Постанова

від 26.02.2024 по справі 925/573/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа№ 925/573/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Фомічов І.О.,

від відповідача - Яременко В.А.,

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Термінал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2023 у справі №925/573/23 (суддя Кучеренко О.І., повний текст складено - 22.09.2023) за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика", третя особа без самостійних вимог на стороні первісного позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" про стягнення 770 898,12 грн та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" про стягнення 359 568,32 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" про стягнення 494 469,40 грн витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів, а також 271958,17 грн пені та 4470,55 грн 3% річних, а також про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" виконати умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 від 23.08.2021 та надати інструкції Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" по розпорядженню вантажем для звільнення від нього та повернення судноплавній компанії Товариству з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" вантажних контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та оголошення режиму воєнного стану, українські порти Північно-Західного регіону Чорного моря, зокрема Одеса та Чорноморськ, були заблоковані та стали недопустимими для здійснення суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій, внаслідок чого відправка морем вантажу, який належить відповідачу за первісним позовом стала неможливою. До моменту звернення з цим позовом до суду, відповідач за первісним позовом не забрав належний йому вантаж з контейнерів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" та на підставі договору про надання послуг №Т00135 від 27.11.2017. У зв`язку з тим, що відповідач за первісним позовом не забирає належний йому товар, Товариством з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" було нараховано позивачу за первісним позовом штрафні санкції за користування та несвоєчасне повернення контейнерами та додаткові витрати по зберіганню контейнерів у сумі 1 363 277,40 грн, які частково оплачені позивачем за первісним позовом у сумі 772 328,84 грн.

26.05.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика", у якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" 359 568,32 грн.

Зустрічна заява мотивована тим, що на виконання договору №23082021-2 від 23.08.2021 заявником було сплачено на користь позивача за первісним позовом 359 568,32 грн штрафних санкцій, які, за доводами заявника були сплачені без належного підтвердження понесення витрат відповідачем за зустрічним позовом. Неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору не пов`язане з діями заявника, а є наслідком порушення умов договору саме відповідачем за зустрічним позовом, тому просить стягнути 359 568,32 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.08.2023 у справі №925/573/23 первісний позов задоволено частково; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" виконати умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 від 23.08.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика", та надати інструкції Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" по розпорядженню вантажем для звільнення від нього та повернення судноплавній компанії Товариству з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" вантажних контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" 2684,00 грн судового збору; в іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на неодноразові звернення позивача за первісним позовом щодо подальшого розпорядження вантажем, відповідач за первісним позовом так і не надав інструкцій щодо подальших дій.

Отже, наразі склалась ситуація, у якій товар відповідача за первісним позовом понад півтора роки знаходиться у контейнерах третьої особи без фактичної можливості його доставки у пункт призначення шляхом морського сполучення, що створює несприятливі умови для господарської діяльності як позивача за первісним позовом, так і Товариства з обмеженою відповідальністю "МШК Україна".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" виконати умови договору №23082021-2 щодо надання інструкцій Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" з розпорядженню вантажем підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні вимог за первісним позовом в частині стягнення з відповідача витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що додаткові витрати, пов`язані із зберіганням і демереджем контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 виникли з вини відповідача за первісним позовом, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування відповідних витрат на підставі умов договору.

Крім цього, суд вказав, що матеріали справи не містять доказів узгодженням сторін за первісним позовом об`ємів додаткових витрат, які виникли при виконанні позивачем за первісним позовом своїх обов`язків в межах договору, у даному випадку витрат, пов`язаних із зберіганням та демереджем контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680.

Відмова у задоволенні вимог за зустрічним позовом мотивована судом тим, що позивачем за зустрічним позовом не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача за зустрічним позовом щодо завданих позивачу за зустрічним позовом збитків, причинно-наслідкового зв`язку між заподіяними збитками та діями відповідача за зустрічним позовом, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з їх відшкодування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у стягненні 494 469,40 грн витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів, а також 271958,17 грн пені та 4470,55 грн 3% річних та прийняти нове, яким вказані вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ненадання відповідачем інструкцій позивачу щодо подальшого розпорядження вантажем є підставою для покладення на відповідача додаткових витрат, оскільки вони понесені позивачем за провиною клієнта.

Крім цього, не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Апелянт посилається на те, що вимога щодо надання інструкцій Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" з розпорядженню вантажем прямо суперечить умовам договору, адже відповідач зацікавлений у повному виконанні умов договору позивачем.

Також, скаржник зазначає, що недобросовісні дії ТОВ "Тек-Термінал" спричинили понесення відповідачем витрат в сумі 359 568,32 грн.

В судовому засіданні представники апелянтів - позивача та відповідача у справі підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та заперечили проти скарг один одного.

Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка її представника у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, в свою чергу, апеляційна скарга позивача є частково обґрунтованою, тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів у розмірі 494 469, 40 грн. та 3% річних в сумі 4 470, 55 грн., з наступних підстав.

23.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" (клієнт) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2 (далі - договір №23082021-2) (Т.1 а.с.17-20). За умовами цього договору експедитор зобов`язаний надавати клієнтові за його дорученням і за його рахунок послуги у сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; послуги з організації перевезення вантажу клієнта будь-якими видами транспорту (наземним, авіаційним, морським) в морських контейнерах, та іншій тарі/упаковці і без неї, через порти/аеропорти України та інші міжнародні порти/аеропорти усього Світу (далі - порт); послуги по розформуванню та стафіруванню вантажів із/в контейнер/машину/вагон (пункт 1.1 договору №23082021-2).

Експедитор зобов`язаний серед іншого представляти інтереси клієнта і за його дорученням діяти у взаємних із судноплавними лініями, портом, стивідорними компаніями, контейнерними та іншими терміналами, митними і іншими уповноваженими організаціями в частині організації і здійснювати транспортування (морське і наземне), навантажувально-розвантажувальні роботи і ТЕО вантажу клієнта; за дорученням і за рахунок клієнта організовувати розміщення і зберігання вантажів клієнта на МЛС/СТЗ, а також проходження і оплату усіх формальностей від особи і за рахунок клієнта, пов`язаних із зберіганням на МЛС/СТЗ (пункт 2.1 договору №23082021-2).

Клієнт зобов`язаний серед іншого завчасно інформувати експедитора про передбачувану дату готовності вантажу до відвантаження із складу відправника; завчасно надавати експедиторові: заявку на перевезення вантажу не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку навантаження/розвантаження судна, інструкції про порядок оформлення і розсилки вантажних і товаросупровідних документів та характеристику вантажних місць із зазначенням габаритних розмірів, ваги, центру тяжіння і схеми кріплення, письмово вказаних у заявці; своєчасно оплачувати експедиторові витрати за стивідорні, навантажувально-розвантажувальні роботи, фрахт і ТЕО вантажів клієнта згідно з взаємоузгодженими ставками (пункт 2.2 договору №23082021-2).

Для забезпечення експедитора засобами, необхідними для своєчасного і повного виконання зобов`язань за даною угодою, клієнт згідно з розрахунками, наданими експедитором, здійснює на підставі оригінала рахунку оплату, обумовлених в рахунку сум, а також інших заздалегідь погоджених витрат, пов`язаних із отриманням, оформленням і доставкою вантажу (пункт 3.1 договору №23082021-2).

Платежі, передбачені попереднім пунктом договору, виконуються клієнтом протягом терміну, який вказано у заяві на організацію перевезення вантажу (пункт 3.2 договору №23082021-2).

Оплата послуг експедитора здійснюється на підставі виставлених експедитором рахунків. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України (пункт 3.3 договору №23082021-2).

Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даною угодою (пункт 4.1.1 договору №23082021-2).

Кожна із сторін повинна виконувати свої зобов`язання належним чином, надаючи іншій стороні можливе сприяння у виконанні своїх зобов`язань (пункт 4.1.2 договору).

Клієнт несе матеріальну відповідальність у розмірі фактичного збитку за шкоду, заподіяну експедиторові з його вини і зобов`язаний відшкодувати її (пункт 4.3.1 договору №23082021-2).

Клієнт відшкодовує експедиторові всі витрати, які фактично зазнав останній з виконання отриманої заявки на перевезення в разі анулювання заявки, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів за провиною клієнта, включаючи штрафи, пред`явлені транспортними організаціями експедиторові і сплачує відповідну комісійну винагороду за вже надані послуги (пункт 4.3.4 договору №23082021-2).

Сторона, чиї права і законні інтереси за даною угодою порушені іншою стороною, з метою безпосереднього врегулювання суперечки звертається до останньої з письмовою претензією (пункт 5.1 договору №23082021-2).

Кожен випадок збитку, за який інша сторона вимагає відшкодування, має бути документально обґрунтований. До претензії додається розрахунок вартості збитків і підтверджуючі документи (пункт 5.3 договору №23082021-2).

Сторона, що отримала претензію, зобов`язана розглянути її і відповісти по суті претензії (підтвердити згоду на повне або часткове її задоволення або повідомити про повну або часткову відмову в її ухваленні) не пізніше ніж 1 місяць з дати отримання претензії (пункт 5.4 договору №23082021-2).

Сторона звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань згідно з договором, від оплати яких-небудь компенсацій і збитків, якщо це сталося в результаті дії непереборної сили (пункт 7.1 договору №23082021-2).

Під обставинами непереборної сили сторони розуміють стихійні лиха, пожежі, військові дії будь-якого характеру, протиправні дії третіх осіб, страйки, вирішення органів державної влади і якщо такі обставини виникли після підписання договору і сторони не могли їх ні передбачити, ні запобігти розумними діями (пункт 7.2 договору №23082021-2).

Сторона, на виконання зобов`язань вплинули обставини непереборної сили, повідомляє про це іншу сторону протягом десяти днів. Протягом місяця така сторона повинна підтвердити дію непереборної сили, а також тривалість їх дій відповідними документами (пункт 7.3 договору №23082021-2).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 (пункт 8.1 договору №23082021-2).

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії даної угоди не сповістить іншу сторону у письмовій формі про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжуватиметься на кожен подальший календарний рік (пункт 8.2 договору №23082021-2).

Всі зміни, доповнення і додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені у письмовій формі, підписані уповноваженими особами обох сторін і набирають чинності з моменту їх підписання (пункт 8.3 договору №23082021-2).

Договір підписаний уповноваженими представника експедитора та клієнта і скріплений відповідними печатками підприємств.

До договору між експедитором та клієнт укладено заявку №11 (Т.1 а.с.21), у якій сторони за договором визначили, що кількість та тип контейнерів - 4 контейнери (40'DC/HC MSC) (1х40'DC/17819 kg; 1х40'DC/17819 kg; 1х40'DC/18183 kg; 1х40'DC/18182 kg). Місце завантаження: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 11, Україна. Маршрут перевезення: Черкаси - Tripoli, Livia. Умови Incoterms - CFR porn Tripoli, Livia. Термін готовності вантажу: 29.01.2022. Вартість перевезення та умови оплати: 16700,00 доларів США за 4 контейнери в гривні за курсом НБУ, у тому числі ПДВ, включаючи: автоперевезення, транспортно-експедиторське обслуговування, ВРР, фрахт. Оплата після судохода протягом 5 днів. Демередж, детеншн, зберігання сплачується додатково згідно з тарифами судноплавних ліній та портів.

Судом також встановлено, що 27.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" (замовник) укладено договір про надання послуг №Т00135 (далі - договір №Т00135) (Т.1 а.с.22-29). За умовами цього договору виконавець зобов`язується надати або забезпечити надання замовнику послуг, пов`язаних з транспортуванням, перевалкою та іншим обслуговуванням експертно-імпортних та транзитних вантажів у стандартних 20-ти та 40-ти футових контейнерах за маршрутами, зазначеними замовником, а замовник зобов`язується сплатити надані виконавцем послуги на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору №Т00135).

При виконанні своїх зобов`язань, передбачених цим розділом цього договору, виконавець діє від імені та за дорученням компанії Mediterranean Shipping Company S.A. (далі - принципал), зареєстрованої відповідно до законодавства Швейцарії, яка виконує функції перевізника (пункт 3.1 договору №Т00135).

Замовник зобов`язується повернути контейнерне обладнання, в якому знаходиться переданий йому вантаж, у визначеному термін та в стані не гіршому, ніж у момент отримання без будь-якої деформації спричиненої порушенням порядку стафування та/або переміщенням вантажу у контейнері під час перевезення. Контейнерне обладнання підлягає поверненню у повністю очищеному стані: без залишків вантажу, упаковки, маркування тощо (пункт 3.3 договору про надання послуг).

За невчасне повернення контейнерного обладнання принципалу замовник сплачує демередж відповідно до тарифів принципала, які встановлюються статтями коносаменту (пункт 7.6 договору №Т00135).

На виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування та заявки №11 позивач за первісним позовом на підставі договору про надання послуг від 27.11.2017 замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю "МШК України" чотири контейнери під завантаження товару відповідача за первісним позовом.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МШК України" були надані позивачу за первісним позовом чотири контейнери із номерами MSMU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 для цілей транспортування в цих контейнерах відповідних партій вантажів в рамках надання транспортно-експедиторських послуг позивачем відповідачу за первісним позовом, що підтверджене і самим Товариством з обмеженою відповідальністю "МШК України" у своїх письмових поясненнях.

Чотири контейнери MSMU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 були завантажені у місті Черкаси товаром відповідача та 31.01.2022 і 01.02.2022 були доставлені на територію Одеського морського торгівельного порту та розміщені на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства "Контейнерний Термінал Одеса" компанії "Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ" під митний режим експорту, що підтверджується відповідними митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними, а також приймальними актами №ARL00096571, №ARL00096572, №ARL00096574, №ARL00096575, які містяться у матеріалах справи.

У період з 24.09.2021 до 15.07.2022 на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, відповідачем було сплачено на користь позивача 2 922 770,86 грн (оплата за транспортні перевезення за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №23082021-2), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для запровадження воєнного стану та відсутністю можливості заходу-виходу суден з портів України, порти Північно-Західного регіону Чорного моря (Одеса та Чорноморськ) були заблоковані та стали недопустимими для суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій, внаслідок чого вантаж, який належить відповідачу за первісним позовом, фактично не був відправлений до місця призначення та на день розгляду справи судом залишається у контейнерах MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680, які знаходяться на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства "Контейнерний Термінал Одеса" компанії "Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" своїм листом №1407/01/22 від 10.07.2022 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" про припинення перевезення вантажу відповідача у зв`язку із військової агресією російської федерації проти України та закриттям морських портів на вхід та вихід портовими адміністраціями та вимагало до 14.07.2022 розпорядитись вантажем за букінгом шляхом його доставлення до погодженого місця чи порту, з якого перевізник матиме змогу продовжити перевезення вантажу або здійснити вивантаження вантажу та повернути порожне обладнання вантажу (Т.2 а.с.45).

У відповідь на лист №1407/01/22 від 10.07.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" лист №15/07-2022 від 15.07.2022, у якому зазначило, що вони вживають всі можливі заходи для того, щоб забезпечити в строк до 10.08.2022 повернення порожнього контейнерного обладнання (чотири контейнери MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680). Відшкодування понесених витрат, тому числі демередж, зберігання, прибирання будуть сплачені відповідно до тарифу та виставлених рахунків до 31.08.2022 (Т.1 а.с143).

У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" велась переписка шляхом направлення відповідних листів щодо подальших дій стосовно вантажу, який належить відповідачу за первісним позовом, та який знаходиться у чотирьох контейнерах MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680, проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" так і не були надані інструкції щодо дій, які мають бути вчиненні з вантажем.

У матеріалах справи містяться копії рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "МШК Україна", які були виставлені позивачу, у яких є посилання на договір про надання послуг №Т00135, коносамент IBKGO256094 NF та контейнери MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680:

№ТУ-003561 від 16.09.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція на суму 146 274,40 грн;

№ТУ-003947 від 15.11.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція на суму 362 760,52 грн;

№ТУ-004401 від 15.02.2023 з призначенням платежу - штрафна санкція на суму 590 948,56 грн (Т.1 а.с.49-51)

А також рахунки Дочірнього підприємства "Контейнерний Термінал Одеса" компанії "Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ", які були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал"

№182 від 31.01.2023 (за зберігання 40 наван) на суму 5529,17 грн;

№183 від 31.01.2023 (за зберігання 40 наван) на суму 76179,71 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МШК Україна":

263 293,92 грн згідно з платіжним дорученням №4124 від 31.08.2022 (у призначенні платежу зазначено - оплата за послуги згідно з рахунком №ТУ003456 від 22.08.22;

146 274,40 грн з платіжним дорученням №4149 від 30.09.2022 (у призначенні платежу зазначено - оплата за послуги згідно з рахунком №ТУ003561 від 16.09.22;

362 760,52 грн згідно з платіжним дорученням №4200 від 05.12.2022 (у призначенні платежу зазначено - оплата за послуги згідно з рахунком №ТУ003947 від 15.11.22, а всього на суму 772 328,84 грн (Т.1 а.с.52-54).

Позивачем за первісним позовом були виставлені відповідачу за первісним позовом такі рахунки (у яких є посилання на договір №23082021-2):

№129 від 22.08.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція, на суму 263 293,92 грн;

№135 від 19.09.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція, на суму 146 274,40 грн;

№143 від 15.11.2022 з призначенням платежу - штрафна санкція, на суму 362 760,52 грн;

№152 від 31.01.2023 з призначенням платежу - компенсація витрат за зберігання з 31.01.22 до 23.02.2023, на суму 5529,17 грн

№153 від 31.01.2023 з призначенням платежу - компенсація витрат за зберігання з 01.01.22 до 31.01.2023, на суму 76179,71 грн

№154 від 14.02.2023 з призначенням платежу - штрафна санкція, на суму 590 948,56 грн (Т.1 а.с.136-141), а всього на суму 1 085 417,96 грн.

Також у матеріалах справи містяться копії платіжних документів, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" перерахувало позивачу за первісним позовом грошові кошти, у яких є посилання на договір №23082021-2, а у призначенні платежу зазначено - штрафна санкція:

№24 від 05.09.22 на суму 263 293,92 грн - штрафна санкція, рахунок №129 від 22.08.22;

№42 від 24.10.22 на суму 46274,40 грн - штрафна санкція, рахунок 135 від 19.09.22;

№43 від 25.10.22 на суму 20000,00 грн - штрафна санкція, рахунок 135 від 19.09.22;

№44 від 26.10.22 на суму 10000,00 грн - штрафна санкція, рахунок 135 від 19.09.22;

№56 від 31.10.22 на суму 20000,00 грн - штрафна санкція, рахунок 135 від 19.09.22, а всього на суму 359 568,32 грн.

Предметом первісного позову (з урахуванням заяви про зменшення ціни позову) є вимоги про стягнення з відповідача 494 469,40 грн витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів, а також 271958,17 грн пені та 4470,55 грн 3% річних.

В свою чергу, вимогою зустрічного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" 359 568,32 грн. збитків в розмірі понесених витрат на сплату штрафних санкцій.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні вимог за первісним позовом в частині стягнення з відповідача витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що додаткові витрати, пов`язані із зберіганням і демереджем контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 виникли з вини відповідача за первісним позовом, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування відповідних витрат на підставі умов договору.

Крім цього, суд вказав, що матеріали справи не містять доказів узгодження сторін за первісним позовом об`ємів додаткових витрат, які виникли при виконанні позивачем за первісним позовом своїх обов`язків в межах договору, у даному випадку витрат, пов`язаних із зберіганням та демереджем контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками та вважає відсутніми підстави для відмови у задоволенні вимог за первісним позовом в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем правочин є договором транспортного експедирування.

Згідно із ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин сторін) транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Положеннями статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", зокрема визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на: відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; не приступати до виконання обов`язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

З метою виконання заявки відповідача за первісним позовом №11, яка є невід`ємною частиною договору №23082021-2, чотири контейнери MSMU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 були завантажені у місті Черкаси товаром відповідача та 31.01.2022 та 01.02.2022 були доставлені на територію Одеського морського торгівельного порту та розміщені на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства "Контейнерний Термінал Одеса" компанії "Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ" під митний режим експорту.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації та відсутністю можливості заходу-виходу суден з портів України вантаж, який належить відповідачу за первісним позовом, не був відправлений до місця призначення та на день як прийняття оскаржуваного рішення суду, так і на даний час, залишається у контейнерах (які належать третій особі), які знаходяться на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства "Контейнерний Термінал Одеса".

Починаючи з вересня 2022 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" були виставлені, зокрема, рахунки на сплату штрафних санкцій Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал": №ТУ-003561 від 16.09.2022 на суму 146 274, 40 грн.; №ТУ-003947 від 15.11.2022 на суму 362 760,52 грн.

Позивачем вказані рахунки оплачені повністю, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с. 53-54).

Крім цього, Дочірнім підприємством "Контейнерний Термінал Одеса" були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" рахунки на оплату витрат за зберігання контейнерів на суму 5529,17 грн та 76179,71 грн., які також були оплачені позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією (т.1, а.с. 70).

Позивач, посилаючись на положення п. 4.3.4 Договору, вважає, що наведені витрати повинні бути йому компенсовані відповідачем.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (ч. 10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Клієнт відшкодовує експедиторові всі витрати, які фактично зазнав останній з виконання отриманої заявки на перевезення в разі анулювання заявки, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів за провиною клієнта, включаючи штрафи, пред`явлені транспортними організаціями експедиторові і сплачує відповідну комісійну винагороду за вже надані послуги (пункт 4.3.4 договору №23082021-2).

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами об`ємів додаткових витрат, які виникли при виконанні позивачем за первісним позовом своїх обов`язків в межах договору, враховуючи умови наведеного пункту 4.3.4 договору.

Так, сторони погодили умови щодо відшкодування додаткових витрат, які виникли при виконанні даного договору, а саме обов`язок відповідача сплатити (компенсувати) додаткові витрати лише у тому випадку, якщо вони виникли, зокрема, за провиною клієнта.

Висновок місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять доказів того, що додаткові витрати, пов`язані із зберіганням і демереджем контейнерів MSDU7207279, TCNU9920197, MSDU5438129, MSMU6702680 виникли з вини відповідача за первісним позовом, визнається колегією суддів необґрунтованим, з огляду на наступне.

Сторонами у справі не заперечується того, що товар Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" знаходиться на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства "Контейнерний Термінал Одеса" компанії "Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ" у контейнерах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МШК Україна", у зв`язку з тим, що через військову агресію російської федерації проти України, порти Північно-Західного регіону Чорного моря (Одеса та Чорноморськ) були заблоковані та стали недопустимими для суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій.

Позивач за первісним позовом в свою чергу не може самостійно розпорядитись товаром, який йому не належить, та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" порожні контейнери для уникнення понесеннях додаткових витрат.

На неодноразові звернення позивача за первісним позовом щодо подальшого розпорядження вантажем, відповідач за первісним позовом так і не надав інструкцій щодо подальших дій.

При цьому, відповідач, зокрема, у листі від 15.07.2022 (т. 1, а.с. 143), вказав, що він намагається знайти можливість для належного розпорядження вантажем, а також гарантував, що вживає всіх можливих заходів за допомогою власника вантажу - компанії UMBRELLA XXI IN.CO.LTD для того щоб забезпечити повернення порожнього контейнерного обладнання.

За умовами розділу 2 договору №23082021-2 до обов`язків клієнта належить обов`язок надання інструкцій для виконання його заявки з організації доставки вантажу.

Враховуючи відсутність з боку відповідача інструкцій щодо подальшого розпорядження вантажем склалась ситуація, у якій товар відповідача понад півтора роки знаходиться у контейнерах третьої особи без фактичної можливості його доставки у пункт призначення шляхом морського сполучення, що має наслідком понесення позивачем додаткових витрат.

Таким чином, за висновком колегії суддів, ненадання відповідачем інструкцій позивачу щодо подальшого розпорядження вантажем є підставою для покладення на відповідача додаткових витрат, оскільки вони понесені позивачем за провиною клієнта.

Доводи апелянта (відповідача у справі) про відсутність його вини у понесенні позивачем додаткових витрат визнаються колегією суддів необґрунтованими з огляду на наведені вище підстави.

Таким чином, через ненадання відповідачем інструкцій позивачу щодо подальшого розпорядження вантажем, ТОВ "Тек-Термінал" понесено додаткові витрати, які складаються з витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів в загальній сумі 494 469,40 грн.

Відповідно позовні вимоги в наведеній частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 271958,17 грн пені, то судом відмовляється в її задоволенні з огляду на наступне.

Так, позивач, заявляючи вимогу про стягнення пені посилається на п. 4.3.5 договору, яким передбачено, що за прострочення платежу клієнт сплачує експедиторові пеню у розмірі 0,5% від суми рахунку за кожен день прострочення, якщо іншого не передбачено чинним законодавством України.

За висновком колегії суддів наведений пункт договору не встановлює відповідальність у вигляді пені за прострочення оплати додаткових витрат, які виникли з вини клієнта, стягнення яких є предметом первісного позову, а стосується саме платежів, які клієнт повинен сплатити за надані експедитором послуги по договору.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У даному випадку, спеціальний нормативний акт, який би передбачав умови сплати пені за прострочення оплати витрат експедитора, понесених ним за провиною клієнта, відсутній.

Таким чином, підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати пені відсутні.

Стосовно вимоги про стягнення 4470,55 грн 3% річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідач допустив прострочення оплати витрат позивача по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів (з огляду на пред`явлення йому претензії від 09.03.2023, т.1, а.с. 14, 152), колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 4 470, 55 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно задоволення місцевим господарським судом вимоги первісного позову про зобов`язання відповідача надати інструкції Товариству з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" по розпорядженню вантажем та не погодження апелянта (відповідача) із цим, слід зазначити наступне.

Так, апелянт вказує, що така вимога прямо суперечить умовам договору, адже відповідач зацікавлений у повному виконанні умов договору позивачем.

Так, обставини того, що товар Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" знаходиться на території контейнерного терміналу Дочірнього підприємства "Контейнерний Термінал Одеса" компанії "Ейч Ейч Ел Ел Інтернешнл ГмбХ" у контейнерах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МШК Україна", у зв`язку з тим, що через військову агресію російської федерації проти України, порти Північно-Західного регіону Чорного моря (Одеса та Чорноморськ) були заблоковані та стали недопустимими для суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій, визнаються сторонами.

Позивач за первісним позовом в свою чергу не може самостійно розпорядитись товаром, який йому не належить, та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" порожні контейнери для уникнення понесеннях додаткових витрат.

Враховуючи відсутність з боку відповідача інструкцій щодо подальшого розпорядження вантажем склалась ситуація, у якій товар відповідача понад півтора роки знаходиться у контейнерах третьої особи без фактичної можливості його доставки у пункт призначення шляхом морського сполучення, що має наслідком понесення позивачем додаткових витрат.

Отже, з обставин, які незалежні від позивача, він не має змоги доставити вантаж відповідача до пункту призначення.

Перебування цього вантажу у контейнерах ще на невизначений термін призведене до продовження понесення позивачем додаткових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині задоволення вказаної вимоги, а доводи апелянта наведеного не спростовують.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з відсутністю підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом, з огляду на наступне.

Предметом зустрічного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал" 359 568,32 грн збитків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Саме на позивача за зустрічним позовом покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Підставою для пред`явлення вимоги про відшкодування збитків, як слідує із позовної заяви, стало понесення втрат у сумі 359 568,32 грн, яких зазнало Товариство з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" у зв`язку із сплатою цієї суми на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек-Термінал", що покладає на заявника зустрічного позову обов`язок довести наявність складових, визначених вищезазначеними нормами.

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про те, що недобросовісні дії ТОВ "Тек-Термінал" спричинили понесення відповідачем витрат в сумі 359 568,32 грн, оскільки експедитор зазнав вказаних витрат (які були йому компенсовані клієнтом добровільно) внаслідок саме ненадання ТОВ "Шполянська кондитерська фабрика" інструкцій по розпорядженню вантажем, тобто протиправна поведінка ТОВ "Тек-Термінал" у даному випадку відсутня.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом у заподіянні збитків.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Відповідачем у справі не доведена наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та спричиненими збитками, тобто, що саме неправомірні дії останнього призвели до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" грошових коштів у відповідному розмірі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів у розмірі 494 469, 40 грн. та 3% річних в сумі 4 470, 55 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів у розмірі 494 469, 40 грн. та 3% річних в сумі 4 470, 55 грн., з прийняттям нового - про задоволення цих вимог. В решті оскаржуване рішення - залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У задоволенні апеляційної скарги відповідача колегією суддів відмовляється повністю.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2023 у справі №925/573/23 залишити без задоволення.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Термінал" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2023 у справі №925/573/23 задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2023 у справі №925/573/23 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення витрат по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів у розмірі 494 469, 40 грн. та 3% річних в сумі 4 470, 55 грн.

5. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги повністю, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Термінал" витрати по сплаті штрафних санкцій та плати за зберігання контейнерів у розмірі 494 469, 40 грн., 3% річних в сумі 4 470, 55 грн. та 7 484, 09 грн. судового збору.

6. В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 28.08.2023 у справі №925/573/23 - залишити без змін.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Термінал" 11 226, 13 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 12.03.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук