Постанова

від 11.03.2024 по справі 140/25340/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/25340/23 пров. № А/857/26026/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року (головуючий суддя Ксензюк А.Я. м. Луцьк) у справі № 140/25340/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМО УКРАЇНА» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМО УКРАЇНА» (ТОВ «СМО УКРАЇНА», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 №UA205140/2023/000553/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2023 №UA205140/2023/006040.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. 01.02.2019 між ТОВ «СМО УКРАЇНА» та компанією СМО VALVES TECHNOLOGY SL (м. Мадрид, Іспанія) було укладено контракт №0112-2, за умовами якого товариство закупило засувки, клапани, фільтри, іншу арматуру трубопровідну та комплектуючі до неї - згідно із специфікаціями від 20.06.2023 №26, від 04.07.2023 №28, від 10.07.2023 №29, від 10.07.2023 №30, від 13.07.2023 №31 та інвойсами від 01.08.2023 №А63739, №А63740.

Вартість по усіх специфікаціях (інвойсів) по МД №23UА205140063976U0 від 10.08.2023 до контракту від 01.02.2019 №0112-2 становить 42585,04 Євро, товар за специфікаціями та інвойсами постачається на умовах EXW згідно з правилами Інкотермс-2010, витрати по транспортуванню товару покладені на покупця. За отриманий товар позивач розрахувався повністю, що підтверджується платіжним дорученнями доданими до матеріалів справи.

Позивач у позові зазначає, що 10.08.2023 товар було імпортовано на митну територію України та подано електронну митну декларацію (далі МД) №23UA205140063976U0, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТОВ «СМО УКРАЇНА» в митному режимі імпорт товару засувки, клапани, фільтри іншу арматуру трубопровідну та комплектуючі до неї загальною фактурною вартість 42585,04 Євро (за основним методом - ціною договору).

Однак Волинською митницею було зауважено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності позивачу було запропоновано в 10-ти денний термін надати додаткові документи.

Митним брокером позивача 10.08.2023 листом було повідомлено митний орган про відсутність витребуваних митницею документів та просив прийняти рішення про коригування митної вартості без врахування 10-ти денного терміну.

Волинською митницею 10.08.2023 прийнято рішення №UA205140/2023/000553/2 про коригування митної вартості товару та надіслано декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006040. Митним органом було визначено митну вартість за резервним методом згідно із статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України) - товар 3 - на рівні 11.11 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/024919 від 29.03.2023 та донараховано ТОВ «СМО УКРАЇНА» митних платежів на суму 18554,60 грн.

Щодо невідповідності сум у платіжних дорученнях сумам по специфікаціям та інвойсів позивач повідомляє, що розраховується з компанією СМО VALVES TECHNOLOGY SL виключно на умовах 100% передоплати (саме з цього моменту завод-виробник бере замовлення у роботу та приступає до виготовлення продукції). Поставки з Іспанії відбуваються на постійній та безперебійній основі двічі на місяць. З моменту 100% передоплати по Специфікації до фактичної поставки товару в Україну строк може коливатись від 2 тижнів до 4 місяців. Тому надати митному органу платіжні доручення, які б 100% сходилися з сумою специфікацій та інвойсів на продукцію, яка завозиться є неможливим. Кожна партія готової продукції завозиться по конкретних специфікаціях, а не по конкретних платіжних дорученнях.

На думку позивача, митному органу було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД.

На думку позивача відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не було надано жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом.

З огляду на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 №UA205140/2023/000553/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2023 №UA205140/2023/006040.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМО УКРАЇНА» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в загальному розмірі 13668 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Волинською митницею подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин спору апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В обгрунтування своєї позиції апелянт посилається на наступне. У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «СМО УКРАЇНА» подано МД №23UA205140063516U3 від 09.08.2023 на 4 товарні позиції (графа 31 МД) та на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, які визначені статті 335 МК України та зазначені у графі 44 поданої митної декларації. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: - договір (контракт) про перевезення від 27.07.2023 №№ 70-1, зазначений в графі 44 МД не подано до митного оформлення; - згідно із графою 22 МД вартість товару становить 42 585,04 Євро, що суперечить вартості, зазначеній в доповненнях до зовнішньоекономічного договору (контракту) на загальну суму 38995,04 євро (від 20.06.2023 №СМО00000026 1989 Євро, від 04.07.2023 №СМО00000028 8747,26 Євро, від 10.07.2023 №СМО00000029 10 686,28 Євро, від 13.07.2023 №СМО00000031 17572,5 Євро).

Зауважує, що специфікація від 10.07.2023 №СМО00000030 не була подана до митного оформлення.

Розбіжність у числових значеннях в рахунках-фактурах та специфікаціях, які надавалися до митного оформлення, призвела до наявності обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості товару. З огляду на те, що позивачем було надано платіжні дорученні, загальна сума яких не відповідає сумі, зазначеній у інвойсі, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, що й викликало необхідність витребувати у декларанта додаткові документи.

Таким чином, у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, у відповідності до вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», статей 53, 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний додаткові документи. Декларантом на вимогу митниці не надано жодних додаткових документів, про що повідомлено листом від 10.08.2023 № 10/08/23/1.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена ні за основним методом визначення митної вартості. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 3 на рівні 11.11 дол. США/кг за МД № UA205140/2023/ 024919 від 29.03.2023. Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, про що свідчить митна декларація №23UA205140063976U0 від 10.08.2023. З додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості ТОВ «СМО УКРАЇНА» до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не зверталось.

З огляду на вищенаведене, вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 №UA205140/2023/000553/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим.

Окрім вищезазначеного, з огляду на предмет спору, обсяг наданих послуг, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу судових витрат, апелянт вважає, що розмір витрат на залучення перекладача у сумі 8300,00 грн визначений рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 є завищеним та підлягає зменшенню. Зокрема зауважує, що вказана послуга є правом позивача, а не обов`язком визначеним КАС України чи судом.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

01.02.2019 між ТОВ «СМО УКРАЇНА» та компанією СМО VALVES TECHNOLOGY SL (м. Мадрид, Іспанія) було укладено контракт від №0112-2, в рамках якого продавець зобов`язаний виготовити, випробувати, запакувати, нанести маркування та передати покупцеві на умовах EXW (TXARAMA-TOLOSA) відповідно до Інкотермс 2000, вироби згідно із специфікацією. Специфікація є невід`ємною частиною контракту та складається до кожної поставки окремо (а.с.13-17, 31-35 переклад).

На виконання умов договору, згідно із специфікаціями від 20.06.2023 №26, від 04.07.2023 №28, від 10.07.2023 №29, від 10.07.2023 №30, від 13.07.2023 №31 та інвойсами від 01.08.2023 №А63739, №А63740 позивач придбав товар на загальну суму становить 42585,04 Євро.

09.08.2023 з метою здійснення митного оформлення товарів: «запірна арматура для трубопроводів, з ливарного чавуну, засувка шиберна, клапани зворотні, з корпусом із чавуну, для промислових трубопроводів, інші клапани виготовлені зі сталі, заслінка «Батерфляй» з редуктором, трубки гнучкі з не дорогоцінних металів, без фітингів з чорних металів, компенсатор сильфонний фланцевий» згідно з вищевказаним контрактом, декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140063516U3. Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.

До митної декларації додано: контракт від 01.02.2019 №0112-2, додатки від 30.05.2019 №1/2, від 03.02.2020 №1/3, від 01.12.2020 №1/4, від 31.12.2021 №1/5 , від 05.01.2022 №1/6, від 01.07.2022 №1/7 , від 30.12.2022 №1/8 до вказаного контракту, пакувальний лист від 01.08.2023, рахунки-фактури (iнвойси) від 01.08.2023 А63739 та від 01.08.2023 А63740, автотранспортна накладна (СМR) від 01.08.2023 №839620, декларації про походження товару від 01.08.2023 А63739, від 01.08.2023 А63740, платіжні інструкції в іноземній валюті від 19.06.2023 №10, від 05.07.2023 №13, від 11.07.2023 №, від 14.07.2023 № 15, від 19.07.2023 №17, довідка про транспортні витрати від 04.08.2023, специфікації від 20.06.2023 №СМО00000026, від 04.07.2023 №СМО00000028, від 10.07.2023 №СМО00000029, від 10.07.2023 №СМО00000030, від 13.07.2023 №СМО00000031, договір про надання послуг митного брокера від 02.01.2023 №02/23, заявка на перевезення від 27.07.2023 №70-1, технічні характеристики від 24.01.2011, від 05.10.2011, копія митної декларації країни відправлення від 04.08.2023 №23HU1062002B7D4FA9.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності : договір (контракт) про перевезення від 27.07.2023 №№ 70-1, зазначений в графі 44 МД не подано до митного оформлення; згідно із графою 22 МД вартість товару становить 42585,04 Євро, що суперечить вартості, зазначеній в доповненнях до зовнішньоекономічного договору (контракту) на загальну суму 38995.04 Євро (від 20.06.2023 №СМО00000026 1989 Євро, від 04.07.2023 №СМО00000028 8747,26 Євро, від 10.07.2023 №СМО00000029 10 686,28 Євро, від 13.07.2023 №СМО00000031 17572,5 Євро); згідно із рахунками-фактурами від 01.08.2023 №А63740 та від 01.08.2023 №А63739 вартість товару становить 42585,04 Євро, що суперечить платіжним документам на загальну суму 59 245,93 Євро (від 19.06.2023 №10 18649,89 Євро, від 05.07.2023 №13 8747,26 Євро, від 11.07.2023 №14 10686,28 Євро, від 14.07.2023 №15 17572,5 Євро, від 19.07.2023 №17 3590 Євро); згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.08.2023 №б/н вартість транспортних послуг по маршруту Іспанія-п/п Рава-Руська складає 79035,43 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 3082 км, що становить 25,65 грн/км (79035,43 грн/3082км). Згідно вищезазначеного документа вартість по маршруту п/п Рава-Руська - м. Луцьк становить 33 872,33 грн, відстань даного маршруту 167 км, що становить 202,83 грн/км (33872,33грн/167км). Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості.

У зв`язку із чим декларанту було запропоновано надати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (контракт) про перевезення від 27.07.2023 № 70-1; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

У відповідь на повідомлення митниці декларант в листі від 10.08.2023 №10/0823/1 просив прийняти рішення без урахування 10-денного терміну на основі наданих електронних документів, прикріплених до МД № UA205140/2023/063516 від 10.08.2023 та повідомив, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України надаватися не будуть.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 №UA205140/2023/000553/2.

Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2023 №UA205140/2023/006040.

На підставі МД №23UA205140063976U0 від 10.08.2023 товар випущено у вільний обіг.

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з посиланням на частину сьому статті 54 МК України - у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд першої інстанції вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд першої інстанції погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено у частині 3статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з пунктом 2 частини 6статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів, який задекларовані, згідно із спірними митними деклараціями, декларант має подати додаткові документи.

При цьому, як встановив апеляційний суд із рішень про коригування митної вартості товарів, витребування відповідачем додаткових документів було зумовлено тим, що подані до митного оформлення документи не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості товару за ціною договору та мають розбіжності.

Щодо виявлених розбіжностей позивач пояснив, що надані до митного оформлення документи не містили розбіжностей та мали необхідну для визначення митної вартості інформацію щодо ціни товару.

Надаючи оцінку доводам сторін, щодо правомірності рішення відповідача про коригування митної вартості, апеляційний суд зазначає наступне.

Документи, що підтверджують митну вартість зазначені у частині 2статті 53 МК України.

Серед переліку цих документів немає таких документів, як замовлення на товар, прайс-листи та заявки на перевезення.

Отже, відповідач встановив розбіжності в документах (прайс-листи), які не є документами, що підтверджують митну вартість, а також відсутність документів (замовлення на товар, заявки на перевезення), які не є документами, що підтверджують митну вартість.

Зважаючи на це, на думку апеляційного суду, сумніви митного органу щодо митної вартості товарів, яку задекларував позивач, з підстав відсутності замовлення на товар, заявки на перевезення, а також наявності розбіжностей у прайс-листах та комерційних інвойсах, є необґрунтованими, що позбавляє відповідача права самостійно коригувати митну вартість товарів, що вказані у митних деклараціях, які, з метою митного оформлення вказаних у них товарів, подав позивач.

Крім цього, апеляційний суд зазначає, що відповідач обрав резервний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 93 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів: «запірна арматура для трубопроводів, з ливарного чавуну, засувка шиберна, клапани зворотні, з корпусом із чавуну, для промислових трубопроводів, інші клапани виготовлені зі сталі, заслінка «Батерфляй» з редуктором, трубки гнучкі з не дорогоцінних металів, без фітингів з чорних металів, компенсатор сильфонний фланцевий».

