Рішення

від 11.03.2024 по справі 420/27754/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27754/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

представника позивача адвоката Бакуми О.П. (за ордером),

представника відповідача Малюченко А.С. (згідно Витягу з ЄДРПОУ),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альянссервіс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альянссервіс» до Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 19258/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 19259/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «В4») № 19260/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») № 19157/15-32-24-05 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Д») № 19125/15-32-24-07 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Д») № 19156/15-32-24-05 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області.

Стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «АГРО-Альянссервіс». За результатами перевірки складено акт № 25228/15-32-07-01/34280742 від 19.11.2021 року. Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Агро-Альянссервіс» норм ПКУ, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість, завищено суму від?ємного значення з податку на додану вартість, порушено порядок заповнення форми № 1 ДФ, встановлено несвоєчасне та повне нарахування ПДФО, військового збору та єдиного внеску, до перевірки не надані всі документи. Представник позивача зазначає, що у встановлені законом строки ТОВ «Агро-Альянссервіс» не було повідомлено про результати перевірки. Також, несвоєчасно прийнято та направлено ППР. Представник позивача вказує, що період за який мала бути проведена перевірка становить з 28.08.2018 року, а не з 01.07.2018 року. Представник позивача наголошує, що підприємством було надано під час проведення перевірки всі необхідні первинні документи по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ», ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», ТОВ «ОІЛ ЮГ», ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР».

Ухвалою суду від 16.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.11.2023 року.

02.11.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який ГУ ДПС в Одеській області позов ТОВ «Агро-Альянссервіс» не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не належить до задоволення. Представник відповідача зазначає, що до перевірки не було надано всіх необхідних первинних документів, які відображають реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ», ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», ТОВ «ОІЛ ЮГ», ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР». Також, перевіркою встановлено порушення нарахування, утримання та сплати ПДФО.

23.11.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій представник позивача зазначає про неотримання підприємством актів про ненадання документів, які надала сторона відповідача. ТОВ «Агро-Альянссервіс» не відмовлялось від надання документів до перевірки.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.01.2024 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Суд вислухав представників сторін, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

На підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області від 19.10.2021 року, відповідно до п.п. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 30.09.2021 № 7199-п, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ СТРОЙ КОМПАНІ» код ЄДРПОУ 40023552, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року, відповідно до затвердженого плану перевірок.

Перевірка проводилася у період з 25.10.2021 року по 12.11.2021 року.

За результатами перевірки, 19.11.2021 року, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області складено Акт № 25228/15-32-07-01/34280742, з огляду на який, відповідачем, встановлено порушення ТОВ «Агро-Альянсесрвіс»:

- п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.1, п.2, п.3, п.4, п.5, п.б ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 9892545 грн., у тому числі за 3 квартал 2018 року у сумі 1219178 грн., за 2018 рік у сумі 2252978 грн., за 1 квартал 2019 року у сумі 498979 грн., за 1 півріччя 2019 року у сумі 708199 грн., за 9 міс. 2019 року у сумі 1358599 грн., за 2019 рік у сумі 1451509 грн., за 1 квартал 2020 року у сумі 574 грн., за 1 півріччя 2020 року у сумі 501868 грн., за 9 міс. 2020 року у сумі 3202046 грн., за 2020 рік у сумі 6188059 грн.;

- п.44.1, ст. 44. , п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 8311172 грн., в тому числі: за липень 2018 року - 160714 грн., за серпень 2018 року - 225840 грн., за вересень 2018 року - 56010 грн., за жовтень 2018 року - 70586 грн., за листопад 2018 року - 1011849 грн., за серпень 2019 року - 848321 грн., за вересень 2019 року - 193338 грн., за жовтень 2019 року - 344575 грн., за вересень 2020 року - 1901540 грн., за жовтень 2020 року - 894309 грн., за листопад 2020 року - 2067388 грн., за грудень 2020 року - 315281 грн., за березень 2021 року - 49420 грн., за квітень 2021 року - 118037 грн., за червень 2021 року - 53964 грн.;

- завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1796881 грн., у т.ч. за червень 2021 року на 1796881 грн.

- п.47.1.3. ст.47 пп.49.18.2, ст.49, розд. II та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, ТОВ «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» порушено порядок заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (Форма № l ДФ), подання звіту з недовтовірними відомостями у періоді з 01.07.2018 р. по 30.06.2021 p.;

- п.п. 168.1.2., п.п.168.1.4., п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176, Податкового кодексу України, несвоєчасне та повне перерахування податку на доходи фізичних осіб від нарахованого та виплаченого доходу найманим працівникам у вигляді заробітної плати у періоді з 01.07.2018 р. по 30.06.2021 р. у сумі - 29 725, 81 грн.;

- п.п.168.1.2., п.п. 168.1.4., п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 п.п.1.4., п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень, Податкового кодексу України, несвоєчасне перерахування військового збору від нарахованого та виплаченого доходу найманим працівникам у вигляді заробітної плати у продовж перевіряємого періоду;

- ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено порушення строків сплати єдиного внеску від нарахованого та виплаченого доходу найманим працівникам у вигляді заробітної плати;

- п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, до перевірки не надані в повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі висновків, що наведені в акті перевірки від 19.11.2021 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 19258/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року, яким збільшено ТОВ «Агро-Альянссервіс» суму грошового зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств на 10 818 667,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 9892545 грн., за штрафними санкціями на 926122 грн.

