Рішення

від 13.03.2024 по справі 303/9934/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/9934/23

2/303/1526/23

РІШЕННЯ (Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Комунального підприємства «Житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3» про зняття арешту з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), КП «Житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3» про зняття арешту з нерухомого майна. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає про те, що за життя її мати ОСОБА_2 склала заповіт відповідно до якого все своє майно вона заповіла доньці, позивачу у цій справі. Після смерті матері, 25.02.2022 року позивач звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У зв`язку з наявними арештами, накладеними на спадковому майно, державний нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину. Підставою обтяження є постанова Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби № 522959908 від 03.10.2016 року, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а також постанова Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби № 12-669 від 11.12.2008 року, якою накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 . Вказані арешти перешкоджають позивачу вільно володіти, користуватися та розпоряджатися спадковим майном, а тому просить суд зняти арешт з нерухомого майна та вирішити питання судових витрат.

Ухвалою суду від 19.10.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

23.10.2023 року від представника позивача, адвоката Баняс В.В., до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Так, ухвалою суду від 24.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 23.11.2023 року.

02.11.2023 року від представника позивача, адвоката Баняс В.В., надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача у цивільній справі КП «Житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3».

Ухвалою суду від 23.11.2023 року постановлено залучити до участі у цивільній справі у якості співвідповідача КП «Житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3», підготовче засідання відкладено на 18.12.2023 року, а згодом на 17.01.2024 року.

20.11.2023 року від представника відповідача ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого встановлено наступне. Так, відповідач зазначає, що 18.07.2016 року у справі № 303/4050/16-ц на користь ТзОВ «І.Т.В, Сервіс Плюс» судом був виданий судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. 15.09.2016 року ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» звернулося до Державної виконавчої служби у м. Мукачево Мукачівського міськрайонного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження. Постановою старшого державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Халус Є.М. від 21.11.2017 року виконавчий документ (судовий наказ) повернуто стягувачу. 09.08.2018 року ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Гординського Р.К. із заявою про відкриття виконавчого провадження, 17.07.2018 року постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження. В подальшому 25.06.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з його фактичним виконанням в повному обсязі. Так, згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень, вищезазначені виконавчі провадження відкриті відносно ОСОБА_2 на користь стягувача ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» завершені. Відтак ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» жодних майнових претензій до ОСОБА_2 не має.

17.01.2024 року від представника позивача, адвоката Баняс В.В., за допомогою системи «Електронний суд» надійшло клопотання в якому йдеться про те, що підсумувавши відзив та отримані матеріали ним встановлено, що з інформаційної довідки № 339024334 із розділу про відомості про права власності вбачається, що власником нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на яке накладено арешт відповідно до постанови № 12-669 від 11.12.2008 року є ОСОБА_3 , яка є власником вищезазначеного майна на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.01.2010 року. На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд взяти до уваги подані ним письмові пояснення та призначити справу до розгляду по суті.

06.03.2024 року від представника позивача, адвоката Баняс В.В., за допомогою системи «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення в яких, зокрема, зазначається про те, що арешт, накладений постановою Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби № 522959908 від 03.10.2016 року знято. Відтак вимогу про зняття арешту з нерухомого майна, накладеною цією постановою, просить не розглядати.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року підготовче засідання по справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 31.01.2024 року, відкладено на 28.02.2024 року та на 13.03.2024 року.

Ухвалою суду від 13.03.2024 року позов в частині заявлених вимого до ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» залишено без розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, від її представника адвоката Баняс В.В. до суду надійшла заява в якій він просить розгляд справи провести у їх відсутності, позов задовольнити з наведених в ньому підстав, проти винесення судом заочного рішення не заперечують.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. У зв`язку із неявкою представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.07.2021 року ОСОБА_2 був складений заповіт, який зареєстрований в реєстрі державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори за № 1-268 відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті призначає спадкоємицею всього її рухомого та нерухомого майна, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі всього того, що на день смерті виявиться їй належним і на що вона за законом матиме право доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.09.2023 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті матері ОСОБА_1 03.06.2022 року звернулася до державного нотаріуса контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 331/02-31 від 19.07.2023 року державним нотаріусом Першої Мукачівської державної нотаріальної контори Плеша А.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з накладеними арештами на майно спадкодавця.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 361640938 від 12.01.2024 року щодо об`єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_2 , встановлено, що наявний запис від 11.12.2008 року про арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 8282991), накладений на підставі постанови № 12-669 від 11.12.2008 року Мукачівського МВ ДВС. Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на користь КП «Житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3» з, зокрема, ОСОБА_2 стягнуто заборгованість в розмірі 2307,46 грн. Із зазначеної вище інформації також встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири на АДРЕСА_2 , дата держаної реєстрації речових прав 26.02.2009 року.

Судом також встановлено, що згідно з відповіді на адвокатський запит № 14-1314 від 07.07.2023 року, наданий відділом державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області зазначено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про арешт майна № 8282991 від 11.12.2008 року, накладений постановою про арешт майна боржника від 11.12.2008 року № 12-669. Щодо цього провадження відомості відсутні. В подальшому адвоката також повідомлено про те, що матеріали вказаного виконавчого провадження знищено.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт із такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з ст. 328 ЦК України громадянин набуває права власності на майно на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

Частиною 3 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Ці права та обов`язки мають належати спадкодавцеві на момент його смерті. Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом) та прийняли спадщину в установленому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину за померлою матір`ю, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, а відтак вважається власником із часу її відкриття.

Вирішуючи цей спір суд також враховує те, що наявність протягом тривалого часу (близько 15 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 року у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, із врахуванням відсутності будь-яких заперечень стягувача, а також того, що ОСОБА_2 набула право власності на квартиру на АДРЕСА_2 , 26.02.2009 року, тобто вже після накладення арешту на цю квартиру, суд приходить до висновку, що накладений арешт на спадкове майно порушує право позивача на можливість реалізації її прав як спадкоємця, а відтак свідчить про наявність підстав для зняття арешту. У зв`язку таким висновком слід зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 8282991, накладений підставі постанови № 12-669 від 11.12.2008 року Мукачівського МВ ДВС.

Одночасно суд враховує і таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначив, зокрема, відповідачем відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), який не є належним відповідачем у цьому спорі у зв`язку з чим в задоволення позову до такого відповідача слід відмовити.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду з цим позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 280, 285, 289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з нерухомого майна відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3» про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 8282991, накладений підставі постанови № 12-669 від 11.12.2008 року Мукачівського МВ ДВС.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3» на користь ОСОБА_1 536,80 гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Представник позивача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ).

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Валенберга, 31, м. Мукачево, Закарпатська область).

Відповідач: Комунальне підприємство «Житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3» (вул. Горького, 9, м. Мукачево, Закарпатська область).

Суддя А.М.Заболотний