Рішення

від 11.03.2024 по справі 520/36026/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2024 року № 520/36026/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Зінченко А.В. ,розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків, ,61001, код ЄДРПОУ 26281249) за участі третьої особи : Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18,м. Харків,61166) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в якому просила суд:

-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки за період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року.

-зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36. корпус 2, м. Харків. 61050. код СДРПОУ 26281249) провести нарахування та виплату ОСОБА_2 за час вимушеного простою за період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року заробітної плази у розмірі посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років: надбавки за ранг державного службовця) та компенсацію за невикористані дні відпустки, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за вказаний період часу.

-стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36. корпус 2, м. Харків. 61050. код СДРПОУ 26281249) па користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 15000.00 грн.

Судом встановлено, що 31.08.1994 року позивач була прийнята тимчасово на посаду секретаря судового засідання на конкурсній основі до Вовчанського районного суду Харківської області згідно із наказом №5 від 11 лютого 2004 р.

01.07.1997 р ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця, про що мається запис у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

17.02.1997 року позивач призначена на посаду обслуговувача приміщення Вовчанського районного суду Харківської області згідно із наказом №4 від 17.02.1997 р.. а з 01.07.1997 р. була переведена на посаду судового розпорядника за конкурсом згідно наказу №14 від 01.07.1997 р.

11.11.1997 року по 28.10.2022 року була переведена на посаду секретаря суду згідно із наказом від 11.11.1997 р. №21, що підтверджується наказом трудовою книжкою.

24.02.2022 р. м. Вовчанськ та відповідно Вовчанський районний суд Харківської області були тимчасово окуповані з боку РФ, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309.

05.04.2022 р. Вовчанський районний суд Харківської області наказом №02-09/22 "Про оголошення простою" вирішив у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 ""Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, та загрозою для життя і здоров`я працівників оголосити простій не з вини працівників з 06.04.2022р. до закінчення дії правового режиму воєнного стану для наступних працівників Вовчанського районного суду Харківської області.

Вказаним наказом було вирішено оплачувати працівникам простій у розмірі:

Державним службовцям - посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років: надбавки за ранг державного службовця).

Патронатній службі - посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років).

Працівникам, що виконують функції з обслуговування - посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років).

Робітникам - посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок.

28.10.2022 р. ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗУ «Про держану службу».

За період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року Відповідач не виплатив позивачу заробітну плату, що є порушенням конституційних прав позивача.

Також позивачу не було нараховано та виплачено грошові кошти у якості компенсації за невикористану частину відпустки у період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року, що також порушує права позивача.

22.09.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до ТУ ДСА України в Харківській області з проханням зробити повний розрахунок при звільненні, а саме зробити виплати за період 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 р. та надати розрахунок заробітної плати за вказаний період.

29.09.2023 ОСОБА_1 отримала відповідь ТУ ДСА України в Харківській області від 22.09.2023 р. №04-47/2268/23-вх, з якої вбачається, що з 01.04.2022 р. по 28.10.2022 р. Вовчанським районним судом Харківської області табеля обліку робочого часу та накази на працівників апарату зазначеного суду до ТУ ДСА України у Харківській області не надавались. Щодо розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період повідомили, що Територіальне управління ДСА України в Харківській області не наділене повноваженнями - здійснення теоретичних розрахунків доходів суддів та працівників місцевих загальних судів.

Позивач не згодна зі вказаною бездіяльністю, вважає її протиправною, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Територіальне управління у своїй діяльності керується нормами чинного законодавства та Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, затвердженого наказом Голови Державної судової адміністрації України № 229 від 10.05.2023 (далі - Положення) (копія Положення додається).

Відповідно до пункту 3 Положення основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних (далі - суди), з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Пунктом третім пункту 4 Положення визначено, що територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.

Кадрове діловодство відносно працівників апаратів судів здійснюється безпосередньо місцевими загальними судами Харківської області.

Зазначене підтверджується підпунктом двадцять шостим пункту 8 розділу II Положення про апарат Вовчанського районного суду Харківської області, затвердженого рішенням зборів суддів Вовчанського районного суду Харківської області від 25.02.2019 N° 2.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 2016 № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Позивач долучив до матеріалів адміністративної справи наказ Вовчанського районного суду Харківської області від 05.04.2022 № 02-09/22 «Про оголошення простою» (далі - наказ від 05.04.2022 № 02-09/22), підписаний та завірений на останньому аркуші керівником апарату Вовчанського районного суду Харківської області І.В. Лещук.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи ситуацію у м. Харків та Харківської області, збільшенням кількості обстрілів вулиць міста, громадської інфраструктури (в т.ч. зупинок громадського транспорту, адміністративних будівель) з реактивних систем залпового вогню касетними снарядами, що створює умови реальної загрози життю та здоров`ю працівникам територіального управління, весь документообіг територіального управління здійснювався за допомогою електронної пошти.

Згідно тверджень відповідача, наказ Вовчанського районного суду Харківської області від 05.04.2022 № 02-09/22 «Про оголошення простою» на електронну адресу територіального управління не надходив, що підтверджено скріншотом вхідної кореспонденції територіального управління за період з березня по травень 2022 року .

Для встановлення та підтвердження факту наявності наказу від 05.04.2022 № 02- 09/22 територіальне управління 12.01.2024 за вих. № 06-15/175/24 звернулось до Вовчанського районного суду Харківської області з наступним: «надати, в найкоротші терміни, наступні, належним чином завірені копії, документів:

журнал реєстрації наказів суду з основної діяльності (за квітень 2022 року) - у трьох примірниках;

оригінал або копію наказу від 05.04.2022 № 02-09/22 «Про оголошення простою», виданий та підписаний керівником апарату Вовчанського районного суду Харківської області І.В. Лещук;

у разі неможливості надання вищевказаного наказу суду зазначити про причини та підтвердити відповідними фактами.»

Листом Вовчанського районного суду Харківської області від 12.01.2024 б/н (копія листа додається) було повідомлено наступне:

«Вовчанський районний суд Харківської області надає наступну інформацію, а саме:

копію журналу реєстрації наказів Вовчанського районного суду Харківської області з основної діяльності (за 2022 рік) № 02-39/2009-2022 - у трьох примірниках;

копію журналу реєстрації наказів суду з особового складу (за 2022 рік) № 02- 40/2009-2022 - у трьох примірниках;

копію журналу реєстрації наказів суду про надання щорічних оплачуваних відпусток на навчання (за 2022 рік) № 02-52/2009-2022 - у трьох примірниках ;

оригінал або копія наказу суду N° 02-09/22 від 05 квітня 2022 року «Про оголошення простою», виданий та підписаний керівником апарату Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_3 - відсутній;

у журналах реєстрації наказів Вовчанського районного суду Харківської області (за 2022 рік) № 02-39/2009-2022, № 02-40/2009-2022, № 02-52/2009-2022 відсутній запис вищезазначеного наказу суду (копія журналів додається), що підтверджує відсутність наказу суду N° 02-09/22 від 05 грудня 2022 року виданий та підписаний керівником апарату Вовчанського районного суду Харківської області Лещук І.В.

Окрім, вищеперерахованих журналів у районному суді за 2022 рік є журнал реєстрації наказів суду з адміністративно-господарських питань (номенклатурний номер якого невідомий), але у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та окупацією м. Вовчанськ до 11 вересня 2022 року вказаний журнал не було знайдено.

Ужурналі реєстрації наказів суду з адміністративно - господарських питань здійснювалися записи щодо господарських питань та номер наказу починався на 02-05.

Відповідно до наказу Територіального управління Державної судової адміністрації № 01-08/22 від 28 жовтня 2022 року покладено тимчасове виконання обов`язків керівника апарату Вовчанського районного суду Харківської області на старшого секретаря цього ж суду ОСОБА_4 з 28 жовтня 2022 року до вирішення питання щодо перебування на посаді керівника апарату Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_3 згідно чинного законодавства та станом на 28 жовтня 2022 року я не володіла інформацією, що існує виданий за підписом керівника апарату Вовчанського районного суду Харківської області Лещук І.В. наказ N° 02-09/22 від 05 квітня 2022 року «Про оголошення простою».»

Судом також встановлено, що у наказі Вовчанського районного суду Харківської області від 05.04.2022 № 02-09/22 допущені суттєві помилки, а саме: в суді не обліковується такий працівник суду як ОСОБА_5 , про що керівник апарату суду не міг не знати; крім того, наказ від 05.04.2022 № 02-09/22 підписаний та завірений керівником апарату суду - І.В. Лещук, однак згідно сканованої завіреної копії, долученого Позивачем до матеріалів адміністративної справи наказу від 05.04.2022 № 02-09/22, прізвище керівника апарату суду записано як ОСОБА_6 . Зазначаємо, що жодного разу ОСОБА_3 не писала своє прізвище як « ОСОБА_7 ».

На сканованій копії наказу від 05.04.2022 № 02-09/22 досить складно прочитати печатку суду, оскільки більша половина печатки чи то порожня чи то затерта.

Відповідно до відмітки, яка міститься у Журналі реєстрації наказів суду з основної діяльності було видано наказ від 31.10.2022 № 02-02/05 «Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану працівникам апарату суду». На сьогоднішній день такий наказ виконується відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2024 за вих. № 06-15/915/24 територіальне управління звернулось до Харківського районного управління поліції № 3 (Шевченківський ВП) ГУНП в Харківській області із заявою про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, вимога Позивача стосовно зобов`язання територіального управління провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за час вимушеного простою за період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року заробітної плати у розмірі посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років: надбавки за ранг державного службовця) та компенсацію за невикористані дні відпустки, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за вказаний період часу, посилаючись лише на наказ від 05.04.2022 № 02-09/22, на думку суду є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вина територіального управління недоведена.

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення мають бути повністю встановлені та з`ясовані обставини справи, а також надана належна правова оцінка доказам, що мають істотне значення для вирішення спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Щодо визнання протиправною бездіяльність територіального управління щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки за період з 01.04.2022 по 28.10.2022.

Відповідно до пункту четвертого частини четвертої статті 17 Закону України від 02.06.2016 № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною шостою статті 13 Закону встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 03.06.2020 у справі N° 464/5990/16-а:

як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені;

для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності;

встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи».

Під рішенням суб`єкта владних повноважень розуміється письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень розуміється вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розуміється ухилення від виконання обов`язку.

Окрім перелічених вище форм, управлінське волевиявлення владного суб`єкта може втілюватись і у вигляді відмови (зокрема, письмової у формі листа), котра за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням чи дією, але об`єктивно здатна до створення перешкоди у реалізації публічного суб`єктивного права заявника-приватної особи.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували У минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою порушення власних прав та інтересів.

Отже, аналізуючи правові висновки Верховного Суду, можна дійти висновку про відсутність підтвердженого доказами факту протиправної бездіяльності територіального управління, оскільки прийняти рішення чи здійснити юридично значимі й обов`язкові дії на користь Позивача територіальне управління не могло через те, що не отримало наказ Вовчанського районного суду Харківської області від 05.04.2022 № 02-09/22 «Про оголошення простою», а про існування наказу Вовчанського районного суду Харківської області від 05.04.2022 № 02-09/22 «Про оголошення простою» територіальне управління дізналось після отримання ухвали ХОАС про відкриття провадження по справі № 520/36026/23, а також після звернення колеги Позивача до ХОАС з аналогічним позовом та вищевказаним наказом.

Окремо повідомляємо, що в провадженні ХОАС перебуває справа № 520/33990/23 з аналогічним позовом та використанням наказу Вовчанського районного суду Харківської області від 05.04.2022 № 02-09/22 «Про оголошення простою». На сьогоднішній день органами поліції внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом виявлення кримінального правопорушення, кваліфікованого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

Щодо стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від ЗО вересня 2009 року № 23- рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 Верховний Суд зазначив:

«За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначили суди попередніх інстанцій. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії».

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.

Тобто стороні, яка намагається стягнути витрати на професійну правничу допомогу, слід якомога детальніше описати надані послуги та надати суду максимально можливий обсяг доказів, що реально підтверджує заявлений розмір витрат на адвоката. Проте, в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 12.12.2023, який долучив Позивач до матеріалів справі, жодним чином не прописаний розрахунок вартості наданих послуг та яким чином утворилась сума у розмірі 15000 грн.

В іншій постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. ЗО Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити іі повністю або частково.

Частиною 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 04.12.2023 у справі № 420/329/21.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає не доведеним та необґрунтованим розмір гонорару адвокату Політюк Алінн Валентинівни - 15000 грн.

Суд вказує, що пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 26281249) за участі третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18,м. Харків,61166) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.