-№ 19259/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року, яким збільшено ТОВ «Агро-Альянссервіс» суму грошового зобов?язання з податку на додану вартість на 10 388 965,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 8311172 грн., за штрафними санкціями на 2077793грн.

- № 19260/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року, яким зменшено розмір від?ємного значення суми ПДВ за червень 2021 року на 1796881 грн.

№ 19157/15-32-24-05 від 03.08.2023 року, яким до ТОВ «Агро-Альянссервіс» застосовано штрафні санкції на суму 1020 грн. за порушення порядку подання податкової звітності.

№ 19125/15-32-24-07 від 03.08.2023 року, яким збільшено ТОВ «Агро-Альянссервіс» суму грошового зобов?язання з військового збору на 424,57 грн.

№ 19156/15-32-24-05 від 03.08.2023 року яким збільшено ТОВ «Агро-Альянссервіс» суму грошового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб на 29725,81 грн.

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на доводах щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ», ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», ТОВ «ОІЛ ЮГ», ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР».

Суд встановив, 15.07.2020 року між ТОВ «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» та ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ», було укладено договір поставки продуктів нафтоперероблення для комерційного використання № 2050 від 15.07.2020 року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ» було поставлено позивачу товар - пальне, газ, дизель, бензин А-95.

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Суд встановив, що 14.02.2020 року між ТОВ «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» та ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» було укладено договір№ 41ПК-4598/20 купівлі-продажу товарів з використання паливних карток, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товари та надавати Послуги з використанням ПК на АЗС, а покупець зобов`язується приймати Товари, Послуги та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках (додаткових угодах) до нього (п.2.1. договору).

Також, між ТОВ «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» та ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» укладено договір № 41 ПТ-4603/20 купівлі-продажу товарів з використання паливних карток від 14.02.2020 року. Відповідно до п.2.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товари, а Покупець зобов`язується приймати Товари та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках (додаткових угодах) до нього.

Також, 14.02.2020 року між ТОВ «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» та ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» було укладено договір № 41ПТБЗ-4604/20 купівлі-продажу товарів з використання паливних талонів, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товари з використанням ПТ на АЗС, а покупець зобов`язується приймати Товари та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках (додаткових угодах) до нього (п.2.1. договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» було поставлено позивачу товар - пальне, газ, дизель, бензин А-95.

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, акт звірки товарів та наданих послуг за період з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року, платіжні доручення.

19.12.2018 року між ТОВ АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» та ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» було укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками від 19.12.2018 року №93/12.

Відповідно до п. 2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ММ Замовнику або довіреній особі Замовника на підставі Паливних карток, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані Постачальником Паливні картки та ПММ.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» було поставлено позивачу товар - пальне, газ, дизель, бензин А-95

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

21.05.2020 року між ТОВ «АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС» (Покупець) та ТОВ «ОІЛ ЮГ» (Продавець) було укладено договір № 1954 поставки нафтопродуктів.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити Покупцю нафтопродукти, надалі «товар», а Покупець оплатити його вартість та прийняти товар відповідно до умов договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ОІЛ ЮГ» було поставлено позивачу товар - пальне, газ, дизель, бензин А-95.

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем надано: податкову накладну видаткову накладну, платіжне доручення.

Судом встановлено, що договори, укладені між ТОВ «Агро-Альянссервіс» та вищевказаними контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавався, у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України щодо їх змісту, жодне положення зазначених договорів не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав, а отже є дійсним у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Разом з тим, з огляду на зміст акту перевірки від 19.11.2021 року № 25228/15-32-07-01/34280742, ТОВ «Агро-Альянссервіс» не надало до перевірки підтверджуючі документи щодо взаємовідносин з вказаними вище контрагентами.

Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).

Отже платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови (пункт 85.6 статті 85).

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, зазначена імперативна норма передбачена пунктом 44.1 статті 44 і кореспондується з вимогами пункту 198.6 статті 198, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписи статті 44 Податкового кодексу України визначають обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, а також визначають наслідки недотримання вимог щодо наявності та надання до контролюючого органу під час перевірки первинних документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Хоча вказані норми є матеріально - правовими, однак для застосування стандартів доказування при розгляді адміністративних спорів, які виникають за наслідками проведених перевірок, такі фактично впливають на визначення властивостей доказів, а саме які докази можуть вважатись допустимими.

Відтак передумовою застосування приписів процесуального закону щодо доказування в адміністративних справах по розгляду податкових спорів необхідною умовою, якщо на цьому наполягають сторони, є перевірка на дотримання норм матеріального закону, якою є, зокрема, стаття 44 Податкового кодексу України, від чого залежатиме оцінка доказів на їх допустимість для доведення фактів, що є предметом доказування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 18.11.2021 року у справі № 1.380.2019.004540.

Також, у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі № 815/4831/13-а вказано, що платник зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Якщо не надано документи під час перевірки, то платник не позбавлений права надати такі і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Якщо посадова особа контролюючого органу відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих під час проведення перевірки, платник має право до закінчення перевірки надіслати такі безпосередньо до контролюючого органу. Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Якщо до закінчення перевірки або у вказаний термін платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника на час складення такої звітності.

У даній справі, відповідач, як на стадії проведення перевірки так в подальшому під час подання відзиву на позовну заяву, посилається на порушення Товариством приписів матеріального закону, зокрема статті 44 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з доводами сторони позивача, що акти про ненадання документів від 01.11.2021 року, від 02.11.2021 року, від 09.11.2021 року, від 12.11.2021 року про ненадання документів підписані лише співробітниками ГУ ДПС в Одеській області та не містять відомостей про їх отримання стороною позивача.

Разом з тим, отримавши 07.02.2022 року копію акту перевірки (вказана дата визначена позивачем у позові), ТОВ «Агро-Альянссервіс» не вчинило жодних дій для надання первинних документів до контролюючого органу, хоча у самому акті перевірки саме ненадання первинних документів стало підставою для збільшення сум податку на прибуток та податку на додану вартість. Заперечень на акт перевірки, також, не надавалося. Суду не надано стороною позивача жодних доказів щодо неможливості надання первинних документів до перевірки.

Беручи до уваги викладені вище обставини щодо відсутності документального підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій під час перевірки та до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд приймає наведені доводи податкового органу.

Щодо посилань представника позивача на несвоєчасність направлення акту перевірки та несвоєчасність складення і направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 86.3 ст. 86 ПКУ, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПКУ, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Судом встановлено, що відповідач порушив вимоги п. 86.3 та п. 86.8 ст. 86 ПКУ в частині вручення (направлення) ТОВ «Агро-Альянссервіс» копії акту перевірки та в частині строку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Однак, згідно з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Також, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2020 року у справі №818/532/16 сформулював правовий висновок, відповідно до якого після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов`язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що наведені позивачем процедурні порушення щодо порушення строків і порядку надіслання акту перевірки, строків прийняття оскаржуваних ППР жодним чином не вплинули на правильність висновків перевірки та на можливість платника податків захистити свої права. Навпаки, тривале неприйняття оскаржуваних ППР надавало ТОВ «Агро-Альянссервіс» можливість протягом всього періоду надати первинні документи, що підтверджують господарські операції з його контрагентами.

Щодо посилань представника позивача на порушення строків давності для призначення перевірки та для визначення грошових зобов?язань, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення грошовому зобов`язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України, Згідно із пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Вищезазначене свідчить про те, що в спірних правовідносинах контролюючий орган мав право проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дня, з дня подання декларації позивачем та з дня граничного строку сплати нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, а відповідно і застосовувати відповідальність до позивача виключно в межах періоду з урахування строків давності.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 08.10.2017 року у справі 820/2244/17 від 10.05.2018р. у справі №820/3544/17, від 05.06.2018р. у справі №824/760/17-а, від 19.02.2019 у справі №823/457/18.

Суд зазначає, що оскаржувані позивачем податкові-повідомлення рішення прийняті 03.08.2023 року, а перевірка проводилася за період з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року.

Податкові зобов?язання та штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішеннями № 19258/15-32-07-01-19, № 19259/15-32-07-01-19, № 19157/15-32-24-05, № 19125/15-32-24-07, № 19156/15-32-24-05 від 03.08.2023 року нараховані за період з липня 2018 року по червень 2021 року, про що вказано у самих ППР, тобто поза межами строків, що визначені ст. 102 ПКУ, а тому є протиправними та належать до скасування.

Однак, податкове повідомлення рішення № 19260/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року, яким зменшено розмір від?ємного значення суми ПДВ за червень 2021 року на 1796881 грн. прийняте в межах строку, визначеного ст. 102 ПКУ, а тому в цій частині позовних вимог позов до задоволення не належить.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивачем було сплачено 26 640, 00 грн судового збору які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альянссервіс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 19258/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 19259/15-32-07-01-19 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») № 19157/15-32-24-05 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Д») № 19125/15-32-24-07 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Д») № 19156/15-32-24-05 від 03.08.2023 року Головного Управління ДПС в Одеській області.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альянссервіс» (код ЄДРПОУ 34280742) судовий збір у сумі 26 640, 00 (двадцять шість тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альянссервіс»(вул.. Свято-Успенська, буд. 136, с. Долинське, Ананьївський район, Одеська область, 66442; код ЄДРПОУ: 34280742).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: ВП 44069166; адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 11 березня 2024 року.

СуддяН.В. Бжассо