Постанова

від 11.03.2024 по справі 320/26833/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/26833/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просив:

- визнати протиправними діяння Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 26 жовтня 2018 року по 16 червня 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 26 жовтня 2018 року по 16 червня 2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та не враховано його доводи.

Апелянт наголосив, що розрахунок за судовим рішенням у справі №320/12995/21 проведено 16 червня 2023 року, водночас Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, а саме з відрахуванням ПДФО та військового збору, тому остаточний розрахунок при звільненні не проведено, що свідчить про помилковість висновків суду щодо пропуску строку звернення з до суду з позовом.

Додатково зазначив про те, що Військова частина НОМЕР_1 на його заяву листом від 18 липня 2023 року відмовила у виплаті середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, що свідчить про відмову відповідача від позасудового врегулювання спору. Крім того зазначений лист отримано позивачем лише 21 липня 2023 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26 жовтня 2018 року №242 старшого солдата ОСОБА_1 з 26 жовтня 2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направлено для постановки на військовий облік до Деснянського районного в місті Києві військового комісаріату.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року по справі №320/12640/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2023 року, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.

Згідно з випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 від 06 липня 2023 року останньому на виконання рішення суду по справі №320/12640/21 зараховано кошти 18 травня 2023 року в сумі 82370,85 грн та 16 червня 2023 року в сумі 62409,03 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою від 10 липня 2023 року, якою просив зокрема нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 18 липня 2023 року №1264 повідомила позивача про відсутність підстав для виплати середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Вважаючи протиправними дії Військової частина НОМЕР_1 позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та доказів поважності причин його пропуску.

13 серпня 2023 року позивачем подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків у справі та заяву про поновлення процесуальних строків, яка обґрунтована тим, що відповідь на його заяву про виплату середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та довідки про розмір виплачених грошових коштів отримані після закінчення процесуального строку, а саме 21 липня 2023 року. Крім того оскільки відповідачем не проведена компенсація сум податку з доходів фізичних осіб під час нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, остаточний розрахунок 13 червня 2023 року носить умовний характер.

Також в заяві зазначено про те, що залученням особового складу Військової частини НОМЕР_1 до виконання бойових завдань слугувало підставою для затримки у наданні відповіді на його заяву про позасудове врегулювання спору.

Повертаючи апеляційну скаргу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, водночас звернення позивача до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку та отримання листа-відмови не змінює початку перебігу процесуального строку, який розпочинається саме з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку. Крім того, позивач посилається лише на обмеження та складнощі, пов`язані із запровадженим воєнним станом, однак жодних доказів на підтвердження об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з позовом у цій справі не надає, клопотання позивача зводиться лише до його пояснень, документальне підтвердження яких відсутнє.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Спірні правовідносини виникли у зв?язку з відмовою відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, яка полягала у несвоєчасній виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб?єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем порушено місячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку, водночас зазначені позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду не є поважними.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5).

У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 31 липня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку, а саме 16 червня 2023 року, водночас в обґрунтування строку звернення до суду позивач зазначив про те, що оскільки остаточний розрахунок проведено 16 червня 2023 року то з урахуванням положень ст. 233 КЗпП України трьох місячний строк звернення до суду спливає 16 вересня 2023 року.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 лютого 2021 року по справі №240/532/20 зазначив про те, що обмеження права особи на звернення до суду з адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом ст. 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем місячного строку звернення до суду.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування судом обставин його до відповідача у порядку досудового врегулювання спору із заявою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та отриманням відповіді лише 21 липня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Кодекс законів про працю України не передбачає можливості або обов`язку досудового вирішення спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому зазначені доводи є безпідставними.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 09 січня 2024 року по справі №620/3102/20.

Отже звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та отримання відмови не змінює початку перебігу процесуального строку, який розпочинається з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що остаточний розрахунок при звільненні з ним не проведено, оскільки на виконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати 16 червня 2023 року з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, а саме без компенсації податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач зазначає про те, що остаточний розрахунок відповідачем проведено 16 червня 2023 року, зазначена обставина підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 від 06 липня 2023 року та довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 17 липня 2023 року №248. Крім того позивачем в прохальній частині позовної заяви визначено період несвоєчасного розрахунку, а саме з 26 жовтня 2018 року по 16 червня 2023 року, що спростовує доводи останнього викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи встановлені обставини, а також ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з позовом у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовано зазначивши про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 169, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку