Рішення

від 20.02.2024 по справі 757/44684/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44684/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Звонарьова В.О.

справа № 757/44684/21-ц

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідчий і проектний інститут по цивільному будівництву»

відповідач 1: неповнолітня ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2

відповідач 2: ОСОБА_3

третя особа: Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідчий і проектний інститут по цивільному будівництву» до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю,

представник позивача Григоренко О.І.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_4 разом з сім`єю: сином ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_1 із займаної житлової площі розміром 41,70 кв.м. загальною площею 53,20 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позову зазначає, що на підставі ордеру № 02 від 05.03.2008 року ОСОБА_5 вселено разом з сім`єю у житлову площу розміром 41,70 кв.м. загальною площею 53,20 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1 . Підставою для вселення ОСОБА_5 було те, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Український зональний науково-дослідчий і проектний інститут по цивільному будівництву». Наказом № 30к від 07.04.2014 року ОСОБА_5 звільнено із займаної посади за порушення трудової дисципліни (прогул) згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що ОСОБА_4 разом з сім`єю незаконно займає блок АДРЕСА_2 , що є власністю позивача, у зв`язку з чим підлягає виселенню.

Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме для визначення процесуального статусу осіб - ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_1 , та залучення до участі у справі органу опіки та піклування, представленого належною юридичною освітою (т. 1 а.с. 72).

10 вересня 2021 року від позивача надійшла (нова редакція) позовної заява, відповідно до якої вбачається, що позов подано до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в особі законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю (т. 1 а.с. 76-81).

Після усунення зазначених недоліків, ухвалою суду від 15 вересня 2021 року відкрито провадження за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче судове засідання на 12 листопада 2021 року (т. 1 а.с. 82).

12 листопада 2021 року від представника відповідача 1 - Сікачьова С.М. надійшов відзив на позовну заяву з додатками (т. 1 а.с. 88-133), відповідно до якого 25.03.2008 року між ВАТ «КиївЗНДІЕП» в особі ТВО Голови правління Брусана А.А. та ОСОБА_5 було укладено договір оренди (найму) житлового приміщення № 22-08 зі змінами, внесеними 16.05.2008 року Додатковою угодою № 1, згідно з умовами якого наймачу та членам його сім`ї було передане для проживання житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час термін дії вказаного договору не сплив. Разом з цим, на утриманні вдови ОСОБА_4 перебуває її неповнолітня дочка, що відповідно до ст. 125 ЖК УРСР виключає їх виселення без надання іншого житлового приміщення. Позивач не довів належними та допустимими доказами, як наявності у нього права власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_3 , так і наявності правових підстав для виселення відповідачів із займаного житлового приміщення, з огляду на що його вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю задоволенню не підлягають.

23 грудня 2021 року від органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок за результатами розгляду комісією з питань захисту прав дитини (т. 1 а.с. 143-147).

Ухвалою суду від 21 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 5 квітня 2022 року (т. 1 а.с. 149).

21 лютого 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої до статутного фонду ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» в процесі корпоратизації товариства було передано будівлю гуртожитку ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , тобто позивач є власником гуртожитку. Договір найму житлового приміщення та додаткова угода до нього між позивачем та ОСОБА_5 не укладалася. Наданий суду договір оренди (найму) житлового приміщення та додаткова угода № 1 має ознаки недійсності. Позивач, як власник гуртожитку, заперечує проживання у ньому відповідачів, які вселилися у спірне житлове приміщення в період перебування покійного чоловіка ОСОБА_5 в трудових відносинах з ПАТ «КИЇВЗНДІЕП». Тоді як обставини, які надавали йому право на проживання у зазначеному житловому приміщенні припинилися з припиненням трудових відносин. Оскільки право на проживання відповідачів є похідним від права проживання та трудових відносини покійного чоловіка, то з припиненням права ОСОБА_5 на проживання у гуртожитку припиняється і право на проживання у ньому ОСОБА_4 разом з сім`єю (т. 1 а.с. 155-160).

7 листопада 2022 року від представника позивача ОСОБА_6 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (т. 1 а.с. 192-231).

Ухвалою суду від 7 листопада 2022 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду м. Києва (суддя Бусик О.Л.) у цивільній справі за № 757/5031/22-ц за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», третя особа ОСОБА_3 про визнання особи наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення - житлової площі розміром 41,70 кв.м. загальною площею 53,20 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1 та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору найму жилого приміщення та додаткової угоди до нього недійсним (т. 1 а.с. 233).

8 вересня 2023 року від представника відповідача 1 - Сікачьова С.М. надійшла заява про поновлення та закриття провадження у справі (т. 1 а.с. 238-246).

Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 5 жовтня 2023 року (т. 1, а.с. 247).

22 листопада 2022 року від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи (т. 2 а.с. 16).

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 у зв`язку із смертю закрито (т. 2 а.с. 25).

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року зупинено провадження у справі до вирішення питання про встановлення піклування над неповнолітньою ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 26).

Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року провадження у справі поновлено та призначено судовий розгляд справи на 20 лютого 2024 року (т. 2 а.с. 31).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідачі неповнолітня ОСОБА_1 , її піклувальник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник третьої особи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

У матеріалах справи містяться заяви відповідача 3 ОСОБА_3 та представника третьої особи органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про розгляд справи у їх відсутність (т. 1 а.с. 144, 190, 153).

Тому, суд розглянув справу у відсутність відповідачів, піклувальника неповнолітнього відповідача та представника третьої особи, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі ордеру № 02 від 05.03.2008 року ОСОБА_5 вселено разом з сім`єю: ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_3 - син та ОСОБА_1 - донька, у житлову площу розміром 41, 70 кв.м. загальною площею 53,20 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1 , у зв`язку з перебуванням ОСОБА_5 у трудових відносинах з ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» (т. 1 а.с. 60).

Наказом № 30к від 7 квітня 2014 року ОСОБА_5 звільнено із займаної посади за порушення трудової дисципліни (прогул) згідно з п. 4 ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києві від 09.10.2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «Український зональний науково-дослідчий і проектний інститут по цивільному будівництву» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (т. 1 а.с. 27-36).

Постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2020 року рішення Печерського районного суду м. Києві від 09.10.2018 року в частині позовної вимоги про поновлення на роботі залишено без змін (т. 1 а.с. 37-55).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справ, що набрало законної сили, не доказуються про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 19.04.2021 року за позовом ПАТ «Український зональний науково-дослідчий і проектний інститут по цивільному будівництву» до ОСОБА_5 про виселення з гуртожитку без надання іншого житла закрито провадження у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 останнього (т. 1 а.с. 56).

6 травня 2021 року та 19 липня 2021 року ПАТ «Український зональний науково-дослідчий і проектний інститут по цивільному будівництву» звернулось до ОСОБА_4 із вимогою про звільнення житлового приміщення, оскільки без жодних правових підстав займає з дітьми житлову кімнату № 22 (т. 1 а.с. 57, 58).

Постановою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 , до ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_7 про визнання наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення та зобов`язання змінити наймача; провадження у справі в цій частині закрито. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними залишено без змін (т. 1 а.с. 242-246).

Як встановлено з листа Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної адміністрації в місті Києві від 21.07.2023 року неповнолітня ОСОБА_1 знаходиться у Латвійській Республіці, у родичів, де певний час проживатиме (т. 2 а.с. 17).

Згідно з актами про відсутність мешканців в гуртожитку встановлено, що ОСОБА_1 з 10.07.2023 по 19.02.2024 року та ОСОБА_3 з 07.03.2022 по 19.02.2024 року за вказаною адресою не проживають, про своєю відсутність не попереджали (т. 2 а.с. 19-23, 42-45).

Як встановлено в ч. 4 ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Поняття житло не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання житлом, яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Відповідно до ст. 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради.

Статтею 128 ЖК Української РСР визначено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гурто-житку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Частиною 1 ст. 132 ЖК Української РСР визначено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину (ч. 2 ст. 132 ЖК Української РСР).

Згідно з ч. 3 ст. 132 ЖК Української РСР осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Абзацом 2 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.85 року визначено, що якщо гуртожиток надано у зв`язку з роботою, слід з`ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст. 132 ЖК України без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст.125 ЖК України, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Так, житло є невід`ємною складовою особистого життя людини, яка має природне право жити так, як бажає, бути захищеною від оприлюднення фактів особистого життя. Але це неможливо без поваги до її житла, де значною частиною проходить це особисте життя, і тому людина має таке ж природне право не тільки на саме житло, а й на недоторканність його.

Саме тому міжнародні правові акти декларують право людини на недоторканність її житла. Зокрема, статтею 12 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, передбачено: «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла... Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань».

Аналогічна вимога міститься в статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, який набув чинності для України 23 березня 1976 року.

Виходячи з цих міжнародно-правових актів, Україна в статті 47 Конституції України закріпила право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном і закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Держава гарантує не лише свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41).

З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування житлом особою, яка володіє таким приміщенням незаконно, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-181 цс18 (справа № 653/1096/16-ц).

Так, оскільки ОСОБА_5 відповідно до наказу № 30к звільнено з займаної посади за порушення трудової дисципліни (прогул) на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, то суд дійшов висновку, що право на проживання ОСОБА_5 разом із сім`єю в гуртожитку є похідним від перебування останнього з позивачем у трудових відносинах, а тому у відповідачів відсутні правові підстави для проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1 .

За таких обставин, оскільки гуртожиток по АДРЕСА_3 призначений для проживання працівників ПАТ «КиївЗНДІЕП», які потребують поліпшення житлових умов та поселення в гуртожиток, а трудові відносини ОСОБА_5 із позивачем були припинені ще у 2014 році, суд вважає, що відповідачі підлягають виселенню з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача в рівних частинах, тобто по 1 135 грн. (2 270 грн. / 2).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 256, 261, 267, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 9, 127, 128, 129, 132 ЖК Української РСР, ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідчий і проектний інститут по цивільному будівництву», до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Печерської районної вмісті Києві державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення неповнолітньої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 із займаної житлової площі розміром 41,70 кв.м. загальною площею 53,20 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» по 1 135 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ПАТ «КиївЗНДІЕП»: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 01422826

Відповідач 1: ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Відповідач 2: ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

Третя особа: орган опіки та піклування Печерської районної державної адміністрації: 01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, 15, код ЄДРПОУ 37455124.

Суддя О.В. Батрин