Ухвала

від 11.03.2024 по справі 2-1842/11

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 2-1842/11

№ 4-с/183/12/24

11 березня 2024 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: керівник Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мироненко Олександр Петрович, стягувач - ОСОБА_2 , про визнання неправомірною бездіяльність керівника Відділу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08.02.2024 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Напара М.В., звернувся до суду зі скаргою, у якій просить визнати неправомірною бездіяльність керівника відділу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , який був накладений 04.04.2011 постановою державного виконавця у виконавчому провадженні; зобов`язати керівника відділу державної виконавчої служби зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 .

В обґрунтування скарги посилається на те, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2011 у цивільній справі №2-1824/11 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 250120 грн. Зазначений лист перебував на виконанні у Новомосковському ВДВС, виконавче провадження №26123399. Виконавче провадження було завершено 15.06.2012 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, повторно виконавчий лист на виконання не надходив. Під час проведення виконавчих дій постановою державного виконавця від 04.04.2011 накладено арешт на невизначене майно, власником якого є ОСОБА_1 . У період виконання виконавчого листа, з боржника фактично стягнуто 50120 грн., в тому числі за рахунок реалізації автомобіля. Крім того, 18.01.2024 ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 200000 грн., про що було складено розписку. Отже, рішення суду виконано у повному обсязі. Скаржник неодноразово звертався до керівника Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з клопотаннями про зняття арешту. Проте, станом на день звернення до суду клопотання не розглянуто, арешт майна не скасовано, а тому заявник скарги змушений звертатися до суду з цією скаргою.

У судове засідання представник заявника ОСОБА_1 адвокат Напара М.В. не з`явилася, подала заяву у якій просить розглянути справу без її участі, вимоги скарги підтримує та просить задовольнити.

Керівник Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , який був стягувачем у виконавчому провадженні, через канцелярію суду подав заяву у якій просить розглянути справу без його участі. У поданій заяві вказав, що обставини, викладені у скарзі щодо повного виконання рішення суду від 17.03.2011 у справі №2-1842/11 підтверджує.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2011 у цивільній справі №2-1824/11задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості 250000 грн. та судові витрати у сумі 120 грн., а разом 250120 грн. (а.с.50-51).

На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №26123399, що підтверджується листом Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 07.09.2023 №85550 (а.с.69).

Листом №28.17-28/154672 від 28.12.2013 представнику скаржника повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №26123399 з примусового виконання виконавчого листа №2-1842 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 250120 грн. Вказане виконавче провадження було завершено 15.06.2012 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ разом з постановою про повернення було повернуто стягувачу. Надати біль детальну інформацію не мають можливості, оскільки виконавче провадження знищено. Також повідомлено про відсутність правових підстав для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 (а.с.79).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.02.2024, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про арешт усього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 ; підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 2612399, 04.04.2011, ВДВС Новомосковського МРУЮ, державний виконавець Шаповаленко О.В.; заявником та обтяжувачем зазначено Відділ державної виконавчої служби Новомосковського МРУЮ (а.с.83-84).

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відомості про виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 відсутні. (а.с.85). Також відсутні відомості про ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі боржників (а.с.86).

18.01.2024 ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 200000 грн. на виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2011 у справі 2-1842/11, про що було складено розписку. Крім того, у цій розписці зазначено, що ОСОБА_2 підтверджує, що в період виконання відділом виконавчої служби у виконавчому провадженні №26123399 з боржника фактично стягнуто 50120 грн. ОСОБА_2 підтверджує, що ОСОБА_1 виконав в повному обсязі рішення суду у зазначеній справі (а.с.87).

Представник скаржника звертався до керівника відділу державної виконавчої служби з клопотанням у якому просив закінчити виконавче провадження №26123399 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження, а також скасувати усі заходи примусового виконання рішення у вигляді арешту рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 (а.с.88-89). Зазначене клопотання разом з доказами виконання рішення суду отримано виконавчою службою 18.01.2024, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції.

Оцінюючи доводи скаржника, суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 55, ст. 129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», (у редакції, чинній на момент винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно приписів частини 1, 2 ст. 50 Закону «Про виконавче провадження» у редакції від 18.01.2013року, яка діяла на час повернення виконавчого листа стягувачу та завершення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вирішуючи справу по суті, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: справа № 2-356/12, провадження № 61-5972св19, яка зводиться до того, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо), що корелює із приписами статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на час повернення виконавчого документа стягувачеві.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.06.2018р. у справі №210/1072/15ц висловив правову позицію, вказавши, що вимоги боржника про скасування арешту майна після закінчення виконавчого провадження є правовірними та законними. Наявність арешту на належне скаржнику майно протиправно обмежує його право на вільне розпорядження своїм майном.

Отже, приймаючи рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві, закінчення виконавчого провадження та його знищення, державний виконавець не виконав належним чином своїх обов`язків, оскільки не вирішив питання про зняття накладеного ним арешту на майно боржника.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що подана скарга є обґрунтованою, встановлені під час її розгляду порушення чинного законодавства, допущені державним виконавцем під час винесення постанови щодо повернення виконавчого документа стягувачеві та при цьому не зняття арешту з майна боржника, є істотними, які порушують права останнього, зокрема щодо вільного володіння своїм майном, а тому бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби щодо зняття арешту є протиправною, відповідно скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Судових витрат стороною заявника не понесено, вимог щодо їх розподілу не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447-452 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність керівника Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мироненка Олександра Петровича щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Зобов`язати керівника Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мироненка Олександра Петровича, а у випадку нездійснення ним повноважень державного виконавця уповноважену особу Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) поновити порушене право заявника шляхом зняття арешту із майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця від 04.04.2011 у виконавчому провадженні 26123399.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала суду складена і підписана 11 березня 2024 року .

Суддя Оладенко О.С.