року Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області на ім`я ОСОБА_2 .

Скасовано: запис про право власності № 7943232 вчинений 04 грудня 2014 року о 12:54:18 державним реєстратором Стригун Л. М. на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 виданого 04 грудня 2014 року Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області на ім`я ОСОБА_3 , індексний номер 17724724 від 04 грудня 2014 року в 15:14:19; запис про право власності 8001355 вчинений 04 грудня 2014 року о 12:22:27 державним реєстратором Миколенко Т. О. на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 виданого 09 грудня 2014 року Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області на ім`я ОСОБА_4 , індексний номер 17844661 від 09 грудня 2014 року в 16:16:53 та запис про право власності 7986386 вчинений 08 грудня 2014 року о 12:02:19 державним реєстратором Іщук І. В. на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 виданого 08 грудня 2014 року Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області на ім`я ОСОБА_2 , індексний номер 17812793 від 08 грудня 2014 року в 17:23:34.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що наявність перетину частини належних позивачу ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки із земельними ділянками належними ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позбавляє позивача можливості зареєструвати, належні йому земельні ділянки у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера.

Судом першої інстанції зауважено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,464 га на підставі Державного акту серії ІІІ-ЧР №014203 виданого Ротмістрівського сільською радою 07 грудня 2002 року.

Матеріали справи не містять відомостей щодо визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ЧР № 014203, виданого 07 грудня 2002 року в установленому законом порядку позивачу ОСОБА_1 .

Суд дійшов висновку, що Ротмістрівська сільська рада Черкаського району розпорядилася земельною ділянкою, яка їй не належала із 2002 року, коли перейшла з комунальної в приватну власність ОСОБА_1 , згідно наданого Державного акту, що є протиправним, а тому є підстави для скасування рішень Ротмістріської сільської ради від 19 вересня 2013 року №18-4/IV та від 14 липня 2014 року № 24-12/VІ в оскаржуваних частинах.

Крім того, суд дійшов до переконання, що саме обраний позивачем спосіб захисту є ефективним у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновить порушені права останнього.

Судом також зазначено, що вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за відповідачами є похідною від вимоги про скасування оскаржуваних рішень Ротмистрівської сільської ради, тому її теж слід задовольнити для забезпечення повноти захисту права власності позивача на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

10 листопада 2023 року, ОСОБА_3 , вважаючи рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, просила скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги, суд помилково прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що Ротмистрівська сільська рада Черкаського району розпорядилася земельною ділянкою, яка їй не належала з 2002 року, коли перейшла з комунальної в приватну власність ОСОБА_1 , а також, що сторонами справи не ставиться під сумнів накладення спірних земельних ділянок позивача та відповідачів.

Вважає, що такий висновок суперечить оглянутим у судовому засіданні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5642 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 , в межах Ротмистрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області та таким же проектом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Так, на а. 8 даного проекту міститься довідка управління Держземагенства у Смілянському районі Черкаської області про правовий статус земельної ділянки, викопіювання планів меж землеустрою № 1640 від 14.10.2013 в якій зазначено, що її земельна ділянка обліковується на землях не наданих у власність або у постійне користування по угіддях сільськогосподарські землі, в тому числі рілля, форма власності комунальна.

При розгляді справи суд взяв до уваги лише позицію позивача та не врахував і не застосував п. п. 1.12-1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів про право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсів від 04.05.1999 № 43 щодо обов`язковості винесення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та встановлення межових знаків.

Зазначає, що при виділенні їй земельної ділянки жодних межових знаків не було, а отже це була дійсно земля комунальної власності Ротмистрівської сільської ради і жодних порушень з її боку прав ОСОБА_1 немає.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та скасував державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 , адже ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.09.2021 у прийнятті заяви позивача, про збільшення позовних вимог, відмовлено, а ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.10.2021 повернуто ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при подачі до суду заяви про збільшення позовних вимог.

Зауважує, що подана 05.05.2023 ОСОБА_1 заява про уточнення позовних вимог є фактично заявою про збільшення позовних вимог. Крім того, ЦПК України не передбачено права позивача на подання до суду уточненої позовної заяви.

17.11.2023 ОСОБА_4 , вважаючи рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, просила скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати.

17.11.2023 ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, просив скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ідентичні доводам, які викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3

04 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційні скарги в якому просив суд апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року без змін.

Зазначає, що доводи скаржників, що спірні земельні ділянки передані їм із земель комунальної власності Ротмистрівської сільської ради, а не за рахунок земель ОСОБА_1 є безпідставними, такими які не відповідають обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні письмовим доказам.

Доводи апеляційної скарги щодо виходу за межі позовних вимог є необґрунтованими.

Оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Рішенням Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 12 жовтня 2000 року № 12-6 «Про приватизацію земельних ділянок громадян» позивачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,55 га. Після виконання геодезичних робіт фактична площа земельної ділянки змінилась та становила 0,464 га (т.1 а.с. 11 зворот).

На підставіДержавного актусерії ІІІ-ЧР№ 014203від 07грудня 2002року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,464 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 17).

Вказаний Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 206, що також підтверджено довідкою із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями Міськрайонного управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Смілі від 29.09.2017 № 1826/179-17 (т. 1 а.с. 17 зворот, 42).

Згідно вказаного Державного акту та довідок виданих Ротмістрівською сільською радою № 180 та № 179 від 11 серпня 2017 року, за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка розміром 0,055 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки розміром 0,114 га та 0,295 га, що розташовані в адміністративних межах с. Ротмістрівка, Черкаського району Черкаської області (т. 1 а.с. 17-18, 20).

Рішенням Ротмістріської сільської ради від 19 вересня 2013 року № 18-4/IV «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», зокрема, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність: ОСОБА_2 - 1,70 га, поле № 4, ОСОБА_3 - 1,70 га, поле № 4 та ОСОБА_4 - 1,70 га, поле № 4 (т.1 а.с. 32-33).

Рішенням Ротмістріської сільської ради від 14 липня 2014 року №24-12/VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_2 - 1,5642 га в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0182; ОСОБА_3 - 1,5635 га в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0181 та ОСОБА_4 - 1,5635 га, в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0183 (т.1 а.с. 34-35, 157-158).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про право власності та інших речових прав на земельну ділянку вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 7123787200:01:001:0182 є ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 08 грудня 2014 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 7986386, орган, що здійснив державну реєстрацію права - Реєстраційна служба Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області; земельної ділянки з кадастровим номером 7123787200:01:001:0181 є ОСОБА_3 , дата державної реєстрації 04 грудня 2014 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 7943232, орган, що здійснив державну реєстрацію права - Реєстраційна служба Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області; земельної ділянки з кадастровим номером 7123787200:01:001:0183 є ОСОБА_4 , дата державної реєстрації 04 грудня 2014 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 8001355, орган, що здійснив державну реєстрацію права Реєстраційна служба Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області; земельної ділянки з кадастровим номером 7123787200:01:001:0235 є Ротмістрівська сільська рада Черкаської області, форма власності - комунальна, призначення для ведення особистого селянського господарства, охоронна зона навколо об`єкта енергетичної системи (т. 1 а.с. 115, 117, 119).

Згідно з рішенням державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22 січня 2018 року № РВ-7100532802018, ОСОБА_9 отримав відмову, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянки з ділянкою 7123787200:01:001:0182. Площа співпадає на 76,9808% та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (т. 1 а.с. 61).

Щодо реєстрації земельної ділянки розміром 0,295 га рішенням від 22.01.2017 № РВ-7100532792018 отримав відмову, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянок з ділянкою 7123787200:01:001:0181 площа співпадає на 47,9031%; перетин ділянок з ділянкою 7123787200:01:001:0183 площа співпадає на 19,0248%; перетин ділянок з ділянкою 7123787200:01:001:0235 площа співпадає на 0,3773%; перетин ділянок з ділянкою 7123787200:01:001:0182 площа співпадає на 30,8809% та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (т. 1 а.с. 62).

У зв`язку з необхідністю отримання кадастрового номеру, у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо отримання довідок із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем). Вказані довідки містять вихідні дані та включаються до складу технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З довідок, виданих Ротмістрівською сільською радою № 1825/179-17 від 29 вересня 2017 року та 1824/179-17 від 29 вересня 2017 року у відомостях Державного земельного кадастру вбачається, що належна позивачу земельна ділянка розміром 0,295 га знаходиться на земельних ділянках з кадастровими № № 7123787200:01:001:0182, 7123787200:01:001:0181, 7123787200:01:001:0183, а земельна ділянка розміром 0,114 га знаходиться на земельній ділянці з кадастровим № 7123787200:01:001:0182 (т.1 а.с. 43-44).

Рішенням Ротмістрівської сільської ради від 22 грудня 2017 року № 6-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,6106 га ОСОБА_5 , кадастровий номер 7123787200:01:001:0235 (т. 2 а.с. 34-35).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб пратноправового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (постанова Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 128/3851/14-ц, провадження № 61-1405св19).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав про порушення його прав, як власника земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,464 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , відповідачами у справі. При цьому, вказуючи про порушення своїх прав, ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно набули право власності на земельні ділянки з кадастровими № 7123787200:01:001:0182, 7123787200:01:001:0181 та 7123787200:01:001:0183 відповідно, оскільки відбулося фактичне їх накладення на його земельну ділянку на 76,9808%.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

За правилами п. «б» та п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Зокрема ч. 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, в межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 12 жовтня 2000 року № 12-6 «Про приватизацію земельних ділянок громадян» позивачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,55 га. Державний акт на вказану земельну ділянку отримано ОСОБА_1 07 грудня 2002 року.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Статтями 22-23 ЗК України 1990 року, чинного на час видачі ОСОБА_1 . Державного акту, встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту.

Відповідно до п. 2 розд. VII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Частиною 1 ст. 1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями ст. 193 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 3 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Згідно зі змістом ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,464 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку ніким не оспорене та відсутні відомості щодо визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ЧР № 014203, виданого 07 грудня 2002 року.

Матеріалами справи доведена наявність перетину частини належної позивачу ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки із земельними ділянками належними ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що стало підставою для відмови у державній реєстрації в Державному земельному кадастрі належної йому земельної ділянки.

Тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність порушення прав ОСОБА_1 рішенням Ротмістрівської сільської ради від 14 липня 2014 року № 24-12/VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_2 - 1,5642 га в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0182; ОСОБА_3 - 1,5635 га в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0181 та ОСОБА_4 - 1,5635 га, в межах Ротмістрівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 7123787200:01:001:0183.

Похідні вимоги, а саме щодо визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування записів про право власності, враховуючи, що позов подано у червні 2018 року, вірно задоволені судом першої інстанції.

На ряду з цим, апеляційний суд зауважує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що: «у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Отже, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), та у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18 (провадження № 61-1746св22).

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та постанові Верховного Суду від 08 серпня 2022 року у справі № 240/16949/20 (адміністративне провадження № К/9901/48479/21).

Таким чином вимога ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення Ротмістрівської сільської ради від 19 вересня 2013 року №18-4/VI «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність: ОСОБА_2 - 1,70 га, поле № 4, ОСОБА_3 - 1,70 га, поле № 4 та ОСОБА_4 - 1,70 га, поле № 4 не може підлягати задоволенню, що не було враховано судом першої інстанції.

Щодо скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: № 7123787200:01:001:0182, що належить ОСОБА_2 ; № 7123787200:01:001:0181, що належить ОСОБА_3 , №7123787200:01:001:0183, що належить ОСОБА_4 та № 7123787200:01:001:0235, що належить ОСОБА_5 апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (ч. 7 ст. 9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).

Згідно з ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 727/2415/22.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі спірних земельних ділянок не є ефективним способом захисту порушених прав позивача та не забезпечить їх поновлення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Крім того, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційних скарг, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог скасовуючи державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 , адже ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.09.2021 у прийнятті заяви позивача, про збільшення позовних вимог, відмовлено, а ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.10.2021 повернуто ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при подачі до суду заяви про збільшення позовних вимог.

Інші доводи скаржників не заслуговують на увагу, як необґрунтовані та недоведені належними та допустимими доказами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду частковому скасуванню з відмовою в задоволенні частини позовних вимог, із Ротмистрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню по 140,96 грн судового збору за подачу позову, а з ОСОБА_1 по 2114,40 грн на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року в частині визнання незаконними та скасування рішення Ротмістрівської сільської ради від 19 вересня 2013 року №18-4/VI «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність: ОСОБА_2 - 1,70 га, поле № 4, ОСОБА_3 - 1,70 га, поле № 4 та ОСОБА_4 - 1,70 га, поле № 4 та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: № 7123787200:01:001:0182, що належить ОСОБА_2 ; № 7123787200:01:001:0181, що належить ОСОБА_10 , №7123787200:01:001:0183, що належить ОСОБА_4 та № 7123787200:01:001:0235, що належить ОСОБА_5 скасувати.

Ухвалити вцій частинінове рішення,яким у визнананні незаконнимита скасуваннярішення Ротмістрівськоїсільської радивід 19вересня 2013року №18-4/VI«Про наданнядозволу навиготовлення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність» вчастині наданнядозволу навиготовлення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність: ОСОБА_2 -1,70га,поле №4, ОСОБА_3 -1,70га,поле №4та ОСОБА_4 -1,70га,поле №4 та скасуванні державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: № 7123787200:01:001:0182, що належить ОСОБА_2 ; № 7123787200:01:001:0181, що належить ОСОБА_3 , №7123787200:01:001:0183, що належить ОСОБА_4 та № 7123787200:01:001:0235, що належить ОСОБА_5 відмовити.

В решті рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

Стягнути із Ротмистрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 140,96 грн судового збору за подачу позову.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2114,4 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2114,4 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2114,4 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11 березня 2023 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко