Ухвала

від 12.03.2024 по справі 460/5027/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2024 року

м. Київ

справа №460/5027/21

адміністративне провадження № К/990/3743/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Прокопенка О. Б., Соколова В.М.,

перевірив касаційну скаргу адвоката Левчуня Сергія Анатолійовича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря", на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області звернулося з позовом до ТОВ "Агрохолдинг "Зоря", в якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування вхідних дверей та відключення від системи електрозабезпечення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки будівель ТОВ "Агрохолдинг "Зоря", а саме: адміністративної будівлі, що розташована за адресою: 35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, пл.Володимира Плютинського, буд.2; будівель елеватора, що розташовані за адресою: 35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Зоря, вул.Промислова, буд.3; будівель ферми, що розташовані за адресою: 35314, Рівненська область, Рівненський район, с.Диків, вул.Шевченка, буд.40.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, позов задоволено.

Постановою Верховного суду від 27 грудня 2022 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, позов задоволено.

25 січня 2024 року засобами поштового зв`язку представник відповідача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для обов`язкової реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) та подання касаційної скарги в новій редакції, в якій мають бути зазначені відомості наявність або відсутність електронного кабінету.

На виконання вимог ухвали скаржник 09 лютого 2024 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якою додано відповідь №510719 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Отже, скаржник виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 14 лютого 2024 року.

Так, предметом спору у цій справі є правомірність застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування вхідних дверей та відключення від системи електрозабезпечення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки будівель ТОВ "Агрохолдинг "Зоря".

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Рівненським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а», «б» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Щодо наявності підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначив, що судами попередніх інстанції проігноровано висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі N 826/19328/16 стосовно: неврахування принципу співмірності, обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи; дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами, а також відсутності переконливих доказів, що невиправлені відповідачем порушення, створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей та відсутності підстав для повного зупинення експлуатації будівлі, що потягнуло за собою порушення прав Відповідача.

Колегія суддів, перевіривши викладені доводи, зазначає, що скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв`язку з чим Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Щодо наявності підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що зупинення діяльності будівель призведе до повного зупинення діяльності ТОВ «Агрохолдинг «Зоря», або понесення додаткових витрат на очищення, осушення та зберігання зерна, переміщення великої рогатої худоби, що є надмірним тягарем, особливо в умовах воєнного часу.

Перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, Суд зазначає, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником, має особливе значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.

Разом з тим, скаржник повинен довести особливу важливість чи специфічність значення цієї справи для цього.

Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.

Посилання на негативні наслідки для відповідача у зв`язку з ухваленими рішеннями судів у цій справі не на його користь без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.

Отже, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Щодо обґрунтування наявності підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що предмет позову і обраний позивачем спосіб захисту в силу складності правовідносин та потреби з`ясування обставин, які визначають загрозу для життя та здоров`я людей і наслідки задоволення позовних вимог виключали розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд зазначає наступне.

Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України.

Так, частинами першою - другою статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такі самі положення містить також частина четверта статті 12 КАС України, яку, окрім того, доповнено також пунктами 5 і 6 згідно із законами України від 13 березня 2018 року № 2325-VIII і від 13 травня 2020 року № 590-IX відповідно ( 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу).

Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача, колегія суддів дійшла таких висновків:

за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи тільки за правилами загального позовного провадження суд може дійти висновку про розгляд адміністративної справи як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального позовного провадження з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС.

У цій справі суд першої інстанції, не пов`язуючи віднесення цієї справи до справ незначної складності, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

З огляду на відхилення Верховним Судом зазначеної заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Левчуня Сергія Анатолійовича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря", на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" про застосування заходів реагування.

2. Копію цієї ухвали у вигляді електронного документу направити заявнику до електронного кабінету, а у разі його відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.А. Уханенко О.Б. Прокопенко В.М. Соколов