Постанова

від 06.03.2024 по справі 362/4884/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 362/4884/16

провадження № 61-15489ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (змінило назву на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області), Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України»,

відповідачі: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акта на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки

за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року, від 28 лютого 2023 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (далі - ДП «ДСВ ІФРГ») звернувся до суду з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акта на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки.

У січні 2023 року керівник Обухівської окружної прокуратури звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зміну найменування органу прокуратури.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 08 лютого 2023 року в задоволенні клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури про заміну найменування органу прокуратури відмовив. Замінив у справі позивача із заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на Києво-Святошинську окружну прокуратуру.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що Обухівська окружна прокуратура не є правонаступником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, оскільки замість неї утворено Києво-Святошинську окружну прокуратуру, а тому Обухівська окружна прокуратура і Києво-Святошинська окружна прокуратура є двома окремими органами, які не підпорядковані один одному, а підпорядковані саме Київській обласній прокуратурі.

У лютому 2023 року адвокат Кривша Я. А. як представник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позову без розгляду.

Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 28 лютого 2023 року позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області залишив без розгляду. Скасував заходи забезпечення позову шляхом накладення на підставі ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:076:0005, площею 0,5 га, що розташована на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:076:0004, площею 0,0167 га, що розташована на АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що прокурор не обґрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру та ДП «ДСВ ІФРГ», оскільки не надав доказів щодо нездійснення або здійснення неналежним чином вказаним органом та державним підприємством відповідних повноважень, віднесених до його компетенції.

Не погоджуючись з ухвалами суду першої інстанції, керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до апеляційного суду з апеляційними скаргами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року задовольнив частково. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про заміну найменування органу прокуратури залишив без задоволення.

Апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року задовольнив частково. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов залишив без розгляду.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що зміна найменування органу юридичної особи не є підставою для процесуального правонаступництва, а тому в цій справі були підстави для зміни органу прокуратури, який звернувся з позовною заявою до суду, із Києво-Святошинської місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру, що мало би наслідком забезпечення участі прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури в розгляді цієї справи. У зв`язку з цим суд вважав, що ухвала від 08 лютого 2023 року постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.

Водночас, надавши оцінку змісту заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що позов у цій справі прокурор заявив в інтересах двох державних підприємств: ГУ Держгеокадастру та ДП «ДСВ ІФРГ», що свідчить про порушення норм частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що поданий прокурором позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У жовтні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року, від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 362/6846/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 911/3293/16.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права при розгляді клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про зміну найменування органу прокуратури, який звернувся до суду з позовною заявою. Оскільки зміна найменування органу юридичної особи не є підставою для процесуального правонаступництва, тому в цій справі були підстави для зміни найменування органу прокуратури, який звернувся до суду з позовною заявою, із Києво-Святошинської місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру.

Значене свідчить про незаконність постановленої місцевим судом ухвали від 08 лютого 2023 року та наявність правових підстав для її скасування. Водночас суд апеляційної інстанції, дійшовши висновків про незаконність ухвали місцевого суду від 08 лютого 2023 року в резолютивній частині постанови не зазначив про її скасування з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення заяви.

Скасовуючи ухвалу від 28 лютого 2023 року та залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд не врахував, що ГУ Держгеокадастру у Київській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тобто суб`єктом владних повноважень, а не державним підприємством, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору право звертатись до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 03 жовтня 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом у цій справі.

Під час розгляду справи керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з клопотанням про зміну найменування позивача з Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на Обухівську окружну прокуратуру Київської області.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2022 року у задоволенні клопотання відмовлено.

25 січня 2023 року прокурор подав повторне клопотання про зміну найменування органу прокуратури.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо зміни найменування органу прокуратури та заміну позивача у справі

Із матеріалів справи відомо, що 31 жовтня 2022 року керівник Обухівської окружної прокуратури подав заяву про зміну найменування органу прокуратури.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2022 року у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

26 січня 2023 року від керівника Обухівської окружної прокуратури повторно надійшло клопотання про зміну найменування органу прокуратури.

Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 08 лютого 2023 року в задоволенні клопотання відмовив. Замінив у справі позивача із заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на Києво-Святошинську окружну прокуратуру.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що Обухівська окружна прокуратура не є правонаступником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, оскільки замість неї утворено Києво-Святошинську окружну прокуратуру, а тому Обухівська окружна прокуратура і Києво-Святошинська окружна прокуратура є двома окремими органами, які підпорядковані саме Київській обласній прокуратурі.

Київський апеляційний суд постановою від 05 вересня 2023 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про заміну найменування органу прокуратури залишив без задоволення.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що зміна найменування органу юридичної особи не є підставою для процесуального правонаступництва, а тому в цій справі були підстави для зміни органу прокуратури, який звернувся з позовною заявою до суду, із Києво-Святошинської місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру, що мало б наслідком забезпечення участі прокурора.

Верховний Суд у цілому погоджується з висновками судів про те, що у цій справі не було підстав для задоволення клопотання про зміну найменування органу прокуратури, а також з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для заміни позивача у справі, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статуту позивача.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1 Закону про прокуратуру).

Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону, частиною другою якої передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Отже, прокурор діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а тільки від імені держави.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке відповідно до статті 56 ЦПК України набуло статусу позивача, а прокурор здійснює представництво. Наразі прокуратура не є учасником цієї справи.

Оскільки зміна найменування органу юридичної особи (в спірному випадку реорганізація органів прокуратури) не є підставою для процесуального правонаступництва, а також з огляду на помилковість висновків місцевого суду про заміну позивача із заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на Києво-Святошинську окружну прокуратуру, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали місцевого суду від 08 лютого 2023 року з ухваленням в цій частині нового рішення про залишення без задоволення клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про зміну найменування органу прокуратури, однак помилився з мотивами такої відмови.

Таким чином, постанова апеляційного суду в цій частині питання підлягає зміні щодо мотивів залишення без задоволення клопотання про зміну найменування органу прокуратури на підставі статті 412 ЦПК України.

Щодо залишення позову без розгляду

Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 28 лютого 2023 року позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області залишив без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що прокурор не обґрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру та ДП «ДСВ ІФРГ», оскільки не надав доказів щодо нездійснення або здійснення неналежним чином вказаним органом та державним підприємством відповідних повноважень, віднесених до його компетенції.

Скасовуючи ухвалу від 28 лютого 2023 року та ухвалюючи нове рішення про залишення позову без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що позов у цій справі прокурор заявив в інтересах двох державних підприємств: ГУ Держгеокадастру та ДП «ДСВ ІФРГ», що свідчить про порушення норм частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій не повною мірою відповідають вимогам процесуального закону з огляду на таке.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В абзаці третьому частини третьої вказаної статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва в суді інтересів держави в особі державного підприємства.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДП «ДСВ ІФРГ», яке не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позов, пред`явлений прокурором в особі зазначеного позивача, підлягає залишенню без розгляду.

Водночас помилковим є висновок апеляційного суду про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

У пункті 8 вказаного Положення визначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (був чинним на час звернення до суду з цим позовом), Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього Положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру (перейменоване в Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області) є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тобто суб`єктом владних повноважень, що відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору право звертатись до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

На зазначені обставини апеляційний суд достатньої уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду позову пред`явленого прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру.

Водночас підлягає скасуванню і ухвала місцевого суду від 28 лютого 2023 року в частині залишення без розгляду позову пред`явленого прокурором в інтересах ГУ Держгеокадастру, на підставі частини другої статті 257 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції не встановив, що ГУ Держгеокадастру відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» оскаржувало підстави його представництва та в розумний строк самостійно подало відповідний позов.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала місцевого суду від 28 лютого 2023 року та постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру не відповідають норам статті 263 ЦПК України та постановлені з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з переданням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині перегляду ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати, справу в цій частині передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов