Постанова

від 12.03.2024 по справі 205/9889/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2693/24 Справа № 205/9889/21 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Кредитна спілка «Дніпропетровська Ощадна Кредитна спілка», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Кредитна спілка «Дніпропетровська Ощадна Кредитна спілка», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким просив суд стягнути з відповідача на його користь 24 773,00 грн. заборгованість за кредитним договором № 2986Д від 31 березня 2005 року та договором поруки № 2986Д(п) від 31 березня 2005 року в порядку регресу та судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що в провадженні Індустріального ВДВС м. Дніпра перебувало виконавче провадження по виконанню судового наказу від 13 березня 2006 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка» заборгованості в розмірі 24 773,00 грн. за договором поруки № 2986Д(п) від 31 березня 2005 року. В зв`язку з повним погашенням позивачем вказаної заборгованості державним виконавцем Індустріального ВДВС м. Дніпра 08 вересня 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з повним виконанням.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року позов задоволено та ухвалено із стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 2986Д від 31 березня 2005 року та договором поруки № 2986Д(п) від 31 березня 2005 року в порядку регресу в розмірі 24 773,00 грн.. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2006 року по справі № 2н/312/06 стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка» борг за договором поруки № 2986Д(п) від 31 березня 2005 року в розмірі 24779 грн., а також судовий збір у сумі 123 грн. 90 коп., а всього 24902 грн. 90 коп. (а.с. 134).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2010 року видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2н/312/06 від 13.03.2006 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка» боргу за договором поруки № 2986Д(п) від 31 березня 2005 року в розмірі 24779 грн., а також судовий збір у сумі 123 грн. 90 коп., а всього 24902 грн. 90 коп. (а.с. 133).

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03 вересня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2н-312, виданого 07 червня 2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 боргу 24 773,00 грн. у зв`язку з повним виконанням рішення (а.с. 122).

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що правовідносини поруки передбачають можливість регресних грошових вимог поручителя до боржника, отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наданих позивачем доводів у їх сукупності, які не спростовані відповідачем, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених вимог у повному обсязі, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача боргу в розмірі 24 773,00 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України підстави заміни кредитора у зобов`язанні виникають у разі виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 24 773,00 грн. заборгованість за кредитним договором № 2986Д від 31 березня 2005 року та договором поруки № 2986Д(п) від 31 березня 2005 року в порядку регресу, посилаючись на те, що ним було повністю погашено заборгованість, проте, позивач ані в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не надав суду жодних доказів, що саме відповідач ОСОБА_1 є боржником по кредитному договору № 2986Д від 31 березня 2005 року.

З постанови державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 03 вересня 2021 року вбачається, що боржником є позивач, а стягувачем Кредитна спілка «Дніпропетровська Ощадна Кредитна спілка», тоді як жодних даних щодо ОСОБА_1 ця постанова не містить.

Жодних належних та допустимих доказів того, що у позивача виникло право на стягнення заборгованості в порядку регресу саме з відповідача матеріали справи не містять.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

На вказані обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відтак доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а судове рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, без повного та об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Апеляційними судом дано оцінку основним доводам відповідача та позивача.

Зважаючи на вищевикладене, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року підлягає скасуванню, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 ..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Кредитна спілка «Дніпропетровська Ощадна Кредитна спілка», про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1362 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко