Рішення

від 13.03.2024 по справі 517/119/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/119/24

Провадження № 2/517/47/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року смт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

секретаря судового засідання Грабовій І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Козирєва Неля Василівна до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності у порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Козирєва Н.В. звернулася в суд із зазначеним позовом, у якому просить визнати за позивачем, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 5,83 га, розташовану на території Новозаріцького старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_2 .

За життя мати позивача перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , однак 30 серпня 1971 року шлюб було розірвано та мати позивача повернула собі дівоче прізвище « ОСОБА_4 ».

Після своєї смерті ОСОБА_2 залишила заповіт згідно якого майно, що належало їй у вигляді земельної ділянки площею 5,83 га, розташовану на території Новозаріцького старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, заповіла позивачу.

Для оформлення своїх спадкових прав, позивач звернулась до нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, однак нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин, позивач позбавлена можливості оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права на земельну ділянку.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити повністю (а.с. 80).

Представник відповідача Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення (а.с. 56).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бандери, Республіка Молдова померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 розірвала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 », про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 48 від 30 серпня 1972 року (а.с. 11).

Родинні відносини між позивачем та спадкодавцем підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 17 грудня 1962 року Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області, актовий запис № 76 від 17 грудня 1962 року, де позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 (а.с. 7).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 933949, виданого Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області 15 листопада 2006 року, на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації від 03.11.2005 № 618/2005, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 5,83 га, яка розташована на території Новозаріцької сільської ради Фрунзівського району Одеської області, масив № НОМЕР_4 , ділянка № НОМЕР_5 , кадастровий номер 5125283200:01:001:0291, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського призначення (а.с. 12-13).

Згідно довідки Новозаріцького старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 02.01.2024 року № 1, земельна ділянка площею 5,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 933949, виданого на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації від 03.11.2005 № 618/2005, зареєстрована на ОСОБА_2 та розташована на території Новозаріцького старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (а.с. 14).

Після своєї смерті ОСОБА_2 залишила заповіт згідно якого майно, що належало їй у вигляді земельної ділянки площею 5,83 га на території Новозаріцької сільської ради Фрунзівського району Одеської області, кадастровий номер 5125283200:01:001:0291, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 933949 виданого 15.11.2006 року Фрунзівською районною державною адміністрацією заповідалось позивачу - її доньці. Даний заповіт був посвідчений Вахненко Ю.О., державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори 08.07.2016 року, зареєстрованого у реєстрі за № 6-620 (а.с. 8-9).

Для оформлення своїх спадкових прав, позивач звернулась до нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А.М., однак нотаріусом було винесено постанову від 03.11.2023 року № 356к/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки зазначена вище земельна ділянка, яка належить до категорій земель сільськогосподарського призначення, набута ОСОБА_2 громадянкою Російської Федерації, що суперечить ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України, така земельна ділянка не може входити до складу спадкового майна (а.с. 10).

В позовній заяві позивач вказує, що її мати ОСОБА_2 проживала в селі до 2016 року. Через похилий вік та хвороби потребувала стороннього догляду, в результаті чого виїхала з села до Росії, де мешкала одна із трьох доньок. Під час подорожі між Росією, Україною та ОСОБА_6 , а саме в м. Бендери Республіка Молдова мати позивача померла.

Згідно довідки Державної міграційної служби України в Одеській області Приморського відділу у місті Одесі № 5115-1577/5115.1-23 від 27.12.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка Одеської області, Фрунзівського району, с. Федосіївка, документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 від 18.09.1997 року виданий Фрунзівським РВ УМВС України в Одеській області замість паспорта зразка 1974 року колишнього СРСР в зв`язку з загальними обміном. Перевіркою за обліками ЄІАС УМП ДМС України гр. ОСОБА_2 зверталась з клопотанням про виїзд на ПМП. Інформація про вихід з громадянства України відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні (а.с.15).

Згідно витребуваної судом в нотаріальній конторі належним чином завіреної копії спадкової справи № 120с/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 вбачається, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті спадкодавця (а.с. 59-71).

Відповідно дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно до положень ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадкування виникає у день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1223, 1270 ЦК).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша, другастатті 1221 ЦК України).

Згідно ст.ст.17,18 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»смерть підлягає державній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого,за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

Таким чином, офіційним документом, який підтверджує смерть особи, є свідоцтво про її смерть, в якому зазначаються, зокрема, час та місце смерті особи.

Згідно ч.1ст.1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно дост.1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1235 ЦК Українипередбачає, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з п.10Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»відповідно дост. 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 вказаної постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно дост. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Норми ст. 4 ЦК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав. Визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна.

В пункті 3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.

Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Пункт 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, передбачає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Абзаци 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, передбачають, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Крім того, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові за № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК Україниправо власності є не порушним, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта Законом. Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, позивач вступив в управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцем за заповітом, право власності спадкодавця не припинено відповідно дост. 346 ЦК України, а тому згідно зіст. 16 ЦК Україниспособом захисту свого права є визнання права.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1233, 1268, 1270 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Козирєва Неля Василівна до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності у порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 5,83 га, кадастровий номер 5125283200:01:001:0291, розташовану на території Новозаріцького старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: