Ухвала

від 12.03.2024 по справі 460/28315/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за результатами вирішення заяви про самовідвід

12 березня 2024 року Р і в н е№460/28315/23

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду К.М.Недашківська, розглядаючи в порядку письмового провадження заяву судді К.М.Недашківської про самовідвід у справі №460/28315/23 за позовом Приватного підприємства «Смакосир» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Смакосир» (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024397 від 12.12.2023.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 на розгляд судді Недашківської К.М. надійшла адміністративна справа №460/28315/23.

Головуючим суддею подано до суду заяву про самовідвід.

Вказана заява обґрунтована тим, що Адвокат Тимошенко Оксана Василівна з 01.09.2002 по 30.07.2007 навчалася в Міжрегіональній академії управління персоналом Рівненський інститут за напрямком «Правознавство» разом з суддею Недашківською К.М., перебуваючи в дружніх відносинах. Розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом, є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За приписами пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

За приписами частини другої статті 40 КАС України, питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні («Кіпріану проти Кіпру», «П`єрсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи, зовнішня незалежність судді не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких прихильностей чи упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом («Фіндлі проти Сполученого Королівства»).

Важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню («Саінер проти Туреччини»). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається («Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії). Суддя, у відношенні якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід («Веттстейн проти Швейцарії», «Кастілло Альгар проти Іспанії», «П`єрсак проти Бельгії»).

За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом, є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів заяви відповідно до Ордера на надання правничої допомоги №1114022 представником позивача в Рівненському окружному адміністративному суді у є адвокат Тимошенко Оксана Василівна.

ОСОБА_1 навчалася в Рівненському інституті Міжрегіональної Академії управління персоналом за спеціальністю «Правознавство», на одному факультеті разом з суддею Недашківською К.М., перебуваючи в дружніх відносинах.

З метою уникнення будь-яких сумнівів в неупередженості судді та спроб посягань на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності, а також для усунення можливості для сумнівів у сторін та у суспільства в цілому щодо об`єктивності та неупередженості в розгляді адміністративної справи, головуючий суддя дійшов висновку про наявність підстав для самовідводу.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву головуючого судді Недашківської Катерини Михайлівни про самовідвід у справі №460/28315/23 задовольнити.

Адміністративну справу №460/28315/23 передати до Відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.М. Недашківська