Постанова

від 29.02.2024 по справі 260/4323/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4323/23 пров. № А/857/23679/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року (суддя- Гебеш С.А., ухвалене в м. Ужгород о 10:24, повний текст складено 20.11.2023) у справі № 260/4323/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа - Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2023 року ОСОБА_1 (далі, позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Об`єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання недійсним протокол №12 від 17.12.2021 року засідання об`єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки п. 1.1 про скасування п. 4 протоколу засідання ОЖК ІНФОРМАЦІЯ_1 №9 від 12.11.2021 року в частині надання однокімнатної квартири для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 складом сім`ї одна особа; скасування п. 3 наказу військового комісара Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.12.2021 року №551 про скасування п. 4 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №9 від 12.11.2021 року та п. 4 наказу військового комісара Івано-Франківського обласного центру комплектування та соціальної підтримки №494 від 12.11.2021 року в частині надання однокімнатної квартири для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 складом сім`ї одна особа; зобов`язання об`єднану житлову комісію Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки погодити розподіл та виділення однокімнатної квартири для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 1948 р.н., який перебуває на квартирному обліку згідно списків Івано-Франківського гарнізону загальна черга з 05.03.1999 року №7, позачергова черга з 11.03.2005 року №3. Позачергова черга з 10.02.1999 року №1, складом сім`ї одна особа; визнання недійсним протоколу № 5 від 24.06.2022 року засідання об`єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки п. 91. в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 складом сім`ї (одна) особа зареєстрований в АДРЕСА_1 ; скасування п. 9.1 наказу начальника Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №313 від 24.06.2022 року в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 складом сім`ї одна особа, зареєстрований в АДРЕСА_1 ; зобов`язання об`єднану житлову комісію Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки виконати рішення судів по поновленню і перебуванню полковника у відставці ОСОБА_1 складом одна особа на квартирному обліку для отримання житла для постійного проживання в м. Івано-Франківську при об`єднаній житловій комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.02.2021 року, яким поновлено на квартирному обліку станом на 27.07.2020 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, та з наведених в ній підстав, вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.

Відповідач- Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Апелянт згідно поданої заяви просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 , виданим Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом 10.07.1997 року, є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 12.06.1996 року), та ветераном війни - інвалідом 3-ї групи (посвідчення НОМЕР_3 , видане 28.04.2011 року).

На квартирному обліку для отримання житлового приміщення позивач перебував при Івано-Франківському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Згідно із листом обласного військового комісаріату від 19 травня 2020 року № 2/184 першочергова черга під № 5, позачергова черга під № 1 з обмеженим терміном забезпечення житлом протягом двох років з 10 лютого 1999 року.

ОСОБА_1 у вересні 2020 року було отримано повторне повідомлення від 24 вересня 2020 року № 2/463 від обласного військового комісаріату, що відповідно до протоколу об`єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 29 липня 2020 року № 16 за результатами розгляду документів облікової житлової справи у зв`язку з постійним проживанням у іншому населеному пункті його знято з обліку потребуючих поліпшення житлових умов на підставі підпункту 2 статті 40 ЖК УРСР, підпункту 2 пункт 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень.

ОСОБА_1 17.09.2021 року поновлено на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при Івано-Франківському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на загальну чергу з 05.03.1996 року та позачергову чергу з 10.02.1999 року, першочергову з 11.03.2005 року складом сім`ї одна особа на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.02.2021 року у справі №303/6766/20, що підтверджено Витягом з протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

В подальшому, рішенням об`єднаної житлової комісії Івано-Франківського обласного центру комплектування та соціальної підтримки 12.11.2021 року погоджено розподіл однокімнатної постійної квартири за адресою АДРЕСА_2 житловою площею 15,8 м.кв. загальною площею 44,9 м. кв. на 2 поверсі полковнику запасу ОСОБА_1 , 1948 року народження (а.с. 26).

Разом з тим, Об`єднаною житловою комісією Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 17.12.2021 року розглянуто лист Івано-Франківської КЕЧ району №15/265 від 14.12.2021 року та протокол Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями №526 від 02.12.2021 року по розподілу постійного житла у АДРЕСА_3 відповідно, до якого не погоджено надання житла полковнику запасу ОСОБА_1 та скасовано п. 4 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Івано-Франківського ОТЦК та СП №9 від 12.11.2021 року щодо надання однокімнатної квартири АДРЕСА_4 для постійного проживання в корпусі №9 житловою площею 15,8 кв.м., загальною площею 44,9 кв.м. полковнику запасу ОСОБА_1 1948 р.н., який перебуває на квартирному обліку згідно списків загальної черги Івано-Франківського гарнізону з 05.03.1996 року, на першочерговій з 11.03.2005, на позачерговій черзі з 10.02.1999 року, складом сім`ї одна особа (витяг з Протоколу №12 від 17.12.2021 року та витяг з наказу №551 від 17.12.2021 року).

Також, Об`єднаною житловою комісією Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 24.06.2022 року розглянуто протокол Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями №526 від 02.12.2021 року по розподілу постійного житла у АДРЕСА_3 відповідно, до якого не погоджено надання житла полковнику запасу ОСОБА_1 та прийнято рішення зняти з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при Івано-Франківському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки полковника у відставці ОСОБА_1 (витяг з протоколу №5 від 24.06.2022 року та витяг з наказу №313 від 24.06.2022 року)

Підставою не погодження надання житла полковнику запасу ОСОБА_1 слугувало те, що згідно довідки Мукачівської КЕЧ району №8 від 19.02.1999 року ОСОБА_1 від Міністерства оборони України отримав 2-кімнатну квартиру в АДРЕСА_5 житловою площею 27,20 м.кв., яку в подальшому приватизував та відчужив шляхом дарування гр. ОСОБА_2 (донька другої дружини ОСОБА_1 від першого шлюбу), а також повністю використав право на безоплатну приватизацію житла в розмірі 49,80 м.кв. за вказаною адресою при нормі 31,00 кв.м. Фактично з 2000 року по теперішній час зареєстрований та проживає з дружиною в АДРЕСА_1 .

Позивач, вважаючи вищевказані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Згідно статті 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Питання щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульоване положеннями статті 12 Закону №2011-ХІІ.

Пунктом 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ).

Згідно абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Вказаними нормами Закону №2011-ХІІ держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, тобто один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Згідно статті 12 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Пунктом 3 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Згідно пункту 22 Порядку №1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а саме у разі: 1)поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2)засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.

Також, наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Згідно пунктів 2, 4, 5 розділу І Інструкції №380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами). Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Військовослужбовці мають право здати отримане за рахунок Міноборони постійне житло або рівнозначне житло, яке відповідає санітарно-технічним вимогам, у населених пунктах, регіонах, в яких воно було отримане, та за умови потреби Міноборони в такому житлі із подальшим правом на забезпечення житлом від Міноборони у встановленому законодавством порядку.

Приписами пунктів 1, 2 розділу VІ Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку. Військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української УРСР. Потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються: військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають в одній квартирі по дві і більше сім`ї незалежно від родинних відносин, та особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати); військовослужбовці з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11, 12 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та члени їх сімей; члени сімей загиблих, визначені абзацами шостим та восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; військовослужбовці та члени їх сімей, які були забезпечені житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,- із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач отримав 2-кімнатну квартиру в АДРЕСА_5 житловою площею 27,20 м.кв., яку в подальшому приватизував та відчужив шляхом дарування, що підтверджується довідкою, виданою Мукачівською КЕЧ №8 від 19.02.1999 року. Позивач використав право на безоплатну приватизацію житла в розмірі 49,80 м. кв. за адресою АДРЕСА_5 при нормі 31,00 кв.м.

Відтак, колегія суддів враховує, що об`єднана житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 прийшла до вірного висновку про відсутність законних підстав на повторне забезпечення постійним житлом з державного житлового фонду позивача, так як такий отримав житло та повністю використав право на безоплатну приватизацію.

Стосовно доводів позивача, що отримана ним квартира у м. Мукачево залишилася у житловому фонді Міністерства оборони України, так як подарована військовослужбовцю ОСОБА_2 (дочці дружини від першого шлюбу), то суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не вправі на власний розсуд приймати рішення щодо забезпечення окремих військовослужбовців житлом, шляхом дарування їм своєї квартири, отриманої від Міністерства оборони.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те. що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи наведені обставини та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, відтак судом вірно відмовлено в позові.

Згідност.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішенняЗакарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі № 260/4323/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 11.03.2024