Рішення

від 12.03.2024 по справі 563/552/22

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/552/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2024 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Миколайчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Селянське Агро" про скасування реєстрації договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ "Селянське Агро" про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації Додаткової угоди № 1 від 01 грудня 2017 року до договору оренди землі б/н від 05 травня 2015 року, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 червня 2015 року, номер запису про інше речове право: 9977565, укладену між нею та ТОВ "Селянське Агро" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129.

В обгрунтування позову зазначає, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129, площею 2,27 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Корецької міської ради Рівненської області (Бриківської сільської ради Корецького району Рівненської області).

Вказує, що нею у 2014 році було укладено договір оренди земельної ділянки із ТОВ "Селянське Агро" строком на 7 років, який зареєстрований в реєстрі 05 липня 2014 року. Тобто, строк даного договору закінчився 05 липня 2021 року, однак враховуючи, що на той момент урожай ще не було зібрано ОСОБА_1 не зверталась із проханням повернути вказану земельну ділянку.

У 2022 році на час початку посівної кампанії, чоловік позивача виїхав на поле для початку робіт, однак побачив, що земельна ділянка вже засіяна, як виявилося в подальшому, відповідачем. З приводу порушення своїх прав, відносно захоплення земельної ділянки позивач звернулася до поліції. Як було з`ясовано працівниками поліції, що належна їй земельна ділянка ще перебуває в оренді. Відповідно до документів, наданих відповідачем, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, строк договору складає 17 років. Представник відповідача повідомив, що додаткова угода до договору оренди була укладена 01 грудня 2017 року. Даною додатковою угодою строк оренди продовжено на 10 років. Отримавши вказану додаткову угоду у відділенні поліції, ОСОБА_1 дізналася, що земельна ділянка площею 2,27 га з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129, начебто передана в оренду відповідачу на 17 років.

Оскільки, вона жодної додаткової угоди до договору оренди вище вказаної земельної ділянки ні з ким не укладала, то звернулася до відповідача з вимогою пояснити ким було підписано вказану угоду. Представник відповідача пояснив, що договір дійсний, строк дії його 17 років і що позивач може отримати оренду плату. Вимагала розірвати вказану додаткову угоду, як таку, що суперечить волевиявленню та скасувати її державну реєстрацію, але представник відповідача відмовив в розірванні такого договору за згодою сторін.

Вказує, що вищевказану Додаткову угоду до договору оренди землі вона не укладала, особисто її не підписувала та інших осіб на її підписання не уповноважувала, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаної Додаткової угоди до договору оренди, а відтак вважає її неукладеною.

Вказує на існуванні спору щодо користування належною їй земельною ділянкою, оскільки на підставі неукладеної Додаткової угоди до договору оренди землі ТОВ «Селянське Агро» зареєструвало за собою право оренди.

На даний час відповідач ТОВ «Селянське Агро» продовжує користуватися належною позивачу земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним їй майном, що й спонукало звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 30 травня 2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі, встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача ТОВ «Селянське Агро» 27 червня 2022 року подано відзив, згідно якого він заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що право оренди на належну позивачу земельну ділянку кадастровий номер 5623080400:04:005:0129, площею 2,27 га., зареєстровано за ТОВ «Селянське Агро» на підставі Додаткової угоди від 01 грудня 2017 року до договору оренди землі від 05 травня 2015 року. Факт реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наданої позивачем разом з позовом. В обгрунтування заперечень проти позову відповідач також вказує на те, що позивач отримував від відповідача орендну плату та сплата відповідачем орендної плати спростовує доводи позивача щодо непідписання нею вищевказаної Додаткової угоди до договору оренди землі.

Ухвалою суду від 14 липня 2022 року задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача оригінал Додаткової угоди № 1 від 01 грудня 2017 року до договору оренди землі №б/н від 05 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Селянське Агро», як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129, площею 2,27 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Корецької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації знаходилася на території Бриківської сільської ради Корецького району Рівненської області).

Ухвалою суду від 19 вересня 2022 року задоволено клопотання позивача та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та на період проведення експертизи провадження у справі зупинено.

30 грудня 2022 року ухвалою суду провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 22 червня 2023 року повторно задоволено клопотання позивача та призначено у справі додаткову судову почеркознавчу експертизу та на період проведення експертизи провадження у справі зупинено.

08 листопада 2023 року ухвалою суду провадження по справі поновлено.

28 листопада 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по вказаній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про місце, день та час судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник позивача адвокат Турович О.М. в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, розгляд справи просила здійснювати без її участі та без участі позивача.

Представник відповідача адвокат Демчишен А.В. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та у встановленому законом порядку.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129, площею 2,27 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Корецької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Корецького району знаходилася на території Бриківської сільської ради Корецького району Рівненської області), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 вересня 2018 року та державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЖ №288154 від 26 серпня 2010 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 23862616 від 06 липня 2014 року державним рестратором Реєстраційної служби Корецького районного управління юстиції Рівненської області Троценко М.М. 03 липня 2014 року зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129, площею 2,27 га за ТОВ "Селянське Агро" на 7 років, на підставі договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2015 року.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 138276384 від 19 вересня 2018 року вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Корецького районного управління юстиції Рівненської області Троценко М.М., індексний номер 21952734 від 10 червня 2015 року, номер запису про інше речове право 9977565, було зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Селянське Агро» на підставі Додаткової угоди від 01 грудня 2017 року до договору оренди землі від 05 травня 2015 року. Вказаною додатковою угодою від 01 грудня 2017 року продовжено строк оренди земельної ділянки та визначено новий строк - 17 років.

Як вбачається зі змісту наданої відповідачем ТОВ «Селянське Агро» Додаткової угоди до договору оренди землі від 05 травня 2015 року, сторонами такого правочину вказано позивача ОСОБА_1 (орендодавець) та відповідача ТОВ «Селянське Агро» (орендар).

Згідно ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

В силу вимог ч.ч.1-3 та ч.ч. 5-6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено в ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч.2-3 ст.215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст.215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і у ст.ст.229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Коли ж сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Як було вище встановлено судом, позивачу на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129, площею 2,27 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Позивачем заперечується як факт укладення між нею та ТОВ «Селянське Агро» Додаткової угоди від 01 грудня 2017 року до договору оренди землі від 05 травня 2015 року, відомості про укладення якого містяться в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і факт власного волеявлення на укладення такого договору, а також факт досягнення з відповідачем будь-яких домовленостей, які є істотними для укладення договору оренди землі.

За умовами спірного правочину відповідач ТОВ «Селянське Агро» отримало право оренди належної позивачу земельної ділянки строком на 17 років з правом пролонгації. Зазначений договір оренди землі був зареєстрований державним реєстратором.

З доводів позивача судом встановлено, що про наявність Додаткової угоди їй стало відомо лише у 2022 році, і таку Додаткову угоду до договіру оренди землі вона не укладала та не підписувала, інших осіб на його укладення та підписання не уповноважувала, істотні та інші умови вищевказаного договору з нею, як з власником земельної ділянки, не узгоджувались та волевиявлення на укладення з відповідачем вищевказаного договору оренди у неї не було.

Відповідач ТОВ «Селянське Агро» обов`язок з надання оригіналу спірної Додаткової угоди до договору оренди землі виконав, що надало можливість призначити та провести по справі судову почеркознавчу експертизу, яка підтвердила доводи позивача щодо неукладення нею зазначеного договору.

Так, згідно висновку експерта №СЕ-19/118-22/9828-ПЧ від 09 грудня 2022 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , у Додатковій угоді № 1 від 01 грудня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129, виконаний вірогідно не ОСОБА_1 .

Також, згідно висновку №СЕ-19/118-23/7516-ПЧ від 01 листопада 2023 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , у графі "Орендодавець" у Додатковій угоді № 1 від 01 грудня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0129 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Як вбачається з вищевказаного висновку, останній не містить будь-яких тверджень чи посилань експертів щодо невідповідної якості чи недостатньої кількості наданого для проведення експертизи матеріалу, що могло поставити під сумнів правильність виконання експертизи. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що для проведення судово-почеркознавчої експертизи, експерту було надано оригінал об`єкта дослідження, а у якості зразків почерку та підпису позивача для порівняльного дослідження було надано оригінали документів з підписами та почерком позивача.

Отже, експерт, дотримуючись вимог Інструкції провів дослідження на підставі оригіналу об`єкта дослідження, використовуючи для порівняльного дослідження оригінали документів, на яких містився підпис позивача. Крім того, експертом надано вичерпну відповідь на поставлене судом питання, яке є чітким та конкретним, а тому суд вважає такий висновок належним та допустимим доказом у справі.

Оскільки, відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів, то зважаючи на те, що зазначений висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування, тобто є належним (ст.77 ЦПК України), не одержаний в порушення порядку, встановленого законом та на його підставі в сукупності з іншими доказами, можна встановити дійсні обставини справи, то суд при вирішенні справи вважає його допустимим та приймає до уваги.

При цьому суд виходить також з того, що відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що кожна із сторін у даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Будь-яких доказів на підтвердження заперечень проти вимог позивача відповідачем надано не було.

Отже, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено, як і не доведено обставин його укладення, а також не надано доказів на підтвердження виявлення позивачем своєї волі на укладення правочину.

Доводи відповідача ТОВ «Селянське Агро», викладені у відзиві на позовну заяву, на підтвердження факту існування орендних правовідносин у зв`язку із сплатою на користь позивача орендної плати суд до уваги не приймає, виходячи з наступних підстав.

Як вже вище зазначалося, згідно вимог чинного законодавства договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, згідно ст.18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, оскільки у разі вчинення таких дій договір не може бути зареєстрований у встановленому законом порядку.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

Правомірність користування належної позивачу земельною ділянкою на підставі Додаткової угоди до договору оренди землі від 05 травня 2015 року спростовуються висновком судової почеркознавчої експертизи, а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для визнання неукладеним вищевказаного договору оренди землі щодо належної позивачу земельної ділянки.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що вищевказана Додаткова угода від 01 грудня 2017 року є неукладеною, а відповідач ТОВ «Селянське Агро» не довів у встановленому законом порядку правомірності користування належною позивачу земельною ділянкою та надалі продовжує нею користуватися, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном, а відтак існують підстави для зобов`язання відповідача ТОВ «Селянське Агро» повернути позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку.

При вирішенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора на підставі яких було зареєстровано право оренди відповідача ТОВ «Селянське Агро» на належну позивачу земельну ділянку суд виходить з наступного.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до cт.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки судом було встановлено, що вищевказана Додаткова угода №1 від 01 грудня 2017 року є неукладеною, а відтак записи про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) порушують права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд вважає, що вимога про скасування державної реєстрації вказаної угоди, підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп та витрат на проведення експертиз в розмірі 3 624 грн. 57 коп. та 2294 грн. 40 коп.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 142, 258-273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Скасувати державну реєстрацію Додаткової угоди № 1 від 01 грудня 2017 року до договору оренди землі б/н від 05 травня 2015 року, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 червня 2015 року, номер запису про інше речове право: 9977565, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ "Селянське Агро", ЄДРПОУ 39758250, кадастровий номер земельної ділянки 5623080400:04:005:0129.

Зобов`язати ТОВ "Селянське Агро" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 5623080400:04:005:0129 та не чинити перешкод у її володінні, користуванні та розпорядженні.

Стягнути з ТОВ "Селянське Агро" на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок та витрат на проведення експертиз в загальному розмірі 5 919 (п`ять тисяч девятсот дев`ятнадцять) гривень.

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро", ЄДРПОУ 39758250, зареєстроване місцезнаходження: 29013, м.Хмельницький, вул. Соборна, 57, офіс 113.

Повний текст рішення складено 12 березня 2024 року.

Суддя: Н.А. Загородько