Постанова

від 26.12.2024 по справі 520/36026/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 р. Справа № 520/36026/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/36026/23

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (надалі відповідач, ТУ ДСА в Харківській області), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки за період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року.

- зобов`язати ТУ ДСА в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за час вимушеного простою за період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року заробітної плази у розмірі посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років: надбавки за ранг державного службовця) та компенсацію за невикористані дні відпустки, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за вказаний період часу.

- стягнути з ТУ ДСА в Харківській області па користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, у своєму рішенні посилається на докази, відсутні у матеріалах справи. Вказує на не проведення інвентаризації у суді після де окупації м. Вовчанськ. Вважає хибними доводи відповідача про можливість направлення на його адресу документів роботодавця позивача в електронному вигляді з огляду на те, що м. Вовчанськ було окуповано з 24.02.2022, у місті був відсутній Інтернет, зв`язок як мобільний так і поштовий, відсутнє регулярне електропостачання. Вважає, що відповідач має перед нею обов`язок зі сплати заробітної плати у спірний період.

Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 31.08.1994 позивач була прийнята тимчасово на посаду секретаря судового засідання на конкурсній основі до Вовчанського районного суду Харківської області згідно із наказом №5 від 11 лютого 2004 р.

01.07.1997 ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця, про що мається запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

17.02.1997 позивач призначена на посаду обслуговувача приміщення Вовчанського районного суду Харківської області згідно із наказом №4 від 17.02.1997, а з 01.07.1997 була переведена на посаду судового розпорядника за конкурсом згідно наказу №14 від 01.07.1997.

11.11.1997 по 28.10.2022 була переведена на посаду секретаря суду згідно із наказом від 11.11.1997 №21, що підтверджується наказом трудовою книжкою.

24.02.2022 м. Вовчанськ та відповідно Вовчанський районний суд Харківської області були тимчасово окуповані з боку РФ, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309.

05.04.2022 Вовчанський районний суд Харківської області наказом №02-09/22 "Про оголошення простою" вирішив у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 ""Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, та загрозою для життя і здоров`я працівників оголосити простій не з вини працівників з 06.04.2022 до закінчення дії правового режиму воєнного стану для наступних працівників Вовчанського районного суду Харківської області.

Вказаним наказом було вирішено оплачувати працівникам простій у розмірі:

Державним службовцям - посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років: надбавки за ранг державного службовця).

Патронатній службі - посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років).

Працівникам, що виконують функції з обслуговування - посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років).

Робітникам - посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок.

28.10.2022 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗУ «Про держану службу».

За період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року Відповідач не виплатив позивачу заробітну плату, що є порушенням конституційних прав позивача.

Також позивачу не було нараховано та виплачено компенсації за невикористану частину відпустки у період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року, що також порушує права позивача.

22.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до ТУ ДСА України в Харківській області з проханням зробити повний розрахунок при звільненні, а саме зробити виплати за період 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року та надати розрахунок заробітної плати за вказаний період.

29.09.2023 ОСОБА_1 отримала відповідь ТУ ДСА України в Харківській області від 22.09.2023 №04-47/2268/23-вх, з якої вбачається, що з 01.04.2022 по 28.10.2022 Вовчанським районним судом Харківської області табеля обліку робочого часу та накази на працівників апарату зазначеного суду до ТУ ДСА України у Харківській області не надавались. Щодо розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період повідомили, що ТУ ДСА в Харківській області не наділене повноваженнями здійснення теоретичних розрахунків доходів суддів та працівників місцевих загальних судів.

Позивач не згодна зі вказаною бездіяльністю, вважає її протиправною, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не отримував від Вовчанського районного суду Харківської області необхідних документи для нарахування та виплату заробітної плати позивачеві, а відтак не допускав протиправної бездіяльності, разом з цим вказав на наявність обґрунтованого сумніву справжності наказу № 02-09/22 від 05 квітня 2022 року «Про оголошення простою», виданого та підписаного керівником апарату Вовчанського районного суду Харківської області Лещук І.В.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суд першої інстанції та зазначає таке.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) визначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 155 Закону №1402-VIII організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтями 151, 154 Закону №1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними: Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, та Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Приписи Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» звільняють роботодавця від відповідальності за своєчасний розрахунок, однак не звільняють від обов`язку проведення відповідного розрахунку зі своїм працівником.

Загальновідомим є факт того, м. Вовчанськ перебувало в окупації з 24.02.2022 по 12.09.2022, що також підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач не виплатив позивачеві заробітну плату за період з 01.04.2022 по 28.10.2022 та не виплатив при звільненні позивача компенсацію за невикористані дні відпустки.

Згідно з ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується (ст.113 КЗпП України).

Таким чином, оплата праці за час простою не з вини працівника належить до державних гарантій в оплаті праці.

Вказане свідчить про наявність у ТУ ДСА в Харківській області обов`язку зі сплати заробітної плати позивачеві у спірний період простою.

Покликання ТУ ДСА в Харківській області на те, що виплата заробітної плати здійснюється на підставі відповідних наказів, ухвалених уповноваженою особою відповідного суду колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovа and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи наведені принципи застосування Конвенції з прав людини і основоположних свобод та національного законодавства, колегія суддів вважає, що недотримання керівником апарату суду вимог щодо направлення документів на виплату відповідачеві документів стосовно виплати заробітної плати працівникам апарату суду не може позбавити позивача на гарантовану державою оплату її праці.

Більш того, колегія суддів зауважує, що неможливість направлення таких документів обумовлена об`єктивними обставинами, а саме окупацією м. Вовчанська, у якому розташований відповідний суд роботодавець позивача, а також відсутність засобів зв`язку на окупованих територіях, постійного електропостачання, можливості вільного переміщення та відвідування державних установ України, захоплених окупантами тощо.

Твердження відповідача про те, що він не наділений повноваженнями здійснення теоретичних розрахунків доходів суддів та працівників місцевих загальних судів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір та види складових заробітної плати визначені у відповідних нормативно-правових актах, у цьому випадку - постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя».

Також колегія суддів вважає необґрунтованими та надуманими сумніви відповідача з приводу справжності наказу № 02-09/22 від 05 квітня 2022 року «Про оголошення простою», виданого та підписаного керівником апарату Вовчанського районного суду Харківської області Лещук І.В. з таких підстав.

Відсутність інформації про видання наказу у в.о. керівника апарату суду не є доказом невидання такого наказу.

Також відсутність відповідного запису у журналах реєстрації наказів суду (за 2022 рік) № 02-39/2009-2022, № 02-40/2009-2022, № 02-52/2009-2022 про видання такого наказу суду не підтверджує відсутність наказу суду № 02-09/22 від 05 грудня 2022 року, оскільки відповідачем проігноровано як факт журнал реєстрації наказів суду з адміністративно-господарських питань (номенклатурний номер якого невідомий) не було знайдено. Також відповідачем, на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2024 не надано витребуваних судом апеляційної інстанції доказів проведення інвентаризації документів Вовчанського районного суду Харківської області після де окупації, а також довідку про середню заробітку плату позивача.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що «в суді не обліковується такий працівник суду як ОСОБА_2 , про що керівник апарату суду не міг не знати» колегія суддів вважає, що допущення керівником апарату суду помилки в імені помічника судді ОСОБА_3 Бондаренко Каріни Володимирівни не може впливати на чинність наказу. Вказана обставина підтверджується телефонним довідником Вовчанського районного суду Харківської області, розміщеним на сайті «Судова влада» (https://vv.hr.court.gov.ua/sud2008/pro_sud/telef_dovidnik/).

Також, колегія суддів, дослідивши усі наявні у справі екземпляри наказу від 05.04.2022 № 02-09/22 (т. 1 а.с. 11, 54), констатує факт того, що такий підписаний та завірений керівником апарату суду - І.В. Лещук, та вказує, що твердження відповідача про те, що прізвище керівника апарату суду записано як І.В. Ліщук є хибним та спростовується наявними у матеріалами копіями наказу від 05.04.2022 № 02-09/22.

Окрім того, відповідач не надав жодних доказів звернення та/або не повідомив причин неможливості звернення до керівника апарату Вовчанського районного суду Харківської області з метою підтвердження або спростування ухвалення відповідного наказу.

Стосовно наданої відповідачем заяви про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення за ст. 358 КК України від 15.12.2023 № 06-15/3699/23, не є доказом того, що наказ від 05.04.2022 № 02-09/22 має ознаки підробки, оскільки відповідач не надав ані доказів фактичного звернення до правоохоронних органів, ані не надав жодних процесуальних документів за наслідками такого звернення.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Отже, відповідач, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів жодними та належними доказами наявності підстав для невиплати позивачеві заробітної плати за спірний період, а також невиплати в повному обсязі компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результати розгляду справи, колегія суддів вважає за потрібне провести перерозподіл судових витрат у цій справі.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у наданому ним відзиві на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивачем до матеріалів справи надані копії Договору про надання правничої допомоги від 11.12.2023, акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.12.2023, платіжний документ про сплату позивачем на користь свого представника 15000 грн.

Відповідно до акту про надання правової допомоги адвокат Петренко О.В. надала та надасть позивачеві такі послуги: надання правової інформації, консультації і роз`яснення з правових питань, правовий супровід, аналіз наданих документів, підготовка проекту позовної заяви, оформлення примірників позовної заяви для іншої сторони, вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС, ознайомлення з відзивом та його аналіз, складання відповіді, складання інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях тощо.

Так, колегія суддів зазначає, що з цього акту неможливо встановити, чи мають стосунок до розгляду цієї справи такі послуги як надання правової інформації, консультації і роз`яснення з правових питань, правовий супровід. При цьому, послуги з аналізу наданих документів, вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС, охоплюється послугою з підготовки проекту позовної заяви. Послуга з оформлення примірників позовної заяви для іншої сторони не є правничою, оскільки така не потребує знань у сфері права.

Ураховуючи фактичний обсяг виконаної роботи, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі усього 8000 грн.

Отже, загальний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ДСА в Харківській області складає 8000 грн.

Керуючись ст. 134, 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року по справі №520/36026/23 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки за період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за час вимушеного простою за період з 01 квітня 2022 року по 28 жовтня 2022 року заробітної плази у розмірі посадового окладу з урахуванням всіх встановлених надбавок (надбавки за вислугу років: надбавки за ранг державного службовця) та компенсацію за невикористані дні відпустки, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за вказаний період часу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36. корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін