Рішення

від 29.02.2024 по справі 722/3/24

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/3/24

Номер провадження 2/722/120/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Ратушенка О.М.

секретаря йКушнір І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Дністровської окружної прокуратури Руснака Петра Анатолійовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,-

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2024 року керівник Дністровської окружної прокуратури Руснак П.А. в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області звернувся в суд з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що Дністровською окружною прокуратурою Чернівецької області за результатами опрацювання матеріалів СБУ в Чернівецькій області встановлено порушення порядку використання ОСОБА_1 , громадянином російської федерації, земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Сокирянської міської територіальної громади Дністровського району (колишня назва - Коболчинська сільська рада Сокирянського району), які полягають в порушенні вимог ч.4 ст.81 Земельного Кодексу України щодо не відчуження іноземцем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину.

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація.

Згідно інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна установлено,що громадянинуросійської федерації ОСОБА_1 на правіприватної власностіналежить земельнаділянка сільськогосподарськогопризначення дляведення товарногосільськогосподарського виробництваз кадастровимномером 7324084500:03:001:0327площею 0,1653га,яка розташованана територіїСокиряцської міськоїтериторіальної громадиДністровського району(колишняназва Коболчинська сільськарада Сокирянськогорайону).Державну реєстраціюправа власності ОСОБА_1 на зазначенуземельну ділянкупроведено 18.09.2019 рокуна підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом від09.09.2019року за№388,посвідченого приватнимнотаріусомСокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області, відповідного до якого спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1941 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її внук ОСОБА_1 .

Спадщина,на якувидано цесвідоцтво,складається ізземельної ділянкиплощею 0,1653га,цільове призначення:для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,кадастровий номер7324084500:03:001:0327, що розташована за адресою: Чернівецька область Сокирянський район, Коболчинська сільська рада.

У подальшому09.09.2020року вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно зареєстрованоправо приватноївласності ОСОБА_1 на земельнуділянку зкадастровим номером7324084500:03:001:0327,площею 0,1653га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2163604973240. Таким чином, відповідач успадкував спірну земельну ділянку та зареєстрував право власності на неї.

Згідно інформаціїУправління Державноїміграційної службиУкраїни уЧернівецькій області№7301.4-5342/73.2-23від 02.10.2023року вбачається,що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками УДМС у Чернівецькій області щодо належності до громадянства України, щодо документування посвідками на постійне та тимчасове проживання, не значиться.

Як наслідок, Дністровською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку із перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (з 09.09.2019 року по даний час) не відчужив її, а тому є підстави для її конфіскації у власність держави.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.01.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 01.02.2024 року.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 01.02.2024 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду по суті на 11 год.00 хв. 29.02.2024 року.

Прокурор Дністровської окружної прокуратури та представник Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в судове засідання не з`явилися, однак прокурор Дущак Г.С. подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання оголошенням про виклик на веб-порталі судової влади України, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому суд вважає за необхідне провести судове засідання без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

У відповідностідо ч.5ст.22ЗК Українивизначено,що землісільськогосподарського призначенняне можутьпередаватись увласність іноземцям,особам безгромадянства,іноземним юридичнимособам таіноземним державам.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Положення статей 13,14Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80Земельного кодексуУкраїни визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81Земельного кодексуУкраїни можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч.3 ст.81Земельного кодексуУкраїни іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації та останнє відоме місце його проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ,російська федерація.

Згідно відомостей Державної міграційної служби України у Чернівецькій області №7301.4-5342/73.2-23, встановлено що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками УДМС у Чернівецькій області щодо належності до громадянства України, щодо документування посвідками на постійне та тимчасове місце проживання, не значиться.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.09.2020 року, спадкова справа №37/2019, зареєстровано в реєстрі №388, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 7324084500:03:001:0327, площею 1,1653 га, яка розташована на території Сокирянської міської територіальної громади Дністровського (колишня територія Коболчинської сільської ради Сокирянського району) району Чернівецької області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №347290189 від 20.09.2023 року, ОСОБА_1 09.09.2020 року зареєстрував право власності на земельну ділянку 7324084500:03:001:0327, площею 1,1653 га за реєстраційним номером 2163604973240.

Крім того, встановлено, що після набуття зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , грубо порушуючи вимоги національного законодавства, протягом року її не відчужив.

Відповідно до ч.5 ст.22Земельного кодексуУкраїни набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом ч.4 ст.81Земельного кодексуУкраїни землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч.2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч.1 ст.346ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Згідно із ст.356ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст.41Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 14.01.2015року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Так, статтею 131-1Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3 статті 56ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушив визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145Земельного кодексуУкраїни процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужила її упродовж року після набуття права власності. На даний час вона без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

По-перше, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст.23Закону України«Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

По-друге, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

По-третє, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не відчужила її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч.4 ст.81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку ОСОБА_1 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч.4 ст.81 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 09.09.2020 року по даний час) не відчужив її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Чернівецької обласної прокуратури необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-83, 89, 141, 263-265, 280 - 284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Припинити право власності громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 , на земельну ділянку за кадастровим номером 7324084500:03:001:0327, площею 0,1653 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сокирянської міської територіальної громади Дністровського району Чернівецької області, (колишня територія Коболчинської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області), шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області ( адреса місця знаходження: вул.Героїв Майдану,194, "А", м.Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 39909396).

Стягнути з ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Чернівецької обласної прокуратури (адреса місця знаходження: м.Чернівці, вул. М.Кордуби, 21А, код ЄДРПОУ 02910120, Держказначейська служба України, м.Київ, рахунок UA378201720343110001000004946) судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буливручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Суддя О.М.Ратушенко

Повний текст рішення складено 11.03.2024 року.