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: контракт від 01.02.2019 №0112-2, додатки від 30.05.2019 №1/2, від 03.02.2020 №1/3, від 01.12.2020 №1/4, від 31.12.2021 №1/5 , від 05.01.2022 №1/6, від 01.07.2022 №1/7 , від 30.12.2022 №1/8 до вказаного контракту, пакувальний лист від 01.08.2023, рахунок-фактура (iнвойс) від 01.08.2023 А63739, від 01.08.2023 А63740, автотранспортна накладна (СМR) від 01.08.2023 №839620, декларації про походження товару від 01.08.2023 А63739, від 01.08.2023 А63740, платіжні інструкції в іноземній валюті від 19.06.2023 №10, від 05.07.2023 №13, від 11.07.2023 №, від 14.07.2023 № 15, від 19.07.2023 №17, довідка про транспортні витрати від 04.08.2023, специфікації від 20.06.2023 №СМО00000026, від 04.07.2023 №СМО00000028, від 10.07.2023 №СМО00000029, від 10.07.2023 №СМО00000030, від 13.07.2023 №СМО00000031, договір про надання послуг митного брокера від 02.01.2023 №02/23, заявка на перевезення від 27.07.2023 №70-1, технічні характеристики від 24.01.2011, від 05.10.2011, копія митної декларації країни відправлення від 04.08.2023 №23HU1062002B7D4FA9.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

01.02.2019 між ТОВ «СМО УКРАЇНА» та компанією СМО VALVES TECHNOLOGY SL (м. Мадрид, Іспанія) було укладено контракт №0112-2, в рамках якого продавець зобов`язаний виготовити, випробувати, запакувати, нанести маркування та передати покупцеві на умовах EXW (TXARAMA-TOLOSA) відповідно до Інкотермс 2000, вироби згідно із специфікацією. Специфікація є невід`ємною частиною контракту та складається до кожної поставки окремо (а.с.13-17, 31-35 переклад).

Доводи митного органу про те, що згідно із графою 22 МД вартість товару становить 42 585,04 Євро, що суперечить вартості, зазначеній в доповненнях до зовнішньоекономічного договору (контракту) на загальну суму 38 995,04 Євро (від 20.06.2023 №СМО00000026 1989 Євро, від 04.07.2023 №СМО00000028 8747,26 Євро, від 10.07.2023 №СМО00000029 10 686,28 Євро, від 13.07.2023 №СМО00000031 17572,5 Євро), суд першої інстанції вірно відхилив як необґрунтовані, оскільки відповідачем при здійсненні такого обрахунку не враховано доповненнях до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.07.2023 №00000030 на суму 3590 Євро.

Як вбачається із картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2023 №UA205140/2023/006040 вказане доповнення було надане до митного оформлення.

Таким чином, згідно із специфікаціями від 20.06.2023 №00000026, від 04.07.2023 №00000028, від 10.07.2023 №00000029, від 10.07.2023 №00000030, від 13.07.2023 №00000031 загальна сума товару становить 42585,04 Євро.

Щодо твердження відповідача про те, що договір (контракт) про перевезення від 27.07.2023 №70-1, зазначений в графі 44 МД не було подано до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2023 №UA205140/2023/006040, вбачається, що серед документів, наданих для митного оформлення, був наявний у тому числі, договір (контракт) про перевезення від 27.07.2023 №70-1, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.2. контракту від 01.02.2019 №0112-2 покупець оплачує вартість виробів відповідно до умов специфікацій шляхом перерахування суми платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника на таких умовах: 100 % від суми, зазначеної у специфікації до моменту відвантаження товару зі складу заводу-виробника.

Згідно із додатком від 30.05.2019 №1/2 до контракту від 01.02.2019 №0112-2 пункт 3.2. вказаного контракту викладено в редакції відповідно до якої, покупець оплачує вартість виробів відповідно до підписаної специфікації шляхом перерахування суми платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника на таких умовах: 100% переплата в день розміщення товар у виробництво згідно із специфікацією, якщо інші умови не вказані у специфікації або оплата за товар відповідно до специфікації здійснюється з відстроченням платежу 30 днів від дати поставки відповідної партії товару (а.с.31).

Згідно із специфікаціями від 20.06.2023 №00000026, від 04.07.2023 №00000028, від 10.07.2023 №00000029, від 10.07.2023 №00000030, від 13.07.2023 №00000031 визначено умови оплати: 100 % предоплата.

Такі ж умови оплати передбачені рахунками-фактурами від 01.08.2023 №А63740 та від 01.08.2023 №А63739.

Як вбачається із графи «призначення платежу» кошти згідно із платіжними інструкціями в іноземній валюті від 19.06.2023 №10, від 05.07.2023 №13, від 11.07.2023 №, від 14.07.2023 № 15, від 19.07.2023 №17 були сплачені згідно із контрактом від 01.02.2019 №0112-2.

Із вказаних платіжних інструкцій неможливо ідентифікувати партію товару (рахунку-фактури), передоплату за яку здійснив позивач, однак зазначене обумовлено відсутністю інформації про рахунок-фактуру, яка на час здійснення передоплати ще не складена. У спірному випадку рахунки-фактури №А63740 та №А63739 складені (виписані) 01.08.2023, тобто пізніше за здійснення передоплати згідно із вищезазначеними платіжними дорученнями в іноземній валюті.

Разом з тим, документ про оплату за товар, у даному випадку про передоплату, не визначає ціну товару, а може включати і інші платежі, які здійснюються на виконання договору між сторонами, у даному випадку контракту від 01.02.2019 №0112-2. У зв`язку з цим різниця між сумами, які вказані у платіжних дорученнях та у рахунках-фактурах не може свідчити про розбіжності у визначенні вартості товару, яка у даному випадку остаточно визначена у рахунках-фактурах від 01.08.2023 №А63740 та від 01.08.2023 №А63739.

Так, на виконання умов контракту від 01.02.2019 №0112-2, відповідно до інвойсів від 01.08.2023 №А63739 на суму 3590 Євро (а.с. 80-81, 82-84 переклад) та від 01.08.2023 №А63740 на суму 38995,04 Євро (а.с. 82-89, 90-95 переклад) позивач придбав товар на загальну суму 42585,04 Євро, що відповідає ціні, яка зазначена в МД від 09.08.2023 №23UA205140063516U3. Як доведено матеріалами справи вартість по маршруту п/п Рава-Руська-м. Луцьк становить 33 872,33 грн, відстань даного маршруту 167 км, що становить 202,83 грн/км (33872,33грн/167км). Дане, на думку відповідача, свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості, суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи до митного оформлення позивачем було подано довідку про транспортні витрати від 04.08.2023, відповідно до якої вартість транспортних послуг з міжнародного перевезення вантажу згідно із заявкою №70-1 від 27.07.2023 автомобілем Іспанія п/п Рава-Руська складає 79035,43 грн; п/п Рава-Руська (Україна) м. Луцьк (Україна) складає 33872,33 грн. Додаткове страхування вантажу по даному перевезенню не проводилось. Навантажувальні роботи проводилися за рахунок відправника вантажу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16533/14, від 07.07.2023 у справі № 803/718/17 наголосив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відтак подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.

Окрім того, надаючи оцінку таким сумнівам митного органу, суд першої інстанції вірно зазначив, що перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, яка підтверджує вартість перевезення.

Враховуючи викладене, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, а вказані митним органом розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 3 на рівні 11.11 дол.США/кг за МД № UA205140/2023/ 024919 від 29.03.2023.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Додаткового колегія суддів зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Враховуючи вищенаведене відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 №UA205140/2023/000553/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2023 №UA205140/2023/006040 суд першої інстанції правомірно визнав протиправними та скасував.

Щодо посилання апелянта на стягнення витрат пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 8300,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За результатами розгляду справи витрати на залучення перекладача підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частини 3-8 статті 137 КАС України. Витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат складає 8300,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених у зв`язку із залученням перекладача, позивач надав суду: договір від 11.08.2023 №110823/3, специфікація до вказаного договору, рахунок-фактуру від 11.08.2023 №47211, виставлений ТОВ «СМО УКРАЇНА» на суму 8300,00 грн, акт надання послуг від 11.08.2023 №47211, відповідно до якого виконавцем були надані послуги з перекладу документів, а також платіжна інструкція від 21.08.2023 №1185, відповідно до якої позивач оплатив послуги перекладу в сумі 8300,00 грн.

Факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що переклад документів є письмовими доказами у справі, то такі витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи і у зв`язку із задоволенням позову також підлягають розподілу разом з іншими витратами.

В апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи співмірність, обґрунтованість та доцільність розміру витрат на залучення перекладача, які були стягнуті на корить позивача у розмірі 8300,00 грн, не вказує який, на його думку, розмір витрат, пов`язаних з залученням (послугами) перекладача у даній справі, є обґрунтованим та в чому полягає помилковість визначення судом першої інстанції співмірності такого розміру витрат.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір відшкодування витрат на послуги з залучення перекладача, які повинні бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, має становити 8300,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року по справі № 140/25340/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний